Постанова

від 06.03.2013 по справі 5011-36/12183-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа№ 5011-36/12183-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання - Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Бакулін О.Ю., представник за довіреністю №б/н від 23.01.2013;

Бардацький О.В., керівник, наказ № 8-К від 08.06.2012 та Протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Паріо Плюс" від 07.06.2012;

від відповідача: Кириленко О.П., представник за довіреністю №436 від 10.10.2012;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 (підписано 16.11.2012)

у справі №5011-36/12183-2012 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Паріо Плюс"

до Публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк"

про стягнення 274694,14грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Паріо Плюс" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк" (далі - відповідач) про стягнення 274694,14 грн. із яких: 105688,95 грн. заборгованість по орендній платі, 169005,19 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 у справі №5011-36/12183-2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" 99339,42грн. заборгованості по орендній платі, 168200,13грн. неустойки, 5351,05грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 у справі №5011-36/12183-2012 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Паріо Плюс" повністю.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 відповідно до п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду справи №5011-36/12183-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ТищенкоО.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.12.2012.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.01.2013 у зв'язку з необхідністю витребування доказів.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування матеріалів справи №3/279 в Господарського суду міста Києва.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомляє про відсутність оригіналу договору оренди №01/-3/10 від 01.03.2010.

В судовому засіданні 23.01.2013 оголошено перерву до 06.02.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду апеляційної скарги та клопотання про витребування документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 продовжено строк розгляду справи №5011-36/12183-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 розгляд справи №5011-36/12183-2012 відкладено на 14.02.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Крім того, від відповідача найшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього за наявними у справі матеріалами, оскільки відповідачем були самостійно надані через відділ документального забезпечення документи, які він просив витребувати у суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.02.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 враховуючи велику завантаженість судді ЧорноїЛ.В. було доручено здійснити розгляд справи №5011-36/12183-2012 колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ТищенкоО.В. та Гончарова С.А.

В судове засідання 20.02.2013 представники відповідача не з'явились.

Розгляд справи було відкладено на 06.03.2013.

Від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд застосувати при розгляді даної справи п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, а також письмові пояснення по справі.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Представники позивача заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

В позовній заяві позивач посилається на те, що 01.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством „Український інноваційний банк" був укладений договір оренди нежитлових приміщень у місті Києві по вулиці Горького, 43 літера А, площею 300,2кв.м. №01/03/10.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011 у справі №23/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задоволені. Розірвано договір оренди (найму) №01/03/10, укладений 01.03.2010 товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк". Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки на час звернення з позовом до суду відповідач рішення суду не виконав, орендоване приміщення не звільнив, позивач на підставі договору та ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з березня 2010 року по 20 липня 2011 року та неустойку за користування річчю в період з 20 липня 2011 року по 27серпня 2012 року.

Отже, спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач в порушення умов договору не сплатив орендну плату за період з березня 2010 року по 20 липня 2011 року та не виконав рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011, розірваний договір оренди (найму) №01/03/10, укладений 01.03.2010 товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", зобов'язано публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м.

Даним рішенням господарський суд встановив, що між позивачем та відповідачем 01.03.2010 укладено договір №01/03/10 оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Горького, 43 літера А, площею 300,2 квадратних метрів строком з 01.03.2010 по 25.02.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76 встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на час судового розгляду справи склала 86349,53грн.

З вищезазначеного рішення вбачається, що представник відповідача долучив до матеріалів справи №23/76 платіжне доручення №2807955 з яким відповідач 23 червня 2011 року перерахував на рахунок позивача суму боргу лише частково у розмірі 6349,53грн.

За таких обставин, господарським судом встановлено факт порушення відповідачем господарського зобов'язання за договором №01/03/10 від 01.03.2010 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76 встановлено факт укладення між сторонами договору оренди №01/03/10 від 01.03.2010, передачу позивачем відповідачу в орендне користування нежитлових приміщень у місті Києві по вулиці Горького, 43 літера А, площею 300,2 кв.м. та наявність заборгованості по орендній платі у відповідача у сумі 86349,53грн.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ч. 1 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76, укладаючи договір оренди сторони домовились, що відповідач сплачує позивачу за перший місяць оренди 6349,53 грн. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування плати попереднього місяця пропорційно до зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долару США з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця (стаття 11 договору №01/03/10 від 01.03.2010). Крім того, відповідно до пункту 11.5 договору, відповідач зобов'язався авансовим платежем перерахувати позивачу плату за користування приміщеннями за останній місяць оренди, яка визначається на рівні плати за перший місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів в період з квітня 2010 року по 20 липня 2011 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 99339,42 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 99339,42 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 6349,53 грн. вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011 у справі №23/76 встановлено факт перерахування відповідачем 23 червня 2011 року на рахунок позивача суму у розмірі 6349,53 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 167955,31 грн. відповідно до ст. 785 ЦК України та неустойки в сумі 1049,88 грн. відповідно до п. 29 договору.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судовою колегією встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011, були видані 26.09.2011 відповідні накази.

21.06.2012 державними виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу №23/76 від 26.09.2011 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м.

31.07.2012 державними виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про накладення штрафу на боржника у зв'язку з тим, що станом на 31.07.2012 боржник рішення суду не виконав, нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м. не звільнив.

На підставі наведеного вище, колегія суддів встановила, що після винесення рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76 про розірвання договору та зобов'язання повернути приміщення, відповідач нежитлове приміщення не звільнив.

Статтею 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 ЦК України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 21.07.2011 по 27.08.2012 відповідно до ст. 785 ЦК України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 167955,31 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки на підставі п. 29.3 договору задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що пунктом 29.3 договору №01/03/10 від 01.03.2010 встановлюється відповідальність відповідача у вигляді сплати неустойки, з огляду на відсутність оригіналу договору №01/03/10 від 01.03.2010. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76 дана обставина також встановлена не була.

Отже, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про стягнення неустойки у сумі 204, 82грн. на підставі п. 29.3 договору №01/03/10 від 01.03.2010.

Щодо клопотання відповідача про застосування п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, за приписами якого господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (стороною) сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів не вбачає підстав передбачених чинним законодавством для визнання догорову оренди №01/03/10 від 01.03.2010 недійсним, у зв'язку з чим, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 у справі №5011-36/12183-2012 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 у справі №5011-36/12183-2012 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 у справі №5011-36/12183-2012 викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-А, ідентифікаційний код 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (01103, місто Київ, вул. Підвисоцького, 7-А, ідентифікаційний код 33402143) 99339 (дев'яносто дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 42 коп. заборгованості по орендній платі, 167955 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 31 коп. неустойки, 5345 (п'ять тисяч триста сорок п'ять) грн. 89 коп. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (01103, місто Київ, вул. Підвисоцького, 7-А, ідентифікаційний код 33402143) на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-А, ідентифікаційний код 05839888) 2 (дві) грн. 05 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

6. Матеріали справи №5011-36/12183-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Тищенко О.В.

Гончаров С.А.