Рішення

від 30.05.2013 по справі 903/461/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2013 р. Справа № 903/461/13

за позовом приватного підприємства "Будівельно-транспортні роботи-С"

до відповідача: дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова"

про стягнення заборгованості в сумі 62654грн.21коп.

Суддя: Слупко В. Л.

Представники сторін:

від позивача: Мясковський В.Л., довір. від 01.03.2013р.

від відповідача: Колєсов М.Г., довір. № вих. 1361 від 20.09.2012р.

В судових засіданнях 14.05.2013р. та 21.05.2013р. оголошувались перерви в зв'язку з необхідністю витребування судом доказів, необхідних для повного та об'єктивного розгляду справи.

Суть спору : ПП "Будівельно-транспортні роботи-С" просить суд стягнути з ДП "Агрофірма "Луга-Нова" 62654грн.21коп. заборгованості, яка виникла в результаті неповної оплати відповідачем поставленого протягом січня 2009р.- квітня 2010р. бетону та щебня, який поставлявся по видаткових накладних на підставі довіреностей відповідача без укладення посьмового договору поставки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позов та представник в судових засіданнях в позові просять відмовити в звязку з пропуском позивачем трьохрічного строку позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права, про застосування якого заявлено у письмовому відзиві. Крім того відповідач зазначає, що ним проводилась попередня оплата на підставі рахунків позивача, що зафіксовано у видаткових накладних, сплачені суми зараховувались в оплату видаткової накладної, виписаної після видачі рахунків.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд про те, що на підприємстві відсутні будь-які докази, що відповідачу виставлялись рахунки для оплати, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач жодного разу не проводив попередню оплату, а оплачував отриманий товар не завжди повністю і вчасно, в зв'язку з чим і утворилась заборгованість. Крім того вважає, що ПП "Будівельно-транспортні роботи-С" не пропустило 3-х річного строку позовної давності, оскільки відповідач, проплативши 26.04.2010р. черговий платіж, вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу, а тому перебіг позовної давності перервався і в силу ст.264 Цивільного кодексу України повинен починатися заново.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 52681грн.72коп. Висновок суду грунтується на наступних встановлених судом обставинах:

Згідно видаткових накладних наявних в матеріалах справи(в кількості 18 шт.) позивач починаючи з 16.01.2009р. по 26.04.2010р. поставив відповідачу бетон та щебінь на загальну суму 447133грн.25коп., що відповідає даним відповідача, наведеним в акті звірки взаємних розрахунків від 25.04.2013р. Факт отримання товару на вказану суму підтверджується також довіреностями відповідача та визнається представником відповідача повністю(протокол технічного запису за 21.05.2013р.). Письмовий договір поставки сторони не оформляли.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем)свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно наданих відповідачем платіжних доручень на оплату, які в судовому засіданні 27.05.2013р. були звірені із банківськими виписками, наданими позивачем, "Агрофірма "Луга-Нова" оплату отриманого товару здійснила частково на загальну суму 384479грн.04коп., відповідно несплаченим є борг в сумі 62654грн.21коп., який відповідачем не заперечується.

Зобов'язання відповідача провести оплату отриманого товару випливає безпосередньо зі змісту частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, як зазначено вище відповідач не оплатив позивачу отриманий в 2009-2010 роках товар на суму 62654грн.21коп., яку заявлено у позові до стягнення.

Згідно фіскального чека поштового відправлення та опису вкладення до цього листа позивач 25.04.2013р. звернувся до господарського суду Волинської області з даним позовом.

Посилання відповідача на те, що позивачем на всю суму боргу пропущено строк позовної давності для її стягнення спростовується наступним:

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ст.ст.256,261 ЦК України).

Згідно видаткової накладної № PH-0000044 від 26.04.2010р. відповідач на підставі довіреності № 28 від 26.04.2010р. отримав 71 куб.м. бетону на загальну суму 52681грн.73коп., на яку відповідач не надав доказів про її оплату. В платіжних дорученнях відповідач не зазначав номерів і дат видаткових накладних, а тому позивач правомірно зараховував отримані платежі в порядку черговості оплати поставленого товару.

Із врахуванням того, що позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом 25.04.2013р., то 3-х річний строк позовної давності за поставлений товар по видатковій накладній від 26.04.2010р. не є пропущеним, а тому вартість поставленого товару по вказаній накладній - 52681грн.72коп. підлягає стягненню.

Стосовно решти суми боргу встановленої судом - 9972грн.49коп. за поставлений товар в 2009 році суд відмовляє в його стягненні з врахуванням того, що відповідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також суд зазначає, що проведена відповідачем 26.02.2012р. проплата в сумі 10153грн.23коп. не є дією в розумінні ст.264 Цивільного кодексу України, яка перериває перебіг позовної давності, оскільки здійснення відповідачем чергової проплати не свідчить про визнання ним решти заявленого до стягнення боргу, як це стверджує представник позивача.

Суд також не приймає до уваги надані відповідачем факсові рахунки оскільки, по-перше, факсові копії не є належними доказами в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, а , по-друге, рахунки із зазначенням в деяких із них дати надсилання - 2007 рік не можуть містити посилання на видаткові накладні, виписані у 2009 році, що свідчить про їх сфальсифікованість.

Решта доводів відповідача на які він посилається як на підставу відмови у позові, а саме:

1. не зазначено повного найменування сторони-відповідача у справі, не зазначено ідентифікаційного коду юридичної особи відповідача. Такого підприємства відповідача, як зазначено в позовній заяві, не існує;

2. відсутні належні докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів( відсутня квитанція організації поштового зв'язку, а опис вкладення не відповідає формі №107, зокрема, не містить адреси та повного найменування адресата - отримувача);

3. відсутні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі круглої печатки банку та напису про зарахування збору до бюджету, завіреного підписами посадових осіб);

4. відсутній обгрунтований розрахунок сум, що стягуються. Не зазначено по якій саме накладній вимагається стягнення. Не зазначено сум поставки продукції та сум її оплати згідно видаткових накладних, з яких кожна є самостійною та окремою підставою для виникнення зобов'язань;

5. немає посилання на законодавство, на підставі якого заявлений позов про відшкодування матеріальної шкоди:

судом до уваги не приймаються як такі, що не мають жодного правового значення для вирішення судом спору по суті.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.44,49, 82-85 ГПК України

господарський суд, -вирішив:

1 .Позов задоволити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" на користь приватного підприємства "Будівельно-транспортні роботи-С" 52681грн.72коп. заборгованості та 1445грн.22коп. витрат по судовому збору.

2.В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено

30.05.13

Суддя В. Л. Слупко