Рішення

від 27.05.2013 по справі 5020-1350/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року справа № 5020-1350/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Лотова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Дочірнього підприємства „Капарол Україна"

(вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, м. Київ, 02092),

(вул. Карла Маркса, 200-А, с. Віта Поштова, Київська обл., 08170),

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой"

(вул. Кожанова, буд. 12, м. Севастополь, 99003),

(вул. Фіолентівське шосе, 2-А, м. Севастополь, 99003)

про стягнення 84 575,75 грн та зобов'язання повернути майно,

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой"

(вул. Кожанова, буд. 12, м. Севастополь, 99003),

(вул. Фіолентівське шосе, 2-А, м. Севастополь, 99003),

до Дочірнього підприємства „Капарол Україна"

(вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, м. Київ, 02092),

(вул. Карла Маркса, 200-А, с. Віта Поштова, Київська обл., 08170)

про визнання частково недійсним договору,

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Дерека Андрій Олександрович - представник, довіреність від 03.12.2012;

від відповідача (за первісним позовом) - Іванова Анжеліка Вікторівна - представник, довіреність від 01.04.2013 № 966/1.

Дочірнє підприємство „Капарол Україна" (далі по тексту позивач за первісним позовом або підприємство) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" (далі по тексту відповідач за первісним позовом або товариство) про стягнення 84 575,75 грн, у тому числі 12,00 грн основного боргу за договором оренди обладнання № 11/1029 від 12.04.2011 і 84 563,75 грн штрафу та про зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання: дозатор ручний KD 20-В (20 каністр) (SN 220802669) в кількості - 1 штука, включаючи: системний блок - 1 штука, монітор - 1 штука, клавіатура - 1 штука, пристрій „миша" для комп'ютера - 1 штука загальною вартістю 47 563,75 грн, міксер CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY (SN MT-70035) в кількості - 1 штука, включаючи: керівництво з обслуговування CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY - 1 штука, блок Mustek Power Must 600VA+USB - 1 штука, загальною вартістю 37 000,00 грн.

Позовні вимоги (за первісним позовом) мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди обладнання від 12.04.2011 №11/029 в частині своєчасної і повної оплати оренди за використання обладнання та припиненням дії договору оренди.

15.02.2013 товариство з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" звернулось до господарського суду міста Севастополя із зустрічним позовом до дочірнього підприємства „Капарол Україна" про визнання недійсними п. 9.5.2. розділу 9 договору оренди обладнання № 11/1029 від 12.04.2011 та п. 9.5.3. розділу 9 цього ж договору в частині слів: „якщо таке порушення буде тривати 30 (тридцять) календарних днів і більше - штраф у розмірі 100% (сто відсотків) вартості майна, що орендується." (т. 2, арк.с. 13-15)

Позовні вимоги (за зустрічним позовом) мотивовані невідповідністю п. 9.5.2. розділу 9 договору оренди обладнання № 11/1029 від 12.04.2011 та п. 9.5.3. розділу 9 цього ж договору чинному законодавству, в частині визначення поняття штрафу.

Ухвалою суду від 06.12.2012 року порушено провадження у справі, справа призначена до судового розгляду (суддя Альошина С.М.).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалою суду від 04.02.2013 року строк розгляду справи продовжений до 19.02.2013 року.

Ухвалою суду від 18.02.2013 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи розпочатий заново.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Альошиної С.М. справа передана на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою суду від 09.04.2013 року справа прийнята до провадження судді Лотової Ю.В.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалою суду від 27.05.2013 року провадження у справі № 5020-1350/2012 за позовом дочірнього підприємства „Капарол Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" про стягнення 84 575,75 грн та зобов'язання повернути майно та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" до дочірнього підприємства „Капарол Україна" про визнання частково недійсним договору в частині вимог за первісним позовом про стягнення 12,00 грн. основного боргу та про зобов'язання повернути майно припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1691,52 грн. судового збору.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 84 563,75 грн. підтримав повністю з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях по справі. Зокрема зазначив, що відповідач за первісним позовом не сплачував орендну плату за користування обладнанням більш ніж 30 днів, а тому відповідно до умов договору оренди повинен сплатити штраф у розмірі вартості орендованого майна. Те, що підприємство не виставляло товариству рахунки не звільняє останнього від виконання обов'язків за договором. Вважає зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" таким, що не підлягає задоволенню з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву, а саме, послався на свободу договору у господарських відносинах, а також не те, що відповідач за первісним позовом помилково посилається на статтю 549 Цивільного кодексу України, оскільки в господарських відносинах штрафні санкції регламентуються статтею 231 Господарського кодексу України. (т. 2, арк.с. 35-39)

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позову заперечує та наполягає на задоволенні зустрічного позову. Зазначила, що орендна плата повинна була сплачуватись на підставі рахунків, які позивач за первісним позовом зобов'язаний був виставляти товариству. Ці рахунки були виставлені лише 01.11.2012 року та надійшли до товариства 07.11.2012 року, 23 листопада 2012 орендна плата була сплачена у повному обсязі. Крім того, вважає, що у пунктах 9.5.2. та 9.5.3. розділу 9 договору оренди зазначені розміри штрафів, які не відповідають статті 549 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України, що є підставою для визнання їх недійсними згідно зі статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України. До того ж, представник відповідача зазначила, що відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України є підстави для зменшення розміру неустойки, оскільки порушення зобов'язання сталося з вини позивача. (т.1, арк.с. 44-46, т. 2, арк.с. 1, 13-15)

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути справу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ :

12 квітня 2011 року між дочірнім підприємством „Капарол Україна" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" (Орендар) був укладений договір оренди обладнання № 11/1029, відповідно до якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування обладнання - дозатор ручний KD 20-В (20 каністр) (SN 220802669) в кількості - 1 штука, включаючи: системний блок - 1 штука, монітор - 1 штука, клавіатура - 1 штука, пристрій „миша" для комп'ютера - 1 штука загальною вартістю 47 563,75 грн, міксер CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY (SN MT-70035) в кількості - 1 штука, включаючи: керівництво з обслуговування CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY - 1 штука, блок Mustek Power Must 600VA+USB - 1 штука, загальною вартістю 37 000,00 грн. (далі по тексту майно), вартістю 84 563,75 грн. (далі по тексту Договір). (т. 1, арк.с. 12-16)

Згідно з пунктом 3.2. Договору передання майна в оренду здійснюється сторонами за актом передання-приймання.

Майно було передано товариству 01.10.2011 року, про що складений акт приймання-передання обладнання для тонування красок. (т.1, арк. с. 17)

Орендна плата та розрахунки за договором визначені у розділі 5 Договору, зокрема, відповідно до пункту 5.1. Договору, розмір орендної плати за три місяця складає 3,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,50 грн. за один комплект обладнання. Відповідно до пункту 5.2. Договору «Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, на підставі рахунку, що виставляється Орендодавцем, Орендарю в строк до 5-го числа кожного місяця оренди.» (орфографія та синтаксис Договору збережені)

Несплата товариством орендної плати стало підставою для пред'явлення позову підприємством про стягнення штрафу, зазначеного у розділі 9 Договору.

Згідно з пунктом 9.5 розділу 9 Договору, якщо Орендар не виконує своє зобов'язання, встановлене пунктом 5.2. Договору, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю, зокрема:

- якщо таке порушення тривати від 15 календарних днів до 30 календарних днів включно - штраф 50 % від загальної вартості майна, що орендується (пункт 9.5.2);

- якщо таке порушення тривати понад 30 календарних днів і більше - штраф 100 % від загальної вартості майна, що орендується (пункт 9.5.3).

Зміст вказаних пунктів договору стало підставою для пред'явлення товариством зустрічного позову.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України)

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що Орендар, зокрема зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

З урахуванням вищезазначених норм права та умов Договору укладення договору оренди зумовлює виникнення у орендаря зобов'язання по внесенню орендної плати.

Згідно з частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як було зазначено вище відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Договору розмір орендної плати за три місяця складає 3,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,50 грн. за один комплект обладнання. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця , на підставі рахунку, що виставляється Орендодавцем, Орендарю в строк до 5-го числа кожного місяця оренди.

Виходячи зі змісту вказаних пунктів, суд дійшов висновку, що Договір чітко не встановлює строків сплати орендної плати, оскільки розмір орендної плати встановлений за три місяця, але рахунки на підставі яких вона повинна сплачуватись виставляються щомісяця, при цьому термін їх сплати не зазначений.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням зазначених норм права, суд дійшов висновку, що оскільки Договором читко не передбачений строк внесення орендної плати, вона повинна була сплачуватись щомісяця.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Орендна плата за Договором за період з жовтня 2011 року по березень 2012 була сплачена відповідачем за первісним позовом 23 листопада 2012 року, що підтверджується рахунками - фактурами та платіжним дорученням та не заперечувалось сторонами у справі (т. 1, арк.с. 47-50, 52)

Тобто, товариство порушило зобов'язання щодо спати орендних платежів, передбаченого умовами Договору та діючим законодавством.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача за первісним позовом на те, що орендна плата не сплачувалась, оскільки позивачем за первісним позовом не виставлялись рахунки, тому, що розмір орендної плати чітко передбачений Договором.

До того ж, згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 9.5.3 розділу 9 Договору, встановлено, що у випадку невиконання Орендарем свого зобов'язання, встановленого пунктом 5.2. Договору, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю, зокрема якщо таке порушення тривати понад 30 календарних днів і більше - штраф 100 % від загальної вартості майна, що орендується.

Тобто позовні вимоги позивача за первісним позовом засновані на законі та Договорі.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом товариства, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Разом з тим, згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Тобто, норми Цивільного кодексу України є загальними по відношенню до норм Господарського кодексу України і тому у господарських відносинах застосовуються саме норми останнього.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штраф, встановлений у пунктах 9.5.2 та 9.5.3 розділу 9 Договору, не суперечить зазначеним нормам права.

До того ж, право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить висновкам законодавства.

Враховуючи вищевказане підстав для задоволення зустрічної позовної заяви не має.

Що стосується можливості зменшення розміру неустойки, то суд виходить з наступного:

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що розмір штрафних санкцій (84 563,75 грн.) більші ніж в 7 тисяч разів перевищує розмір невиконаного відповідачем за первісним позовом зобов'язання по Договору (12 грн.). На час розгляду справи це зобов'язання товариством виконане у повному обсязі.

Суд також приймає до уваги, що Договором чітко строк внесення орендної плати не передбачений, при цьому передбачена сплата орендної плати на підставі рахунків, які повинен був виставляти позивач за первісним позовом. Підприємством рахунки були надіслані відповідачу за первісним позовом лише 01.11.2012 року, отримані останнім 05.11.2012 року (оплачені 23.11.2012). Тобто порушенню виконання зобов'язань з боку відповідача за первісним позовом сприяла винна поведінка позивача за первісним позовом.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій за Договором до 2000 грн.

Тому, позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" (вул. Кожанова, буд. 12, м. Севастополь, 99003, вул. Фіолентівське шосе, 2-А, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 34945674) на користь Дочірнього підприємства „Капарол Україна" (вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, м. Київ, 02092, вул. Карла Маркса, 200-А, с. Віта Поштова, Київська обл., 08170, ідентифікаційний код 32593100, п/р 2600116326 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) договірний штраф в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.).

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" (вул. Кожанова, буд. 12, м. Севастополь, 99003, вул. Фіолентівське шосе, 2-А, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 34945674) на користь Дочірнього підприємства „Капарол Україна" (вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, м. Київ, 02092, вул. Карла Маркса, 200-А, с. Віта Поштова, Київська обл., 08170, ідентифікаційний код 32593100, п/р 2600116326 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 1691,28 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто одна грн. 28 коп.) судового збору.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" до Дочірнього підприємства „Капарол Україна" про визнання частково недійсним договору відмовити повністю.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 30.05.2013.

Суддя Ю.В. Лотова