Рішення

від 17.02.2009 по справі 33/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09                                                                                                              Справа№ 33/1

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Українсько-Великобританського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ»(м. Львів)

до відповідача :Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС Ліфт»(м. Трускавець)

про :зобов'язання відповідача виконати зобов'язання згідно договору щодо поставки товару та стягнення 61 648 (шістдесят одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 00 коп. неустойки.

                                                                                          Суддя :                              Цікало А.І.                                                                                            При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Горбова М. В. –представник (довіреність № 7 від 03.12.2008 р.)

Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Українсько-Великобританського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ»(м. Львів) до Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС Ліфт»(м. Трускавець) про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання згідно договору щодо поставки товару та стягнення 61 648 (шістдесят одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 00 коп. неустойки.

Ухвалою суду від 31.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.02.2009 р. В судовому засіданні 05.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 31.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 05.02.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.02.2009 р. до суду за вх. № 1656, від позивача, поступила заява про зміну позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 847 518 (вісімсот сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 65 коп. (з яких: 768 500,00 грн. –сума попередньої оплати, оплачена позивачем; 70 238,80 грн. –пеня; 8 779,85 грн. –проценти за користування грішми).

04.02.2009 р. до суду за вх. № 1882 від позивача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків, котрий підписаний сторонами 29.12.2008 р.

Представник позивача, позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позові, заяві про зміну позовних вимог та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 31.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 05.02.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

05.02.2009 р. до суду за вх. № 45-2 від відповідача поступила телеграма в якій він просить суд відкласти розгляд справи.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

28 травня 2008 року між Українсько-Великобританським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ»(м. Львів) та Корпоративним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю «ФЦС Ліфт»(м. Трускавець) укладено Договір поставки № 28/3-2008 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання  поставити позивачу два пасажирських ліфти електронного типу П-630 на 7 зупинок виробництва фірми KLEEMANN.

Поставка товару мала бути здійснена не пізніше 14-ти тижнів з моменту поступлення авансового платежу в розмірі 70% вартості товару на поточний рахунок постачальника.

Передоплата позивачем була здійснена 29.05.2008 р. в сумі 554 000 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 464 від 29.05.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Таким чином, не пізніше 04.09.2008 р. відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару, про що мало бути підписано Акт прийому-передачі товару.

Оплата решти 30% вартості товару мала бути здійснена за десять днів до моменту поставки товару, про що відповідач повідомив позивача в листі від 09.09.2008 р. за вих. № 54.

Позивач здійснив оплату решти суми по договору 16.09.2008р. в розмірі 214 500 (двісті чотирнадцять) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 16.09.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Ні 26.09.2008р., ні 29.12.2008р. товар відповідачем не було поставлено позивачу, хоча 10.11.2008 р. відповідач за вих. № 1/127 направив позивачу листа, в якому окреслили строк поставки товару в 10-15 днів.

05.01.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 2 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), в якому просив окреслити строки виконання зобов'язань щодо поставки товару.

19.01.2009р. в листі за вих. № 4 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) відповідач визнав, що СП «НОТ»виконано договірні зобов'язання. Крім того, КП ТзОВ «ФЦС Ліфт»підтвердив факт невиконання свого обов'язку щодо поставки товару.

Крім того, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами 29.12.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), заборгованість відповідача перед позивачем по Договору поставки № 28/3-2008 від 28.05.2008 р. становить 768 500 (сімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

За прострочення строків поставки товару згідно п.6.3. Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від повної вартості товару за кожен день протермінування поставки товару.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 70 238,80 грн. –пені та 8 779,85 грн. –процентів за користування грішми.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач зобов'язання по Договору поставки, повернення коштів по якому є предметом спору, не виконав та доказів повернення проведеної оплати позивачу не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач уточнив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 847 518 (вісімсот сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 65 коп. (з яких: 768 500,00 грн. –сума попередньої оплати, оплачена позивачем; 70 238,80 грн. –пеня; 8 779,85 грн. –проценти за користування грішми).

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів виконання умов Договору поставки чи повернення коштів позивачу не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання умов Договору чи повернення коштів позивачу не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Українсько-Великобританського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ»(м. Львів) до Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС Ліфт»(м. Трускавець) про стягнення 847 518 (вісімсот сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 65 коп. (з яких: 768 500,00 грн. –сума попередньої оплати, оплачена позивачем; 70 238,80 грн. –пеня; 8 779,85 грн. –проценти за користування грішми) обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день розгляду справи становить 847 518 (вісімсот сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 65 коп., державне мито, згідно платіжних доручень № 1777 від 29.12.2008 р. на 616,48 грн. та № 2123 від 23.01.2009 р. на 7858,71 грн., позивачем сплачено в сумі 8 475 (вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 19 коп.

Згідно платіжного доручення № 1779 від 29.12.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Українсько-Великобританського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ»(м. Львів) до Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС Ліфт»(м. Трускавець) про стягнення 847 518 (вісімсот сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 65 коп. (з яких: 768 500,00 грн. –сума попередньої оплати, оплачена позивачем; 70 238,80 грн. –пеня; 8 779,85 грн. –проценти за користування грішми) –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС Ліфт»(82200, вул. Стебницька, 61, м. Трускавець, Львівська область; код ЄДРПОУ 34119299) на користь Українсько-Великобританського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ» (79005, пл. Петрушевича, 3 м. Львів; код ЄДРПОУ 13799855) – 847 518 (вісімсот сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 65 коп. (з яких: 768 500,00 грн. –сума попередньої оплати, оплачена позивачем; 70 238,80 грн. –пеня; 8 779,85 грн. –проценти за користування грішми), 8 475 (вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 19 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Цікало А.І.