Постанова

від 21.08.2013 по справі 907/202/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р. Справа № 907/202/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Хуст Закарпатської області б/н від 04.06.13 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2013 року

у справі № 907/202/13-г

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Хуст

Закарпатської області

до відповідача-1: Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки, м. Хуст

Закарпатської області

до відповідача-2: Хустської районної спілки споживчих товариств, м. Хуст

Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :

Хустська районна громадська організація „Спілка підприємців „НІКА ПЛЮС", Хустський район, с. Велятино Закарпатської області

про зобов'язання відповідачів в місячний термін після набрання рішенням законної сили відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_2 земельної ділянки на території Хустського міського ринку у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28 кв.м. на тому ж самому місці, який визначено згідно схеми попереднього погодження місця розміщення торгового павільйону (промислових товарів) м. Хуст вул. майдан Незалежності (територія ринку); відшкодування збитків в солідарному порядку з відповідачів на користь ОСОБА_2 шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 197 694,76грн., із яких: 46 027, 66 грн. прямих збитків (вартості знищеного майна) та 151 666, 55 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди)

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність №6375 від 08.07.2013 року);

від відповідача-1: Сабадош В.Ю. (довіреність б/н від 08.07.2013 року);

від відповідача-2: Сабадош В.Ю. (розпорядження №05-К від 01.08.2011 року);

від третьої особи: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.05.2013 року у справі №907/202/13-г (суддя Ремецькі О.Ф.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не погоджуючись із прийнятим рішенням подала апеляційну скаргу, в які просить таке скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення даної справи та з порушенням норм матеріального права, містить висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. При цьому, вказує, що місцевий господарський суд невірно дослідив правову природу договірних відносин між позивачем та відповідачем-1, оскільки, в даному випадку мали місце договірні відносини щодо користування (оренди) торговим місцем, на якому знаходився торговий павільйон - приватна власність позивача. Крім того, покликаючись на право власності на торговий павільйон, який знаходився на території Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки, зазначає про грубе порушення відповідачами господарських зобов'язань і конституційних основ правопорядку у сфері господарювання, що охороняє право власності і стало наслідком завдання позивачеві збитків та порушення права останнього на здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач 1 - Хустський міський ринок Хустської райспоживспілки, заперечуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції не встановлено вчинення відповідачем-1 жодних дій щодо порушення прав позивача, відтак вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними.

Відповідач 2 - Хустська районна спілка споживчих товариств, заперечуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що відповідач-2 не перебував із позивачем у договірних відносинах та жодних дій, спрямованих на порушення прав позивача, не вчиняв. Тому, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 13.06.2013 року у складі колегії суддів: Юрченка Я.О. (головуючий), Матущака О.І. та Гриців В.М., визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні на 09.07.2013 року.

Розпорядженням в. о. голови суду від 08.07.2013 року у справі №907/202/13-г в склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Гриців В.М. та Матущака О.І., введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 09.07.2013 року розгляд справи №907/202/13-г відкладався.

30.07.2013 року в судовому, під час розгляду даної справи, засіданні оголошувалась перерва.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 06.08.2013 року розгляд справи №907/202/13-г відкладався.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча, належним чином повідомлялась про час і місце розгляду даної справи.

19.08.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду відповідачем-2 подано клопотання про витребування від позивача оригіналів документів, копії яких долучені до матеріалів справи та про долучення до матеріалів справи документів. Розглянувши зазначені клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі. Крім того, відповідач-2 не обґрунтував не причини, з яких відповідні документи не подавались на розгляд до суду першої інстанції, всупереч статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судовому засіданні надали суду пояснення по суті апеляційних вимог та заперечень на них, викладених в апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 05.03.2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Хуст звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом до Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки, м. Хуст та до Хустської районної спілки споживчих товариств, м. Хуст про відновлення становища, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_2 земельної ділянки на території Хустського міського ринку у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28кв.м., солідарне відшкодування збитків, у тому числі втрачену вигоду, у розмірі 197694,76грн.

Місцевий господарський при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку, що позивачем не доведено про існування між сторонами цивільно-правових відносин з приводу користування торговим місцем для розміщення торгового павільйону чи оренди земельної ділянки для таких же цілей; доводи позивача про те, що відповідачі своїми діями (знищення об'єкта права власності, створення перешкод щодо володіння, розпорядження та користування приватною власністю, створення перешкоди для здійснення підприємницької діяльності) та бездіяльністю (неповідомлення позивача, як сторони у договірних відносинах про порушення зобов'язання при діючих угодах про оренду) порушили вимоги чинного законодавства, не підтверджуються наявними у справі матеріалами. Враховуючи зазначене, господарський суд Закарпатської області 18.05.2013 року прийняв оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради від 26.07.1999 року № 310 позивачу, надано дозвіл на облаштування ларька (павільйону) і ведення з нього торгівлі промисловими і продовольчими товарами на території Хустського міського ринку.

На підставі вказаного рішення відповідачем 2 та іншими відповідними службами було погоджено попереднє місце розташування торгового павільйону (промислових товарів) в м. Хуст, вул. Незалежності (територія ринку), що підтверджується відповідною схемою, копія якої міститься в матеріалах справи.

30.07.1999 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_7 (продавець), укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець передає, а покупець приймає металеву конструкцію, яка встановлюється на фундаментну основу і представляє собою торговий павільйон (майно) розміром 4 м.кв. на 3.20 м.кв., загальною площею 13,8 м.кв. і оплачує за нього суму грошових коштів, що встановлена за погодженням за цим договором. Сторони дійшли згоди, що продаж майна за цим договором вчинено за ціною 13 450, грн. Взаємні зобов'язання виконуються сторонами одночасно, що полягає у передачі продавцем майна покупцю і одночасної передачі покупцем грошових коштів продавцю, факт підтверджується розпискою.

Вищевказаний договір підписаний сторонами.

На підтвердження факту здійснення оплати за придбання зазначеного торгового павільйону, позивачем долучено до матеріалів справи розписку ОСОБА_7 від 30.07.1999 року, згідно з якою останній підтвердив отримання коштів в сумі 13 450,00 грн. від ОСОБА_2 за продаж металевого павільйону відповідно до договору купівлі-продажу від 30.07.1999 року.

Відповідно до статті 128 ЦК Української РСР (в редакції, чинній станом на 30.07.1999 року) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, 30.07.1999 року позивачем набуто право власності на металевий торговий павільйон, загальною площею 13,8 м.кв.

З метою встановлення відповідного торгового павільйону, 28.09.1999 року позивачем було укладено договір підряду на його транспортування і встановлення (введення в експлуатацію), за що сплачено кошти у розмірі 10755грн. Наведене підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 28.09.1999 року. Для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем придбано сейф, який було встановлено в торговому павільйоні, що підтверджується вищевказаним актом виконаних робіт та квитанцією про вартість сейфу у розмірі 173 грн. Крім того, було встановлено пожежну сигналізацію, що підтверджується актом про прийняття сигналізації на об'єкті в експлуатацію від 29.11.1999р., квитанцією про оплату за обстеження умов від 20.10.1999р. у розмірі 480грн., актом обстеження умов для здійснення діяльності від 30.11.1999р.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 20.02.2008 року Серія НОМЕР_3, та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 26.02.2013 року серія НОМЕР_2 підтверджується реєстрація позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

28.07.1999 року між Хустським міським ринком Хустської райспоживспілки та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення. Відповідно до п.1.1. цього договору, орендодавач здає в оренду приміщення на ринку РСС загальною площею 10 кв.м. Зазначений договір укладений сторонами, із строком його дії з 28.07.1999р. по 31.12.1999р.

02.01.2000р. між тими ж сторонами укладено договір оренди приміщення строком до 31.12.2000р.

02.01.2001р. між тими ж сторонами укладено договір №39 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2001р.

02.02.2002р. між тими ж сторонами укладено договір №39 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2002р.

02.01.2003р. сторонами укладено договір №41 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2003р.

02.01.2004р. сторонами укладено договір №23 про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 31.12.2004р.

01.12.2005р. сторонами укладено договір б/н про відшкодування ринку загальноринкових витрат власниками торгових підприємств, побутового обслуговування та іншими, що розміщені на відведеній території ринку користування земельній ділянці відповідно до займаної позивачем площі ринку 10кв.м. Строк дії даного договору у відповідності до пункту 7 договору сторонами узгоджено до 30.10.2006р.

З аналізу вказаних договорів встановлено, що ОСОБА_2, будучи власником торгового павільйону, розташованого на території ринку райспоживспілки на підставі рішення виконавчого комітету Хустської міської ради від 26.07.1999 року № 310 та відповідно до схеми попереднього погодження місця розташування торгового павільйону (промислових товарів) в м. Хуст, вул. Незалежності, здійснювала відшкодування загальноринкових витрат.

31.10.2006 року відповідно до рішення зборів приватних підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю на Хустському міському ринку РСС, засновано Хустську районну громадську організацію "Спілки підприємців "НІКА ПЛЮС", які об'єдналися для захисту своїх прав та законних інтересів. Позивач є одним із членів даної громадської організації, що підтверджується копією довідки, що міститься в матеріалах справи.

01.12.2006 року між Хустським міським ринком РСС (орендодавець) та "Спілкою підприємців "НІКА ПЛЮС" (орендар) було укладено договір про надання торгових місць на території Хустського міського ринку.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.13 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітет стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02р. №57/188/84/105 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.02р. за №288/6576) торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність господарсько-правових відносин між позивачем та відповідачем-1 з надання позивачу на території Хустського міського ринку райспоживспілки торговельного місця для здійснення підприємницької діяльності та право власності останнього на торговельний павільйон.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій обох сторін зобов'язання, які можуть звільнити сторону, що не виконала прийнятого нею зобов'язання від відшкодування шкоди (повністю або частково), завданої другій стороні невиконанням первісного зобов'язання.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2009р. у справі № 2а-4100/09/0770 за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хустської міської ради, Хустського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області, Хустської районної санепідемстанції до Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки про зобов'язання вчинити певні дії, було зобов'язано дирекцію Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки звільнити територію ринку за адресою вул. Майдан Незалежності, буд. 21, м. Хуст Закарпатська область, шляхом демонтажу торгових рядів, павільйонів та їх вивезення за територію ринку.

Після набрання законної сили постановою 24 листопада 2009 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист для виконання, який був пред'явлений для примусового виконання Хустським районним управлінням Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області до відділу державної виконавчої служби

Хустського районного управління юстиції, на підставі чого було відкрите виконавче

провадження.

03 березня 2010 року в ВДВС Хустського районного управління юстиції було зареєстровано заяву по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2010 року по справі №16/16 про заборону Хустському міському ринку Хустської районної споживчої спілки та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо реконструкції, демонтажу торгових місць (рядів) та павільйонів та Хустському РСС та закриття Хустського міського ринку РСС по вул. Майдан Незалежності, 21 в м. Хуст Закарпатської області до набрання рішення по справі законної сили. Аналогічну заяву із копією ухвали суду було зареєстровано 03.03.2010р. Хустським МРВ УМВС України в Закарпатській області.

Згідно з цією ухвалою, відповідачів зобов'язано припинити будь-який демонтаж торгових рядів та павільйонів та реконструкцію і закриття ринку, про що були повідомлені під розписку і вручено копію постанови про відкриття виконавчого провадження (копія супровідного листа від 04.03.10 № 2688/2-14/8 і постанови від 04.03.2010). Однак, відповідачі вказаних вимог не виконали і працівникам ВДВС Хустського РУЮ не повідомили про те, що торговий павільйон позивачки не є власністю Хустського міського ринку, оскільки не знаходиться на його балансі і не внесений до переліку основних засобів згідно Книги обліку основних засобів Хустського міського ринку.

Проте, постановою відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції від 03.03.2010р. було закінчено виконавче провадження у зв'язку з його повним фактичним виконанням постанови суду за результатами проведеного його примусового виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2009р. у справі № 2а-4100/09/0770 скасовано в частині зобов'язання дирекції Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки звільнити територію ринку за адресою вул. Майдан Незалежності, буд. 21, м. Хуст Закарпатська область, шляхом демонтажу торгових рядів, павільйонів та їх вивезення за територію ринку.

Аналізом наведених судових актів колегією суддів встановлено, що правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій від 10.11.2009 року та від 28.09.2010 року у справі за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хустської міської ради, Хустського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області, Хустської районної санепідемстанції до Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки про зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтована, зокрема тим, що Хустський міський ринок Хустської райспоживспілки допустив порушення санітарних, ветеринарно-санітарних та пожежних норм.

Тобто, протиправна господарська діяльність відповідача-1 стала підставою для прийняття судового рішення, на підставі якого, органом державної виконавчої служби в порядку Закону України «Про виконавче провадження» здійснено виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання такого рішення та демонтовано, зокрема, торговий павільйон позивача. Наведене підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами та вказує на наявність вини відповідача-1 у вчиненні відповідного порушення.

Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний, зокрема, письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вжиття відповідачем-1 заходів, спрямованих на виконання зазначеного обов'язку.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи не доведено бездіяльність відповідача-1, яка призвела до порушення прав позивача спростовується матеріалами справи.

Поряд з цим, слід зазначити, що позивачем не доведено наявність договірних відносин із відповідачем-2 та відповідно порушення останнім законних прав і інтересів позивача, що виключає підстави для пред'явлення позовних вимог до відповідача-2 та відповідно задоволення позовних вимог в солідарному порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що внаслідок порушення відповідачем-1 вимог чинного законодавства в частині дотримання санітарних, ветеринарно-санітарних та пожежних норм при здійсненні господарської діяльності, невиконання вимог ч.2 ст.193 ГК України та ч.6 ст.12 Закону України, перебуваючи при цьому, в господарських договірних відносинах із позивачем, допустив порушення права власності та права на здійснення підприємницької діяльності останнього, шляхом не вжиття будь-яких дій (бездіяльності), спрямованих на повідомлення судових органів та органів державної виконавчої служби про наявність перешкод у виконанні постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року, оскільки, відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, в даному випадку має місце повний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка та бездіяльності відповідача-1, заподіяння збитків позивачу в результаті такої поведінки та бездіяльності, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та бездіяльністю відповідача-1 та заподіяними збитками позивачу та вина відповідача-1.

Статтею 42 Конституції України, передбачено право на здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки у місячний термін після набрання рішенням законної сили відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_2 земельної ділянки на території Хустського міського ринку у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28 кв.м. на тому ж самому місці, який визначено згідно схеми попереднього погодження місця розміщення торгового павільйону (промислових товарів) м. Хуст вул. майдан Незалежності (територія ринку) є обґрунтованою, а відтак підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

З огляду на викладене та враховуючи норми ст.41 Конституції України, встановлені судом апеляційної інстанції дійсні обставини даної справи, колегія суддів вважає, що позовна вимога про відшкодування збитків із Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки на користь ОСОБА_2 шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 46 027, 66 грн. прямих збитків вартості знищеного майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Перевіркою правильності розрахунку позивачем розміру прямих збитків у вказаній сумі, колегією суддів встановлено, що такий є вірним.

За таких обставин, рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2013 року у справі № 907/202/13-г в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки у місячний термін після набрання рішенням законної сили відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_2 земельної ділянки на території Хустського міського ринку у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28 кв.м. на тому ж самому місці, який визначено згідно схеми попереднього погодження місця розміщення торгового павільйону (промислових товарів) м. Хуст вул. майдан Незалежності (територія ринку); відшкодування збитків із Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки на користь ОСОБА_2 шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 46 027, 66 грн. прямих збитків слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні з відповідачів 151 666,55 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є вірним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, із змісту наведеної норми законодавства вбачається, що при здійсненні підприємницької діяльності має місце ризик, а отримання прибутку не є гарантованим.

Обґрунтовуючи підстави стягнення із відповідачів 151 666,55 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди), позивачем долучено до матеріалів справи декларації про доходи за період з 2009 року по 2010 рік. Однак, зазначені докази не можуть бути підставою стягнення із відповідачів неодержаного прибутку (втраченої вигоди). Оскільки, в силу закону та враховуючи характер здійснення підприємницької діяльності, розмір отриманого прибутку не є гарантованим. Тому, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення 151 666,55 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди) є безпідставною та необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Хуст Закарпатської області б/н від 04.06.13 року задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2013 року у справі № 907/202/13-г скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки у місячний термін після набрання рішенням законної сили відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_2 земельної ділянки на території Хустського міського ринку у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28 кв.м. на тому ж самому місці, який визначено згідно схеми попереднього погодження місця розміщення торгового павільйону (промислових товарів) м. Хуст вул. майдан Незалежності (територія ринку); відшкодування збитків з Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки на користь ОСОБА_2 шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 46 027, 66 грн. прямих збитків. Прийняти в цій частині нове рішення. Позов задоволити.

Зобов'язати Хустський міський ринок Хустської райспоживспілки (код: 01548384; адреса: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця майдан Незалежності, будинок 21) у місячний термін після набрання рішенням законної сили відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення (надання) ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) земельної ділянки на території Хустського міського ринку (адреса: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця майдан Незалежності, будинок 21) у розмірах, які є необхідними для встановлення торгового павільйону розміром 12,28 кв.м. на тому ж самому місці, який визначено згідно схеми попереднього погодження місця розміщення торгового павільйону (промислових товарів) м. Хуст вул.майдан Незалежності (територія ринку).

Стягнути з Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки (код: 01548384; адреса: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця майдан Незалежності, будинок 21) на користь ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) збитки в розмірі 46 027, 66 грн. вартості знищеного майна.

В іншій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2013 року у справі № 907/202/13-г залишити без змін.

3. Стягнути з Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки (код: 01548384; адреса: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця майдан Незалежності, будинок 21) на користь ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1; АДРЕСА_1) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в сумі 2067,55 грн.

4. Стягнути з Хустського міського ринку Хустської райспоживспілки (код: 01548384; адреса: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця майдан Незалежності, будинок 21) на користь ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1; АДРЕСА_1) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 1033,78 грн.

5. Доручити місцевому господарському видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

7. Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.