Рішення

від 18.05.2013 по справі 907/202/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.2013р. Справа № 907/202/13-г

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хуст

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хустської районної громадської організації „Спілка підприємців „НІКА ПЛЮС", Хустський район, с. Велятино

ДО Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки, м. Хуст

ДО Хустської районної спілки споживчих товариств, м. Хуст

ПРО зобов'язання відповідачів в місячний термін після набрання рішенням законної сили відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_1 земельної ділянки на території Хустського міського ринку у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28кв.м. на тому ж самому місці, який визначено згідно схеми попереднього погодження місця розміщення торгового павільйону /промислових товарів/ м. Хуст м. Незалежності /територія ринку/;

- відшкодування збитків в солідарному порядку з відповідачів на користь ОСОБА_1 шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 197694,76грн., із яких: 46027, 66 грн. прямих збитків (вартості знищеного майна) та 151666, 55грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди)

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог статті 22 ГПК України)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

від відповідача 1 - Сабадош В.Ю. - голова правління

від відповідача 2 - Мотичко Н.А. - директор ринку

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Хуст звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки, м. Хуст та до Хустської районної спілки споживчих товариств, м. Хуст про відновлення становища, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_1 земельної ділянки на території Хустського міського ринку у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28кв.м., солідарне відшкодування збитків, у тому числі втрачену вигоду, у розмірі 197694,76грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2013р. порушено провадження у справі №907/202/13-г та призначено справу до розгляду на 20.03.2013р.

Ухвалою суду від 20.03.2013р. розгляд справи було відкладено на 02.04.2013р.

Ухвалою суду від 02.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 12.04.2013р., заяву позивача про зміну позовних вимог прийнято до розгляду та судом в порядку вимог статті 27 ГПК України залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача для участі у розгляді даної справи Хустську районну громадську організацію „Спілка підприємців „НІКА ПЛЮС", яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Велятино, вулиця Миру, 12, поштовий індекс 90453, оскільки правовідносини, у тому числі і щодо надання торгового місця на Хустському міському ринку РСС, були врегульовані домовленістю між позивачкою по даній справі і „Спілкою підприємців „НІКА ПЛЮС".

Ухвалою суду від 12.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 07.05.2013р. В засіданні суду 07.05.2013р. судом, за письмовою згодою представників сторін у відповідності до вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.05.2013р. В засіданні суду 17.05.2013р. судом в порядку вимог ст. 82, 82-1 ГПК України було оголошено вихід суду в нарадчу кімнату для прийняття рішення.

Представник позивача просить змінені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обгрунтування своїх доводів вказує на порушення відповідачами прав та інтересів позивача шляхом демонтажу належного йому майна на території міського ринку та ухилення відповідачів від відновлення належного позивачу до порушення права на здійснення відповідної господарської діяльності. Також просить суд взяти до уваги те, що відповідачі своїми діями (знищення об'єкта права власності, створення перешкод щодо володіння, розпорядження та користування приватною власністю, створення перешкоди для здійснення підприємницької діяльності) та бездіяльністю (неповідомлення мене, як сторони у договірних відносинах про порушення зобов'язання при діючих угодах про оренду) порушили вимог статей 41, 42 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 320, 321, 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України та статей 5,6,134,188,193,226,283 ГК України.

Представники відповідачів заперечують з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та вказують на те, що вони не перебувають із позивачем у жодних цивільно-правових відносинах та вважають, що матеріалами справи не підтверджується факт заподіяння збитків саме відповідачами позивачу.

Третя особа свого уповноваженого представника в судове засідання не направила та у поданому суду письмовому поясненні підтверджує обґрунтованість позиції позивача, а також просить справу розглядати за відсутності повноважного представника.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.05.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради від 26.07.1999 року № 310 було надано позивачці дозвіл на облаштування ларька (павільйону) і ведення з нього торгівлі промисловими і продовольчими товарами на території Хустського міського ринку.

На підставі даного рішення відповідачем 2 та іншими відповідними службами було погоджено попереднє місце розташування торгового павільйону (промислових товарів) в м. Хуст, вул. Незалежності (територія ринку).

З метою встановлення відповідного торгового павільйону позивачем було укладено договір підряду на його транспортування і встановлення (введення в експлуатацію), за що сплачено кошти у розмірі 10755грн., для здійснення своєї господарської діяльності, позивачка придбала сейф, який було встановлено в торговому павільйоні, що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про вартість сейфу у розмірі 173грн., а також було встановлено пожежну сигналізацію, що підтверджується актом про прийняття сигналізації на об'єкті в експлуатацію від 29.11.1999р., квитанцією про оплату за обстеження умов від 20.10.1999р. у розмірі 480грн., актом обстеження умов для здійснення діяльності від 30.11.1999р.

28.07.1999 року між Хустським міським ринком Хустської райспоживспілки та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки (приміщення) на ринку РСС загальною площею 10кв.м. (п.1.1 договору) із строком його дії з 28.07.1999р. по 31.12.1999р.

02.01.2000р. між тими ж сторонами укладено договір оренди приміщення (земельної ділянки) строком до 31.12.2000р.

02.01.2001р. між тими ж сторонами укладено договір №39 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2001р.

02.02.2002р. між тими ж сторонами укладено договір №39 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2002р.

02.01.2003р. сторонами укладено договір №41 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2003р.

02.01.2004р. сторонами укладено договір №23 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2004р.

01.12.2005р. сторонами укладено договір б/н про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 30.10.2006р.

31.10.2006 року відповідно до рішення зборів приватних підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю на Хустському міському ринку РСС, засновано Хустську районну громадську організацію «Спілки підприємців «НІКА ПЛЮС», які об'єдналися для захисту своїх прав та законних інтересів. Позивачка була одним із членів даної громадської організації, що підтверджується копією довідки. На виконання статутної діяльності між відповідачем (Хустським міським ринком РСС) та «Спілкою підприємців «НІКА ПЛЮС» було укладено угоду про надання торгових місць, що підтверджується угодою про надання торгового місця на Хустському міському ринку РСС від 01.12.2006 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2009р. у справі № 2а-4100/09/0770 за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хустської міської ради, Хустського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області, Хустської районної санепідемстанції до Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки про зобов'язання вчинити певні дії, було зобов'язано дирекцію Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки звільнити територію ринку за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу торгових рядів, павільйонів та їх вивезення за територію ринку.

Після набрання законної сили постановою 24 листопада 2009 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист для виконання, який був пред'явлений для примусового виконання Хустським районним управлінням Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області до відділу державної виконавчої служби

Хустського районного управління юстиції, на підставі чого було відкрите виконавче

провадження.

Постановою відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції від 03.03.2010р. було закінчено виконавче провадження у зв'язку з його повним фактичним виконанням постанови суду за результатами проведеного його примусового виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28..09.2010 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2009р. у справі № 2а-4100/09/0770 скасовано в частині дирекцію Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки звільнити територію ринку за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу торгових рядів, павільйонів та їх вивезення за територію ринку.

Позивач в обгрунтування своїх доводів вказує на те, що починаючи з 28.07.1999р. між відповідачем (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладалися договори оренди (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове платне користування об'єкт оренди - земельну ділянку, на якій було розташовано торговий павільйон.

В свою чергу, відповідачі допустили протиправну бездіяльність вже з самого початку розгляду судової справи не надавши Закарпатському окружному адміністративному суду переліку документів, якого саме виду майно і в якій кількості слід було демонтувати згідно Книги обліку основних засобів «К-26» Хустського міського ринку і не повідомили суд про наявність Договору про надання торгових місць на ринку і інших договорів, згідно умов яких позивачка, як член громадської організації «Піка Плюс» і як наймач мала торгове місце на якому і був розташований її власний торговий павільйон де здійснювалася господарська діяльність.

Хустський міський ринок, знаючи, що на території ринку встановлені торгові павільйони, які є власністю підприємців, які є членами громадської організації в інтересах яких і було укладено Договір про надання торгових місць на цьому ринку вчинив бездіяльність, не повідомивши про дану обставину, а ні суд, а ні підприємців, в даному випадку ОСОБА_4., про наявність спору, який може вплинути на її права та обов'язки щодо володіння власністю та можливістю здійснювати господарську діяльність, що призвело до порушення прав позивачки.

Ще одним проявом протиправної бездіяльності відповідачів було те, що отримавши копію постанови суду про демонтаж торгових рядів і павільйонів, вони не подали апеляційну скаргу із приводу того, що в постанові суду першої інстанції було визначено про демонтаж усіх торгових павільйонів на Хустському міському ринку, у тому числі і позивачки, а це у свою чергу призвело до порушення прав позивачки.

Про наявність на території Хустського міського ринку 85 павільйонів (у тому числі і торгового павільйону позивачки), відповідачі - дирекція Хустського міського ринку мала інформацію з моменту встановлення кожного павільйону, про що значиться в висновку №27 про опис потужності об'єкта - Хустського міського ринку від 21.03.2008 року.

В Книзі обліку основних засобів Хустського міського ринку, яка була предметом дослідження в судовій праві №16/84, відсутня інформація про те, що торговий павільйон позивачки, знаходився на балансі відповідачів, а отже, відповідачі безпідставно та в супереч договірним відносинам не повідомили суду інформацію про те, що на території Хустського міського ринку знаходяться торгові павільйони, які перебувають у власності інших суб'єктів господарювання, у даному випадку, позивачки, що позбавляло суд, який вирішував справу про демонтаж торгових павільйонів, залучити позивачку у справу як співвідповідача або хоча б у якості третьої особи, що свідчить про бездіяльність відповідачів.

Навпаки, згідно листа відповідача, станом на 2006 рік на балансі Хустського міського ринку РСС знаходилися торгові ряди та столи, а отже, відповідачі зобов'язані були вжити заходів щодо недопущення порушення прав та інтересів позивачки, у власності якої знаходився торговий павільйон.

Відповідачі знали, що на території міського ринку знаходиться майно, яке перебуває у власності позивачки, і суду, який розглядав справу щодо демонтажу торгових павільйонів про дану обставину не повідомив, що свідчить про факт протиправної бездіяльності відповідачів.

На підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року було відкрито виконавче провадження. При цьому, в доданих суду відповідачами матеріалів виконавчого провадження відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 чи інших підприємців, які мали у власності майно, було повідомлено про строк добровільного виконання судового рішення.

ВДВС Хустського районного управління юстиції порушило виконавче провадження по виконанню даної постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, надавши саме боржнику - Хустському міському ринку Хустської районної споживчої спілки - строк на добровільне виконання.

Отже, в даному випадку, стороною по виконавчому провадженню був виключно відповідач (боржник) - Хустський міський ринок Хустської районної споживчої спілки, на якого було покладено обов'язок звільнити територію ринку за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу торгових рядів, павільйонів та їх вивезення за територію ринку,

В резолютивній частині постанови суд визначив спосіб її виконання і обов'язок, який було покладено виключно на боржника (відповідача - Хустський міський ринок), а саме: демонтувати усі без винятку торгові ряди і павільйони. Будь-якої ідентифікації об'єктів, які слід було демонтувати на Хустському міському ринку за кількістю цих об'єктів чи їхніми технічними параметрами або ж за приналежністю до власників, в постанові суду не наведено через неподання відповідачами відповідних даних, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів.

Саме на боржника, в даному випадку відповідачів, і було покладено обов'язок здійснити демонтаж торгових рядів і павільйонів на Хустському міському ринку, а не на ВДВС Хустського РУЮ, яке є тільки органом, який виконує рішення судів, що набрали законної сили.

До цього слід додати, що а ні позивачка, а ні Спілка підприємців «Ніка Плюс» не були учасниками виконавчого провадження по виконанню рішення суду про демонтаж торгових рядів і павільйонів.

Відповідачі не зверталися до працівників ВДВС Хустського РУЮ юстиції із подібними заявами чи клопотаннями з цього приводу. В матеріалах виконавчого провадженням наданих відповідачами, такі заяви чи клопотання відсутні, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів, які достеменно знали, що на території Хустського міського ринку знаходиться майно, яке належить на праві приватної власності позивачці.

Отже, наведені вище факти бездіяльності відповідачів призвели до того, що в постанові Закарпатського окружного адміністративного суду наведено формулювання, яке позбавляло ВДВС Хустського районного управління юстиції здійснювати ідентифікацію будь-якого торгового ряду чи павільйону, що призвело до знищення торгового павільйону позивачки і порушило її право власності, яке передбачене статтею 41 Конституції України.

Відповідачами не виконувалися приписи щодо проведення санітарних заходів, які і визначені, як підстава для планового закриття ринку згідно п. 9 Правил торгівлі на ринках.

Однак, при наявності рішення суду зобов'язального характеру, відповідачами не виконано вимоги Правил торгівлі на ринках, а саме, наказ про закриття ринку згідно п. 6.5. діючого на той час Статуту підприємства райспоживспілки міський ринок райспоживспілки, не приймався. Позивача, як суб'єкта господарювання на даному ринку не повідомлено за 14 днів про закриття ринку, біля входу в ринок не було розміщено інформацію про закриття ринку, через засоби масової інформації відповідачами не повідомлено позивачку про закриття ринку, що свідчить про грубе порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (ст. 224 ГК України).

03 березня 2010 року в ВДВС Хустського районного управління юстиції було зареєстровано заяву по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2010 року по справі №16/16 про заборону Хустському міському ринку Хустської районної споживчої спілки та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо реконструкції, демонтажу торгових місць (рядів) та павільйонів та Хустському РСС та закриття Хустського міського ринку РСС по АДРЕСА_1 до набрання рішення по справі законної сили. Аналогічну заяву із копією ухвали суду було зареєстровано 03.03.2010р. Хустським МРВ УМВС України в Закарпатській області.

Згідно цієї ухвали, відповідачі зобов'язані були припинити будь-який демонтаж торгових рядів та павільйонів та реконструкцію і закриття ринку, про що його було повідомлено під розписку і вручено копію постанови про відкриття виконавчого провадження (копія супровідного листа від 04.03.10 № 2688/2-14/8 і постанови від 04.03.2010). Однак, відповідачі цього не вчинили і працівникам ВДВС Хустського РУЮ не повідомили про те, що торговий павільйон позивачки не є власністю Хустського міського ринку, оскільки не знаходиться на його балансі і не внесений до переліку основних засобів згідно Книги обліку основних засобів Хустського міського ринку.

Позивач вважає, відповідачі шляхом подачі в даній справі матеріалів виконавчого провадження намагаються змістити акцент відповідальності за власну бездіяльність, що призвела до заподіяння збитків позивачці на органи державної влади, а саме: на органи прокуратури, які подали позов, на органи державної виконавчої служби, на судові органи, які приймали судове рішення, намагаючись таким чином уникнути відповідальності, хоча боржником по виконавчому провадженню, тобто особою, яка зобов'язана була вчинити певні дії, були саме відповідачі, а тому, заподіяні збитки повинні відшкодовувати саме вони.

Іншими словами, учасник господарських відносин (в даному випадку - відповідачі), які вчинили господарське правопорушення, не вжили необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин (в даному випадку - позивача) або щодо зменшення їх розміру. Хоча в контексті позовних вимог і доказів наданих в його обгрунтування, відповідачі мали змогу:

1) повідомити Закарпатський окружний адміністративний суд, який розглядав справу про демонтаж торгових павільйонів про те, що торговий павільйон позивачки не знаходиться на балансі ринку, а є власністю позивачки:

2) повідомити Закарпатський окружний адміністративний суд, який розглядав справу про демонтаж торгових павільйонів про те, що між позивачкою і відповідачами існують договірні відносини, порушення яких може заподіяти збитки іншим учасникам господарських відносин (в даному випадку позивачки);

3) повідомити позивачку чи Спілку підприємців «Ніка Плюс» про те, що в Закарпатському окружному адміністративному суді розглядається справа про демонтаж торгових павільйонів, у тому числі і її власного і це у свою чергу може призвести до порушення умов н. 2.3. п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору про надання торгових місць на території Хустського міського ринку;

4) повідомити позивачку чи Спілку підприємців «Ніка Плюс» про те, що адміністративним судом Закарпатської області 10 листопада 2009 року було прийнято постанову про демонтаж торгових рядів і павільйонів;

5) повідомити позивачку чи Спілку підприємців «Ніка Плюс» про те, що 14.01.2010 року ВДВС Хустського РУЮ відкрито виконавче провадження про виконання постанови адміністративного суду про демонтаж торгових павільйонів і надано добровільний строк виконання до 21.01.2010 року (вже тільки з цієї інформації збитки позивачки могли би бути значно зменшені);

6) повідомити позивачку чи Спілку підприємців «Ніка Плюс» про те, що дирекцію Хустського міського ринку притягнуто до відповідальності за невиконання рішення суду і надіслано лист-зобов'язання, яким останнього зобов'язано виконати рішення суду до 01.02.2010 року;

7) повідомити позивачку чи Спілку підприємців «Ніка Плюс» про те, що 03.02.2010 року дирекцію Хустського міського ринку притягнуто повторно до відповідальності за невиконання рішення суду і зобов'язано останнього виконати рішення суду до 13.02.2010 року;

8) винести наказ, в порядку передбаченому п. 9 Правил торгівлі на ринках, не пізніше 14 днів до закриття Хустського міського ринку про його закриття, що дозволило б позивачці захисти свої права або хоча б зменшити заподіяні збитки;

9) надати працівникам ВДВС Хустського РУЮ інформацію згідно Книги обліку основних засобів «К-26» Хустського міського ринку про те, що торговий павільйон позивачки не відноситься до основних засобів Хустського міського ринку і на балансі Хустського міського ринку не знаходиться;

10) подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду у зв'язку із тим, що спір щодо виконання приписів державного санітарного лікаря за порушення санітарного законодавства вже було вирішено постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року по справі № 2а-3022/08/0770, а також у зв'язку із тим, що існувала небезпека порушення прав і інтересів позивачки у зв'язку із проведенням демонтажу торгового павільйону позивачки на виконанням постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року по справі №2а-4100/09/0770;

11) подати, як учасник виконавчого провадження (боржник), до працівників ВДВС Хустського РУЮ відповідну заяву чи клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій у зв'язку із тим, що майно - торговий павільйон позивачки - є її приватною власністю і не знаходиться на балансі ринку.

Не вчинивши жодну з перерахованих вище дій, саме відповідачі допустили протиправну бездіяльність, яка і призвела до заподіяння позивачці збитків викладених у позовній заяві і підтверджених відповідними доказами.

Відтак, позивач вважає, що через грубе порушення відповідачами господарських зобов'язань і конституційних основ правопорядку у сфері господарювання, що охороняє право власності найбільш обґрунтованим способом захисту прав та інтересів позивача є стягнення збитків та відновлення становища, яке існувало до його порушення.

Відповідачі згоди про розірвання існуючих договірних відносин не висловлювали, а одностороннє розірвання договору з будь-якої сторони не відповідає вимогам Господарського та Цивільного кодексів.

Відповідачі без відповідної правової підстави, не будучи власниками земельної ділянки, заволоділи земельною ділянкою, яка була виділена позивачці згідно рішення Хустської міської ради під встановлення торгового павільйону, а тому, зобов'язані в силу наведених вище вимог законів України повернути це майно.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували тривалий час відповідні цивільно-правові відносини, які були врегульовані договорами від 28.07.1999р., 02.01.2000р., 02.01.2001р., 02.02.2002р., 02.01.2003р., 02.01.2004р. та від 01.12.2005р. Позивач стверджує про те, що за даними договорами між сторонами виникли відносини оренди земельної ділянки, на якій розташовано торговий павільйон, що належить позивачу.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 та 14 Закону України „Про оренду землі" (станом на 28.07.1999р., коли було укладено між сторонами договір оренди земельної ділянки (приміщення на ринку площею 10кв.м. - пункт 1.1 договору) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

8) відповідальність сторін.

Станом на 01.01.2006р. (на час укладення договору від 01.12.2005р. та від 01.12.2006р.) до вимог даного Закону було внесено зміни та передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Натомість, з наявних у справі договорів (їх предмету) не вбачається, що сторонами врегульовувались питання користування позивачем земельною ділянкою, на якій розміщувалось належне позивачу майно - торговий павільйон.

Відтак, з проведеного судом аналізу правовідносин сторін вбачається, що надані позивачем договори не є договорами оренди земельної ділянки, а відтак між сторонами не виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Вказані договори від 28.07.1999р., 02.01.2000р., 02.01.2001р., 02.02.2002р., 02.01.2003р., 02.01.2004р. та від 01.12.2005р. є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань з приводу відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку.

Що стосується договору від 01.12.2006р., який укладено між Хустською районною громадською організацією „Спілка підприємців „НІКА ПЛЮС" (далі - Спілка) та Хустським міським ринком райспоживспілки оренди торгових місць на території ринку, то з умов даного договору не вбачається, на яких умовах отримані Спілкою торгові місця передавались в користування позивачеві та за якою угодою.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість, позивачем не доведено про існування між сторонами цивільно-правових відносин з приводу користування торговим місцем для розміщення торгового павільйону чи оренди земельної ділянки для таких же цілей, оскільки з наявних у справі матеріалів справи не вбачається існування відповідних договорів з цього приводу. Надані договори свідчать про строкове існування (останнє з яких припинило свою дію 30.10.2006р.) зобов'язань з приводу відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку у користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку. Окрім того, дані договори не містять узгодження сторонами всіх визначених законом для даного виду договорів істотних умов, а також відсутні невід'ємні частини договору земельної ділянки, як стверджує позивач, що в свою чергу спростовує доводи позивача про існування між сторонами цивільно-правових відносин, що засновані на користуванні земельною ділянкою чи користуванні відповідною річчю (договір оренди (найму).

Відповідно до статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій обох сторін зобов'язання, які можуть звільнити сторону, що не виконала прийнятого нею зобов'язання від відшкодування шкоди (повністю або частково), завданої другій стороні невиконанням первісного зобов'язання.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі № 2а-4100/09/0770

за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хустської міської ради, Хустського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області, Хустської районної санепідемстанції до Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язано дирекцію Хустського міського

ринку Хустської райспоживспілки звільнити територію ринку за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу торгових рядів, павільйонів та їх вивезення за територію ринку.

Після набрання законної сили постановою 24 листопада 2009 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист на її виконання, який був пред'явлений для примусового виконання Хустським районним управлінням Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області до відділу державної виконавчої служби

Хустського районного управління юстиції, на підставі чого було відкрите виконавче провадження.

Набрання рішенням законної сили означає, ш;о наявність чи відсутність прав і фактів, які лежать в їх основі, встановлено судом остаточно і ці встановлені судом права підлягають безперечному здійсненню за вимогою уповноважених осіб. Судове рішення у відповідності з положеннями статті 124 Конституції України та ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків як здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З матеріалів виконавчого провадження, що подані до матеріалів справи, вбачається, що відповідачем - Хустським міським ринком не здійснювались дії по виконанню судового рішення, у зв'язку з чим виконавчою службою на підставі наданих їй повноважень приймались постанови про накладення адміністративного стягнення на керівника ринку, залучались додаткові сили для проведення примусового виконання рішення суду, в тому числі правоохоронні органи.

Відтак, доводи позивача про те, що відповідачі своїми діями (знищення об'єкта права власності, створення перешкод щодо володіння, розпорядження та користування приватною власністю, створення перешкоди для здійснення підприємницької діяльності) та бездіяльністю (неповідомлення позивача, як сторони у договірних відносинах про порушення зобов'язання при діючих угодах про оренду) порушили вимоги чинного законодавства, не підтверджують наявними у справі матеріалами.

Окрім того, відповідач 1 - Хустська районна спілка споживчих товариств не перебувала в жодних цивільно-правових відносинах з позивачем, і відповідачами не порушено вимог ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2010р. у справі №16/16, якою було заборонено Хустському міському ринку Хустської районної споживчої спілки та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо реконструкції, демонтажу торгових місць (рядів) та павільйонів на Хустському міському ринку РСС та закриття Хустського міського ринку РСС по АДРЕСА_1 до набрання рішення по справі законної сили, оскільки відповідачами не вживались відповідні дії щодо реконструкції, демонтажу торгових місць (рядів) та павільйонів на Хустському міському ринку.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1, 2 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 217, 218, 219 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання; підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.

При цьому позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачами, безпосередній причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідачів і заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.

Судами встановлено, що позивач безпідставно вважав існування між сторонами господарських зобов'язань, порушених відповідачами та виникнення збитків, що не підтверджується матеріалами справи.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

А відтак суд приходить до висновку про недоведеність позивачем неправомірних дій чи бездіяльності відповідачів, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини відповідачів.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що у спірних правовідносинах рішення суду не є господарським зобов'язанням в розумінні ст.173 ГК України, оскільки судове рішення у даному випадку є правовим актом суду спрямованим на захист порушеного права у вигляді примусового виконання правовідношення, яке виникло між сторонами.

У зв'язку з вищенаведеним, суд зазначає про недоведеність протиправної поведінки відповідачів, яка полягала в їх бездіяльності, а саме ухиленні від виконання договірного зобов'язання щодо відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці, та недоведеність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідачів (односторонньою відмовою від виконання зобов'язання за договором) та понесеними позивачем збитками.

Також слід відзначити, що частиною 1 статті 1190 ЦК України унормовано, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаними сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого (така правова позиція міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6). Втім, позивачем не наведено підстав та не надано належних доказів, які б могли дати господарському суду підстави для задоволення вимог про стягнення збитків спільно з усіх відповідачів; також, слід відзначити, що позивачем взагалі належним чином не обґрунтовано таких вимог.

Згідно зі ст. ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, розглядаючи спір, суд повинен виходити зі змісту позовних вимог та обставин, на яких вони ґрунтуються. Зважаючи на підстави та межі вимог, визначені самим позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В матеріалах справи відсутні докази вжиття позивачем заходів щодо одержання доходів у вигляді прибутку від здійснення господарської діяльності чи заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити. .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 28.05.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі