Рішення

від 06.02.2009 по справі 39/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/44

06.02.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»

до                  1) Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

                        «Київреконструкцiя»

2) Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Компанія «Соло-Капiтал»

3) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної  iнвентаризацiї та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»

про                визнання недійсним договору купівлі-продажу

                                                                                                                 Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Герцев В.О.

Від відповідача 1: Тараба Н.В.

Від відповідача 2: Опря Н.

Від відповідача 3: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»(позивач) звернулося з позовом про:

- визнання недійсним договору купiвлi-продажу майнового комплексу, загальною площею 778,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, буд. 11, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкцiя»(відповідач 1) та Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю «Компанія «Соло-Капiтал»(відповідач 2), посвідченого 31.05.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 4489 (№ 2931640 у Державному реєстрі правочинів), з моменту його вчинення;

- зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної iнвентаризацiї та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»(відповідач 3) скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Компанія «Соло-Капiтал», на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кив, вул. Пестеля, будинок 11, придбане ним на пiдставi договору купiвлi-продажу, посвідченого 31.05.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. зареєстрованого у реєстрі за № 4489 (№ 2931640 у державному реєстрі правочинів);

- зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»поновити державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Київреконструкцiя»на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кив, вул. Пестеля, буд. 11, вiдповiдно до свідоцтва про право власності серії МАК ЗГ0 10008312, виданого Головним Управленням комунального майна м. Києва Київської міської державної адмiнiстрацiї 26.04.2004 року;

- усунення перешкод в користуванні позивачем орендованим для розміщення закладу громадського харчування нежитловим приміщенням площею 100 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, буд. 11, шляхом зобов'язання відповідача 2 звільнити це приміщення;

- стягнення з відповідача 1 вартості збитків, завданих позивачу в розмірі 200000,00 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладення договору купiвлi-продажу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Кив, вул. Пестеля, буд. 11, вiдбулося з порушенням закону. Позивач зазначає, що Господарським судом м. Києва було винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежиле спiрне приміщення у справі № 6/103, отже цивільна правоздатність відповідача 1, як юридичної особи, на  думку позивача, була обмежена судом, що передбачено п.2 ст. 91 ЦК України. Таке обмеження правоздатності означає, що відповідач 1 до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 6/103 не мав права здійснювати будь-які дії та укладати правочини з метою відчуження майнового комплексу, невід'ємною складовою частиною якого є нежиле спірне приміщення, а також був обмежений вчиняти будь-якi дії, які можуть призвести до знесення, руйнування або реконструкції цього приміщення. Також посилаючись на ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України відповідно до яких рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, позивач вважає, що ухвала господарського суду по справі № 6/103, якою на спірне майно був накладений арешт, повинна була виконуватись відповідачем 1 добровільно, незалежно від того, чи виконали органи державної виконавчої служби свої обов'язки щодо примусового виконання вказаної ухвали суду.

Як вказує позивач, пункт 7 спірного договору оренди від 18.05.1997 не  відповідав дійсним обставинам, які мали місце під час його вчинення, оскільки спірне майно перебувало під забороною (арештом), існував судовий спір щодо нього, а також  майно знаходилось у користуванні позивача, який був наймачем згідно цього договору. Зазначені обставини свідчать про порушення сторонами оспорюваного договору пунктів 1 та 2 ст. 203 ЦК України, що є правовою підставою для звернення позивача як заінтересованої особи до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним відповідно до п. 3.ст. 215 ЦК України.

Позивач також зазначає, що на пiдставi договору оренди від 18.05.1997 р., укладеного з вiдповiдачем-1 для розміщення закладу громадського харчування, він набув право користуватися вказаним приміщенням до 02 червня 2017 року (п. 5.1. договору). до моменту звернення позивача до суду з цією позовною заявою договір оренди в судовому порядку сторонами не був розірваний, а тому свою дію договір оренди не припинив. Внаслiдок реконструкції приміщення у позивача виникло право власності на частку в спiльнiй власності на вказане приміщення в розмiрi 95,32%. Іншою часткою позивач продовжує користуватися як орендар на пiдставi договору. Однак, порушуючи охоронювані законом права добросовісного володільця майна та без його дозволу, представники відповідача 2 проникли в орендоване позивачем приміщення та завдали йому майнової шкоди в розмiрi 200000,00 грн. шляхом знищення внутрішнього оздоблення та обладнання, яке знаходилось в ньому.

Ухвалою суду від 25.11.2008 р. порушено провадження у справі № 39/44,  розгляд справи  призначено  на 22.12.2008  року.

Ухвалою  Господарського суду  м.  Києва  від  22.12.2008 року  розгляд  справи  відкладено  на 16.01.2009  року, відповідно  до ст. 77 ГПК України.

Відповідач  1  надав  суду   відзив  на позов,  в  якому  проти задоволення позовних  вимог  заперечує з  огляду  на  те,  що на нього не покладений обов'язок по виконанню ухвали господарського суду щодо арешту спірного майна, який відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»виконується саме органами державної виконавчої служби. На майновий комплекс за адресою: вул. Пестеля, 11, при укладенні спірного договору органом ДВС не був накладений арешт, що підтверджується витягом з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №18882429 від 31.05.2008 р. Відсутність арешту спірного приміщення, накладеного відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження ”, є доказом того, що не було порушення вимог закону при укладенні спірного правочину.

Відповідач 1 в обґрунтування своїх заперечень стверджує, що позивач не є заінтересованою особою, якій надано право на звернення до суду з позовом до сторін договору про визнання його недійсним, і посилаючись на судову практику Верховного Суду України, вказує на те, що позивач повинен був звернутись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України). Відповідач 1 вважає, що позивач не є користувачем спірного приміщення, оскільки договір оренди був припинений відповідачем 1 в односторонньому порядку згідно п.5.3. договору оренди, а право власності позивача на частку в спірному приміщенні, про визнання якого він звернувся з позовом до господарського суду (справа № 6/103), судом ще не встановлено, та заперечує сам факт завдання та недоведеність розміру збитків, які позивач просить стягнути з нього.

Відповідач 2 надав  суду   відзив  на позов,  в  якому  проти задоволення позовних  вимог  заперечує з  огляду  на  те,  що предмет оспорюваного правочину був вільний від будь-яких обтяжень, зокрема арешту, єдиним його власником на момент укладення правочину був відповідач 1, а тому сторони мали право укладати договір купівлі-продажу майнового комплексу. ТОВ «Компанія «Соло-Капітал»також не погоджується з тим, що позивач просить визнати недійсним оспорюваний договір повністю, який в позовній заяві обґрунтовує порушення своїх прав тільки на одне з приміщень майнового комплексу.

Представники відповідача 3 в судове засідання не з'явились,  відзив  на  позовну  заяву  не  надали.

Позивач  подав  заяву  про  уточнення  позовних вимог,  якою  просить усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»права користування нежитловим приміщенням павільйоном-складом (літера «З»), площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, шляхом  виселення з цього   приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Соло-Капітал»та  будь-яких  інших  осіб і передачі зазначеного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця».

Ухвалою  Господарського  суду м.  Києва  від  16.01.2009  року   розгляд  справи   відкладено  на 26.01.2009  року,  відповідно до   ст. 77 ГПК України.  

Ухвалою  Господарського  суду  м. Києва  від 26.01.2009  року    розгляд  справи  відкладено  на  06.02.2009  року.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  06.02.2009  року оголошено повний  текст  рішення.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17 травня 1997 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Біла Ведмедиця” (позивачем) та дочірнім підприємством по реконструкції та будівництву №14 ВАТ “АК “Київреконструкція” був укладений договір оренди приміщення ангару площею 100 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Павла Пестеля, 11. Орендоване приміщення, в якому був розміщений заклад громадського харчування позивача –кафе «Беерлога», входив до майнового комплексу, що належав на праві власності відповідачу 1 - Відкритому акціонерному товариству „Акціонерна компанія „Київреконструкція” згідно свідоцтва про право власності Серії МК № 010008312, виданого 26.04.2004 р. Головним Управлінням комунальної власності м. Києва.

Додатковою угодою №1 від 01 серпня 2006 р. до договору оренди приміщень б/н від 17.05.1997 р. позивачем та відповідачем 1 був змінений розмір орендної плати за користування приміщенням, а інші умови договору оренди залишились незмінними.

04.03.2008 р. Господарським судом м. Києва у справі № 6/103 з метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київреконструкція” про визнання права власності на частку в 95,32% спільній частковій власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, буд. 11, та в якому знаходиться заклад громадського харчування позивача, була винесена ухвала про накладення арешту на вказане майно, а також відповідачу 1 було заборонено вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до знесення, руйнування або реконструкції нежилого спірного приміщення.

Державним виконавцем відділу ДВС у Шевченківському р-ну відповідачу 1 була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали суду по справі № 6/103. В цій постанові органом ДВС зазначалося про накладений судом арешт на спірне майно, про заборону вчиняти певні дії, та на обов'язок відповідача 1 виконати ухвалу суду добровільно. Факт направлення копії постанови органом державної виконавчої служби відповідачу 1 за вказаною адресою підтверджується доказами, наданими позивачем.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”. Ухвала Господарського суду м. Києва про забезпечення позову по справі № 6/103 набрала чинності з моменту її прийняття, тобто з 04.03.2008 року.

Обов'язковий характер судових рішень, які набрали законної сили, вимагає від всіх сторін виконувати їх добровільно, а у випадку їх невиконання в добровільному порядку відповідно до ст. ст. 1 та 2 Закону України „Про виконавче провадження” їх примусове виконання покладається на органи державної виконавчої служби.

Прийнятою Господарським судом м. Києва ухвалою по справі № 6/103 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежиле спірне приміщення цивільна правоздатність відповідача 1, як юридичної особи, була обмежена судом, що передбачено п.2 ст. 91 ЦК України. Таке обмеження правоздатності означає, що відповідач 1 до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 6/103 по суті не мав права укладати та здійснювати правочини з метою відчуження нежилого спірного приміщення.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 знав про накладений арешт на нежиле спірне приміщення ухвалою господарського суду, внаслідок чого судом було обмежене його право власника розпоряджатися цим майном, відповідач 1 вдався до порушення рішення суду шляхом відчуження майнового комплексу, часткою якого є спірне приміщення, чим порушив закон.

За таких підстав, посилання відповідача на положення ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до якої примусове виконання ухвали суду покладається на орган виконавчої служби, який не виконав своїх обов'язків по накладенню арешту на спірне приміщення, про що свідчить витяг з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №18882429 від 31.05.2008 р., не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки таке невиконання органом ДВС своїх обов'язків не є підставою для ухилення відповідача 1 від виконання покладеного законом на нього обов'язку щодо добровільного виконання рішення суду.

Судом  встановлено,  що п. 7 оспорюваного договору купівлі-продажу,   відповідач 1 гарантував, що майновий комплекс під забороною (арештом) та заставою (в тому числі і податковою) не перебуває, судового спору, а також прав у третіх осіб (права наймача) щодо нього як в межах, так і за межами України не має. Проте, такий зміст цього положення договору не відповідав дійсним обставинам, які мали місце під час його вчинення, оскільки частина вказаного майна перебувала під арештом, існував судовий спір щодо нього (справа № 6/103), а також це майно знаходилось у користуванні позивача, який був наймачем згідно договору оренди від 18.05.1997 р. Зазначення відповідачем 1 в договорі положення неправдивого змісту, тобто такого, що не відповідав дійсності, свідчить про те, що в цій частині  договір суперечить підпункту 6 ст. 3 ЦК України, який встановлює таку загальну засаду цивільного законодавства, як добросовісність.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать, що ТОВ «Біла Ведмедиця” (позивач)  є також позивачем по справі № 6/103, предметом спору якої є визнання його права власності на частку в розмірі 95,32% у спільній частковій власності на нежиле спірне приміщення по вул. Пестеля Павла, 11. Судом  вжиті  заходи до  забезпечення позову  у  справі № 6/103 в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, з метою не допустити утруднення чи зробити неможливим виконання рішення суду. Проте, відчуження відповідачем 1 майнового комплексу, в який входить нежиле спірне приміщення, всупереч приписів ухвали суду порушує майнові права позивача на захист своєї власності, оскільки, новим власником спірного майна стала особа, що не є стороною по  справі № 6/103 і не обмежена судом в праві наступного відчуження чи знесення приміщення, що істотно може ускладнити подальший захист прав позивача на спірне майно, або взагалі зробити неможливим задоволення позову про захист права власності у випадку знищення цього приміщення новим власником.

Таким чином, у позивача, як заінтересованої особи, чиї майнові права та інтереси порушені, виникли правові підстави звернутись до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу, до якого входить нежиле спірне приміщення, як це передбачено п. 3 ст. 215 ЦК України.

Заперечення відповідача 1 про те, що позивач не може звертатися до суду з позовом про визнання правочину недійсним, оскільки він не є стороною оспорюваного договору, а тому повинен обрати інший спосіб захисту, зокрема позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, судом  відхиляються  як  необґрунтовані. Відповідно до ст. 20 ЦК України,  право  на захист  особа  здійснює на  свій  розсуд. Крім  того, посилання відповідача 1 на постанови Верховного Суду України, предметом яких було застосування ст. 48 ЦК УРСР, що втратив чинність, не є правомірним з огляду на те, що норми діючого ЦК України на відміну від ЦК УРСР надають право заінтересованій особі заперечувати дійсність правочину в судовому порядку (п. 3 ст. 215 ЦК), а ст. 16 ЦК України не обмежує сторони в можливості обирати передбачений законом спосіб захисту та здійснювати своє право захисту на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

Як встановлено з матеріалів справи, зокрема, оспорюваного договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності відповідача 1 на майновий комплекс Серії МК № 010008312, виданого 26.04.2004 р. Головним Управлінням комунальної власності м. Києва, реєстраційної справи Київського БТІ та поясненнями сторін, предметом правочину був весь майновий комплекс, що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 11, та складався з двох об'єктів: адмінбудинку (літ. «Б») і павільйону-складу (літ «З»), проте предметом оренди за договором від 17.05.1997 р. для розміщення кафе позивача, була лише частина павільйону-складу (в договорі оренди та акті прийому-передачі зазначений як ангар (металевий павільйон)) площею 100 кв. м. Господарським судом у справі № 6/103 був накладений арешт лише на це приміщення, тому суд вважає обґрунтованим заперечення відповідача 2 про те, що позивач неправомірно просить визнати недійсним оспорюваний договір повністю, обґрунтовуючи в позові порушення своїх прав лише на одне з приміщень майнового комплексу –павільйон-склад (літ. «З»).

Згідно п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п. 3.ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин або правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 ЦК України).

Наведене  свідчить, що під час вчинення оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу майнового комплексу по вул. Пестеля Павла, буд.11, відповідачем 1 були допущені порушення закону, що є підставою для визнання його недійсним в частині відчуження павільйону-складу (літ. «З»).

За  таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним договору купiвлi-продажу майнового комплексу, загальною площею 778,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, буд. 11, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкцiя»(відповідач 1) та Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю «Компанія «Соло-Капiтал»(відповідач 2), посвідченого 31.05.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 4489 (№ 2931640 у Державному реєстрі правочинів), з моменту його вчинення, підлягають  задоволенню  частково,  а  саме: договір купівлі-продажу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, укладений відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Соло-Капітал», посвідчений і зареєстрований у реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. 31.05.2008 р за № 4489 (№2931640 у Державному реєстрі правочинів), визнати недійсним в частині купівлі-продажу павільйону-складу (літера «З») з моменту його вчинення.

Позивачем пред‘явлені  позовні  вимоги  про зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної iнвентаризацiї та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»(відповідач 3) скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Компанія «Соло-Капiтал», на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кив, вул. Пестеля, будинок 11, придбане ним на пiдставi договору купiвлi-продажу, посвідченого 31.05.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. зареєстрованого у реєстрі за № 4489 (№ 2931640 у державному реєстрі правочинів) та  зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»поновити державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Київреконструкцiя»на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кив, вул. Пестеля, буд. 11, вiдповiдно до свідоцтва про право власності серії МАК ЗГ0 10008312, виданого Головним Управленням комунального майна м. Києва Київської міської державної адмiнiстрацiї 26.04.2004 року.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Із змісту положень ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України вбачається, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно із ст. 4 Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення “Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (далі –Тимчасове положення) державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до п. 2.3 Тимчасового положення для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Тому при визнанні господарським судом спірного правочину недійсним в частині відчуження павільйону-складу (літ. «З») існують правові підстави для скасування реєстрації відповідачем 3 права власності на це майно за позивачем 2 та відновлення його державної реєстрації за позивачем 1.

За  таких  обставин,  позовні  вимоги  про зобов'язання відповідача 3 скасувати державну реєстрацію права власності  відповідача 2 та  поновити державну реєстрацію права власності   відповідача 1  підлягають  задоволенню  частково,  а  саме: щодо  нежитлового приміщення павільйон-склад (літера «З»), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11.

Позивач звернувся  до  суду  з  вимогою  про  усунення перешкоди у здійсненні позивачем права користування нежитловим приміщенням павільйоном-складом (літера «З»), площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, шляхом  виселення з цього   приміщення відповідача 2 та  будь-яких  інших  осіб і передачі зазначеного приміщення позивача.

Судом  встановлено,  що згідно умов договору оренди від 17.05.1997 р. позивачу строком на 20 років було передане в користування нежитлове приміщення ангару (металевого павільйону), який мав незадовільний стан та підлягав реконструкції.

05.11.2007 року відповідачем  1 було направлено позивачу листа № 88 про розірвання в односторонньому порядку укладеного 17.05.1997 року договору оренди. Листом від 11.12.2007 року за № 12/11  позивач  повідомив  відповідача 1 про відсутність доказів щодо повноважень заступника голови правління відповідача на підписання таких пропозицій, а також  відмовлено в розгляді такої пропозиції орендодавця та повідомлено про те, що відповідь буде надана після підтвердження повноважень вказаної особи. Таким чином, у листі позивача від 11.12.2007 року за №12/11 не міститься згода останнього на дострокове припинення договору оренди.

Про неприйняття позивачем пропозиції другої сторони про дострокове припинення договору оренди свідчать лист позивача №02-17від 17 січня 2008 р. з вимогою про поновлення водопостачання до орендованого приміщення. Твердження відповідача 1 про розірвання ним договору з 05 грудня 2007 р. спростовується також наданими позивачу відповідачем 1 рахунками на оплату послуг по оренді приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, буд.11, від 08 січня, 01 лютого та 02 червня 2008 р. на суму 5050,0 грн., що відповідає вартості оренди, визначеної  в додатковій угоді від 01 серпня 2006 р., та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) по оренді вказаного приміщення від 30 травня 2008 р., підписаного відповідачем 1 із зазначенням, що сторони претензій одна до одної не мають. Зауваження відповідача 1 про те, що у вказаних рахунках та актах вказаний інший номер та дата договору (№ДГ-О 59 від 01.01.05), а тому ці акти та рахунки не відносяться до спірного договору, судом відхиляються, оскільки відповідач 1 не довів наявність іншого укладеного позивачем і відповідачем 1 договору оренди нежитлового приміщення по вул. Пестеля Павла, буд.11, за № ДГ-О 59 від 01.01.05, а в інших  рахунках на оплату послуг по оренді та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за  жовтень, листопад та грудень 2007 р. на суму 5050,0 грн., складених до моменту виникнення спору, зазначається такий же номер та дата договору.

Додатковим доказом того, що договір оренди не був розірваний відповідачем 1, є лист останнього  за № 055-018064 від 30 травня 2008 року, в якому відповідач 1 просить позивача кошти по орендній платі та комунальним послугам сплачувати на р/р 26003301595 в КФ КБ „Західінкомбанк”. Наявні в матеріалах справи докази, а саме виписки з рахунку банківської установи, підтверджують оплату позивачем орендної плати включно по березень 2008 року в розмірі, визначеному договором оренди.

Таким чином, судом  встановлено, що договір оренди спірного приміщення не був розірваний сторонами про що свідчать їх фактичні дії по його виконанню після дати направлення пропозиції відповідача 1 про його розірвання, а також відсутні  докази  розірвання  спірного договору  в судовому порядку.

Матеріалами справи та поясненнями відповідачів підтверджується те, що фактичне володіння  і користування орендованим приміщенням позивачем,  згідно умов договору, було припинене шляхом вселення в нього відповідача 2, внаслідок чого були порушені майнові права орендаря приміщення.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.  Договором  є  домовленість   двох  або більше   сторін, спрямована на встановлення, зміну  або  припинення   цивільних  прав  та обов‘язків (ч. 1 ст. 626  ЦК України).   При  цьому, відповідно до   ст. 627   ЦК України    сторони є  вільними  у  визначені  умов  договору. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається. За таких правових підстав позивач має право володіти та користуватися спірним приміщенням до кінця дії договору, тобто до 02 червня 2017 р. Посилання позивача на виникнення у нього права власності на частку в спірному приміщенні, яке він захищає в господарському суді по справі № 6/103, судом  відхилені, оскільки цей факт не встановлений рішенням суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п.3. ст. 397 ЦК України фактичне володіння чужим майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника, відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі ст. 391 ЦК України.

Таким чином, позивач, якому належить право користування спірним майном на підставі договору оренди, та яке було протиправно припинене, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним такого права, зокрема, шляхом звільнення приміщення, та його повернення позивачу для користування відповідно до умов договору шляхом вселення останнього.

За  таких обставин,  позовні  вимоги в  частині усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування нежитловим приміщенням павільйоном-складом (літера «З»), площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, шляхом  виселення з цього   приміщення відповідача 2 і передачі зазначеного приміщення позивачу є  обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Провадження  у  справі  в  частині  виселення з нежитлового приміщення павільйону-складу (літера «З»), площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, будь-яких  інших  осіб  задоволенню не підлягає, виходячи з  наступного.  Відповідно до  ст. 21 ГПК України,  відповідачами  є  підприємства   та  організації, яким  пред‘явлено   позовну  вимогу. Відповідно до ч. 4 ст. 84 ГПК України   при  задоволенні позову    в  резолютивній  частині  рішення  вказується,  зокрема,  найменування сторони,  яка  зобов‘язана   виконати  відповідні  дії. Наведене  свідчить,  що  позивачу не надане   право звертатися  з  позовними  вимогами  до  невизначеного  кола  осіб. За  таких  обставин, позовні вимоги до  невизначеного кола  осіб  не  підлягають задоволенню.

Позивач  звернувся  до  суду з  позовними вимогами про  стягнення  з  відповідача 1 вартості збитків в розмірі 200000,00 гривень.

Відповідно  до п. 2  ст. 216 ЦК України,  якщо  у  зв‘язку із  вчиненням недійсного  правочину другій  стороні  або  третій  особі  завдано  збитків,  вони  підлягають  відшкодуванню винною  стороною.

Збитками, у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, є: втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дій  відповідача 1  полягає  у вчиненні недійсного  правочину. В  той  же  час,  позивач  вказує, що  знищення  внутрішнього  облаштування  приміщення  було  здійснено  відповідачем 2,  однак  позовних  вимог   до  відповідача 2 про відшкодування збитків,  позивачем  пред‘явлено не було.  Позивач  в  позовній  заяві  також вказує на  заподіяння  збитків у  вигляді  упущеної  вигоди,  однак  не  пред‘являє  позовних  вимог до  відповідача 1  та  відповідача 2   про  відшкодування упущеної  вигоди.   

Наявність завданих позивачу збитків в розмірі 200000,00 грн. внаслідок укладення оспорюваного правочину та проникнення відповідача 2 в орендоване  приміщення не підтверджуються матеріалами справи, оскільки довідка позивача про вартість робіт по ремонту та внутрішньому оздобленню, договори підряду на ремонт приміщення та висновок спеціаліста №15144/15145 від 21 грудня 2007 року підтверджують лише вартість ремонтних робіт і самого приміщення, але не містять доказів того, що внаслідок перебування відповідача 2 у спірному приміщенні, внутрішньому облаштуванню та обладнанню було завдано майнової шкоди саме вартістю 200000,00 грн.

За  таких  обставин, суд  приходить до  висновку, що  позивачем  не  доведено,  що йому були  заподіяні збитки саме в  результаті дій  чи  бездіяльності відповідача 1. Тобто, позивачем не доведено наявності причинного зв‘язку між протиправними діями чи  бездіяльністю відповідача 1 та збитками позивача.

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено,  що  позивач  не  довів наявності умов,  що  є  підставою  для  відшкодування  збитків.  

За  таких  обставин, позовні  вимоги  про стягнення  з  відповідача  1  збитків  в  розмірі  200000,00 грн. є  необґрунтованими  та  не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач 1, відповідач 2  та  відповідач 3 доказів на повне спростування обставин, повідомлених позивачем,   суду не надали.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Якщо  спір  виник   внаслідок  неправильних дій  сторони,  господарський  суд  має  право  покласти  на  неї державне мито незалежно  від  результатів  вирішення  спору. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача 1. Витрати по сплаті державного мита в розмірі 2000,00 грн. покладаються  на  позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49,  ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати договір купівлі-продажу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, укладений Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(01004, м. Київ, вул. Горького, 5; код ЄДРПОУ 03335623; рахунок № 26003301595 в КФ КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, МФО 320951) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Соло-Капітал»(01135, Україна, м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, код ЄДРПОУ 35264077), посвідчений і зареєстрований у реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. 31.05.2008 р за № 4489 (№2931640 у Державному реєстрі правочинів), недійсним в частині купівлі-продажу павільйону-складу (літера «З») з моменту його вчинення.

3. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В, код ЄДРПОУ 03359836) скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Соло-Капітал» (01135, Україна, м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, код ЄДРПОУ 35264077), на нежитлове приміщення павільйон-склад (літера «З»), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, придбаного ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого і зареєстрованого у реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. 31.05.2008 р за № 4489 (№2931640 у Державному реєстрі правочинів).

4. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної  інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ-01, вул. Трьохсвятительська, 4-В, код ЄДРПОУ 03359836) поновити державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція» (01004, м. Київ, вул. Горького, 5; код ЄДРПОУ 03335623; рахунок № 26003301595 в КФ КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, МФО 320951) на нежитлове приміщення павільйон-склад (літера «З»), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, відповідно до свідоцтва про право власності серії МК №010008312, виданого Головним Управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 26.04.2004 року.

5. Усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; код ЄДРПОУ 23701064; рахунок № 2600130316 в АБ «Діамант», МФО 320854) права користування нежитловим приміщенням павільйоном-складом (літера «З»), площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, шляхом  виселення з цього   приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Соло-Капітал»(01135, Україна, м. Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, код ЄДРПОУ 35264077) і передачі зазначеного приміщення Товариство з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; код ЄДРПОУ 23701064; рахунок № 2600130316 в АБ «Діамант», МФО 320854).

6. В  задоволенні  решти  позовних  відмовити.

7. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(01004, м. Київ, вул. Горького, 5; код ЄДРПОУ 03335623; рахунок № 26003301595 в КФ КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, МФО 320951) вартості збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; код ЄДРПОУ 23701064; рахунок № 2600130316 в АБ «Діамант», МФО 320854) в розмірі 200000,00 грн., відмовити повністю.

8. Стягнути з   Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(01004, м. Київ, вул. Горького, 5; код ЄДРПОУ 03335623; рахунок № 26003301595 в КФ КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, МФО 320951), а  в разі  відсутності  грошових  коштів  з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; код ЄДРПОУ 23701064; рахунок № 2600130316 в АБ «Діамант», МФО 320854) 85,00 (вісімдесят п‘ять) грн. держмита та 118,00 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  прийняття.

Суддя                                                                                                 Гумега О. В.