Постанова

від 27.05.2013 по справі 5011-5/1047-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Справа № 5011-5/1047-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Чаніщі В.Л., дов. № б/н від 01.04.2013 року;

Відповідача -1: Філонова О.О., дов. № 1 від 02.04.2010 року;

Відповідача -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року

у справі № 5011-5/1047-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький"

до відповідача -1 споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський"

відповідача -2 Севастопольської міської ради

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок Стрілецький" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський", Севастопольської міської ради, просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,8500 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 6, укладений 23.07.2008 року між Севастопольською міською радою та споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" в частині передачі у користування на умовах оренди строком на 25 років споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" земельної ділянки загальною площею 0,26 га, як складової частини земельної ділянки площею 2,8500 га (т. 1, а.с. 12-14).

Позовні вимоги мотивовано тим, що, оскільки рішення Севастопольської міської ради, на підставі якого було укладено оспорюваний договір було скасовано в частині спірної земельної ділянки, то, відповідно, договір оренди від 23.07.2008 року в зазначеній частині повинен бути визнаний недійсним.

Заявами від 07.03.2012 року споживчий кооператив "Підприємці ринку "Фіолентівський" просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 99-101, 134-136).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року (головуючий Ломака В.С., судді Пригунова А.Б., Ягічева Н.І.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,8500 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 6, укладений 23.07.2008 року між Севастопольською міською радою та споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" в частині передачі у користування на умовах оренди строком на 25 років споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" земельної ділянки загальною площею 0,26 га, як складової частини земельної ділянки площею 2,8500 га. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 49-58).

Судовий акт мотивовано доведеністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року (головуючий Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Іоннікова А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 104-109).

Оскаржений судовий акт мотивовано пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року залишити в силі (т. 2, а.с. 118-121).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.02.2013 року (т. 2, а.с. 117).

У судовому засіданні 05.02.2012 року оголошено перерву до 12.02.2013 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" відкладено на 22.02.2013 року (т. 2, а.с. 137).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/183 від 20.02.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Чернова Є.В. (т. 2, а.с. 140).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.03.2013 року (т. 2, а.с. 141-142).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" відкладено на 22.03.2013 року (т. 2, а.с. 144).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/303 від 21.03.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (т. 2, а.с. 148).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" відкладено на 17.04.2013 року (т. 2, а.с. 150-151).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/397 від 12.04.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Божок В.С., судді Корсак В.А., Сибіга О.М. (т. 2, а.с. 152).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" відкладено на 22.04.2013 року (т. 2, а.с. 153-154).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/397 від 19.04.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. на лікарняному.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.05.2013 року (т. 2, а.с. 160-162).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/461 від 17.05.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" відкладено на 27.05.2013 року (т. 2, а.с. 166-169).

У запереченнях Севастопольська міська рада зазначала, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У судове засідання 27.05.2013 року представник відповідача - Севастопольської міської ради не з'явився, у своїх запереченнях на касаційну скаргу просив розгляд справи здійснити без його участі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - Севастопольської міської ради.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький", відповідача - споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевим господарським судом встановлено, що у липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" звернулось до Ленінського районного суду м. Севастополя з позовом до Севастопольської міської ради, третя особа: споживчий кооператив "Підприємці ринку "Фіолентівський" про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій, визнання рішень неправомірними та їх скасування.

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 05.11.2009 року та додатковою постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2009 року, залишеними в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-23358/10 від 20.04.2011 року у справі № 2а-1797/09 було визнано протиправними та скасовані рішення Севастопольської міської ради № 2869 від 17 жовтня 2007 року в частині включення земельної ділянки площею 0,26 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі як складової частини земельної ділянки площею 2,85 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі у перелік земельних ділянок, право на оренду яких набувається на конкурсі; рішення Севастопольської міської ради № 3192 від 13 листопада 2007 року в частині встановлення (затвердження) умов конкурсу на право оренди земельної ділянки площею 0,26 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі як складової частини земельної ділянки площею 2,85 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі для будівництва та обслуговування речового ринку; рішення Севастопольської міської ради № 4140 від 08 квітня 2008 року в частині затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,26 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі як складової частини земельної ділянки площею 2,85 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі для будівництва та обслуговування речового ринку та передачі споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" в оренду строком на 25 років земельної ділянки площею 0,26 га по Фіолентівському шосе, 6 у місті Севастополі як складової частини земельної ділянки площею 2,85 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі для будівництва та обслуговування речового ринку, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови; визнано бездіяльність Севастопольської міської ради щодо не розгляду питання про затвердження проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" земельної ділянки орієнтовною площею 0,26 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі для будівництва торгівельного комплексу з торгівлі автозапчастинами та його обслуговування неправомірною; зобов'язано Севастопольську міську раду розглянути на черговій сесії питання про затвердження проекту відведення товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" земельної ділянки орієнтовною площею 0,26 га по Фіолентовському шосе, 6 у місті Севастополі для будівництва торгівельного комплексу з торгівлі автозапчастинами та його обслуговування на підставі розробленого проекту землеустрою (т. 1, а.с. 30-35, 36, 37-43).

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Ленінським районним судом м. Севастополя під час розгляду справи № 2а-1797/09 було встановлено, що 10.07.2007 року Севастопольською міською радою прийнято рішення № 2298, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" надано дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,26 га по Фіолентівському шосе для будівництва і обслуговування торгівельного комплексу для торгівлі автозапчастинами (т. 1, а.с. 29).

На виконання вказаного рішення товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" було виготовлено і погоджено в установленому законодавством порядку проектну документацію щодо відведення вказаної земельної ділянки та 17.09.2007 року подано проект до Севастопольської міської ради для його затвердження.

У той же час, рішенням Севастопольської міської ради № 2297 від 10.07.2007 року споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" надано дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га по Фіолентовському шосе для будівництва і обслуговування речового ринку.

Рішенням Севастопольської міської ради № 2869 від 17.10.2007 року "Про затвердження переліку земельних ділянок, право на оренду яких набувається на конкурсі" спірну земельну ділянку площею 0,26 га було фактично включено до складу земельної ділянки площею 2,85 га по вул. Фіолентовське шосе 6, право на оренду якої мало набуватись на конкурсі, а рішенням Севастопольської міської ради № 3192 від 13.11.2007 року "Про затвердження умов конкурсу по визначенню орендаря земельної ділянки по Фіолентовському шосе, 6" були затверджені умови цього конкурсу.

Конкурс було проведено 28.12.2007 року, переможцем якого визнано споживчий кооператив "Підприємці ринку "Фіолентівський".

Рішенням Севастопольської міської ради № 4140 від 08.04.2008 року споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" було затверджено проект землеустрою та передано в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 2,85 га по Фіолентовському шосе, 6 для будівництва і обслуговування речового ринку, з віднесенням цієї земельної ділянки до категорії земель житлової і суспільної забудови.

Задовольняючи частково позовні вимоги Ленінський районний суд м. Севастополя виходив з того, що у Севастопольської міської ради не було підстав включати земельну ділянку, на яку претендувало товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" до переліку земельних ділянок, право на оренду яких мало набуватись за конкурсом, оскільки, виходячи зі змісту рішень Севастопольської міської ради від 10 липня 2007 року № 2297 та № 2298 ці ділянки не накладались одна на одну та на кожну ділянку було подано по одній заяві. Також суд визнав, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про надання в оренду земельної ділянки, обґрунтованого та оформленого належним чином рішення міської ради з цього приводу так і не було прийнято, а отже, це питання залишилось невирішеним.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 23.07.2008 року між Севастопольською міською радою та споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Севастопольської міської ради № 4140 від 08.04.2008 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування речового ринку, з віднесенням цих земель до категорії житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 6 (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 15-24).

Вказаний договір зареєстровано у Севастопольській міській філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040865900093 від 12.08.2008 року (т. 1, а.с. 24).

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2, 8500 га (т. 1, а.с. 15).

Згідно п. 3.1 договору він укладений строком на 25 років (т. 1, а.с. 16).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки є рішення Севастопольської міської ради № 2869 від 17.10.2007 року (т. 1, а.с.18).

Відповідно до п. 14.1 договору він вступає в силу після підписання сторонами та державної реєстрації (т. 1, а.с. 23).

До договору оренди земельної ділянки від 23.07.2008 року було складено план земельної ділянки переданої в оренду, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий план земельної ділянки переданої в оренду (т. 1, а.с. 25, 26, 27).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 23.07.2008 року) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 23.07.2008 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно п. 2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.24, п. 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи те, що стосовно спірної земельної ділянки рішення Севастопольської міської ради, які стали підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки та укладення оспорюваного договору оренди у відповідній частині скасовані, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція послалась на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме, приписів глави 19 Цивільного кодексу України.

Апеляційною інстанцією зазначено, що згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Стрілецький" від 17.07.2008 року № 100, надісланого голові Севастопольської міської ради, позивач звертався з проханням зупинити укладення договору оренди землі між міською радою та споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" до отримання остаточного рішення Генеральної прокуратури України та судових інстанцій (т. 1, а.с. 102).

Викладені у листі вимоги мотивовані тим, що укладання такого договору порушить права товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький".

За результатами розгляду цього звернення голова Севастопольської міської ради Саратов В.В. направив позивачу листа від 01.08.2008 року № 03-15/3035, в якому повідомлялось, що рішенням міської ради від 08.04.2008 року № 4140 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 2,85 га по Фіолентовському шосе, 6 для будівництва і обслуговування речового ринку і земельна ділянка передана в оренду строком на 25 років споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" (т. 1, а.с. 103).

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач дізнався про оспорюваний договір оренди з листа голови Севастопольської міської ради саме від 01.08.2008 року № 03-15/3035, що також підтверджується позовною заявою, з якою позивач звертався до Ленінського районного суду міста Севастополя 06.07.2009 року, в якій стверджував, що дізнався про оспорюваний договір саме з листа від 01.08.2008 року № 03-15/3035 (т. 1, а.с. 104-105).

Апеляційна інстанція встановила, що датою спливу позовної давності за вимогами заявленим у позовній заяві товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Стрілецький" з урахування положень ст. 261 Цивільного кодексу України є 04.08.2011 року.

Враховуючи те, що позовна заява була подана до суду зі спливом строку позовної давності, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Однак, загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалось вище, заявами від 07.03.2012 року споживчий кооператив "Підприємці ринку "Фіолентівський" просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Натомість місцевим господарським судом встановлено, що можливість захистити свої права шляхом звернення з позовом до суду про визнання оспорюваного договору недійсним виникло у позивача лише після того, як відповідне рішення Севастопольської міської ради відносно спірної земельної ділянки було визнане в спірній частині протиправним та скасовано постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 05.11.2009 року, додатковою постановою від 09.11.2009 року у справі № 2а-1797/09, які набрали законної сили лише 20.04.2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-23358/10 від 20.04.2011 року, оскільки саме з цього моменту позивач впевнився про те, що рішення та, відповідно, оспорюваний договір є такими, що суперечать чинному законодавству та порушують його права.

Враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" звернулось до суду з відповідним позовом 24.01.2012 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абзацем 5 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Дійсно, згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Зі змісту мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що останній надав оцінку лише доводам відповідача щодо порушення позивачем строку позовної давності.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає приписам ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 2 якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За таких обставин зазначена постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом без достатніх правових підстав було скасовано законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" судовий збір у розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 10 коп. за розгляд касаційної скарги повинен бути солідарно відшкодований споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" та Севастопольською міською радою.

Керуючись ст.ст. 49, 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року у справі № 5011-5/1047-2012 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року у справі № 5011-5/1047-2012 залишити в силі.

Стягнути солідарно з споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" (місцезнаходження: 99006, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, б. 6; код ЄДРПОУ 34957686) та Севастопольської міської ради (місцезнаходження: 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б. 3; код ЄДРПОУ 24872845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" (місцезнаходження: 99006, м. Севастополь, вул. Молодих Будівельників, б. 24-Б, кв. 10; код ЄДРПОУ 33451363) 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков