Ухвала

від 30.05.2013 по справі 430/403/13-к

СТАНИЧНО-ЛУГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 430/403/13-к

УХВАЛА

"30" травня 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Колегія суддів Станично-Луганський районного суду Луганської області в складі:

Головуючої: Дьоміної О.П.

Суддів: Родіонова С.О.

Соболєва Є.О.

при секретарі Савченко К.Є.

за участю прокурорів Лещова Р.В.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська та розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

15.02.2013 року до Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6

Ухвалою колегії суддів від 18.02.2013 року по вказаному провадженню було призначене підготовче судове засідання.

Згідно ухвали колегії суддів від 25.03.2013 року по вказаному провадженню було вдруге призначене підготовче судове засідання.

Під час підготовчого судового засідання 03.04.2013 року колегією суддів в задоволенні клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну останній запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу було відмовлено.

Ухвалою від 03.04.2013 року вищезазначене кримінальне провадження відносно ОСОБА_6, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, було призначене до судового розгляду на 15.04.2013 року.

Під час судового засідання, 15.04.2013 року, колегія суддів Станично-Луганського районного суду розглянула клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу та відмовила в його задоволенні, крім того ухвалою від 15.04.2013 року було задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 щодо призначення по вказаному кримінальному провадженні стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Також під час вказаного судового засідання відповідно до ст. 331 КПК України колегією суддів ухвалою було вирішене питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 до двох місяців, тобто до 15.06.2013 року. Наступне судове засідання по кримінальному провадженню було призначене на 30.05.2013 року.

Під час судового засідання, 30.05.2013 року, захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 знову заявив клопотання, в якому просив суд змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування вказаного клопотання посилався на те, що суд неодноразово залишав без задоволення клопотання захисту про зміну обвинуваченій запобіжного захисту, посилаючись на наявність ризику, який дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду і це підтверджується тим, що 07.11.2012 року її було оголошено в розшук та в подальшому затримано. Розшук обвинуваченої був оголошений 07.11.2012 року із-за того, що прийнятими заходами встановити її місце перебування не вдалося, що підтверджується рапортами оперативників, але слідчі органи були проінформовані про місцеперебування ОСОБА_6 що до оголошення її в розшук. Тривалий час сторона захисту не мала ніякого доступу до документів, які підтверджували місцеперебування та реєстрацію ОСОБА_6 і не могла надати їх суду. На думку захисту розшук був оголошений незаконно, сам слідчий ухилявся від узгодження дати явки до нього ОСОБА_6, не відповідаючи на її дзвінки.

Міліція не могла розшукати обвинувачену в м. Луганську, в той час як вона офіційно повідомила про те, що знаходиться в Київській області. Це зокрема підтверджується її заявою від 13.09.2012 року про те, що вона перебуває у Козинській лікарні Київської області. Захисник вважає, що в розпорядженні правоохоронних органів була інформація про фактичне місцеперебування ОСОБА_6 за період з 14 вересня по 7 листопада 2012 року. В вересні-жовтні ОСОБА_6 проходила по справі в якості свідка і повідомила про причини неприбуття - знаходження в лікарні, сам факт неприбуття до слідчого не може потягнути таємне винесення постанови про її притягнення в якості обвинуваченої та оголошення в розшук. Жодних доказів того, що слідчий приймав заходи, спрямовані на встановлення дійсного перебування обвинуваченої в матеріалах справи не має. Постанова про притягнення ОСОБА_6 в якості обвинуваченої винесена тоді, коли слідчому була відома адреса її фактичного проживання, слідчий намагався її викликати не за місцем проживання, а за місцем реєстрації. Питання про здійснення приводу, як і з`ясування поважності причин її неявки до слідчого не з`ясовувалися. Все це свідчить про ухиляння органів розслідування від належного виконання своїх обов'язків та грубе порушення вимог КПК і формальний підхід до розслідування. Крім того захисник зазначив, що під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, поведінка останньої була належною. Також захисник просив суд звернути увагу на вагомість доказів винуватості обвинуваченої, якими є лише показання зацікавлених осіб потерпілої сторони про факт телефонних переговорів з обвинуваченою. На думку захисту обвинувачена виконала лише незначну частину об'єктивної сторони складу злочину. Жодні докази в справі не вказують на те, що вона дала вказівку та склала неправдиві документи, на підставі яких стало можливо заволодіти майном потерпілого тощо. ОСОБА_2 просив звернути увагу на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, раніше до відповідальності не притягувалась, має вищу освіту, на її утриманні є 3 дітей і матір - пенсіонер, вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, підозрюється у вчиненні майнового кримінального правопорушення і тому захист вважає за доцільне змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

В судовому засіданні захисники обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та сама обвинувачена підтримали вищезазначене клопотання, наполягали на його задоволенні.

Прокурор проти зазначеного клопотання заперечував посилаючись на те, що захисники обвинуваченої вже неодноразово звертались до суду з такими клопотаннями і їм в їх задоволенні було відмовлено, на думку прокурора жодних підстав для зміни обвинуваченій запобіжного заходу не має, крім того захисник ОСОБА_2 в своєму клопотання закликає суд дати оцінку доказам у справі, які ще в суді не досліджувались, що є неприпустимим.

Представники потерпілого теж проти клопотання заперечували, вказуючи при цьому на те, що такі клопотання захистом заявлялись неодноразово, вони спрямовані, на думку представників, лише на затягування процесу, жодних нових обставин, які б раніше не розглядались судом стороною захисту не зазначено. Крім того відповідно до ст. 201 КПК України це клопотання не було вручене прокурору заздалегідь, а саме за 3 години до початку розгляду.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України. Виключно єдиною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим вказаною статтею, зокрема запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та\або суду.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті - зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

-2-

Суд відповідно до ст. 178 КПК України зобов'язаний на підставі наданих сторонам кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зміни, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею. Так, зокрема оцінити дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п.9 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Заслухавши учасників судового провадження, колегія суддів враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його продовження, обмежує права і свободи обвинуваченої, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного:

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачено ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді покарання на строк від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і яке згідно статті 12 цього кодексу класифікується як особливо тяжке. Але на думку колегії суддів навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченої, а тому суд ретельно перевірив наявність (відсутність) інших підстав, або ризику, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, колегією суддів встановлено наявність ризику, який дає підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_6 може переховуватися від суду, при цьому наявність ризику підтверджується тим фактом, що згідно постанови слідчого від 07.11.2012 року її було оголошено в розшук і в подальшому затримано. Суд не погоджується з твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_6 була оголошена в розшук незаконно, оскільки жодних доказів цього суду не надано. Як пояснили сама обвинувачена та її захисник, дії слідчого щодо оголошення її в розшук нею не оскаржувались, під час досудового розслідування та вирішення питання щодо обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доводи щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків посадовими особами органу розслідування, грубе порушення ними вимог КПК, формальний підхід до розслідування, неуважне вивчення наявних у справі документів, ані слідчими суддями, ані судом апеляційної інстанції не були прийняті до уваги. Жодного документу, який би підтверджував факт порушення органом досудового розслідування вимог діючого законодавства під час оголошення ОСОБА_6 в розшук суду не надано.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні клопотання, крім наявності ризику, передбаченого ч. 1 п.1 ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінила в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан її здоров`я; міцність її соціальних зв'язків в місці постійного проживання; репутацію, майновий стан і відсутність судимостей; також розмір майнової шкоди, у завданні якої вона обвинувачується.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що право обвинуваченої на розгляд клопотання про зміну, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути обмежено. При цьому відмова у розгляді з підстав неодноразового звернення з таким клопотанням у кримінальному провадженні не допускається та є порушенням прав, свобод і інтересів обвинуваченої. Стаття 350 КПК України зазначає, що відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

На підставі чого колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе забезпечити виконання покладених процесуальних обов'язків.

Керуючись ст. 331, глава 18 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої - ОСОБА_2 про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча: Дьоміна О.П.

Судді: Родіонов С.О.

Соболєв Є.О.