Рішення

від 16.02.2009 по справі 37/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/2

16.02.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройімпекс»

ДоДочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 364000,38 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача Голобородько А.М.- директор;

Від відповідача  Старик Я.І.- представник за довіреністю № б/ від 25.12.2008 року;

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройімпекс»до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 364000,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2009 року порушено провадження у справі № 37/2, розгляд справи було призначено на 09.02.2009 року о 11-30.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає суму основного боргу та просить зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 09.02.2009 року у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 16.02.2009 року.

В судовому засіданні 16.02.2009 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви просить стягнути заборгованість за поставлений товар в сумі 258480,52 грн., пеню в сумі 62886,53 грн. та штраф в розмірі 51698,33 грн. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.02.2009 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

31  липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройімпекс»(постачальник) та Дочірньої компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Управління «Укравтогаз»(покупець) був укладений договір поставки № К234-82 (далі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупцеві запчастини до компресорних установок типу «ГМ4-1,3/12-250, надалі по тексту товар, згідно специфікації, яка додається до даного договору та є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар (п. 1.1 договору).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройімпекс»поставлено, а  відповідачем отримано на загальну суму 2158853,00 грн., що підтверджується накладними, копії яких долучені до матеріал справи.

Відповідно до п. 3.4 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок проводиться протягом 10 операційних днів після отримання покупцем товару, вказаного в заявці покупця.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не  виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі 258480,52 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройімпекс»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором. Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві. У відзиві на позовну заяву відповідач визнає суму заборгованості.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3.4 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 258480,52 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 258480,52 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 62776,53 грн. та штраф в розмірі 51698,33 грн. у відповідності до п. п. 6.3, 6.4 договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 6.3, 6.4 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який нараховується пеня, а  за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Даний пункт договору кореспондується з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо строків оплати поставленого товару, а тому у відповідності до вимог чинного законодавства та домовленості сторін зобов'язаний сплати на користь позивача пеню в розмірі 62776,53 грн. та штраф в розмірі 51698,33грн.

В свою чергу, розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд відзначає, що подане клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу частини 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені та штрафу до 30000,00 грн. У стягненні 32776,53 грн. пені та 21968,33 грн. штрафу судом відмовлено.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 626   Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідент код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройімпекс»(85320, Донецька обл., м. Димитров, вул. Бабушкіна, буд. 16, код 35191643) 258480,52 грн. основного боргу,  30000,00 грн. - пені, 30000,00 грн. –штраф,  3729,55 грн.  витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити у стягненні 32776,53 грн. пені та 21968,33 грн. штрафу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 03.03.2009 року