Рішення

від 16.12.2013 по справі 903/461/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2013 р. Справа № 903/461/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Мясковський В.Л. (за дов. № б/н від 01.03.2013 р.)

від відповідача: Колєсов В.Л. (за дов. №1361 від 20.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Будівельно-транспортні роботи-С" до дочірнього підприємства "АГРРОФІРМА ЛУГА-НОВА" Приватного Підприємства "УНІВЕРСАМ" про стягнення 62 654,21 грн.

В судовому засіданні 11.12.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будівельно-транспортні роботи-С" звернулось в суд до дочірнього підприємства Агрофірми "Луга-Нова" про стягнення 62 654,21 грн.

Позов мотивовано тим, що починаючи із 16.01.2009 р. по 26.04.2010 р. позивачем було поставлено відповідачу бетон М200 в кількості 594,5 куб. м. та щебінь в кількості 40,08 т. на загальну суму 447 133,25 грн. Товар поставлявся згідно накладних. Позивач зазначає, що відповідач провів оплату в розмірі 384 479,04 грн., однак сума в розмірі 62 654,21 грн. не сплачена відповідачем в повному обсязі. Дану суму позивач просив стягнути із відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу дочірнього підприємства Агрофірми "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" задоволено частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Волинської області від 27.05.2013 р. у справі № 903/461/13 скасовано.

Справу передано для нового розгляду до господарського суду Волинської області.

Через автоматизовану систему документообігу справу розподілено судді Гарбару І.О. та ухвалою господарського суду від 18.11.2013 р. призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

04.12.2013 р. з ініціативи суду було поставлено на обговорення питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою суду від 04.12.2013 р. допущено за згодою позивача заміну первісного відповідача - дочірнє підприємство Агрофірма "Луга-Нова" на дочірнє підприємство "АГРРОФІРМА ЛУГА-НОВА" Приватного Підприємства "УНІВЕРСАМ" код ЄДРПОУ 3179893.

В судовому засіданні 11.12.2013 р. представник позивача позов підтримав у повному обсязі. Подав пояснення в яких зазначає, що в позові було вказано назву ДП "Агрофірма Луга-Нова" так як і у всіх документах.

Представник відповідача подав пояснення стосовно позовних вимог, де просить суд у позові відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно видаткових накладних позивач з 16.01.2009 р. по 26.04.2010 р. поставив відповідачу бетон та щебінь на загальну суму 447 133,25 грн. (а.с.6-30).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 144 ГК, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку відбулося реальне настання правових наслідків, а саме позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач прийняв наданий позивачем товар.

Судом встановлено, що письмовий договір між сторонами на поставку товару не укладався, однак передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 8, 11, 19, 23, 25, 28, 30) та не заперечується представником відповідача.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд зазначив, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Із наявних в матеріалах справи документів, зокрема, платіжних доручень на оплату, вбачається, що відповідач оплату отриманого товару здійснив частково на суму 384 479,04 грн. (а.с.12-115). Однак, 62 654,21 грн. (за отриманий в 2009-2010 роках товар) відповідачем не оплачені.

23.11.2012 р. позивачем було надіслано відповідачу претензію про сплату боргу, яка залишена останнім без уваги (а.с.31-32).

Як встановлено в судовому засіданні, поставки здійснювалися кожного разу на підставі усних домовленостей та окремих видаткових накладних. Фактично при кожній окремій поставці вчинявся окремий цивільно-правовий договір, який ґрунтувався на видатковій накладній та проведених оплатах товару на підставі виставлених рахунків. Кожна окрема видаткова накладна містить індивідуально визначену ціну, кількість товару та умови оплати.

Строк виконання грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо розрахунків за отриманий товар (Інформаційний лист ВГСУ № 01-06/928/2012 р. від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Як вбачається із матеріалів справи, за видатковою накладною № 13 від 16.01.2009 р. строк позовної давності сплив 16.01.2012 р., за накладними № 14 від 21.01.2009 р.- 21.01.2012 р., № 53 від 02.02.2009 р. - 02.02.2012 р., № 52 від 05.02.2009 р. - 05.05.2012 р., № 54 від 09.02.2009 р. - 09.02.2012 р., № 220 від 29.04.2009р.- 29.04.2012 р., № 215 від 13.05.2009 р. - 13.05.2012 р., № 216 від 13.05.2009 р. - 13.05.2012 р., № 206 від 18.05.2009 р. - 18.05.2012 р., № 217 від 19.05.2009 р. - 19.05.2012 р., № 218 від 21.05.2009 р. - 21.05.2012 р., № 219 від 23.05.2009р. - 23.05.2012 р., № 237 від 16.06.2009 р. - 16.06.2012 р., № 239 від 17.06.2009 р. - 17.06.2012 р., № 335 від 30.09.2009 р. - 30.09.2012 р., № 362 від 30.10.2009 р. - 30.10.2012 р., № 374 від 30.11.2009 р. - 30.11.2012 р., № 44 від 26.04.2010 р. - 26.04.2013 р.

Дата останньої видаткової накладної на поставку товару - 26.04.2010 р. Дата останньої оплати - 26.02.2010 р. (платіжне доручення № 352 від 26.02.2010 р. на суму 10 153.23 грн. (а.с.115).

Отже строк позовної давності по вищевказаних видаткових накладних закінчився у 2012 р., а стосовно накладної № 44 від 26.04.2010 р. - 26.04.2013 р.

Перебіг позовної давності за вимогою до залученого господарським судом у справі належного відповідача переривається з дня винесення господарським судом відповідної ухвали (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р., № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Судом було замінено первісного відповідача належним відповідачем, отже перебіг позовної давності за вимогою до залученого господарським судом до участі у справі іншого відповідача (частина перша статті 24 ГПК) перервався в день винесення господарським судом ухвали про залучення до участі у справі іншого відповідача (04.12.2013 р.).

Отже, в даному випадку, строки позовної давності є такими, що спливли, а згідно ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності від 11.12.2013 (а.с.233-235).

Про поновлення строків позовної давності відповідачем клопотань заявлено не було.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Беручи до уваги викладене, суд відмовляє в задоволенні позову приватного підприємства "Будівельно-транспортні роботи-С" на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, у зв'язку з спливом строку позовної давності.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 39, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства "Будівельно-транспортні роботи-С" (Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, 25а, код 33392900) до дочірнього підприємства "АГРРОФІРМА ЛУГА-НОВА" Приватного Підприємства "УНІВЕРСАМ" (Волинська обл., Іваничівський р-н, с. Мишів, код 3179893) про стягнення 62 654,21 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

16.12.13

Суддя І. О. Гарбар