Ухвала

від 15.05.2013 по справі 45/448-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 45/448-А Головуючий у 1-й інстанції: Балац С.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на постанову Господарського суду мiста Києва від 25.02.2013 у справі за адміністративним позовом Національного банку України до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Національний банк України звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь Державного бюджету України штрафні санкції у сумі 223 550, 00 (двісті двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень відповідно до постанови Національного банку України від 03.04.2006 № 8 про притягнення до відповідальності ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за порушення валютного законодавства.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 25.02.2013 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Національним банком України було проведено перевірку публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в результаті якої встановлено, що всупереч вимогам пунктів 4 та 5 постанови Правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 04.04. 2005 за дорученням клієнта TOB «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство» було здійснено переказ іноземної валюти в сумі 5 000 000, 00 російських рублів на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 27.10.2004 № 20 без наявності акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків та погодження Національного банку України на переказування коштів на користь нерезидентів за договором.

Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку України постановою від 03.04.2006 № 8 притягнув відповідача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 % від суми валютних операцій, здійснених з порушенням чинного законодавства в сумі 223 550,00 грн. Водночас Національний банк України у постанові від 03.04.2006 № 8 запропонував відповідачеві перерахувати кошти до Державного бюджету України у п'ятиденний строк з дня отримання зазначеної постанови, але кошти відповідачем в дохід Державного бюджету України перераховані у запропонований позивачем строк не були.

Відповідач, не погодившись з вищевказаним висновками, розпочав процедуру досудового оскарження постанови Департаменту валютного контролю та ліцензування від 03.04.2006 № 8 до вищестоящого органу.

За результатами розгляду апеляційного звернення відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про оскарження постанови Департаменту валютного контролю та ліцензування від 03.04.2006 № 8 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства Апеляційною комісією Національного банку України було прийнято рішення від 27.07.2006 № 18-323/2963, яким в задоволенні апеляційного звернення відмовлено.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.12.2007, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012, суд відмовив в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Національного банку України про скасування постанови Національного банку України від 03.04.2006 № 8 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25 % штрафу від суми валютних операцій, здійснених з порушенням чинного законодавства, у розмірі 223 500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, відповідачем прийнято постанову 03.04.2006 № 8 без урахування положень пункту 6 постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів в національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», згідно з якими на операції резидентів, які здійснюються за дорученням та за рахунок коштів нерезидентів, за умови, що нерезидент до проведення операції забезпечив резидента коштами, потрібними для виконання доручення, не розповсюджується вимоги щодо надання акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків або погодження Національного банку України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.1999 між військовою частиною 90073, як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство», як виконавцем, укладено контракт № 4199012, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» уповноважено нерезидентом на укладання договорів з іншими особами з метою виконання зобов'язань за цим контрактом.

На виконання умов зазначеного контракту, товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» уклало зовнішньоекономічний контракт від 27.10.2004 № 20 із закритим акціонерним товариством «Рейд-1».

На виконання умов контракту від 27.10.2004 № 20 товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» платіжним дорученням від 05.04.2005 закритому акціонерному товариству "Рейд-1" перераховано суму в розмірі 5 000 000,00 російських рублів.

Згідно з п. 1 постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами (далі - банки) коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

- документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 4 постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для проведення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог, якщо загальна вартість послуг, робіт, прав інтелектуальної власності за договором перевищує 50000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору або за станом на 1 січня 1999 року, якщо відповідний договір було укладено до дати введення євро в безготівковий обіг (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют), окрім зазначених у пункті 1 цієї постанови документів, є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

Пунктом 5 Постанови НБ України від 30.12.2003 № 597, передбачено, що у разі письмової відмови Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків у проведенні цінової експертизи, здійснення операцій, передбачених абзацом першим пункту 4 цієї постанови, дозволяється лише за наявності погодження Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що переказ коштів за межі України відповідачем було здійснено без наявності акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків та без погодження Національного банку України на переказування коштів на користь нерезидентів за договором, що є порушення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Доводи апелянта про те, що суд порушив норми матеріального права, застосувавши до правовідносин сторін не ті норми, які підлягали застосуванню згідно постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» є безпідставними та спростовуються наступним.

Абзацом третім пункту 6 постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, зокрема, що вимоги пункту 4 цієї постанови не поширюються на операції резидентів, які здійснюються за дорученням та за рахунок коштів нерезидентів, за умови, що нерезидент до проведення операції забезпечив резидента коштами, потрібними для виконання доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору від 27.10.2004 № 20 на підставі якого здійснено переказ 5 000 000, 00 російських рублів, замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство» від свого імені і за свій рахунок уклав зовнішньоекономічний контракт з нерезидентом - закритим акціонерним товариством «Рейд -1», на виконання певного виду робіт. Оплата відповідно до розділів 2 і 3 вказаного договору здійснюється резидентом-замовником (том І а.с. 55-62).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій в частині того, що операція з переказу іноземної валюти в розмірі 5 000 000,00 російських рублів на виконання зовнішньоекономічного контракту від 27.10.2004 № 20, не підпадає під виключення, встановлені пунктом 6 постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 №597, оскільки не є такою, що здійснювалась за дорученням і за рахунок коштів нерезидента та за наявністю факту забезпечення нерезидентом резидента коштами, потрібними для виконання доручення.

Крім того, пунктом 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та/або своєчасне інформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій. Відсутність в уповноважених банках документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше п'яти років, кваліфікується як нездійснення цими банками функцій агента валютного контролю.

Пунктом 2.5 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 передбачено, що нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці банки з порушенням чинного законодавства. Якщо згідно із законодавчими та нормативно-правовими актами дозволено проводити окремі валютні операції у визначених сумах, то розрахунок розміру штрафу здійснюється із суми, що становить різницю між сумою проведеної валютної операції та сумою, що є нормативно визначеною (дозволеною).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що нездійснення позивачем функцій агента валютного контролю при здійсненні операції з переказу іноземної валюти в розмірі 5 000 000,00 російських рублів на виконання зовнішньоекономічного контракту від 27.10.2004 № 20 за дорученням клієнта товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство», призвела до правопорушення п. 2.5 Положення від 08.02.2000 № 49, а отже, постанова від 03.04.2006 № 8 прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт неправомірності винесення Національним банком України постанови від 03.04.2006 № 8 про притягнення до відповідальності ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за порушення валютного законодавства та стягнути з відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь Державного бюджету України штрафні санкції у сумі 223 550, 00 грн.

Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.12.2007, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012 встановлена правомірність постанови Національного банку України від 03.04.2006 № 8.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 25.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.