Ухвала

від 05.08.2014 по справі 45/448-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/800/38278/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівКравцова О. В., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника позивача - Сологуб О. М.,

представника відповідача - Куликова Ю. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Господарського суду мiста Києва від 25 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення суми,

встановив:

Національний банк України звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення штрафу в сумі 223 550 грн 00 коп.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 25 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову.

В запереченнях позивач просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 20 грудня 1999 року між Військовою частиною 90073, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство», як виконавцем, укладено контракт № 4199012, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» уповноважено нерезидентом на укладання договорів з іншими особами з метою виконання зобов'язань за цим контрактом.

27 жовтня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» та Закритим акціонерним товариством «Рейд-1»укладено зовнішньоекономічний контракт № 20

На виконання умов контракту від 27 жовтня 2004 року № 20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» перераховано Закритому акціонерному товариству "Рейд-1" кошти в сумі 5 000 000,00 російських рублів, що підтверджується платіжним дорученням від 05 квітня 2005 року.

Національним банком України проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в результаті якої встановлено, що 04 квітня 2005 року всупереч вимогам пунктів 4 та 5 постанови Правління Національного банку України «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» від 30 грудня 2003 року № 597 Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», за дорученням клієнта TOB «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство», здійснено переказ іноземної валюти в сумі 5 000 000, 00 російських рублів.

Вказані кошти перераховані на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 27 жовтня 2004 року № 20 без наявності акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків та погодження Національного банку України на переказування коштів на користь нерезидентів за договором.

Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку України постановою від 03 квітня 2006 № 8 притягнув відповідача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 % від суми валютних операцій, здійснених з порушенням чинного законодавства, в сумі 223 550 грн. 00 коп.

Національний банк України у постанові від 03 квітня 2006 року № 8 запропонував відповідачеві перерахувати кошти до Державного бюджету України у п'ятиденний строк з дня отримання зазначеної постанови, але кошти відповідачем в дохід Державного бюджету України перераховані у запропонований позивачем строк не були.

У зв'язку з невиконання постанови, позивач звернувся з цим позовом.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що обставини, встановлені у справі № 26/519-А, в якій розглянутий позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Національного банку України про скасування постанови від 03 квітня 2006 року № 8, не потребують доказування у даній справі, а тому ця постанова є законною і обов'язковою до виконання відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком судів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналіз наведених приписів норм Закону свідчить про те, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені, в даному випадку, рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Предметом позову у даній справі є стягнення коштів відповідно до постанови Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України від 03 квітня 2006 № 8.

Дана справа зупинялась до вирішення іншої справи № 26/519-А. При цьому у розгляді обох справ брали участь ті самі особи.

У справі № 26/519-А позивач ставив питання про скасування постанови Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України від 03 квітня 2006 № 8 на тій підставі, що банк не порушував валютне законодавство, виходячи з положень абз. 3 п. 6 постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» від 30 грудня 2003 року № 597, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Між тим, постановою Господарського суду Київської області від 06 грудня 2007 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2012 року у справі № 26/519-А, суд відмовив в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Національного банку України про скасування постанови Національного банку України від 03 квітня 2006 року № 8 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Таким чином, за результатом розгляду справи № 26/519-А встановлені по відношенню до осіб у цій справі обставини щодо правомірності винесення постанови Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України від 03 квітня 2006 № 8, які є преюдиціальними фактами, тобто встановленими судовим рішення в іншій справі, а тому не потребують доказуванню у даній справі.

Твердження відповідача, що позивачем прийнято оскаржувану постанову без урахування положень п. 6 постанови правління Національного банку України від 30.12.2003 № 597 є таким, що зводяться до переоцінки вже встановлених фактів у справі № 26/519-А.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлені обставини у справі і не порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 25 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: