Постанова

від 21.05.2013 по справі 5011-59/2262-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 5011-59/2262-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Гарник Л.Л.

Доманської М.Л.

представники сторін:

від позивача: Фурман В.В. - представник (дов. № 1 від 02.01.2013)

від відповідача 1: Кудрицька Т.Ю. - представник (дов. б/н від 29.11.2012)

Биканова А.В. - представник (дов. № 3969 від 19.12.2012 р.)

від відповідача 2: Лучко І.Ю. - представник(дов. № 2-8/9286 від 16.11.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу іноземного підприємства «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-59/2262-2012 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом іноземного підприємства «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі», м. Дніпропетровськ

до 1. компанії «Е.І Дюпон де Немур енд Компані», Делавер, США

2. Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ

про визнання недійсним патенту України на винахід №19806

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року іноземне підприємство «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Е.І Дюпон де Немур енд Компані та Державної служби інтелектуальної власності України в якому просив визнати недійсним патент України № 19806 від 25 грудня 1997 року на винахід: назва винаходу - «Спосіб боротьби з небажаною рослинністю», власником якого є ЕЛ. Дюпон де Немур енд Компані (I.E. du Pont de Nemours and Company) від дати публікації відомостей про видачу патенту; зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості про визнання патенту України на винахід № 19806 недійсним та здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання патенту на винахід -«Спосіб боротьби з небажаною рослинністю» № 19806 від 25 грудня 1997 року недійсним, власником якого є Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (I.E. du Pont de Nemours and Company).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що винахід за патентом № 19803 є таким, що не відповідає умові патентоздатності «промислова придатність», та підлягає визнанню судом недійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в описі до патенту України на винахід № 19806 є відомості, які підтверджують можливість здійснення сполук тільки для групи сполук № 1 і відсутні відомості, що підтверджують можливість здійснення сполук для групи сполук № 2, та відомості, що підтверджують можливість здійснення сполук для групи сполук № 3; відомості, які б підтвердили можливість одержання сполук групи № 1, сполук групи № 2 та сполук групи № 3 шляхом наведення загальної схеми способу одержання цих сполук, у описі до патенту України на винахід № 19806 відсутні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-59/2262-2012 (суддя Картавцева Ю.В.) в позові відмовлено повністю.

Стягнуто з іноземного підприємства «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» на користь компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 57129 грн. 75 коп.

Стягнуто з іноземного підприємства ««Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» на користь Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України суму, що підлягає сплаті за проведення судової експертизи у розмірі 10 002 грн. 00 коп.

Рішення обґрунтоване безпідставністю та недоведеністю вимоги позивача про визнання патенту України № 19806 недійсним та зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості про визнання недійсним патенту України на винахід № 19806 до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені «Промислова власність» та обґрунтованістю заяви відповідача-1 про стягнення з позивача суми витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

При цьому, суд першої інстанції керувався п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23.12.1993 № 3769-ХІІ, п. 15.2.5. Порядку розгляду заявки на винахід (корисну модель), п. 6.2.6.4. Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід, п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», абз. 3 п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, іноземне підприємство «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-59/2262-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права а саме ст.ст. 42, 43, 44, 48, ч. 5 ст. 49 ГПК України, ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оскільки докази надані відповідачем 1 на підтвердження суми витрат послуг адвоката є неналежними, угода про надання адвокатських послуг відсутня в матеріалах справи, а заявлена сума є надто високою та неспіврозмірною з обсягом наданих послуг. При цьому, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом було неправомірно покладено в основу оскаржуваного рішення висновок експерта без сукупного дослідження доказів та матеріалів справи.

09.04.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

16.04.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

В судовому засіданні представники відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представники відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частуовому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції компанія «Е. І. Дюпон де Немур енд Компані» (Е.І. du Pont de Nemours and Company) (далі - відповідач-1) є власником патенту України на винахід № 19806 «Спосіб боротьби з небажаною рослинністю». Патент України № 19806 на винахід є чинним з 25.12.1997 року (дата офіційної публікації відомостей про видачу патенту).

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним патенту України № 19806 на винахід «Спосіб боротьби з небажаною рослинністю», власником якого є відповідач-1, та зобов'язання відповідача-2 внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості про визнання вказаного патенту недійсним.

Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на тому, що винахід за патентом України № 19806 нібито не відповідає такій умові патентоздатності винаходу як промислова придатність.

Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23.12.1993 № 3769-ХІІ авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки; заявки на видачу патентів України на винаходи, діловодство за якими не завершено на 1 липня 1994 року, розглядаються у порядку, встановленому цим Законом. При цьому, відповідність винаходів умовам патентоспроможності визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Матеріалами справи підтверджено, що заявка на винахід № 95320094 з датою подачі 03.08.1993 є перереєстрованою заявкою № 4356645/SU, яку було подано до патентного відомства колишнього СРСР 05.08.1988, а діловодство за заявкою № 95320094 станом на 1 липня 1994 року ще тривало.

Отже, враховуючи вказані вище положення п. 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3769-ХІІ, умови патентоздатності винаходу за патентом України № 19806 визначаються відповідно до Тимчасового положення, а порядок розгляду заявки на вказаний винахід встановлюється Законом про винаходи, а також прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.

Згідно п. 6 Тимчасового положення винаходу надається правова охорона, якщо він новий, має винахідницький рівень і промислово придатний; винахід визнається промислово придатним, якщо він може бути використаний у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях народного господарства.

Відповідно до п. 15.2.5. Порядку розгляду заявки на винахід (корисну модель), затвердженого Наказом Держпатенту України від 29.11.1996 № 244 (далі - Порядок розгляду заявки на винахід) винахід є промислово придатним, якщо його може бути використано в промисловості, сільському господарстві, медицині чи іншій сфері діяльності. Для установлення можливості використання винаходу перевіряють, чи містять матеріали заявки посилання на призначення заявленого об'єкта винаходу. Перевіряють також, чи описані в первинних матеріалах заявки засоби і методи, за допомогою яких можливе здійснення винаходу у тому вигляді, який охарактеризований у незалежному пункті формули. Якщо такі відомості в матеріалах заявки відсутні, допускається, щоб засоби і методи, на які є посилання в заявці, були описані в джерелах інформації, що стали загальнодоступними до дати пріоритету винаходу. При цьому, слід також пересвідчитись, що у разі здійснення винаходу реалізація вказаного заявником призначення дійсно можлива. Якщо на дату пріоритету винаходу дотримані всі зазначені у цьому розділі вимоги, охарактеризований у незалежному пункті формули винахід визнають як такий, що відповідає умові промислової придатності.

Відповідно до п. 6.2.6.4. Наказу Департаменту України № 132 від 17.11.1994 « Про затвердження Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель та Інструкції щодо підготовки опису до патенту на винахід (корисну модель) до публікації» відомості, які підтверджують можливість реалізації винаходу, що стосується способу, повинні включати посилання на послідовність дій (заходів, операцій) над матеріальними об'єктами, а також на умови проведення цих дій (конкретні режими, температуру, тиск тощо) і, якщо це необхідно, на пристрої, речовини і штами, які при цьому використовують. При використанні в способі нових речовин розкривають спосіб їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи для встановлення обставини відповідності винаходу за патентом України № 19806 умові патентоздатності "промислова придатність", ухвалою господарського суду міста Києва суду від 20.04.2012 у справі № 5011-59/2262-2012 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.

У матеріалах справи міститься висновок № 834 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 25.12.2012 (далі - висновок судової експертизи).

Відповідно до вказаного Висновку:

- в матеріалах заявки на винахід № 95320094 міститься опис винаходу «Способ борьбы с нежелательной растительностью» (див. т. 1 справи а.с. 83-100 та додаток до справи), в якому зазначено, що винахід відноситься до хімічних способів захисту рослин, а саме до способу боротьби з небажаною рослинністю на основі похідних піридинсульфонілсечовини. Винахід призначений для застосування в сільському господарстві для підвищення гербіцидної дії шляхом обробки рослин та ґрунту, на якому вони ростуть, похідними піридинсульфонілсечовини, що охарактеризовані відповідно до формули винаходу. Отже, матеріали заявки містять посилання на призначення заявленого об'єкту винаходу (стор. 6 висновку судової експертизи);

- опис винаходу за заявкою № 95320094 містить приклади 1-17, в яких детально описано способи та методи отримання сполук, що охарактеризовані у незалежному пункті формули винаходу за патентом України № 19806. Ґрунтуючись на описаних у зазначених способах та методах принципах, послідовності дій, умовах проведення хімічних реакцій, якісних та кількісних характеристиках реагентів, для фахівця в галузі хімії можливо отримати сполуки 1-161, представлені у описі винаходу за заявкою № 95320094. Зазначення Тпл для кожної з сполук 1-161 є підтвердженням їх отримання та існування в об'єктивній формі. Таким чином, первинні матеріали заявки містять у достатньому обсязі інформацію щодо засобів і методів, за допомогою яких можливе здійснення винаходу відповідно до незалежного пункту його формули (стор. 6 -7 висновку судової експертизи);

- первинні матеріали заявки містять у достатньому обсязі інформацію, яка підтверджує ефективність застосування способу боротьби з небажаною рослинністю за патентом України на винахід № 19806 шляхом обробки рослин та ґрунту, на якому вони ростуть, похідними піридинсульфонілсечовини, що охарактеризовані у формулі зазначеного винаходу, з їх концентрацією від 0, 001 кг/га до 0, 25 кг/га" (стор. 9 Висновку судової експертизи);

- винахід за патентом України № 19806 відповідає умові патентоздатності «промислова придатність» (стор. 9 висновку судової експертизи).

Отже, висновок судової експертизи містить докладний опис проведеного дослідження та є обґрунтованим, чітким стосовно поставлених питань. Оцінивши висновок за правилами ст. 43 ГПК України, суд не вбачає обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Таким чином, висновок судової експертизи приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

З огляду на викладене, з урахуванням вказаних вище положень законодавства, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що встановлені у висновку судової експертизи обставини підтверджують, що винахід за патентом України № 19806 є промислово придатним. Доказів протилежного позивачем не надано.

Колегія суддів, дослідивши висновок судової експертизи у даній справі, дійшла висновку, що він складений компетентними та досвідченими експертами, які мають спеціальну освіту у галузі інтелектуальної власності з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Як вбачається з висновку судової експертизи, експертне дослідження у даній справі було проведено Дорошенком О.Ф. - заступником директора Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України з експертної роботи, який має вищу технічну освіту, вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, має кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3. «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 933 про присвоєння кваліфікації судового експерта, видане 28.10.2005, дійсне безстроково), стаж роботи в галузі інтелектуальної власності з 1997, стаж судово-експертної роботи - з 2001, а також Петренком С.А. - керівником Центру експертних досліджень Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, який має вищу технічну освіту, спеціальну вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3. «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 1231 про присвоєння кваліфікації судового експерта дійсне до 08.07.2014), стаж роботи в сфері інтелектуальної власності та стаж судово-експертної роботи з 2002.

Про кримінальну відповідальність експертів було попереджено.

Відтак твердження позивача стосовно того, що експертизу у даній справі проводили експерти, які не мають спеціальних знань стосовно предмету дослідження, є безпідставними, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.

Судом першої інстанції також правомірно прийнято до уваги письмові пояснення Державного підприємства «Український інститут промислової власності», відповідно до яких патент України на винахід № 19806 відповідає умові патентоздатності «промислова придатність».

Належних доказів, які б заперечували вказані вище обставини, позивачем не надано.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо доведеності матеріалами справи факту стосовно того, що винахід за патентом України № 19806 відповідає умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки. Відтак, позовні вимоги іноземного підприємства «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» стосовно визнання недійсним патенту України на винахід № 19806 задоволенню не підлягають.

Позивач також звернувся до суду із вимогою про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості про визнання недійсним патенту України № 19806 до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Як вбачається з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що патент України № 19806 є промислово придатним, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

За таких обставин місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості про визнання недійсним патенту України на винахід № 19806 до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що в порушення норм ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом начебто не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено всі докази в їх сукупності, а оскаржуване рішення ґрунтується лише на висновку судової експертизи, оскільки воно не відповідає дійсності, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Нормою ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначається, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач, зазначивши в апеляційній скарзі, що оскаржуване рішення ґрунтується лише на єдиному доказі у справі, а саме висновку судової експертизи, однак не зазначив, які саме докази судом не були досліджені та оцінені, а також як це вплинуло на правильність рішення суду.

Разом з тим, всупереч твердженню позивача, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення міститься аналіз доказів, на підставі яких воно було прийнято. Так, окрім висновку судової експертизи господарським судом м. Києва були досліджені та оцінені, зокрема, такі докази: патент України № 19806 на винахід; заявка на винахід № 95320094; письмові пояснення Державного підприємства «Український інститут промислової власності» щодо патенту України № 19806 (абз. 5 стор. 5 Оскаржуваного рішення) та інші докази, про що зазначається в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Усі зазначені вище докази були досліджені господарським судом міста Києва у їх сукупності, а відтак судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права при дослідженні та оцінці доказів у даній справі.

Колегія суддів вважає правомірним, обґрунтованим та зробленим у відповідності до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України висновок місцевого господарського суду про стягнення з на користь Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України суми витрат за проведення судової експертизи у даній справі.

В той же час, апеляційний суд вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості клопотання відповідача-1 про стягнення з позивача 57 129,75 грн. витрат, сплачених відповідачем-1 за послуги адвоката.

Відповідач-1 звернувся до господарського суду першої інстанції з заявою про стягнення з позивача 57 129,75 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката за надання правової допомоги щодо ведення справи № 5011-59/2262-2012 в господарському суді.

У відповідності до положень ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зі змісту даної норми випливає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

У заяві про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвоката відповідач-1 зазначив, що він є іноземною юридичною особою із місцезнаходженням у США (1007, Маркет Стріт, Уілмінгтон, Делавер 19898, США), а відтак змушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката українського адвокатського об'єднання з метою належного захисту власних прав та законних інтересів на території України.

Судом встановлено, що 16.12.2010 адвокатам адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», зокрема, Кудрицькій Т.Ю. відповідач-1 видав довіреність на представництво його інтересів у господарських судах України, зокрема і у даній справі. У зв'язку із закінченням строку дії довіреності від 16.12.2010, 29.11.2012 адвокатам адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», зокрема Кудрицькій Т.Ю., відповідач-1 видав нову довіреність. Вказана довіреність є дійсною до 31.12.2014.

Згідно з довідкою адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» від 02.07.2012 (вих. № 290) Кудрицька Т.Ю. є працівником адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери». Наявність у Кудрицької Т.Ю. права ведення адвокатської діяльності підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4301 від 21.12.2010.

Як зазначає відповідач-1, за надані юридичні послуги, що стосуються даної справи, адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» на ім'я відповідача-1 були виставлені рахунки №№ 14523 та 14633 на загальну суму 5 306 євро 61 цент (п'ять тисяч триста шість євро 61 цент). Вказані рахунки були оплачені відповідачем-1 у повному обсязі 26.07.2012 та 01.08.2012 (з датами надходження коштів на рахунок 27.07.2012 та 02.08.2012), що підтверджується довідкою «Райффайзен Банк Аваль» від 27.12.2012 № 101/37/2291.

Отже, відповідач - 1 посилається як на факт підтвердження оплати послуг адвоката на виставлені рахунки № 14523, № 14633 та довідку «Райффайзен Банк Аваль» від 27.12.2012 № 101/37/2291.

Дослідивши зазначені докази апеляційний суд встановив, що загальна сума, зазначена у довідці банку, оплат за юридичні послуги та сума згідно виставлених рахунків АО «ЮФ «Василі Кісіль та Партнери» не співпадають, в довідці банку не зазначено призначення платежу, відсутнє жодне посилання на номер та дату угоди про надання правових послуг та на номер справи.

В свою чергу довідкою «Райффайзен Банк Аваль» від 27.12.2012 № 101/37/2291 підтверджується факт зарахування грошових коштів на рахунок АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» станом на 26.07.2012 та 01.08.2012, але вона не є належним доказом на підтвердження факту оплати саме послуг адвоката щодо ведення справи № 5011-59/2262-2012

Стосовно рахунків № 14523, №14633 апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа від 09.07.2007 №31-34000-20/23-4579/4800 Міністерства фінансів України «Щодо документального оформлення операцій з виконання робіт та/або надання послуг» рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Враховуючи вищезазначене виписані відповідачем-1 рахунки не можна розглядати як первинний документ, що посвідчує факт здійснення господарської операції, вони не є платіжним документом, а носять лише інформаційний характер, а тому не є належним доказом факту здійснення оплати адвокатських послуг по справі № 5011-59/2262-2012.

Відповідач -1 не надав суду договір про надання послуг адвоката.

За таких обставин, заява відповідача-1 про стягнення з позивача 57 129,75 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката за надання правової допомоги щодо ведення справи № 5011-59/2262-2012 в господарському суді задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення у справі, суд першої інстанції, дійшовши передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача-1 про стягнення з позивача 57 129,75 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими не доведені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, прийнятий у справі судовий акт, підлягає частковому скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

За таких обставин, апеляційна скарга іноземного підприємства «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-59/2262-2012 - частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу іноземного підприємства «Брітіш Еко Сістем Текнолоджі» задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-59/2262-2012 частково, а саме п. 2 резолютивної частини рішення, виклавши його в наступній редакції: «п. 2 Відмовити компанії «Е.І Дюпон де Немур енд Компані» в задоволенні заяви про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвоката».

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Гарник Л.Л.

Доманська М.Л.