Рішення

від 20.05.2013 по справі 5011-39/8538-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/8538-2012 20.05.13

За позовом Кезер Компрессорен АГ (Kaeser Kompressoren AG)

до 1) Приватного підприємства "СІГМА-ЦЕНТР"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер"

4) Приватного підприємства "АЕР-ЦЕНТР"

про припинення порушення прав власника міжнародних реєстрацій знаків та

комерційного найменування

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Cаневич С. С.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Гольберг Д.В., Іващенко І.К., Баданін В.В.

від відповідача-4: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кезер Компрессорен ГмбХ (Kaeser Kompressoren GmbH) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "СІГМА-ЦЕНТР" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" (відповідач-3) про припинення порушення прав власника міжнародних реєстрацій знаків та комерційного найменування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником знаків для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями № 450057 "Sigma-Profil", № 629116 "KAESER Kompressoren", № 1017027 "Кaeser", № 1017804 "Sigma", правова охорона яких поширюється, зокрема, на територію України. Позивач зазначає, що в мережі Інтернет на веб-сайті www.kaeser.com.ua та у доменному імені "kaeser.com.ua" відповідачем-1 без дозволу позивача використовується позначення позивача для розповсюдження інформації про діяльність відповідача-1 з продажу товарів та надання послуг, які охороняються в Україні на підставі kaeser.com.ua та у доменному імені "kaeser.com.ua" відповідачем-1 без дозволу позивача використовуються позначення позивача для розповсюдження інформації про діяльність відповідача-1 з продажу товарів та надання послуг, які охороняються в Україні на підставі міжнародних реєстрацій № 450057 "Sigma-Profil", № 629116 "KAESER Kompressoren", № 1017027 "Кaeser", № 1017804 "Sigma". Позивач вказує, що доменне ім'я "kaeser.com.ua" було зареєстроване відповідачем-2, а делегування якого здійснене відповідачем-3. Позивач також зазначає, що делегуванням спірного доменного імені "kaeser.com.ua" відповідачем-3 були порушені його права інтелектуальної власності як власника міжнародних реєстрацій товарних знаків, оскільки делегування спірного доменного імені відповідачем-3 фактично порушує права позивача на заборону використання знаків шляхом їх неправомірного розміщення в мережі Інтернет без попередньої згоди позивача.

Позивач також вказує, що він є виробником пересувних будівельних компресорів з дизельним приводом, гвинтових, поршневих компресорів, обладнання для обробки конденсату, здійснюючи свою діяльність з використанням фірмового (комерційного) найменування «Кaeser Kompressoren». Звертаючись з позовом позивач просить захистити його права на фірмове (комерційне) найменування, які вважає порушеними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року порушено провадження у справі №5011-39/8538-2012, розгляд справи призначено на 16.07.12 року об 11:00 год.

09.07.2012 р. відповідач-3 через відділ діловодства суду подав клопотання вих. № 125/07 від 09.07.2012 р. про повернення позовної заяви без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України, оскільки у позовній заяві позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.

13.07.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника позивача.

13.07.2012 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду надіслав пояснення по суті заявлених позовних вимог № 658 від 12.07.2012 р.

16.07.2012 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду надіслав пояснення по суті заявлених позовних вимог № 658 від 12.07.2012 р.

16.07.2012 р. відповідач-3 через відділ діловодства суду надіслав пояснення № 658 від 12.07.2012 р.

В судовому засіданні, призначеному на 16.07.12 року, судом розглядалося клопотання позивача про відкладення розгляду справи, подане ним до суду 13.07.2012 р. Представник відповідача-3 проти задоволення заявленого клопотання не заперечував. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні, призначеному на 16.07.12 року, подав повідомлення по справі вих. № 128/07 від 12.07.2012 р. на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2012 р. Повідомлення передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні, призначеному на 16.07.12 року, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволено. Клопотання передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 в судове засідання, призначене на 16.07.12 року, не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.07.2012 р. не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.12 року продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 10.09.2012 року о 10:00 год.

26.07.2012 року позивач через відділ діловодства звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

30.07.2012 року через відділ діловодства суду відповідач - 2 надав пояснення по справі з додатками.

22.08.2012 року відповідач -3 через відділ діловодства звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 року, позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р. залучено до участі у справі в якості відповідача-4 Приватне підприємство "АЕР-ЦЕНТР", розгляд справи призначено на 01.10.2012 р. о 12:00 год.

Відповідно до ст. 24 ГПК України про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

24.09.2012 року відповідач-2 через відділ діловодства суду надав суду письмові пояснення у справі та докази на їх підтвердження. В наданих поясненнях відповідач - 2 зазначає, що він є неналежним відповідачем у справі № 5011-39/8538-2012.

01.10.2012 року позивач через відділ діловодства суду звернувся з заявою про надання доказів, яка по своїй суті є клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи.

01.10.2012 року позивач через відділ діловодства суду звернувся з заявою про надання доказів, яка по своїй суті є клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, а саме афідавіту (заяви під присягою) Томаса Кезера.

01.10.2012 року позивач через відділ діловодства суду звернувся з клопотанням про забезпечення позову.

В судове засідання, призначене на 01.10.2012 року, з'явилися представники позивача та відповідача - 3.

Представник позивача підтримав подані ним через відділ діловодства суду клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволені.

Представник позивача підтримав подане ним через відділ діловодства суду клопотання про забезпечення позову. Представники відповідача-3 проти задоволення клопотання про забезпечення позову заперечували.

В судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., судом розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. Наведена заява про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхилена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року відкладено розгляд справи на 05.11.2012 р. об 11:40 год.

11.10.2012 року через відділ діловодства суду представник відповідача-3 надав письмові пояснення стосовно надання Регламенту реєстрації доменних імен.

11.10.2012 року через відділ діловодства суду представник відповідача-3 надав письмові пояснення стосовно надання інформації у справі.

11.10.2012 року через відділ діловодства суду представник відповідача-3 звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

11.10.2012 року через відділ діловодства суду представник відповідача-3 надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на те, що позивачем не зазначено жодної обставини, відповідно до якої, позовні вимоги, пред'явлені саме до відповідача-3, не надано жодного доказу порушення права інтелектуальної власності на торговельні марки позивача відповідачем-3, не надано нормативно-правового обґрунтування позовних вимог до відповідача-3.

18.10.2012 року через відділ діловодства суду представник позивача звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання, призначене на 05.11.2012 року, з'явилися представники позивача та відповідача-3.

В судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 року, позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення до позовної заяви разом з доказами її направлення відповідачам.

Представник відповідача-3 підтримав подані ним через відділ діловодства суду клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання відповідача-3 судом задоволені.

В судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 року, представник відповідача-3 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 року, представники позивача та відповідача-3 звернулися до суду з спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. п.2.4. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 19.11.2012 року о 14:30 год. та надано можливість сторонам надати суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 року, з'явилися представники позивача і відповідача-3.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 року, підтримав подану ним 19.11.2012 року через відділ діловодства суду заяву про викладення позовних вимог до позовної заяви про припинення порушення права власника міжнародних реєстрацій знаків та комерційного найменування у новій редакції. Заява прийнята судом до розгляду.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, з урахуванням заяви про викладення позовних вимог у новій редакції, відповідно до яких просить суд:

заборонити відповідачу -1 (Приватному підприємству "СІГМА-ЦЕНТР") використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», в електронних адресах контактів відповідача-1, у найменуванні Приватного підприємства «Сигма-центр»;

заборонити відповідачу-4 (Приватному підприємству "АЕР-ЦЕНТР") використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua»;

зобов'язати відповідача-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест") припинити використання позначень "Кaeser", яке є тотожним до ступеню змішування з торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 629116 "KAESER Kompressoren" (комбіноване), № 1017027 "Кaeser", у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», припинити обслуговування доменного імені «www.kaeser.com.ua» та заблокувати доступ до Інтернет-сторінок та Інтернет-сайту «www.kaeser.com.ua» за доменним іменем «www.kaeser.com.ua»;

зобов'язати відповідача-3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер") відмінити делегування приватного доменного імені «kaeser.com.ua» у публічному домені com.ua і скасувати реєстрацію вказаного доменного імені шляхом внесення відповідних змін до Реєстраційної бази домену . UA;

судові витрати покласти на відповідача -1 (Приватне підприємство "СІГМА-ЦЕНТР").

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 року, підтримав подане ним 19.11.2012 року через відділ діловодства суду клопотання про призначення експертизи у справі, в якому запропонував суду перелік питань, які, на його думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Представники відповідачів наданим їм правом не скористалися та не надали суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Остаточне коло питань, які повинні бути роз'яснені судовим експертом, визначаються судом відповідно до ст. 41 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно з інформаційним листом ВГСУ від 21.08.2008 р. № 01-8/498 "Про атестованих судових експертів з питань, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, та науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України" додано Витяг з Реєстру атестованих судових експертів, який містить відомості щодо тих осіб, які внесені до Реєстру атестованих судових експертів та можуть проводити експертні дослідження у сфері інтелектуальної власності.

Для проведення судової експертизи у даній справі експерт має бути атестований за спеціальністю 13.6. "Дослідження, пов'язані з охороною прав на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів".

Таким чином, суд прийшов до висновку про доцільність призначення судової експертизи у даній справі безпосередньо атестованому за спеціальністю 13.6. "Дослідження, пов'язані з охороною прав на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів" судовому експерту, який внесений до Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого здійснює Міністерство юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р. призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Дорошенку Олександру Федоровичу, провадження у справі № 5011-39/8538-2012 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

01.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.03.2013 р. через відділ діловодства суду одержано Висновок № 863 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за справою № 5011-39/8538-2012 від 27 лютого 2013 року. Разом з наведеним висновком до суду були повернуті матеріали справи № 5011-39/8538-2012 в 6-ти томах з додатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-39/8538-2012 та призначено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 5011-39/8538-2012 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. справу № 5011-39/8538-2012 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В. та призначено розгляд справи на 08.04.2013 р. о 09:20 год.

В судове засідання, призначене на 08.04.2013 р., представник позивача з'явився, надав пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням висновку судової експертизи. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача-3 в судове засідання з'явилися, подали пояснення по справі з урахуванням висновку судової експертизи, відповідно до яких відповідач-3 вважає експертний висновок таким, що не може бути врахований судом як доказ. Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи і передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 20.03.2013 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов до висновку про неможливість розгляду справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 08.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. було відкладено розгляд справи на 22.04.2013 р. о 10:25 год.

В судове засідання, призначене на 22.04.2013 р., представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення доказів, а саме: копію платіжного доручення про сплату коштів за проведення судової експертизи. А також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням висновку судової експертизи. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача-3 в судове засідання 22.04.2013 р. з'явилися, надали усні заперечення проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в поясненнях, поданих через відділ діловодства суду.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 в судове засідання 22.04.2013 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 08.04.2013 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року розгляд справи відкладено на 20.05.2013 о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 20.05.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні заперечення на пояснення відповідача-3 щодо висновку судової експертизи. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача-3 в судове засідання з'явилися, надали усні заперечення проти задоволення позовних вимог.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 в судове засідання 20.05.2013 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги попередніх ухвал суду у справі № 5011-39/8538-2012 року не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду у справі № 5011-39/8538-2012 були надіслані відповідачу -1 та відповідачу-4 за повідомленими суду адресами, які відповідають адресам місцезнаходження відповідача-1 та відповідача-4 згідно витягів з ЄДРПОУ, наявних в матеріалах справи (т. 2, а.с. 8, 12). Натомість, поштові відправлення відповідачу-1 та відповідачу-4 з ухвалами суду були повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання.

За наведених обставин вважається, що відповідач-1 та відповідач-4 були повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач -2 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 в судовому засіданні 20.05.2013 р. від останніх до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.05.2013 р. без участі представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем-1 та відповідачем-4 не подано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року замінено позивача у справі № 5011-39/8538-2012 Кезер Компрессорен ГмбХ (Kaeser Kompressoren GmbH) його правонаступником Кезер Компрессорен АГ (Kaeser Kompressoren AG) відповідно до ст. 25 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.05.2013 року було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-3, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником знаків для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями правова охорона яких поширюється, зокрема, на територію України, а саме:

№ 450057 "Sigma-Profil" для товарів 6, 7, 9, 17 класів МКТП. При цьому встановлено обмеження переліку товарів, зокрема, для України, класи 7 та 9 змінено, класи 6 та 17 вилучено;

№ 629116 "KAESER Kompressoren" для товарів 7 класу МКТП;

№ 1017027 "Кaeser" для товарів і послуг 6, 7, 9, 11, 16, 37, 41, 42 класів МКТП. При цьому встановлено обмеження переліку товарів, зокрема, для України щодо 7 класу, інші класи товарів залишаються без змін;

№ 1017804 "Sigma" для товарів 7, 9 класів МКТП.

Судом враховано, що відповідно до п. 60 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року), у разі якщо суб'єкт підприємницької діяльності користується знаком, зареєстрованим відповідно до Мадридської угоди про Міжнародну реєстрацію знаків 1891 року (далі - Мадридська угода), з метою оцінки правомірності такого користування необхідно встановлювати, чи розповсюджується міжнародна реєстрація відповідного знака на Україну та щодо яких саме товарів і послуг відповідно до МКТП. Згідно із статтею 3ter Мадридської угоди заява про поширення охорони, що виникає внаслідок міжнародної реєстрації, на країну, яка скористалася можливістю, що надається статтею 3bis, повинна бути спеціально зроблена в заявці, передбаченій у пункті (1) статті 3. Крім того, відповідно до статті 5 Мадридської угоди в країнах, де законодавство це передбачає, відомства, проінформовані Міжнародним бюро про реєстрацію знака чи заяви про поширення охорони відповідно до статті 3ter, мають право заявити, що охорона не може бути надана цьому знаку на їх території. Така відмова може бути зроблена лише на умовах, які відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності застосовуються до знака, заявленого для національної реєстрації, та у строки, передбачені у пункті (2) статті 5 Мадридської угоди. Тому судовим інстанціям у розгляді справ слід встановлювати, чи направлялася така відмова, і якщо направлялася, то у які строки.

Відповідно до статті 4 Мадридської угоди з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

У ст. 4 Мадридської угоди зазначено, що з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3 ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо. Таке ж положення міститься і у ст. 4 Протоколу до Мадридської угоди, де зазначено, що з дати реєстрації або внесення запису, зробленого відповідно до положень статей 3 і 3 ter, охорона знака в кожній зацікавленій Договірній стороні буде такою же, якби цей знак був заявлений безпосередньо у Відомстві цієї Договірної сторони.

Зібрані у справі докази, а саме: відомості про внесення до Торгового реєстру Б міста Кобург Товариства з обмеженою відповідальністю Кезер Компрессорен; відомості про внесення до Торгового реєстру Б міста Кобург Акціонерного товариства Кезер Компрессорен; Сертифікат реєстрації та існування; Виписка з реєстрового листа, свідчать про створення Акціонерного товариства Кезер Компрессорен (Kaeser Kompressoren AG) шляхом зміни правової форми Товариства з обмеженою відповідальністю Кезер Компрессорен ГмбХ (Kaeser Kompressoren GmbH). При цьому Кезер Компрессорен ГмбХ було занесено до Торгового Реєстру 24.02.2012 року, продовжує існувати та зберігає свою ідентичність як Кезер Компрессорен АГ, відповідно до розділу 202 параграфу 1 № 1 відповідно до Німецького Акту Корпоративного перетворення.

Наявні у матеріалах справи докази (т. 3 а. с. 3-153; т. 4. а.с. 1-93; т. 5 а. с. 1-117; додаток до справи № 5011-39/8538-2012) свідчать, що позивач, здійснюючи свою діяльність, використовує фірмове (комерційне) найменування «Кaeser Kompressoren». Згідно з поданою під присягою заяви пана Томаса Кезера (т. 3 а. с. 3-53), Kaeser Kompressoren AG є сімейним підприємством з давньою історією. Назва цього підприємства складається з двох частин, а саме: назви Кaeser, утвореної за допомогою взятого за основу прізвища засновника підприємства пана Карла Кезера та назви Kompressoren, яка перекладається з німецької мови на російську як «компресори», яка слугуватиме для досягнення основної мети підприємства, а саме: виробництва та збуту продукції стисненого повітря і відповідних компонентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 489 ЦК України, правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Статтею 490 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;

3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, що набула чинності для України 25 грудня 1991 р., фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Відповідно до положень ст. 159 ГК України, суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому, правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 495 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому порядку добре відомою.

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Частиною 3 ст. 157 Господарського кодексу України також встановлено, що свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків її правомірного використання.

Згідно ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Використанням знака, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Зібрані у справі докази свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (відповідач -2) надало відповідачу -1 послугу з реєстрації домену «kaeser.com.ua» та послугу розміщення сайту на серверах служби на підставі публічного (сервісного) договору згідно зі ст. ст. 633, 634 Цивільного кодексу України. При цьому прийняттям умов публічного договору є факт оплати послуги. Наявні в матеріалах справи банківські виписки та платіжні доручення (т. 1, а. с. 156-170) свідчать про здійснення відповідних платежів відповідачу-2 відповідачем-1, а після зміни власника послуги з розміщення зазначеного сайту, відповідачем-4.

Судом встановлено, що домен «kaeser.com.ua» було делеговано відповідачу-1 (Приватне підприємство «Сігма-Центр», ідентифікаційний код 32978116) - 30.01.2004 року.

08.11.2010 року відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з заявою про переделегування доменного імені «kaeser.com.ua» та зміну власника послуги з розміщення зазначеного сайту відповідачу-4 (Приватному підприємству «Аер-центр», ідентифікаційний код 36853994).

Станом на момент вирішення спору по суті власником домену «kaeser.com.ua» є відповідач-4.

Відповідно до п. 46. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року) роздруківки інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно із статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.92 р. вони мають на території України доказову силу офіційних документів.

В матеріалах справи наявний протокол огляду і дослідження речових доказів, складений нотаріусом міста Москви Шамба Т. Г. в порядку забезпечення доказів та сторінки інформаційного ресурсу, що були досліджені і роздруковані (т. 2, а. с. 21-29), які приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Здійснивши дослідження та аналіз вищезазначених доказів, судом встановлено, що на сторінках сайту за адресою http:// www.kaeser .com.ua/, що належав відповідачу-1 з 2004 року, а в 2010 році був переданий відповідачу-4, використовуються позначення «KAESER Kompressoren», «Кaeser», «Sigma», «Сигма-центр», а також міститься інформація про діяльність ПП «Сігма-центр».

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Суд враховує, що відповідно до ст. 21 ГПКУ сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідно до ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року із змінами і доповненями, у вирішенні питань, пов'язаних із способами захисту прав інтелектуальної власності, господарським судам потрібно мати на увазі таке. Загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України. Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.

Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

У частині другій статті 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, з урахуванням заяви про викладення позовних вимог у новій редакції, відповідно до яких просить суд:

заборонити відповідачу -1 (Приватному підприємству "СІГМА-ЦЕНТР") використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», в електронних адресах контактів відповідача-1, у найменуванні Приватного підприємства «Сигма-центр»;

заборонити відповідачу-4 (Приватному підприємству "АЕР-ЦЕНТР") використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua»;

зобов'язати відповідача-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест") припинити використання позначень "Кaeser", яке є тотожним до ступеню змішування з торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 629116 "KAESER Kompressoren" (комбіноване) № 1017027 "Кaeser" у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», припинити обслуговування доменного імені «www.kaeser.com.ua» та заблокувати доступ до Інтернет-сторінок та Інтернет-сайту «www.kaeser.com.ua» за доменним іменем «www.kaeser.com.ua»;

зобов'язати відповідача-3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер") відмінити делегування приватного доменного імені «kaeser.com.ua» у публічному домені com.ua і скасувати реєстрацію вказаного доменного імені шляхом внесення відповідних змін до Реєстраційної бази домену . UA;

судові витрати покласти на відповідача -1 (Приватне підприємство "СІГМА-ЦЕНТР").

Суд вважає, що позивач належним чином довів факт наявність у нього виключних майнових прав інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування та торговельні марки, що надає йому право звертатися до суду за їх захистом.

Відповідно до п. 65 Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, господарському суду необхідно призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Господарські суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на власний розсуд.

З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 5011-39/8538-2012, оскільки вказані питання належать до предмету доказування по справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, судом призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Дорошенку Олександру Федоровичу, з урахуванням положень ст. 41 ГПК України.

На вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:

1. Чи є комбіноване позначення «KAESER Kompressoren», яке розміщене на сторінках веб-сайту http://www.kaeser.com.ua , тотожним зі знаком за міжнародною реєстрацією № 629116 «KAESER Kompressoren», права на який належать позивачу?

2. Чи може використання позначення «KAESER Kompressoren» ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги?

3. Чи є позначення «Kaeser» у доменному імені «kaeser.com.ua» тотожним зі знаком за міжнародною реєстрацією № 1017027 «Kaeser», права на який належать позивачу?

4. Чи може використання позначення «Kaeser» ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги?

5. Чи є позначення «Сігма центр», розміщене на сторінках веб-сайту http://www.kaeser.com.ua , схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями № 1017804 «Sigma» та № 450057 «Sigma-Profil», права на які належать позивачу?

6. Чи може використання позначення «Сігма центр» ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги?

7. Чи є комерційне (фірмове) найменування «Сігма центр» відповідача - 1 схожим зі знаками за міжнародними реєстраціями № 1017804 «Sigma» та № 450057 «Sigma-Profil», права на які належать позивачу?

8. Чи може використання комерційного (фірмового) найменування «Сігма центр» ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги?

В результаті дослідження поставлених питань у висновку № 863 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за справою № 5011-39/8538-2012 від 27 лютого 2013 року експерт встановив наступне:

1. Позначення «KAESER Kompressoren», яке розміщене на сторінках веб-сайту http://www.kaeser.com.ua , є тотожним зі знаком за міжнародною реєстрацією № 629116 KAESER Kompressoren , права на який належать позивачу.

2. Використання позначення «KAESER Kompressoren» будь-якою особою, крім «Kaeser Kompressoren GmbH», може ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги.

3. Позначення «kaeser» у доменному імені «kaeser.com.ua» є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком за міжнародною реєстрацією № 1017027 «Kaeser», права на який належать позивачу.

4. Використання позначення «kaeser» у доменному імені «kaeser.com.ua» може ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги.

5. Позначення «Сігма центр», розміщене на сторінках веб-сайту http://www.kaeser.com.ua , є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями № 1017804 «Sigma» та № 450057 «Sigma-Profil», права на які належать позивачу.

6. Використання позначення «Сігма центр» на сторінках веб-сайту http://www.kaeser.com.ua може ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги.

7. Комерційне (фірмове) найменування «Сігма центр» відповідача-1 є схожим зі знаками за міжнародними реєстраціями № 1017804 «Sigma» та № 450057 «Sigma-Profil», права на які належать позивачу.

8. Використання комерційного (фірмового) найменування «Сігма центр» може ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги, в разі, якщо це фірмове найменування є схожим настільки, що його можна сплутати з торговельними марками, і використовується при рекламуванні, пропонуванні до продажу або при продажі товарів і послуг, споріднених з тими, для яких зареєстровано ці торговельні марки.

Здійснюючи експертне дослідження експерт, зокрема, зазначив, що можливість введення в оману споживача щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу, може виникати у випадку існування на ринку споріднених товарів або послуг, маркованих позначеннями (зна ками), тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, або такими позначен нями, що відтворюють позначення, права на які набуті раніше (промис лові зразки, об'єкти авторського права, прізвища, імена відомих осіб тощо).

Експерт вказав, що при використанні чи неодноразовому знайомстві з тим чи іншим товаром або послугою споживач мимоволі переносить своє відношення до товару або послуги на торговельну марку, у результаті чого остання починає асоціюватися споживачем з визначеними властивостями і якістю. При цьому торговельна марка виконує роль засобу, що приваблює споживача, і може розглядатися як елемент, що інформує споживача про наявність у придбаному товарі тих чи інших характерних властивостей, що задовольняють його потреби і смак.

Вона символізує стабільність якісних характеристик і властивостей товару або послуг. При цьому дані фактори у виробництві продукції або наданні послуг не тільки визначають якість кожного окремого виробу або послуги, але й передбачають стабільність якості всіх наступних таких же виробів або послуг, виготовлених або наданих підприємством з даною торговельною маркою.

Загроза введення в оману споживачів стосовно виробника товарів або особи, що надає послуги, існує тоді, коли для однорідних або споріднених товарів або послуг використовуються знаки, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати. Таким чином, у випадку, який розглядається, така загроза існує і перетинання цих знаків на ринку безумовно гарантоване, а отже можливе і введення в оману споживачів стосовно особи, яка надає послуги. З метою індивідуалізації товару для споживача торговельна марка повинна вказувати на його походження.

Експерт зазначив, що одним з критеріїв, що впливають на введення споживача в оману стосовно виробника, є відомість знака для товарів і послуг на території України. Зокрема, торговельна марка KAESER Kompressoren за міжнародною реєстрацією № 629116 є відомою в Україні щонайменше з 1994 року, про що свідчить подання та реєстрація знака (т 1, а. с. 72 - 74). Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо проведення в Україні компанією позивача виставок та презентацій. Відповідно до цієї інформації перша офіційна виставка на території України відбулася у 1997 році. З цього ж року розпочався продаж продукції компанії Кезер Компрессорен ГмбХ (Kaeser Kompressoren GmbH) (т. 3, а. с. 43 - 48).

Здійснюючи експертне дослідження, судовий експерт також встановив спосіб використання позначення «Сігма центр» та зазначив, що на сторінках веб-сайту http://www.kaeser.com.ua , згадується назва підприємства «СИГМА-ЦЕНТР» у вигляді словесного позначення, виконаного стандартним шрифтом.

Судовий експерт також зазначив, що підприємства можуть використовувати одну, декілька або багато торговельних марок для того, щоб відрізнити свої товари і послуги від однорідних товарів і послуг своїх конкурентів. Однак, вони повинні відрізняти самих себе від інших підприємств. Для таких цілей використовується фірмове або комерційне найменування.

Спільність між комерційним (фірмовим) найменуванням та торговельними марками полягає в тому, що вони виконують розрізняльну функцію. Однак, на відміну від торговельної марки, комерційне (фірмове) найменування відрізняє одне підприємство від інших абсолютно незалежно від тих товарів і послуг, які реалізує або пропонує.

Найменування підприємства або підприємця повинно правдиво відтворювати його правове положення та не вводити в оману інших учасників цивільного обігу.

Комерційне (фірмове) найменування повинно мати відмітні ознаки, які дозволять не допустити змішування одного підприємства з іншим.

Законодавством не встановлено умови або способи використання комерційного найменування і, відповідно, критерії, за якими можна визначити, чи може таке використання ввести в оману споживачів. Однак на практиці досить часто розрізняльна частина фірмового найменування використовується власником в якості торговельної марки - як зареєстрованої, так і незареєстрованої. В останньому випадку таке використання здебільшого являє собою рекламу або пропозицію до продажу певних товарів або послуг від імені фірми, при цьому можна говорити про те, що фірмове найменування використовується вже не для вирізнення особи на ринку, а для вирізнення товарів і послуг, що виробляються (надаються) цією особою. І саме в такому випадку використання комерційного найменування може ввести споживачів в оману, якщо це найменування є схожим, наприклад, з торговельними марками інших виробників. Зрозуміло, що необхідною умовою для такої схожості є однорідність (спорідненість) товарів і послуг, що пропонуються цими особами.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний: провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту, від 08.10.1998, № 53/5, визначено, що висновок експерта складається з обов'язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

Відповідно до п.п. 1.7. п. 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 5 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності» з метою виключення неоднозначності вихідних даних для проведення експертизи господарському суду до винесення ухвали про призначення судової експертизи слід оглянути об'єкт експертного дослідження і перевірити матеріали справи та в разі виявлення розбіжностей в них ознак об'єкта (наприклад, різні за кольором зображення одних і тих самих об'єктів) та/або розбіжностей у викладенні відомостей, які стосуються одних і тих самих фактичних даних (наприклад, щодо дати пріоритету, зображень структурних формул речовин тощо), вжити заходів до усунення цих розбіжностей в порядку, передбаченому розділом V ГПК. Господарським судам слід мати на увазі, що визначення способу проведення експертизи є компетенцією експерта. Отже, експерти мають право користуватися будь-якими джерелами інформації, які можуть бути однозначно ідентифіковані, в тому числі джерелами, розміщеними в мережі Інтернет.

В п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року № 4 (далі- Постанова Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 4) зазначено, що оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК). При цьому, відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Зібрані у матеріалах справи докази свідчать, що судова експертиза проведена судовим експертом Дорошенком Олександром Федоровичем - заступником директора Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України з експертної роботи, який має вищу технічну освіту, вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, вчений ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 «Дослідження пов'язані з охороною прав на знаки для товарів і послуг» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 933, діє безстроково), стаж роботи у сфері інтелектуальної власності з 1997 року, стаж судово-експертної роботи ? з 2001 року.

Про кримінальну відповідальність згідно із ст. 384, 385 Кримінального кодексу України експерта попереджено.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України судовий експерт має право відмовитися від дачі висновку, якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.

Оцінюючи висновок № 863 судової експертизи суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими, такими що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновок № 863 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за справою № 5011-39/8538-2012 від 27.02.2013 року складений кваліфікованим судовим експертом, відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Пояснення представника відповідача-3 з урахуванням висновку № 863 судової експертизи, відповідно до яких відповідач-3 вважає що зазначений висновок не можна враховувати як доказ, оскільки фахівець який її проводив знехтував всіма положеннями що внормовують проведення судових експертиз, та, фактично, своїм висновком здійснив замах на саму законність та здійснює спробу вплинути на прав осудність, неупередженість та обґрунтованість судового рішення, судом відхилено, оскільки воно не підтверджується жодними доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про заборону відповідачу -1 (Приватному підприємству "СІГМА-ЦЕНТР") використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», в електронних адресах контактів відповідача-1, у найменуванні приватного підприємства «Сигма-центр» та заборону відповідачу-4 (Приватному підприємству "АЕР-ЦЕНТР") використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи справу по суті, судом враховано правову позицію, викладену в п. 78 Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року, де зазначено, що відповідно до статті 8 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року комерційне (фірмове) найменування охороняється без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Аналогічне правило встановлено статтею 489 ЦК України, згідно з якою право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне (фірмове) найменування частиною торговельної марки.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування за змістом абзацу першого частини другої статті 90 ЦК України може бути лише підприємницьке товариство.

З огляду на приписи статей 90, 489 - 491 ЦК України та статті 159 ГК України, належним способом захисту права особи на комерційне (фірмове) найменування може бути позов про зобов'язання іншої особи припинити використання тотожного найменування та відшкодування збитків, якщо їх завдано таким використанням. У разі задоволення відповідного позову господарський суд може зобов'язати власника (засновника) або уповноважений ним орган внести необхідні зміни до установчих документів.

При цьому, вимога про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності з мотивів схожості комерційних (фірмових) найменувань суб'єктів підприємницької діяльності не є належним способом захисту права на комерційне (фірмове) найменування, оскільки серед визначених законодавством підстав для скасування державної реєстрації юридичної особи відсутня така, як схожість найменувань.

У разі необхідності роз'яснення питань стосовно наявності чи відсутності тотожності, тобто цілковитої схожості між комерційними (фірмовими) найменуваннями, що протиставляються, а також між такими найменуваннями та знаками для товарів і послуг (торговельними марками), господарським судом призначається судова експертиза з урахуванням викладеного в постановах пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та від 23.03.2012 N5 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності".

У застосуванні згаданих статей ЦК України і ГК України слід враховувати, що вони не виключають охорону в Україні права на комерційне (фірмове) найменування й іноземних осіб.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест") припинити використання позначення "Кaeser", яке є тотожним до ступеню змішування з торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 629116 "KAESER Kompressoren" (комбіноване), № 1017027 "Кaeser" у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», припинити обслуговування доменного імені «www.kaeser.com.ua» та заблокувати доступ до Інтернет-сторінок та Інтернет-сайту «www.kaeser.com.ua» за доменним іменем «www.kaeser.com.ua» та про зобов'язання відповідача-3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер") відмінити делегування приватного доменного імені «kaeser.com.ua» у публічному домені com.ua і скасувати реєстрацію вказаного доменного імені шляхом внесення відповідних змін до Реєстраційної бази домену . UA задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про телекомунікації", адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для:

1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет;

2) створення реєстру доменних назв у домені.UA;

3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет;

4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA;

5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції;

6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет.

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Слід зазначити, що сам процес делегування доменів першого рівня коду країнам (в тому числі, домену .UA), як і створення та діяльність комерційної Інтернет - корпорації з присвоєння імен і номерів (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers - ICAAN), не є предметом міждержавних домовленостей і не закріплені в жодній міжнародній угоді, що могла би застосовуватися, як обов'язкове для застосування джерело права, а функціонує на рівні рекомендацій цієї міжнародної приватної організації.

Як зазначалося, відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений чинним законодавством.

Однак, звертаючись з позовними вимогами до відповідача-2 та відповідача-3, позивач обрав такий спосіб захисту порушених прав, що не передбачений чинним законодавством та не зазначив норми чинного законодавства в обґрунтування позовних вимог.

Також, позивачем не надано доказів виникнення саме між позивачем та відповідачем-2, відповідачем-3 цивільних прав та обов'язків, визначених ст. 11 ЦК України.

Судом враховано, що предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову - це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача. Звертаючись до суду з позовом до відповідача-2 та відповідача-3, позивач нормативно не обґрунтував позовні вимоги.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом враховано наявність обов'язку сторони, відповідно до ст. 33 ГПК України надати докази на підтвердження вимог і заперечень.

Звертаючись з даним позовом вс частині позовних вимог до відповідача-2, відповідача-3, позивач не надав докази того, що відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест") здійснює використання позначень "Кaeser", яке є тотожним до ступеню змішування з торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 629116 "KAESER Kompressoren" (комбіноване), № 1017027 "Кaeser" у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua». Позивач також не навів нормативно-правового обґрунтування позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 припинити обслуговування доменного імені «www.kaeser.com.ua» та про зобов'язання відповідача-2 заблокувати доступ до Інтернет-сторінок та Інтернет-сайту «www.kaeser.com.ua» за доменним іменем «www.kaeser.com.ua». Позивач також не надав нормативно-правового обґрунтування позовних вимог про зобов'язання відповідача-3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер") відмінити делегування приватного доменного імені «kaeser.com.ua» у публічному домені com.ua і скасувати реєстрацію вказаного доменного імені шляхом внесення відповідних змін до Реєстраційної бази домену . UA.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не зазначено нормативно-правового обгрунтуванння позовних вимог, а позовні вимоги не відповідають встановленим способам захисту порушених прав, позовні вимоги до відповідача-2 та відповідача-3 суд вважає необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N 4, не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи та не приймається судом в якості належного доказу у справі.

З огляду на зазначене, наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста № 08ІВ від 17.08.2012 року, наданий до суду позивачем, не вважається судом актом судової експертизи.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Згідно частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому приписами частини другої наведеної статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 ГПК України визначений порядок відшкодування, зокрема, витрат за проведення судової експертизи, згідно якого при частковому задоволенні позову - такі витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що спір в даній справі, а рівно необхідність проведення експертизи, виникли внаслідок неправильних дій відповідача-1 та відповідача-4, витрати за проведення судової експертизи в сумі 15 600,00 грн. та судовий збір в загальній сумі 4292,00 грн. покладаються на відповідача-1 та відповідача-4 порівну.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 41, 42, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Заборонити Приватному підприємству "СІГМА-ЦЕНТР" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 31; ідентифікаційний код 32978116) використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua», в електронних адресах контактів Приватного підприємства "СІГМА-ЦЕНТР", у найменуванні Приватного підприємства «Сігма-центр».

3. Заборонити Приватному підприємству "АЕР-ЦЕНТР" (03056, вул. Польова, б. 21, офіс 403; ідентифікаційний код 36853994) використання позначень "Кaeser", "KAESER Kompressoren" (словесне та комбіноване), "Sigma", в тому числі у мережі Інтернет, зокрема, на сторінках веб-сайту «www.kaeser.com.ua» у доменному імені «kaeser.com.ua».

4. Стягнути з Приватного підприємства "СІГМА-ЦЕНТР" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 31; ідентифікаційний код 32978116) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Кезер Компрессорен АГ (Kaeser Kompressoren AG) (Карл-Кезер Штрассе, 26, 96450 Кобург, Німеччина) 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) судового збору та витрати за проведення судової експертизи в сумі 7800,00 грн. (сім тисяч вісімсот грн. 00 коп.).

5. Стягнути з Приватного підприємства "АЕР-ЦЕНТР" (03056, вул. Польва, б. 21, офіс 403; ідентифікаційний код 36853994) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Кезер Компрессорен АГ (Kaeser Kompressoren AG) (Карл-Кезер Штрассе, 26, 96450 Кобург, Німеччина) 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп. ) судового збору та витрати за проведення судової експертизи в сумі 7800,00 грн. (сім тисяч вісімсот грн. 00 коп.).

6. Видати накази.

7. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013 р.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.