Постанова

від 22.05.2013 по справі 5004/1442/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5004/1442/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Овдіюк Д.В.

від відповідача: Тишкова К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Луга" на рішення господарського суду Волинської області від 09 січня 2013 року в справі № 5004/1442/12 (суддя Костюк Софія Василівна)

за позовом Приватного підприємства " Серна "

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Луга"

про стягнення в сумі 201 099 грн. 07 коп..

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Серна» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовною заявою (том 1, а.с. 3-7) до Публічного акціонерного товариства «Луга» (надалі -Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача на користь Позивача основний борг в сумі 179 932 грн., пеню в розмірі 15 934 грн. 77 коп. та 3 % річних у розмірі 3 407 грн. 45 коп..

Під час розгляду спору в суді першої інстанції Позивач уточнив свої вимоги в заяві про збільшення розміру позовних вимог (том 1, а.с. 63), в якій просив суд стягнути з Відповідача основний борг в сумі 179 932 грн., пеню в розмірі 16 838 грн. 71 коп., 3 % річних в сумі 4 328 грн. 36 коп.. Покласти судові витрати, в тому числі на правову допомогу на Відповідача.

Рішенням господарського суду Волинської області від 9 січня 2013 року (том 1, а.с. 107-110) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 179 932 грн. основного боргу, 16 838 грн. 71 коп. пені, 4 328 грн. 36 коп. 3 % річних. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача судовий збір в розмірі 4021 грн. 98 коп. та витрати на послуги адвоката в сумі 1 500 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 121-126) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 9 січня 2013 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково. Стягнути з Відповідача на користь Позивача основний борг в розмірі 132 145 грн. 60 коп., пеню в розмірі 12 410 грн. 52 коп. та 3 % річних в розмірі 2 886 грн. 19 коп.., в задоволенні решта вимог - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що акт Позивача від 28 лютого 2012 року щодо виправлення виявлених дефектів, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він складений та підписаний заінтересованими особами Позивача та у ньому відсутній підпис Відповідача.

Ухвалою суду від 5 лютого 2013 року (том 1, а.с. 120) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27 березня 2013 року на 15 годину 10 хвилин.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 26 березня 2013 року (том 2, а.с. 1), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І., суддя Мельник О.В..

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 145-148), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Волинської області без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 березня 2013 року (том 2, а.с. 10), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 22 травня 2013 року на 15 год. 10 хв..

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 20 травня 2013 року (том 2, а.с. 9), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г..

В судовому засіданні від 22 травня 2013 року представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні від 22 травня 2013 року представник Позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає доводи Позивача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення представників Позивача і Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 9 січня 2013 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 17 червня 2010 року між Відповідачем (Замовник по договору) та Позивачем (Виконавець по договору) було укладено договір на виготовлення швейних виробів за № 43 (надалі - Договір; том 1, а.с.23-24).

Додатком № 1 від 6 червня 2011 року до Договору змінено назву Відповідача на Публічне акціонерне товариство "Луга". Крім того, даним додатком пункт 7.5 Договору викладено в новій редакції, а саме: "договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 17 червня 2012 року"(том 1, а.с. 25).

Суд зауважує, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду і регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.

В силу дії статті 837 Цивільного кодексу України: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зі змісту наведеної норми слідує, що предмет договору підряду становить виготовлення речі, її обробка, переробка, ремонт або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, наслідком діяльності підрядника є створення уречевленого (матеріального) результату, тобто реального, фізично існуючого предмету, який є самостійним об'єктом цивільних прав, являє собою цінність для замовника і підлягає оплаті останнім. За договором підряду підрядник зобов'язаний не лише виконати обумовлену роботу, але й передати її результат замовнику.

Пунктом 1.1 Договору передбачено те, що: Відповідач доручив, а Позивач зобов'язався виконати наступні роботи: розкрій, пошив і упаковку швейних і трикотажних виробів (надалі швейні вироби) в кількості, асортименті і по ціні, вказаній в специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору і погоджуються при кожному окремому замовленні.

В специфікації № 1 від 12 січня 2012 року до Договору (том 1, а.с. 79) Позивач та Відповідач погодили асортимент продукції: (плаття) модель (RAJ), кількість (6784 штук), ціну за одиницю з ПДВ (36 грн.) та загальну суму з врахуванням ПДВ 244 224 грн..

В пунктах 1.1 та 1.2 специфікації встановлена дата поставки тканин та комплектуючих матеріалів (13 січня 2012 року), а також термін здачі виконаних робіт та відгрузки готової продукції зі складу Позивача (20 лютого 2012 року).

Водночас, колегія суду звертає увагу, на те, що в підпункті 3.2.1 пункту 3.2 Договору закріплено, що Позивач зобов'язався проводити кількісну і якісну прийомку тканини і комплектуючих матеріалів згідно Існтрукції про порядок приймання продукції по кількості № П-6 і по якості № П-7.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 Договору передбачено, що Позивач зобов'язується повідомити про хід виконання робіт, а також про недоліки в технічній документації або обміловках, які виявились в процесі виготовлення швейних виробів.

Рівненський апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт датований 26 січня 2012 року (том 1, а.с. 26) з участю представників Позивача та Відповідача, яким зафіксовано нестачу та дефекти при перемірювані та викройці тканини поставленої Відповідачем, дані зразки тканини відправлені для Відповідача.

В пункті 1.2 Договору зазначено, що всі технічні і естетичні вимоги до продукції, викладені в технічній документації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що: якість виготовлених швейних виробів повинна відповідати стандартам і вимогам, вказаним в технічній документації і взірцю Відповідача; у випадку виявлення неякісних швейних виробів при їх одержані на складі Відповідача, Відповідач повинен призупинити прийомку швейних виробів і скласти акт, в якому вказати кількість перевірених швейних виробів і виявлені недоліки; також зобов'язаний терміново визвати представника Позивача для подальшого прийняття швейних виробів і складання двохстороннього акту.

Водночас, 28 лютого 2012 року при отримані продукції Відповідачем (за адресою місто Вінниця, вул. В.Порика,1) виявлено слідуючі дефекти: утюжка складок (перекант) - з 40 одиниць повернуто 18 одиниць; видима строчка притачки пояса - з 40 одиниць повернуто 7 одиниць; неякісна приточка замка (Защіб підкладки); виробниче сміття.

Акт приймання продукції за якістю оформлено комісією в складі представників Позивача Шинькович С. Л. (конструктор), Козир Н. І. (заступник директора), Попової В. А. (інженера по якості) та затверджений головою правління Відповідача Гаркот І. Б. без зазначення дати затвердження (том 1, а.с.33).

Розділом 2 Договору передбачено вартість робіт та порядок розрахунків, а саме пунктами 2.1 та 2.2 Договору передбачено, що: за виконані роботи по виготовленню швейних виробів Відповідач згідно даного Договору перераховує Позивачу суму, яка вказується в специфікації до даного Договору; за умовами Договору, оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 30 днів після відправки швейних виробів.

Колегія суду зауважує, що Позивачем до матеріалів справи подані первинні докази в підтвердження своїх позовних вимог, щодо факту отримання Відповідачем продукції - плаття жіночого (модель RAJ) в кількості 6637 штук на загальну суму 238 932 грн., а саме: видаткова накладна № РН-0000002 від 28 лютого 2012 року та видаткова накладна № РН-0000003 від 29 лютого 2012 року (том 1, а.с.27-28).

Рахунок-фактура на оплату від 28 лютого 2012 року за № СФ-0000001 на суму 238 932 грн., виписаний Позивачем 28 лютого 2012 року (том 1, а.с. 29).

Крім того, колегія суду звертає увагу на те, що, статтею 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з тим, пунктом 9 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24 травня 1995 року), передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою .

Отже, підтвердженням правовідношення, за яким Позивач передав товар Відповідачу у власність, є документи, які оформлюють рух товарно - матеріальних цінностей (видаткові накладні, специфікація), і відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (дане в свою чергу опосередковано підтверджує факт здійснення господарської операції), створило у Відповідача зобов'язання прийняти та оплатити виконану по Договору роботу (в силу дії статті 837 Цивільного кодексу України) за ціною, яка була зафіксована у первинних бухгалтерських документах.

Пунктом 2.3 Договору вказано, що: у випадку виготовлення неякісних швейних виробів оплата за надані послуги буде зменшуватись на суму штрафних санкцій згідно виставленої претензії Відповідачем до Позивача.

Поряд з тим, пунктом 6.3 Договору передбачено, що: за виготовлення неякісних швейних і трикотажних виробів Позивач сплачує Відповідачу штрафні санкції в розмірі не більше 20 відсотків від суми наданих послуг передбачених специфікацією в залежності виставленої претензії по якості Покупцем до Відповідача; термін виставлення претензії по якості Покупцем до Відповідача становить 30 днів.

Також, колегія суду звертає увагу на те, що в гарантійному листі № 186 від 28 лютого 2012 року (том 1, а.с.30) голова правління Відповідача Гаркот І. Б. вказав, що гарантує належне виконання свого обов'язку перед Позивачем щодо здійснення оплати в повному обсязі за виконані роботи по виготовленій продукції згідно Договору по замовленню № 955510 (модель RAJ, 6637 одиниць) на протязі 30 днів після відгрузки продукції згідно пункту 2.2 Договору.

Відповідачем 9 березня 2012 року за № 20 (том 1, а.с. 34) на адресу Позивача була направлена претензія про стягнення штрафних санкцій в розмірі 47 786 грн. 40 коп., що становить 20 % від вартості продукції 238 932 грн. з посиланням на акт прийомки продукції по якості від 28 лютого 2012 року та пункт 6.3 Договору із зазначено, що сума штрафу буде знята з суми наданих послуг на виготовлення швейних виробів, яка становить 191 145 грн. 60 коп..

Водночас, із листа № 14 від 16 березня 2012 року (том 1, а.с. 35) Позивач вказує, що не згідний з вимогою про оплату штрафу, оскільки незначні дефекти не вплинули на товарний вигляд швейних виробів, із-за несвоєчасної поставки комплектуючих деталей по вині Відповідача Позивач поніс значні збитки із-за простою виробничого процесу в сумі 126000 грн., акта-претензії по якості із санкціями по замовленню № 955510, модель RAJ від фірми "Оrsay" (Покупця) в адресу Відповідача не було заявлено.

Позивачем було долучено до матеріалів справи акт від 28 лютого 2012 року (том 1, а.с.36) в якому зазначено, що дефекти виявлені при перевірці якості продукції інженером по якості Відповідача Поповою В. А., були виправлені на підприємстві і вся партія продукції (6637 одиниць) була відправлена Відповідачу.

Крім того, колегія суддів зауважує, що із письмових пояснень Відповідача вбачається, що плаття жіночі модель RAJ №995510 відвантажувались Покупцю - іноземній фірмі "Ордипол" , яка мала претензії до якості продукції, в підтвердження чого Відповідачем було надано ксерокопію специфікації № 59 від 7 грудня 2011 року до контракту № 01/20032007 від 20 березня 2007 року (том 1, а.с. 104) та листа (Ordipol Sp.700,ul.Logistyczn,1) від 8 березня 2012 року, в якому не вказано адресата. В даному листі зазначено, що представниками ООО "Ордипол" проведена перевірка відповідності продукції вимогам кількості і якості на складі Замовника по моделі RAJ №995510. В ході перевірки виявлено дефекти по якості, внаслідок чого продукція не відповідає затвердженому зразку і технічній документації. ООО "Ордипол"прийнято рішення в результаті 100% перевірки заказу про те, що Відповідач підлягає під накладення штрафу за виготовлення неякісної продукції в розмірі 15% від суми заказу згідно специфікації. В даному листі зазначено, що суму штрафу буде знято шляхом відрахування від суми слідуючого заказу при формуванні ціни.

Дослідивши даний доказ, колегія Рівненського апеляційного господарського суду, зазначає, що даний лист не є претензією по якості, яка виставлена Покупцем товару (ООО "Ордипол") Відповідачу, що давала б право останньому на застосування штрафної санкції до Позивача в розмірі 20 відсотків від суми наданих послуг, передбачених специфікацією згідно пункту 6.3 Договору та на зменшення оплати за послуги на суму штрафних санкцій відповідно пункту 2.3 Договору (що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи).

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд дослідивши докази, наявні в матеріалах справи (акт приймання продукції за якістю оформлений 28 лютого 2012 року при отриманні продукції Відповідачем, претензія про стягнення штрафних санкцій в розмірі 47786 грн. 40 коп. від 9 березня 2012 року № 20 та ксерокопія листа ООО "Ордипол" та іншими) в сукупності з умовами Договору зауважує, що пунктами 3.2.1, 4.1, 4.2 Договору Позивач та Відповідач визначили порядок прийомки швейних виробів по якості.

Враховуючи вищевказане колегія суду констатує, що нормативним актом, який регулює прийомку товарів по якості є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25 квітня 1966 року № П-7 (надалі Інструкція П-7), тому прийомка товарів по якості повинна відповідати вимогам даної Інструкції.

Пунктом 13 Інструкції П-7 передбачено, що приймання продукції по якості проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником, компетентними особами ; ці особи несуть відповідальність за чітке дотримання правил приймання продукції. Підприємство-одержувач зобов'язане: а) створити умови для правильного та своєчасного приймання продукції, при яких забезпечувалося б її збереження і попереджувалось псування продукції, а також сплутання з іншою однорідною продукцією; б) стежити за справністю засобів випробування та вимірювання, якими визначається якість продукції, а також за своєчасністю перевірки їх в установленому порядку;

в) забезпечити, щоб особи, які здійснюють прийомку продукції по якості та комплектності, добре знали і суворо дотримувалися дану Інструкцію, а також правила приймання продукції по якості та комплектності, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами; г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції по якості та комплектності, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Згідно пункту 14 Інструкції П-7: приймання продукції по якості і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки , іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація).

В пункті 18 Інструкції П-7 вказано, що: повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути спрямоване (передано) йому по телеграфу (телефоном) не пізніше 24 годин, а у відношенні продукції, яка швидко псується, негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.

Пунктом 25 Інструкції П-7 зазначено, що особи, які здійснюють прийомку продукції за якістю і комплектністю, зобов'язані суворо дотримуватися правил приймання продукції і засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участю; запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками приймання, забороняється; за підписання акту про приймання продукції по якості та комплектності, які не відповідають дійсності дані, особи, що підписали такий акт, несуть встановлену законом відповідальність.

При цьому, вимоги до акту приймання продукції по якості визначені пунктом 29 Інструкції.

В силу дії пункту 30 Інструкції П-7 визначено, що: акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції; особа, яка не згідна з змістом акта, зобов'язана підписати його із зазначенням своєї незгоди і викласти свою думку; в акті перед підписом осіб, які беруть участь в прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, який містить дані, які не відповідають дійсності; якщо між виготовлювачем (відправником) і отримувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції по якості або іншої компетентної організації.

Згідно пункту 32 Інструкції П-7: акт, що встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників (зазначених у пункті 20, підпунктах "а", "б" і "в") затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступник не пізніше триденного терміну після складання акта. ; у тих випадках, коли приймання продукції здійснювалося в вихідний або святковий день, акт приймання повинен бути затверджений керівником підприємства-одержувача або його заступником у перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу на пункт 8 Інструкції П-7, яким передбачено, що торгові організації мають право незалежно від перевірки якості товару, виготовленими ними в строки, визначені пунктом 6 Інструкції, виправити виробничі недоліки, якщо такі недоліки були виявлені при підготовці товарів до продажу протягом чотирьох місяців, після отримання товарів.

Згідно пункту 16 Інструкції П-7: під час виявлення невідповідності якості отриманої продукції договору або даним, вказаним у супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання товару та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів; отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією; отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (постачальника), якщо це передбачено в Основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Крім того, пунктом 23 Інструкції П-7 передбачено, що: представнику, уповноваженому для участі у прийманні продукції по якості і комплектності, видається належним чином оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства або його заступником, в якому зазначається дата його видачі, номер; фамілія, імя, по-батькові, місце роботи і посада особи, якій видано посвідчення; на участь в прийманні якої саме продукції уповноважений представник; посвідчення видається на право участі в прийманні конкретної партії товару.

Отже, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, колегія суду зауважує, що долучений Відповідачем акт приймання продукції за якістю без номера, складений 28 лютого 2012 року не відповідає вимогам як Інструкції П-7 так і умовам Договору. Зокрема, в ньому відсутні підписи всіх осіб зазначених а акті (конструктора Шиньковича С.Л.), не вказана дата його затвердження, перевірка по якості продукції та акт складений за місцем знаходження Позивача, а не Відповідача, як це передбачено пунктом 4.1 Договору, проте будь-яких змін до даного Договору в частині прийомки продукції не вносилося, відсутні докази на підтвердження того, що зазначені в акті особи уповноважені на прийомку продукції по якості , не зроблено посилань на технічну документацію, відповідні ТУ, сертифікат, тощо; і Відповідачем взагалі не дотримано вимоги пункту 23 Інструкції П-7 (не надано доказів повноважено особи на перевірку якості продукції), а посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що повноваження Попової В.А. щодо перевірки якості продукції визначені її службовими обов'язками не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами (посвідченням).

Крім того, колегія суду констатує, що Відповідач виявивши недоліки товару стосовно його якості в першу чергу повинен надати можливість Позивачу усунути виявлені недоліки, по-друге звернутися до Позивача з претензією про усунення даних недоліків і, лише у разі не реагування позивачем на вище перелічені дії Відповідача звернутися до суду з позовом щодо невідповідності товару якості та комплектності.

Поряд з тим, суд зауважує, що Позивач не погоджується в даному спорі із зарахуванням вартості товару як однорідних вимог, що унеможливлює таке зарахування, та вказує на те, що доводи відповідача по якості повинні розглядатися в окремому судовому порядку, а не у даній справі, і лише в тій справі (у відповідності до пред'явлення спору) можливо буде встановити підставні чи безпідставні вимоги Відповідача щодо якості. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даному випадку існують неврегульовані питання (щодо якості товару) та те, що Позивач не визнає дані вимоги Відповідача. З огляду на це, в першу чергу з огляду на існування спору щодо суми боргу, суд вважає неможливим зарахування суми визначеної Відповідачем, як штрафні санкції, які накладені у зв'язку з виявленими недоліками товару, і приходить до висновку, що в такому випадку Відповідачеві слід звернутися з цього приводу з окремим позовом.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку саме на Відповідача покладено обов'язок довести твердження про поставку продукції неналежної якості (за показниками якості, що відрізняються від визначених в технічних документах) документальними доказами, визначеними приписами Інструкції П-7 та правомірність застосування знижки при розрахунку за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, актів про відсутність документів підтверджуючих якість товару не складалося. Разом з тим, Відповідачем не дотримано порядку приймання продукції по якості у відповідності до вищевказаних приписів. Зокрема, Відповідач не повідомив Позивача про початок приймання продукції по якості у відповідності до Інструкції П-7. Також, Відповідачем не надано суду актів про зупинення приймання продукції по якості, складення яких передбачено Інструкцією П-7.

Таким чином, колегія суду констатує, що Відповідач фактично не дотримався порядку приймання продукції по якості, тобто не доведено належними та допустимими доказами факт поставки неякісної товару по Договору, що ж стосується факту виконання Позивачем своїх договірних зобов'язань, то вони належним чином підтверджується матеріалами справи.

Згідно статті 678 Цивільного комітету України: покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару; у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду констатує, що законодавство України передбачає право Відповідача відмовитися від Договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише у разі істотного порушення вимог щодо якості товару.

Проте, наявні в матеріалах справи докази свідчать про недоведеність Відповідачем належними і допустимими доказами істотного порушення Позивачем вимог щодо якості товару.

Що ж до позову позивача, то нормами статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України передбачено: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Порушенням зобов'язанням відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами пункту 2.2 Договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 30 днів після відправки швейних виробів.

Факт отримання Відповідачем продукції - плаття жіночого (модель RAJ) в кількості 6637 штук на загальну суму 238 932 грн. підтверджено накладними № РН-0000002 від 28 лютого 2012 року та № РН-0000003 від 29 лютого 2012 року.

З урахуванням усього вищевказаного, згідно пункту 2.2 Договору, статті 193 Господарського кодексу України та статтей 526, 525, 692 Цивільного кодексу України позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 179 932 грн.., підлягають до задоволення, відповідно Рівненський апеляційний господарський суд - задовольняє позовні вимоги Позивача в цій частині.

Дане, в свою чергу, вчинено судом у оспорюваному судовому рішенні. Відповідно, колегія суду залишає без змін судове рішення господарського суду Волинської області в цій частині.

Окрім основного боргу, Позивач просить стягнути з Відповідача 16 838 грн. 71 коп. пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та 3 % річних в сумі 4 328 грн. 36 коп..

Згідно пункту 6.5 Договору: за порушення строку оплати відгружених швейних виробів Відповідач оплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5 % від вартості робіт по виготовленню швейних виробів за кожний день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суду зауважує, що частиною 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З викладеного слідує, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, проаналізувавши дані норми законодавства, перевіривши правильність розрахунку, проведеного Позивачем (а.с. 63), та зважаючи на умови Договору Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що вимоги Позивача щодо стягнення пені (заявлені в межах шестимісячного терміну та річного строку позовної давності) в розмірі 16 838 грн. 71 коп. та 3 % річних в розмірі 4328 грн. 36 коп.. підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Волинської області і в цій частині без змін.

Згідно статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому колегія суду бере до уваги і той факт, що Позивачем були подані всі належні та допустимі докази щодо підтвердження факту виконання укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору.

Водночас Рівненський апеляційний суд критично оцінює заперечення Відповідача щодо безпідставності вимог Позивача. Зокрема, суд зауважує, що Відповідач сам погоджуючи умови Договору (повноважний представник підписав даний Договір та скріпив його своєю печаткою) згодився на те, що за порушення строку оплати, він несе відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством в Україні.

Суд відхиляє заперечення Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, та частково (з огляду на не визнання Позивачем доводів Відповідача щодо порушення ним умов якості товару) не входять в предмет доказування у справі про стягнення заборгованості за поставлений товар та нарахованих на суму заборгованості пені та річних.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Луга" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 09 січня 2013 року в справі №5004/1442/12 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 5004/1442/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.