Рішення

від 17.02.2009 по справі 8/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09                                                                                 Справа № 8/144

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія "Вдалий Улов”, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Атлант –ЛТД», м. Луганськ, -

про стягнення 2505 грн. 88 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановської О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача –Обухова А.М. –представник, - довіреність № б/н від 16.12.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

                                                              в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 2457,04 грн., пені у сумі 48,84 грн., а також судових витрат: державного  мита –102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

          На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) розгляд справи було  відкладено з 16 січня до 30 січня 2009 року та з 30 січня до 17 лютого 2009 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану розрахунків за спірним договором.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.02.09 року, представник відповідача заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Позивач до судового засідання не з'явився, але звернувся до суду з письмовим клопотанням (вих. №б/н від 12.02.09 року) про відкладення розгляду справи «на пізнішу дату»у зв'язку «із неможливістю представника позивача по справі бути присутнім у судовому засіданні 17 лютого 2009 року».

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вих. № б/н від 30.01.09 року), посилаючись на те, що позивач: надаючи до справи копії накладних про відвантаження товару на користь відповідача, не надав довіреностей від останнього, згідно яким цей товар отримано, а також заявок на відвантаження товару.

Акт взаємозвірки стану розрахунків за спірним договором, у якому у повному обсязі визнається сума боргу, підписано не представником відповідача, яка має право першого підпису на документах, а головним бухгалтером, що, на думку представника відповідача, позбавляє акт доказової сили.

16.02.09 року від позивача, через канцелярію суду, надійшло заперечення на відзив відповідача на позов (вих. №13.02.01.09 від 13.02.09 року), в якому він категорично заперечує проти доводів відповідача, спрямованих на спростування позовних вимог, додаючи при цьому документальні докази (заявки відповідача на поставку товарів; видаткові накладні на поставлені товари на суму позову, на яких, на підтвердження фактів отримання товарів на спірну суму, маються підписи уповноважених осіб відповідача, скріплені штампами відповідних торгових підприємств-отримувачів; та ін.), а також нормативне обґрунтування відпуску товару відповідачеві без витребування від нього довіреностей на право його отримання.  

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, враховуючи думку представника відповідача, який заперечив проти його задоволення, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно частині 1 ст. 69 ГПК України, термін судового розгляду справи встановлено у межах двох місяців.

На підставі взаємно узгодженого між сторонами клопотання, відповідно до частини 4 ст. 69 ГПК України, терміну судового розгляду справи може бути продовжено, - однак таке клопотання до суду не надійшло.

З урахуванням цієї обставини у судді відсутні правові підстави для продовження терміну судового розгляду цієї справи, а тому подальше відкладення її розгляду є неможливим.

Таким чином, керуючись ст.ст.43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті на підставі наявних у справі доказів, за відсутності позивача, який не спрямував до суду заяву про відмову від позовних вимог чи їх зміну.

  І. Заслухавши представника відповідача, розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

  23.01.08 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір №У-022, згідно якому  Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець –прийняти та оплатити товар –діабетичну групу товарів (п.1.1); товар постачається Покупцеві за цінами та у асортименті, попередньо узгодженому з Продавцем у заявці на отримання конкретної партії товару або Специфікаціях на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Товар повинен бути поставлений впродовж 3-х днів з моменту отримання заявки Продавцем на склад Покупця з 8.00 до 17.00, з понеділка по п'ятницю та з 8.00 до 14.00 у суботу, розташовані за адресами: с/м «Золотий ключик», м. Луганське, кв. Алєксєєва, 10; с/м «Ракета», - м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 1; с/м «Темп», - м. Луганськ, сел. Ювілейне, вул. Артема,10;  с/м «Чайка», - м. Луганськ, кв. Героїв Брестської фортеці, 4 (та ін.) (п. 2.1).

Продавець має право на дострокову або часткову поставку  товару за наявності згоди на те Покупця, з обов'язковим повідомлення його за допомогою поштового, телеграфного або факсимільного зв'язку  (п.2.2).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими особами  накладних, які свідчать про передачу товару (п.2.5).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом банківського переказу (п.3.1).

Умови оплати: товар оплачується на умовах відстрочення платежу на 10  календарних днів (п. 3.2).

Приймання товару за кількістю та якістю, незалежно від способу його доставки Покупцеві, здійснюється у суворій відповідності з інструкціями П-6 та П-7 Держарбітражу (п.6.1).

За ухилення від виконання зобов'язань за цим договором або неналежне виконання своїх зобов'язань, винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки у порядку, передбаченому ст. 623 Цивільного кодексу України (п.7.1).

За несвоєчасну оплату товару Покупець повинен сплатити  на користь Продавця  неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.3).

Сплата пені та відшкодування спричинених збитків не звільняє  винну сторону від виконання зобов'язань зав цим договором (п.7.5).

Сторони домовилися, що цей договір не передбачає досудового врегулювання спору, і та сторона, яка вважає, що її права та інтереси були порушені іншою стороною, має право звернутися до господарського суду за вирішенням спору, без дотримання досудового порядку вирішення спору (п.9.1).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2008 року, а стосовно розрахунків –до здійснення повного розрахунку між сторонами (п. 11.1).

          На виконання умов договору Продавець відпустив Покупцеві наступні партії товару, що підтверджується матеріалами справи:

          1)видатковими накладними:

            №Рб-1003633 від 03.11.08 року  - на поставку відповідачеві  в особі ТТ «Ракета»товарів у асортименті на суму 547,18 грн. (з ПДВ);

№Рб-1003634 від  03.11.08 року –на поставку відповідачеві в особі ТТ «Золотий ключик»товарів у асортименті на суму 1346,57 грн. (з ПДВ) (з урахуванням повернення Покупцем товару на суму 12,50 грн. за накладною №РБ-1003634 від 03.11.08 року (а.с.12-13);

№Рб-1003645 від 06.11.08 року на поставку відповідачу в особі ТТ с/м «Чайка»товарів в асортименті на суму 563,29 грн.

Всього за цими видатковими накладними поставлено товару на загальну суму 2457,04 грн.

Кожен з цих документів має підписи уповноважених осіб вищеназваних торгових підприємств про отримання товару, скріплені їх штампами.

2)письмовими заявками на поставку товарів у асортименті, спрямованими на його адресу за кілька днів до фактичної поставки: ТТ «Золотий ключик»- 29.10.08 року; ТТ «Ракета»від 29.10.08 року та ін.;

3)податковими накладними та ін. матеріалами справи.

Отже, позивач документально довів факт поставки ним на користь відповідача товарів на спірну суму.

          Відповідач не надав доказів сплати на користь позивача вартості вищезгаданих товарів, хоча у судовому засіданні представник відповідача визнав, що товари дійсно були поставлені  відповідачеві та ним отримані, - однак проти позову він заперечує, оскільки позивач не надав до справи відповідні довіреності на право отримання уповноваженими особами відповідача товарів згідно вищезгаданих накладних.

          ІІ.Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.             

            1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

    Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1  ст. 202 ЦКУ).

           Договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1,2.5, 3.1-3.2 договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.4 договору (з урахуванням змін до нього).

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          2.З огляду на викладене та умови договору, укладеного між сторонами, суд не погоджується з доводами відповідача проти позову.

          Так, у п. 2.5 договору сторони чітко встановили момент переходу права власності від Продавця –до Покупця, а саме: після підписання уповноваженими особами Покупця  накладних, які свідчать про передачу товару.

          Відповідач не спростував фактів отримання трьох вищезгаданих груп товарів.

          Пунктом 2.1 договору, укладеного між сторонами, передбачено централізовано-кільцевий спосіб завезення  (постачання) товару до  торгових точок відповідача.

          Порядок отримання товару при такому способі  постачання дещо відрізняється від загально прийнятого.

          Згідно ч. 2 ст. 8  Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать   до   компетенції   його   власника   (власників)  або уповноваженого органу   (посадової  особи)   відповідно   до законодавства та установчих документів.

          Абзацом 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей  на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 року №99 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що при централізовано-кільцевих    перевезеннях   цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками  може  здійснюватися  без довіреності, якщо  одержувач  цінностей  за  підписом  керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності,   повідомив   постачальника   про  зразок печатки (штампу),  якою матеріально відповідальна особа,  що  буде приймати  цінності,  завіряє на супровідних документах (накладній,  акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

          Відповідач не спростував цієї обставини.

          Таким чином, суд вважає, що позивач не припустився будь-яких порушень чинного законодавства при документальному оформленні відпуску товарів на користь позивача, в той час, коли з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона  підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

         Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає  судові витрати  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 509,525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 32-34,36,43-45, 47-1, 49,69,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.         

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-ЛТД», ідентифікаційний код 21763334, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Олексієва, 10, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вдалий улов», ідентифікаційний код 34720724, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Рилєєва, 23, -  основний борг у сумі 2457 (дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 04 коп., пеню у сумі 48 (сорок вісім) грн. 84 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.02.2009 року за згодою  представника  відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  23  лютого 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа