Постанова

від 21.05.2013 по справі 5011-32/15256-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 5011-32/15256-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Гуцул В.О. - представник за дов. №38/09 від 02.01.2013р.;

від відповідача: Багрій В.І. - представник за дов. №65 від 24.12.2012р.,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхсервіс»

на рішення господарського суду м. Києва

від 13.03.2013р. (дата підписання - 18.03.2013р.)

у справі №5011-32/15256-2012 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКАзв'язоксервіс»

про стягнення 7 934,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012р. Комунальне підприємство по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКАзв'язоксервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 8 235,63 грн., з яких: 7 221,64 грн. основного боргу, 391,63 грн. 3% річних та 622,36 грн. інфляційних нарахувань, за укладеним між сторонами Договором №210 від 30.09.2005р., згідно якого позивач зобов'язувався надати відповідачу право на тимчасове використання місця в каналі телефонної каналізації для двох кабелів на Парковому пішохідному мосту, загальною довжиною 429 п.м.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за вказаним Договором в частині повної та своєчасної оплати за користування каналом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-32/15256-2012.

Під час розгляду справи судом першої інстанції Комунальне підприємство неодноразово уточнювало розмір заявлених ним вимог.

Так, згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог від 27.02.2013р. (а.с.18-19, т.2) Комунальне підприємство просило стягнути із відповідача 8 134,51 грн., з яких: 6 986,12 грн. основного боргу за період з травня 2011р. по листопад 2012р., 386,95 грн. 3% річних та 561,44 грн. інфляційних нарахувань.

Заява Комунального підприємства була прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідач позов не визнав, а обгрунтовуючи свої заперечення, зазначив, що позовні вимоги заявлені Комунальним підприємством на підставі Договору №210 від 30.09.2005р., який припинив свою дію 31.03.2008р., тоді як у березні 2009р. сторони підписали новий договір про надання права користування мережного (кабельного каналу), згідно якого визначалась нові умови та ціна користування каналом і за яким відповідач здійснював оплату за користування каналом для двох своїх кабелів.

Крім того, 10.12.2012р. відповідач подав до господарського суду заяву про застосування строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2013р. у справі №5011-32/15256-2012 (суддя - Підченко Ю.О.) у задоволені позовних вимог Комунального підприємства про стягнення із ТОВ «РІКАзв'язоксервіс» основного боргу у розмірі 6 986,12 грн., 3% річних в сумі 386,95 грн. та інфляційних у розмірі 561,44 грн. відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

За оцінкою господарського суду, правочин на умовах, викладених у проекті договору від 01.03.2009р., не можна вважати вчиненим, оскільки протокол розбіжностей, на який посилався відповідач, не був підписаний позивачем, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема, його ціни. Відтак, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів врегулювання цих питань у судовому порядку, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на вказаний правочин.

На думку господарського суду, укладений між сторонами Договір №210 від 30.09.2005р. не припинив свою дію, оскільки докази його припинення в матеріалах справи відсутні, а грошові кошти, які сплачувались відповідачем на виконання договору від 01.03.2009р. (з урахуванням протоколу розбіжностей), зараховувалися позивачем в якості оплати за користування каналом згідно умов Договору №210 від 30.09.2005р.

Разом з тим, господарський суд відмовив у задоволенні заявлених Комунальних підприємством вимог, посилаючись на відсутність серед поданих позивачем документів обгрунтованого розрахунку суми боргу за спірний період, в т.ч. підстави його утворення, та доказів пред'явлення рахунків відповідачеві на виконання вимог п.3.1 Договору.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про задоволення позову у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на неповне з'ясування господарським судом фактичних обставин справи та неналежне дослідження поданих позивачем доказів в підтвердження заявлених до відповідача вимог та їх невірну оцінку судом першої інстанції, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013р. №5011-32/15256-2012 (судова колегія у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 21.05.2013р.

17.05.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своїх заперечень, відповідач вказував на неправомірність виконаного позивачем розрахунку заборгованості, оскільки вважав, що збільшення місячної вартості користування каналом шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції у поточному місяці є безпідставним. До того ж, відповідач зазначив про неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу на вже проіндексовану суму заборгованості. Згідно виконаного відповідачем контррозрахунку загальна сума плати за спірний період має становити 6 786,73 грн. При цьому, за поясненнями відповідача, загальний розмір перерахованих на рахунок позивача грошових коштів протягом заявленого періоду значно перевищує вказану заборгованість.

До того ж відповідач вважав, що Договір №210 від 30.09.2005р. припинив свою дію 31.03.2008р., а тому закінчення строку дії вказаного правочину, на думку Товариства, звільняє сторін від обов'язку його виконання.

У судовому засіданні 21.05.2013р. представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2005р. між Комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (далі - Комунальне підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІКАзв'язоксервіс» (далі - Товариство, користувач, відповідач) був укладений Договір №210, за умовами якого Комунальне підприємство зобов'язувалося надати користувачу право на тимчасове використання місця в каналі телефонної каналізації (далі - канал) для двох кабелів на Парковому пішохідному мосту, загальною довжиною 429 п.м., а користувач, в свою чергу, зобов'язувався використовувати канал тільки за призначенням та своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування каналом (п.1, п.2.1, п2.2 Договору).

У розділі 5 Договору сторони погодили термін його дії, а саме: з 01.10.2005р. по 31.12.2006р.

25.11.2005р. сторони підписали Доповнення до Договору №210 від 30.09.2005р., згідно якого домовились доповнити п.5.1 розділу 5 «Термін дії договору» словами наступного змісту: «Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, то договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той же термін.» Інші пункти Договору залишені без змін.

За своєю правовою природою тимчасове оплатне користування місцем у каналі телефонної каналізації є наймом (орендою).

У своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджував, що після спливу строку, на який був укладений Договір, договірні зобов'язання сторін, що випливають із цього правочину припинилися.

З такими доводами судова колегія погодитися не може, адже продовження користування майном після закінчення строку договору найму при відсутності заперечень позивача за один місяць до закінчення строку дії договору свідчило про поновлення договору на строк, який був раніше нім встановлений - 15 місяців.

Останнє таке закінчення строку дії Договору припадало на 31.12.2011р. Утім за місяць до закінчення цього строку жодна із сторін не висловила своїх заперечень на поновлення дії Договору, а отже його дія продовжилася на тих же умовах на новий строк до 31.03.2012р.

Направлений позивачем в адресу відповідача 16.02.2009р. проект Договору на нових умовах, за якими запропоновано збільшити плату за користування каналом телефонної каналізації для розміщення двох кабелів з 200 грн. до 2 033,46 грн., збільшена довжина кабелів з 429 п. м. до 858 п. м., уміщено третейське застереження про передачу спорів, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним до постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів", відповідач підписав із застереженнями, викладеними у додатках направленого в адресу позивача до листа 19.03.2009р. (а.с.45-50 ).

Із умовами відповідача, викладеними у протоколі розбіжностей до договору, не погодився позивач, зазначивши про це у листі від 13.05.2009р. (а.с.51).

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи листи сторін щодо укладення договору відповідно до запропонованих позивачем умов, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу того, що договір у редакції, запропонованій позивачем, з урахуванням застережень відповідача, не можна вважати укладеним, оскільки сторони не домовилися щодо усіх істотних умов договору.

Доводи відповідача, який вважав, що договір користування каналами телефонної мережі відбувся на запропонованих ним умовах, оскільки позивач, як монополіст на ринку послуг, одержавши від відповідача договір із протоколом розбіжностей, не передав розбіжності, які залишися не врегульованими, на вирішення господарському суду, при тому, що відповідач сплачував плату за користування каналами телефонної мережі у розмірі 200 грн. з посиланням на договір від 01.03.2009р. та протокол розбіжностей від 17.03.2009р., підлягають відхиленню судом апеляційної інстанції з наступних мотивів.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Особливості укладення господарських договорів та врегулювання розбіжностей при їх укладенні стосуються договорів, заснованих на державному замовленні або таких, укладення яких є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець договору в установленому порядку визнана монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг).

Запропонований позивачем проект договору не належав до договорів, заснованих на державному замовленні, не ґрунтувався на публічних зобов'язаннях позивача (ст.178 ГК України), а позивач на всіх стадіях укладення договору не був визнаний у встановленому порядку монополістом.

У відповідності до глави 50 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжує користуватися місцем в каналі телефонної каналізації для розміщення своїх двох кабелів на Парковому пішохідному мосту, загальною довжиною 429 п.м., адже за власний рахунок не демонтував кабель, а позивач не скористався своїм правом, передбаченим у п. 4.4. Договору № 210 від 20.09.2005р., прийняти у власність належний користувачеві кабель у рахунок погашення заборгованості останнього.

За встановлених обставин та у відповідності до п.3.1. Договору №210 від 30.09.2005р., користувач зобов'язувався сплачувати Комунальному підприємству щомісячно орендну плату за користування каналом до 30 числа поточного місяця в сумі 171,6 грн. з ПДВ, розмір якої за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця (п.3.3.).

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, Комунальне підприємство вказувало, що користувач неналежним чином виконує своїх грошові зобов'язанння і у період з травня 2011р. по листопад 2012р. допустив заборгованість у розмірі 6 986,12 грн. (з урахуванням уточненого розрахунку позову від 27.02.2013р. - а.с.18-19, т.2).

Відмовляючи у задоволені позову, господарський суд вказував на відсутність у матеріалах справи обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

Утім, судова колегія не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в Інформаційному листі від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово подав до господарського суду розрахунки розміру заявлених ним вимог, акти звірки взаєморозрахунків, на підставі яких визначило суму основного боргу, яку просило стягнути із відповідача.

Так, 27.02.2013р. позивач подав додаткові пояснення по справі, до яких приєднав детальний розрахунок місячної плати згідно укладеного між сторонами Договору оренди №210 від 30.09.2005р., в якому відобразив розмір орендної плати, що підлягав внесенню відповідачем протягом спірного періоду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд безпідставно ухилився від виконання покладених на нього обов'язків стосовно здійснення повного та всебічного розгляду справи, за результатами якого прийняти обгрунтоване рішення по суті спору.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок суми основного боргу - 6 986,12 грн. за користування орендованим майном з травня 2011р. по листопад 2012р. (з урахуванням уточнених позовних вимог), судова колегія визнала його вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим заявлені вимоги у цій частині позову, на думку судової колегії, підлягали до задоволення.

Заперечення відповідача, в яких він не погодився із порядком нарахування місячної орендної плати, підлягають відхиленню як необгрунтовані. Застосований позивачем порядок визначення розміру орендної плати за кожен наступний місяць здійснювався у відповідності до п.3.3 Договору оренди №210 від 30.09.2005р.

Водночас, судова колегія критично оцінює посилання відповідача на сплату заявленої до стягнення заборгованості у повному обсязі, оскільки такі твердження Товариства не підтверджуються наявними у справі документами.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується із виконаним позивачем розрахунком інфляційних у розмірі 561,44 грн. та 3% річних у розмірі 386,95 грн., адже він є вірним та обгрунтованим.

Разом з тим, апеляційний господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування Комунальним підприємством інфляційних втрат на вже проіндексовану суму заборгованості по орендній платі, адже таке нарахування здійснювалося на суму боргу за кожен окремий місяць і не включало поточний місяць виникнення заборгованості, отже, судовою колегією встановлено, що подвійного нарахування інфляційних втрат на суму боргу не відбулося.

З огляду на встановлені обставини справи, судова колегія приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду від 13.03.2013р. у даній справі та прийняття нового судового акту про задоволення позову у повному обсязі (з урахуванням уточнених позовних вимог) від 27.02.2013р.

Судові витрати за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції, в силу ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» на рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2013р. у справі №5011-32/15256-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2013р. у справі №5011-32/15256-2012 скасувати.

3. Прийняти у справі нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКАзв'язоксервіс» (04070, м. Київ, вул. Братська, 8, оф. 301, код ЄДРПОУ - 30675390) на користь Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, Набережно-печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ - 03359018) 6 986,12 грн. основного боргу, 561,44 грн. інфляційних втрат, 386,95 грн. 3% річних та 1 609,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКАзв'язоксервіс» (04070, м. Київ, вул. Братська, 8, оф. 301, код ЄДРПОУ - 30675390) на користь Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, Набережно-печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ - 03359018) 860,25 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

6. Матеріали справи №5011-32/15256-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Іоннікова І.А.