Рішення

від 13.02.2009 по справі 53/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/43

13.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Плюс»

про стягнення 10 030,74 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача Макаренко Н.В. –представник по довіреності № 755 від 16.12.2008р.

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Плюс»заборгованості за Договором поставки № 29 від 16.04.2007р. в сумі 10 030,74 грн., в тому числі: 8 446,52 грн. –основний борг, 1 584,22 грн. –пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2008р. порушено провадження у справі № 53/43, розгляд справи призначено на 26.01.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. розгляд справи було відкладено на 13.02.2009р.

13.02.2009р. в судовому засіданні представник позивача надав додаткові докази та пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/331-1 від 21.01.2009р., наданим позивачем по справі.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.07.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 29 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти канцелярські товари та офісне приладдя, далі по тексту цього Договору називаються Товаром, а Покупець зобов'язується приймати Товар і вчасно проводити його оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.1 Договору).

Оплата товару проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, як зазначено в п. 2.2 Договору.

          На виконання умов Договору поставки № 29 від 09.07.2008р. позивач поставив відповідачу по справі Товар на загальну суму 10 176,06 грн., що  підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної № 53165 від 29.12.2007р., № 53161 від 29.12.2007р., № 50044 від 18.12.2007р., № 50037 від 18.12.2007р., № 52381 від 21.12.2007р., № 52380 від 21.12.2007р., № 52784 від 26.12.2007р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія ЯОШ № 847613 від 28.12.2007р., серія ЯОС № 969434 від 15.12.2007р., серія ЯОС № 969447 від 20.12.2007р., серія ЯОШ № 847606 від 26.12.2007р.(оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          На оплату вказаних вище видаткових накладних позивачем були виставлені рахунки-фактури № 53924 від 28.12.2007р., № 51169 від 13.12.2007р., № 53871 від 27.12.2007р., № 51063 від 12.12.2007р., № 52794 від 20.12.2007р., № 51962 від 18.12.2007р., № 51812 від 21.12.2007р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідач по справі частково оплатив суму боргу. Часткова оплата становить суму коштів в розмірі 1 729,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 789 від 25.04.2008р.  

На день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача за неналежне виконання Договору поставки  № 29 від 16.04.2007р. становить 8 446,52 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи листом за підписами зам. директора та головного бухгалтера позивача.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  8 446,52 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору поставки № 29 від 16.07.2007р. у випадку прострочення оплати Товару, відповідно до строків визначених сторонами  у п. 2.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 1 584,22 грн. відповідно до пункту 5.2 Договору поставки № 14 від 01.03.2008р. проте всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме ч. 6 ст. 231 ГК України.

Таким чином суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за власним розрахунком що становить 919,31 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони  пропорційно розміру задоволених позовних  вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Плюс»(03148, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код ЄДРПОУ 34762015 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс»(01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7, код ЄДРПОУ 21657750) основний борг в сумі 8 446 (вісім тисяч чотириста сорок шість) грн. 52 коп., пеню в сумі 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 31 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 93 (дев'яносто три) грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110 (сто десять) грн. 18 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.