Рішення

від 02.03.2009 по справі 7/84-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/84-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 березня 2009 р.                                                                                                  Справа 7/84-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл карт центр", м. Луцьк.   

до: Приватного підприємства "Фірма "Ваям", с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область.  

про стягнення  заборгованості 223355,01 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

          позивача :    Мороз О.В. - представник, довіреність № 117 від 22.09.2008 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл карт центр" подано позов до Приватного підприємства "Фірма "Ваям" про стягнення заборгованості у розмірі                    223 355,01 грн. у тому рахунку 200 310,55 грн. основного боргу, 15 348,32 грн.  пені,                 1 918,54 грн. 3% річних та 5 777,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.12.2008 року порушено провадження у справі № 7/84-08 та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.01.2009 року

30.12.2008 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач визнає позовні в частині основного боргу та просить суд відмовити у позові в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних. Також у відзиві вказується, що відповідач провів часткові розрахунки з відповідачем та станом на 26.12.2008 року сума боргу складає 199 004,90 грн..

19.01.2009 року до суду від позивача, крім іншого, надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, мотивоване тим, що з часу подання позову відповідачем  проведено часткові розрахунки в сумі 1500,00 грн. а саме: 10.12.2008 року на суму 500,00 грн., 19.12.2008 року на суму 500,00 грн. та 08.01.2008 року на суму 500,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку.

Вказане клопотання прийнято судом до розгляду як таке, що не суперечить ч.4 ст.22 ГПК України, згідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

В зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням сторонами витребуваних доказів в повному обсязі розгляд справи було відкладено до 09.02.2009 року.

07.02.2009 року до суду надійшло клопотання позивача про зменшення позовних вимог згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 220 069,61 грн., в тому рахунку 198 310,55 грн. основного боргу, 14 142,27 грн. пені, 1 767,78 грн. - 3 % річних, 5 809,01 грн. - інфляційних втрат. За посиланням позивача, підставою зменшення позовних вимог стало перерахування відповідачем після проведення судового засідання 20.01.2009 року частини основного боргу в розмірі 500,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку від 27.01.2009 року. Дане клопотання прийнято судом до розгляду з мотивів, які аналогічні тим, що вказувались вище.

Крім цього позивачем було надіслано клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Однак, 09.02.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача (від 06.02.2009 року № 02/2) в якому він просив перенести слухання справи на іншу дату в зв'язку з терміновим відрядженням керівника підприємства та відмовити позивачеві в стягненні штрафних санкцій. Також у вказаному клопотанні відповідач вказував, що позовні вимоги визнає частково, а саме суму основного боргу станом на 09.02.2009 року - 198 004,90 грн..

Судом встановлено, що не з'явившись в судове засідання призначене на 09.02.2009 року сторони не виконали усіх вимог ухвали суду від 20.01.2008 року щодо надання доказів. Також судом виявлено розбіжність щодо суми основного боргу та необхідність в  з'ясуванні фактичної заборгованості відповідача, оскільки позивач вказував на суму основного боргу в розмірі - 198 310,55 грн., а відповідач - 198 004,90 грн.. В зв'язку з викладеним розгляд справи було відкладено до 02.03.2009 року.

В судове засідання призначене на 02.03.2009 року відповідач не з'явився, хоча про час і місце його проведення повідомлявся належним чином - ухвалою про відкладення розгляду справи від 09.02.2009 року, яка надсилалась йому рекомендованим листом. Слід вказати, що вказана ухвала надсилалась відповідачу за адресою, яка вказана в позовній заяві (вул.Мічуріна, 47, с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, 23234) і за якою йому надсилались всі інші процесуальні документи  у цій справі. Вказана адреса також зазначена в договорі від 07.09.2006 року № 1442, свідоцтві про державну реєстрацію                   № 148458 серія А00. Крім того, суд враховує той факт, що відповідач про наявність в провадженні справи з його участю був поінформований, що вбачається із його дій по наданню до суду відзиву, клопотаннь.

В зв'язку з неодноразовим відкладенням розгляду справи, строк її розгляду було продовжено головою суду до 08.03.2009 року. Виходячи з того, що подальше відкладення розгляду справи буде суперечити вимогам ст.69 ГПК України суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за наявними документами відповідно до вимог встановлених ст.75 ГПК України за відсутності відповідача.

02.03.2009 року в судовому засіданні позивачем подано клопотання про  зменшення позовних вимог згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 219 529,61 грн., в тому рахунку 197 810,55 грн. основного боргу, 14 142,27 грн. пені, 1 767,78 грн. - 3 % річних,             5 809,01 грн. - інфляційних втрат. За посиланням позивача, підставою зменшення позовних вимог стало перерахування відповідачем після проведення судового засідання 09.02.2009 року частини основного боргу в розмірі 500,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку від 23.02.2009 року. Дане клопотання прийнято судом до розгляду, як таке, що не суперечить ч.4 ст.22 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

07.09.2006 року між ТОВ "Ойл Карт Центр" та ПП "Фірма Ваям" було укладено договір № 1442 купівлі продажу поливно-мастильних матеріалів (ПММ) з використанням пластикових смарт-карт на АЗС .

Згідно п. 2.1. договору продавець (позивач) зобов'язується передавати у власність покупця (відповідач) через АЗС з використанням пластикових смарт-карт поливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх власність.

У відповідності до п. 2.4. договору покупець купляє у продавця пластикові смарт-карти на умовах додатково погоджених сторонами в договорі купівлі-продажу пластикових смарт-карт.

Розрахунки за ПММ здійснюються покупцем в українській національні валюті шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у формі попередньої оплати за ПММ, що передбачено п. 4.2. договору.

01.08.2007 року між сторонами було підписано додаток до договору від 07.09.2007 року № 1442 в якому сторони дійшли згоди змінити редакцію пунктів договору. Зокрема абзац 1 п.4.2 сторони виклали наступним чином - розрахунки за ПММ здійснюються покупцем в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. Також сторони виклали п.4.4 договору в такій редакції - продавець відпускає покупцю (довіреній особі) ПММ без їх оплати на суму не більше ніж 150000,00 грн. В даному випадку покупець проводить повний розрахунок протягом 7 (семи) календарних днів з моменту фактичного отримання ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною встановленою на день відпуску ПММ.

За час дії договору № 1442 починаю з вересня 2006 року по серпень 2008 року позивач здійснював регулярні поставки ПММ на адресу відповідача. Загальна вартість поставленої відповідачу продукції становить 6035798,42 грн..

Відповідач за отриману продукцію провів розрахунок грошовими коштами на загальну суму 5854172,25 грн..

Із викладеного вбачається, що борг відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 197810,55 грн..

Проведення господарських операцій протягом дії договору від 07.09.2006 року         № 1442 та наявність боргу у відповідача,  крім вказівки на цю обставину у відзиві,  зафіксована також в обопільно підписаних сторонами та скріплених печатками актах звірки взаєморозрахунків станом на 06.11.2008 року, станом на 14.01.2009 року, станом на 25.02.2009 року.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 197810,55 грн. враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось раніше, 01.08.2007 року між сторонами було підписано додаток до договору від 07.09.2006 року № 1442 в якому було викладено в новій редакції певні пункти договору, а по суті було змінено порядок проведення розрахунків - відповідачу надавалось відстрочення на оплату заборгованості строком на 7 днів з моменту фактичного отримання ПММ на АЗС.

Крім того, слід зазначити, що позивач пред'явив відповідачу вимогу (лист від 06.11.2008 року № 1766) про сплату заборгованості за договором від 07.09.2006 року 1442. За посиланням позивача вказану вимогу було вручено під розпис відповідачу 07.11.2008 року про що свідчить його підпис на верхній лівій частині першого аркушу вказаного листа.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 15.12.2008 року, від 20.01.2009 року, від 09.02.2009 року відповідач подав докази лише часткового погашення боргу в частині стягнення 2500,00 грн., доказів проведення розрахунків щодо залишку боргу не надав (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Приходячи до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 197810,55 грн. суд враховує визнання відповідачем у відзиві наявності заборгованості перед позивачем, а також підписання актів звірок взаєморозрахунків між сторонами. При цьому слід вказати, що акт звірки станом на 25.02.2009 року підписано зі сторони відповідача його директором Зубариком Я.М.. Крім того, при підписанні даного акту звірки зроблено письмове застереження згідно якого відповідач визнає відсутність розбіжностей по даних обліку та розміру заборгованості перед позивачем.

З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 197810,55 грн. боргу.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14142,27 грн. пені,  5809,01 грн. інфляційних втрат, 1767,78 грн. 3% річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.8.6 Договору сторони встановили, що у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов п.4.4 даного договору, відповідач зобов'язується на користь позивача сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому судом здійснено перевірку розрахунку 14142,27 грн. пені та 1767,78 грн. 3% річних  за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з урахуванням наступного.

Так позивачем заявлено до стягнення пеню та 3 % річних за такі періоди з врахуванням поставленої продукції.

Видаткова накладна № 65398:

- з 08.08.2008 року по 03.12.2008 року (сума простроченого платежу 31402,50 грн., всього 3 % річних –301,98 грн., пені –2415,84 грн.).

Видаткова накладна № 71840:

- з 18.08.2008 року по 03.12.2008 року (сума  простроченого платежу 144985,87 грн.,           всього 3 % річних –1275,08 грн., пені –10200,65 грн.).

Видаткова накладна № 75386:

- з 28.08.2008 року по 03.12.2008 року (сума  простроченого платежу 23992,18 грн.,           всього 3 % річних –190,72 грн., пені -1525,78 грн.).

Як встановлено судом позивач при обрахунку 3 % річних та пені не врахував, що в 2008 році кількість днів становила 366. Як наслідок суми, які навів в розрахунках позивач виявились завищеними.

Провівши перерахунок пені та 3 % річних з врахуванням виявлених помилок судом отримано 14103,63 грн. пені та 1762,96 грн. 3 % річних.

Результати отримані судом викладені нижче:

Видаткова накладна № 65398:

- з 08.08.2008 року по 03.12.2008 року (сума простроченого платежу 31402,50 грн., всього 3 % річних –301,16 грн., пені –2409,24 грн.).

Видаткова накладна № 71840:

- з 18.08.2008 року по 03.12.2008 року (сума  простроченого платежу 144985,87 грн.,           всього 3 % річних –1271,60 грн., пені –10172,78 грн.).

Видаткова накладна № 75386:

- з 28.08.2008 року по 03.12.2008 року (сума  простроченого платежу 23992,18 грн.,           всього 3 % річних –190,20 грн., пені -1521,61 грн.).

Оскільки позивачем було заявлено до стягнення 14142,27 грн. пені та 1767,78 грн. 3% річних , тобто більше ніж було встановлено судом після проведення перевірки  в частині стягнення  38,64 грн. пені та 4,82 грн. 3 % річних слід відмовити.

Перевіркою інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем проведено розрахунок наступним чином:

Видаткова накладна № 65398 –сума простроченого платежу 31402,50 грн. –період вересень –жовтень 2008 року –інфляційні –910,67 грн.);

Видаткова накладна № 71840 –сума простроченого платежу 144985,87 грн. –період вересень –жовтень 2008 року –інфляційні –4204,59 грн.);

Видаткова накладна № 75386 –сума простроченого платежу 23922,18 грн. –період вересень –жовтень 2008 року –інфляційні –693,74 грн.).

На думку суду при  обрахунку інфляційних втрат позивачем невірно визначено значення середнього індексу інфляції за вересень-жовтень 2008 року. Як вбачається із розрахунку позивач зазначив середній індекс інфляції за вказаний період у розмірі 1,029. Натомість судом отримано інше значення середнього індексу інфляції, яке дорівнює –1,028 (1,028187).

Провівши перерахунок інфляційних втрат за вказані період з врахуванням середнього індексу інфляції у розмірі 1,028 суд отримав інфляційні втрати в сумі 5608,69 грн..

В зв'язку з тим, що заявлена позивачем сума втрат від інфляції є більшою ніж встановлено судом при перевірці правильності розрахунку - в частині стягнення 200,32 грн.  втрат від інфляції слід відмовити.

Також судом виявлено помилку, яку допустив позивач при обрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, яка полягає в тому, що останній невірно обраховував суму простроченого платежу, оскільки не враховував зростання боргу в зв'язку передачею товару за накладними № 71840 та № 75386. З врахуванням того, що позивачу належить право визначати як періоди заборгованості так і суму простроченого платежу в даному випадку суд не враховував зазначену помилку при перерахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки б такі дії потягнули за собою збільшення грошових вимог позивача.

Незважаючи на допущені в розрахунках помилки суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Крім того суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року                   № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.  В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За письмовим клопотанням позивача 02.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.ч. 1, 2 ст.530, ч.1 ст. 546, 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49,  ст.75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Ваям", вул. Мічуріна, 47, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 24903592, р/р - 26002911 в АППБ "Аваль", МФО - 302247) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Ойл Карт Центр", вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, 43010 - (інформація про реквізити - р/р - 260050005201 в ТОВ "Банк інвестицій та заощаджень", МФО-380281, ідентифікаційний код - 33170464) - 197810 грн. 55 коп. боргу (сто дев'яносто сім тисяч вісімсот десять грн. 55 коп.), 14103 грн. 63 коп. пені (чотирнадцять тисяч сто сорок дві грн. 63 коп.), 1762 грн. 96 коп. 3% річних (одна тисяча сімсот шістдесят сім грн. 96 коп.), 5608 грн. 69 коп. інфляційних втрат (п'ять тисяч шістсот вісім грн. 69 коп.) 2192 грн. 86 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (дві тисячі сто дев'яносто дві грн. 97 коп.) та 115 грн. 85 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто п'ятнадцять грн. 85 коп.).

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 38,64 грн. пені та 4,82 грн. 3% річних, 200,32 грн. інфляційних втрат відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  10 березня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "Ойл карт центр", вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010.

3 - відповідачу - ПП "Фірма "Ваям", вул. Мічуріна, 47, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234.