Постанова

від 03.09.2013 по справі 5011-59/2262-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 5011-59/2262-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (E.I. du Pont de Nemours and Company), Делавер, Сполучені Штати Америки (далі - Компанія),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013

зі справи № 5011-59/2262-2012

за позовом іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі", м. Дніпропетровськ (далі - Підприємство),

до: Компанії;

Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ (далі - Державна служба),

про визнання недійсним патенту України на винахід № 19806.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Підприємства - Фурман В.В.,

Компанії - Філатова О.В., Кудрицької Т.Ю.

Державної служби - Лучка І.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: визнання недійсним патенту України від 25.12.1997 № 19806 на винахід (назва винаходу - "Спосіб боротьби з небажаною рослинністю"), власником якого є Компанія (далі - Патент № 19806) від дати публікації відомостей про видачу цього патенту; зобов'язання Державної служби внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості про визнання Патенту № 19806 недійсним та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсним Патенту № 19806.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 (суддя Картавцева Ю.В.): у позові відмовлено; з Підприємства стягнуто на користь Компанії суму витрат на оплату послуг адвоката 57 129, 75 грн. і суму, що підлягає сплаті за проведення судової експертизи, - 10 002 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 (колегія суддів у складі: Разіна Т.І. - головуючий, судді Гарник Л.Л. і Доманська М.Л.): частково задоволено апеляційну скаргу Підприємства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано частково з викладенням пункту 2 цього рішення в іншій редакції, згідно з якою Компанії відмовлено в задоволенні заяви про відшкодування витрат на послуги адвоката.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи в частині скасування пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 та залишити зазначене рішення в силі. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції статей 44, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам справи, і просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - задоволення.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У розгляді справи суд першої інстанції виходив з таких обставин та висновків.

Компанія є власником Патенту № 19806, чинного з 25.12.1997 (дати офіційної публікації відомостей про видачу патенту).

Для встановлення відповідності винаходу за Патентом № 19806 умові патентоздатності "промислова придатність" у справі було призначено судову експертизу, за висновком якої згаданий винахід відповідає цій умові. Іншого Підприємством не доведено.

У заяві про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвоката, Компанія зазначила, що вона є іноземною юридичною особою з місцезнаходженням у США, а відтак змушена була звернутися по правову допомогу до адвоката українського адвокатського об'єднання з метою належного захисту власних прав та законних інтересів на території України.

16.12.2010 адвокатам адвокатського об'єднання "Юридична фірма "Василь Кисіль і партнери" (далі - Юрфірма) Компанія видала довіреність на представництво її інтересів у господарських судах України, зокрема і в даній справі (в т.ч. адвокату Кудрицькій Т.Ю.); у зв'язку із закінченням строку дії цієї довіреності 29.11.2012 адвокатам Юрфірми (зокрема, Кудрицькій Т.Ю.) видано нову довіреність, дійсну до 31.12.2014.

Згідно з довідкою Юрфірми від 02.07.2012 Кудрицька Т.Ю. є працівником Юрфірми; поіменована особа має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.12.2010 № 4301.

За надані Компанії юридичні послуги, що стосуються даної справи, Юрфірмою виставлено Компанії рахунки №№ 14523 і 14633 на загальну суму 5 306, 61 євро, які оплачено в повному обсязі, що підтверджується довідкою "Райффайзен Банк Аваль" від 27.12.2012 № 101/37/2291.

Зазначені обставини підтверджуються також актом про надання послуг від 26.12.2012, підписаним Компанією і Юрфірмою, відповідно до якого остання надала належним чином, а клієнт (Компанія) прийняв та оплатив послуги з представництва інтересів клієнта у судовій справі № 5011-59/2262-2012, а саме: підготовку процесуальних документів, участь у судових засіданнях, розробку правової позиції клієнта та процесуальні стратегії ведення справи у суді, збирання доказів, зокрема подання та отримання до/від органів державної влади та місцевого самоврядування документів, запитів, листів, витягів у зв'язку з веденням даної судової справи.

Суд апеляційної інстанції, зі свого боку, зазначив таке.

Загальна сума оплати, вказана у згаданій довідці "Райффайзен Банк Аваль", оплати за юридичні послуги та сума в рахунках №№ 14523, 14633 не співпадають, у довідці банку не зазначено призначення платежу, відсутнє посилання на номер і дату угоди про надання правових послуг та на номер справи.

Довідкою "Райффайзен Банк Аваль" від 27.12.2012 № 101/37/2291 підтверджується зарахування коштів на рахунок Юрфірми станом на 26.07.2012 та на 01.08.2012, але вона не є належним доказом підтвердження оплати саме послуг адвоката у веденні даної справи.

З приводу рахунків №№ 14523, 14633: відповідно до листа Міністерства фінансів України від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800 "Щодо документального оформлення операцій з виконання робіт та/або надання послуг" рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Компанією не подано суду договір про надання послуг адвоката.

Відповідно до положень ГПК України:

- судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката (частина перша статті 44);

- суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при відмові в позові - на позивача (частина п'ята статті 49).

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, сама лише відсутність письмового договору про надання послуг адвоката не є підставою для відмови в клопотанні про стягнення сум відповідних витрат, оскільки факт здійснення і розмір останніх можуть підтверджуватись й іншими документами.

Водночас апеляційний господарський суд у повторному розгляді даної справи залишив поза увагою та правовою оцінкою складений та підписаний Компанією і Юрфірмою акт про надання послуг від 26.12.2012, наявність якого з'ясована судом першої інстанції. Відтак апеляційний господарський суд припустився порушення вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Тому у Вищого господарського суду України відсутні підстави й для висновку про правильність застосування апеляційною інстанцією згаданих статей 44 і 49 ГПК України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж, хоча апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду переглядалося в повному обсязі, але в оскаржуваній постанові зазначено лише про скасування згаданого рішення в певній частині, а щодо решти цього ж рішення висновки апеляційної інстанції відсутні (в резолютивній частині постанови).

З огляду на викладене та відповідно до пункту 3 статті 111 9 і частини другої статті 111 10 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати обставини, пов'язані з належністю і допустимістю як доказу в даній справі згаданого акта від 26.12.2012, дати доводам сторін належну правову оцінку і розглянути справу відповідно до закону.

Керуючись статтями 111 7 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (E.I. du Pont de Nemours and Company) задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 зі справи № 5011-59/2262-2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов