Ухвала

від 21.10.2013 по справі 5011-5/1047-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 жовтня 2013 року Справа № 5011-5/1047-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Заріцької А.О., Козир Т.П., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 27.05.2013 у справі№ 5011-5/1047-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Стрілецький" до 1. Споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський"; 2. Севастопольської міської ради провизнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2012 у справі № 5011-5/1047-2012 позов задоволено; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,8500 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 6, укладений 23.07.2008 між Севастопольською міською радою та Споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" в частині передачі у користування на умовах оренди строком на 25 років Споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" земельної ділянки загальною площею 0,26 га, як складової частини земельної ділянки площею 2,8500 га.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 у справі № 5011-5/1047-2012 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2013 у справі № 5011-5/1047-2012 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.05.2013 у справі № 5011-5/1047-2012, в якій заявник просить вказану постанову скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2008 у справі № 6/89д/08, від 16.07.2009 у справі № 17/170пд, від 30.09.2010 у справі № 36/474-11/413 та від 05.10.2010 у справі № 21/22, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 27.05.2013 у справі № 5011-5/1047-2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в частині передачі у користування відповідачу-1 земельної ділянки загальною площею 0,26 га. При цьому, Вищий господарський суд України виходив із встановлених місцевим судом обставин справи про те, що рішення відповідної міської ради стосовно спірної частини земельної ділянки, які стали підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки та укладення оспорюваного договору оренди, у відповідній частині скасовані. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки можливість захистити свої права шляхом звернення з позовом до суду про визнання оспорюваного договору недійсним виникло у позивача лише після того, як відповідне рішення Севастопольської міської ради відносно спірної земельної ділянки було визнане протиправним та скасовано відповідною постановою районного суду та додатковою постановою, які набрали законної сили, оскільки саме з цього моменту позивач впевнився у тому, що рішення та, відповідно, оспорюваний договір є такими, що суперечать чинному законодавству та порушують його права.

Водночас у постанові від 16.07.2009 у справі № 17/170пд суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (обґрунтованого відсутністю усіх істотних умов договору) у зв'язку з пропуском строку позовної давності, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивач дізнався про порушення свого права з моменту укладення спірного договору, однак звернувся з позовною заявою поза межами встановленого законом строку позовної давності за відсутності поважних причин для його відновлення.

З постанов від 30.09.2010 у справі № 36/474-11/413 та від 05.10.2010 у справі № 21/22 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт пропуску позивачем строку позовної давності за відсутності поважних причин для його відновлення.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, оскільки суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення внаслідок оцінки різних доказів та визнання різних фактичних даних і обставин у різних справах, однаково розуміючи зміст норм матеріального права щодо строку позовної давності.

Колегією суддів не приймається до уваги в якості доказу неоднакового застосування норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 20.11.2008 у справі № 6/89д/08, оскільки зазначена постанова була скасована постановою Верховного Суду України від 23.01.2007, а отже на даний час є нечинною, і на неї не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" у допуску справи № 5011-5/1047-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич Судді: А. Заріцька Т. Козир С. Мирошниченко С. Шевчук