Постанова

від 22.07.2013 по справі 5020-1350/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 5020-1350/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Волкова К.В.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Дочірнє підприємство „Капарол Україна";

відповідача: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТК "Добрострой";

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Капарол Україна"

на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 27 травня 2013 року у справі №5020-1350/2012.

за позовом Дочірнього підприємства „Капарол Україна"

(вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, м. Київ, 02092),

(вул. Карла Маркса, 200-А, с. Віта Поштова, Київська обл., 08170),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой"

(вул. Кожанова, буд. 12, м. Севастополь, 99003),

(вул. Фіолентівське шосе, 2-А, м. Севастополь, 99003)

про стягнення 84 575,75 грн та зобов'язання повернути майно

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой"

(вул. Кожанова, буд. 12, м. Севастополь, 99003),

(вул. Фіолентівське шосе, 2-А, м. Севастополь, 99003),

до Дочірнього підприємства „Капарол Україна"

(вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, м. Київ, 02092),

(вул. Карла Маркса, 200-А, с. Віта Поштова, Київська обл., 08170)

про визнання частково недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Капарол Україна" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" про стягнення 84 575,75 грн, у тому числі 12,00 грн основного боргу за договором оренди обладнання № 11/1029 від 12.04.2011 і 84 563,75 грн штрафу та про зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання: дозатор ручний KD 20-В (20 каністр) (SN 220802669) в кількості - 1 штука, включаючи: системний блок - 1 штука, монітор - 1 штука, клавіатура - 1 штука, пристрій „миша" для комп'ютера - 1 штука загальною вартістю 47 563,75 грн, міксер CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY (SN MT-70035) в кількості - 1 штука, включаючи: керівництво з обслуговування CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY - 1 штука, блок Mustek Power Must 600VA+USB - 1 штука, загальною вартістю 37 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди обладнання від 12.04.2011 №11/029 в частині своєчасної і повної оплати оренди за використання обладнання та припиненням дії договору оренди.

15.02.2013 товариство з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" звернулось до господарського суду міста Севастополя із зустрічним позовом до дочірнього підприємства „Капарол Україна" про визнання недійсними п. 9.5.2. розділу 9 договору оренди обладнання № 11/1029 від 12.04.2011 та п. 9.5.3. розділу 9 цього ж договору в частині слів: „якщо таке порушення буде тривати 30 (тридцять) календарних днів і більше - штраф у розмірі 100% (сто відсотків) вартості майна, що орендується." (т. 2, арк.с. 13-15)

Позовні вимоги (за зустрічним позовом) мотивовані невідповідністю п. 9.5.2. розділу 9 договору оренди обладнання № 11/1029 від 12.04.2011 та п. 9.5.3. розділу 9 цього ж договору чинному законодавству, в частині визначення поняття штрафу.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27 травня 2013 року у справі №5020-1350/2012 позовну заяву Дочірнього підприємства „Капарол Україна" задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду, Дочірнє підприємство „Капарол Україна" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя скасувати частково, прийняти нове рішення, яким в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" на користь Дочірнього підприємства „Капарол Україна" договірний штраф в розмірі 84 563, 75 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального та матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає що, суд 1-ї інстанції зменшуючи розмір договірного штрафу керувався тим, що розмір штрафних санкцій більший ніж розмір невиконаного відповідачем за первісним позовом зобов'язання по договору.

Також, зазначає, що договором оренди не передбачено строк внесення орендної плати, при цьому передбачено сплата орендної плати на підставі рахунків, які повинен був виставляти позивач за первісним позовом.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга призначена до розгляду на 22 липня 2013 року.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

12 квітня 2011 року між дочірнім підприємством „Капарол Україна" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" (Орендар) був укладений договір оренди обладнання № 11/1029, відповідно до якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування обладнання - дозатор ручний KD 20-В (20 каністр) (SN 220802669) в кількості - 1 штука, включаючи: системний блок - 1 штука, монітор - 1 штука, клавіатура - 1 штука, пристрій „миша" для комп'ютера - 1 штука загальною вартістю 47 563,75 грн, міксер CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY (SN MT-70035) в кількості - 1 штука, включаючи: керівництво з обслуговування CX CHAMELEON RUTTLER HARMONY - 1 штука, блок Mustek Power Must 600VA+USB - 1 штука, загальною вартістю 37 000,00 грн., вартістю 84 563,75 грн. (т. 1, арк.с. 12-16)

Згідно з пунктом 3.2. Договору передачі майна в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі.

Майно було передано товариству 01.10.2011 року, про що складений акт приймання-передачі обладнання для тонування красок. (т.1, арк. с. 17)

Орендна плата та розрахунки за договором визначені у розділі 5 Договору, зокрема, відповідно до пункту 5.1. Договору, розмір орендної плати за три місяця складає 3,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,50 грн. за один комплект обладнання. Відповідно до пункту 5.2. Договору "Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, на підставі рахунку, що виставляється Орендодавцем, Орендарю в строк до 5-го числа кожного місяця оренди." (орфографія та синтаксис Договору збережені)

Несплата товариством орендної плати стало підставою для пред'явлення позову підприємством про стягнення штрафу, зазначеного у розділі 9 Договору.

Згідно з пунктом 9.5 розділу 9 Договору, якщо Орендар не виконує своє зобов'язання, встановлене пунктом 5.2. Договору, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю, зокрема:

- якщо таке порушення буде тривати від 15 календарних днів до 30 календарних днів включно - штраф 50 % від загальної вартості майна, що орендується (пункт 9.5.2);

- якщо таке порушення буде тривати понад 30 календарних днів і більше - штраф 100 % від загальної вартості майна, що орендується (пункт 9.5.3).

Зміст вказаних пунктів договору стало підставою для пред'явлення товариством зустрічного позову.

Так, як було зазначено вище між дочірнім підприємством „Капарол Україна" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой" (Орендар) був укладений договір оренди обладнання.

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу оренди майна, вони регулюються положеннями §1 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 760 Цивільного Кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно статті 763 Цивільного Кодексу України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що Орендар, зокрема зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

З урахуванням вищезазначених норм права та умов Договору укладення договору оренди зумовлює виникнення у орендаря зобов'язання по внесенню орендної плати.

Згідно з частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Договору розмір орендної плати за три місяця складає 3,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,50 грн. за один комплект обладнання. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця , на підставі рахунку, що виставляється Орендодавцем, Орендарю в строк до 5-го числа кожного місяця оренди.

Виходячи зі змісту вказаних пунктів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що Договір чітко не встановлює строків сплати орендної плати, оскільки розмір орендної плати встановлений за три місяця, але рахунки на підставі яких вона повинна сплачуватись виставляються що місяця, при цьому термін їх сплати не зазначений.

У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Орендна плата за Договором за період з жовтня 2011 року по березень 2012 була сплачена відповідачем за первісним позовом 23 листопада 2012 року, що підтверджується рахунками - фактурами та платіжним дорученням та не заперечувалось сторонами у справі (т. 1, арк.с. 47-50, 52).

Пунктом 9.5.3 розділу 9 Договору, встановлено, що у випадку невиконання Орендарем свого зобов'язання, встановленого пунктом 5.2. Договору, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю, зокрема якщо таке порушення триває понад 30 календарних днів і більше - штраф 100 % від загальної вартості майна, що орендується.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штраф, встановлений у пунктах 9.5.2 та 9.5.3 розділу 9 Договору, не суперечить зазначеним нормам права.

Також, право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить висновкам законодавства.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що розмір штрафних санкцій (84 563,75 грн.) більше ніж в 7 тисяч разів перевищує розмір невиконаного відповідачем за первісним позовом зобов'язання по Договору (12 грн.).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який звертає увагу на те, що не передбачено Договором чітко строк внесення орендної плати, при цьому передбачена сплата орендної плати на підставі рахунків, які повинен був виставляти позивач за первісним позовом. Підприємством рахунки були надіслані відповідачу за первісним позовом лише 01.11.2012 року, отримані останнім 05.11.2012 року (оплачені 23.11.2012). Тобто порушенню виконання зобов'язань з боку відповідача за первісним позовом сприяла винна поведінка позивача за первісним позовом.

Севастопольський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстації, який зменшив розмір штрафних санкцій за Договором до 2000 грн. та розподілив судові витрати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Капарол Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 27 травня 2013 року у справі №5020-1350/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді К.В. Волков

Ю.В. Борисова

Розсилка:

Дочірнє підприємство „Капарол Україна"

(вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, м. Київ, 02092),

(вул. Карла Маркса, 200-А, с. Віта Поштова, Київська обл., 08170),

Товариство з обмеженою відповідальністю „СТК „Добрострой"

(вул. Кожанова, буд. 12, м. Севастополь, 99003),

(вул. Фіолентівське шосе, 2-А, м. Севастополь, 99003)