Постанова

від 18.07.2013 по справі 903/461/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Справа № 903/461/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: Мясковський В.Л.;

відповідача: Колосов М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" на рішення господарського суду Волинської області від 27.05.13 р. у справі № 903/461/13 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Приватного підприємства "Будівельно-транспортні роботи-С"

до Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова"

про стягнення заборгованості в сумі 62 654, 21 грн.

ВСТАНОВИВ :

29 квітня 2013 року ПП "Будівельно-транспортні роботи-С" звернулося з позовом до ДП "Агрофірма "Луга-Нова" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 62 654, 21 грн. /а.с.2-3/.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.05.2013 року у справі № 903/461/13 (суддя Слупко В.Л.) позов приватного підприємства "Будівельно-транспортні роботи-С" до дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" про стягнення заборгованості в сумі 62 654, 21 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Агрофірма "Луга-Нова" на користь ПП "Будівельно-транспортні роботи-С" 52 681 грн. 72 коп. заборгованості та 1 445 грн. 22 коп. витрат по судовому збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ДП "Агрофірма "Луга-Нова" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 27.05.2013 року у даній справі в частині стягнення заборгованості в сумі 47488,52 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову у цій частині відмовити /а.с.154-156/.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає:

- судом неправомірно мотивовано стягнення 52681,72 грн. основного боргу видатковою накладною № РН-0000044 від 26.04.2010 року, при цьому, відповідачем не надано доказів її оплати;

- судом не досліджено умови оплати товару, зокрема, факсові рахунки-фактури;

- судом невірно застосовано норми законодавства щодо порядку зарахування коштів за поставлений товар згідно платіжних документів.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить рішення господарського суду Волинської області від 27.05.2013 року у справі № 903/461/13 в частині стягнення заборгованості в сумі 47 488,52 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року у справі № 903/461/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.07.2013 року /а.с.153/.

В судовому засіданні 03.07.2013 року оголошувалася перерва до 10.07.2013 року для надання можливості сторонам подати до суду пояснення щодо посилань у видатковій накладній № РН-0000044 від 26 квітня 2010 року на договір № ДГ-0000027 від 02.02.10р.

Представники сторін в судовому засіданні 10.07.2013 року повідомили, що договір № ДГ-0000027 від 02.02.10р. між позивачем та відповідачем не укладався.

В судовому засіданні 10.07.2013 року оголошувалася перерва до 18.07.2013 року для надання можливості подати сторонам додаткові докази, а саме: - книгу виписаних доручень дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова"за квітень 2010 року, належним чином прошитою та прономерованою; - характеристики бетону М 200 та М 200 В 15 із зазначенням ціни та різниці між ними.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2013 року визнав факт отримання товару по усім, наявним в матеріалах справи, видатковим накладним, зазначивши при цьому, що виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не реєструвались ДП "Агрофірма "Луга-Нова".

Позивачем на вимогу суду подано ДСТУ Б В.2.7-43-96 "Будівельні матеріали. Бетони важкі", відповідно до Додатку А "Співвідношення між класами бетону за міцністю та стиск та розтяг і марками" якого класу бетону за міцністю В15 відповідає марка бетону за міцністю М200 /а.с.175-178/.

18 липня 2013 року в судовому засіданні відповідач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 18.07.2013 року позивач заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Волинської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, з огляду на таке.

Приватним підприємством "Будівельно-транспортні роботи-С" (надалі - позивач) згідно усної домовленості та на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних /а.с.6-29/ у період з 16.01.2009 року по 26.04.2010 року поставлено ДП "Агрофірма "Луга-Нова" (надалі - відповідач, апелянт) бетон та щебінь на загальну суму 447133,25 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.04.2013 року /а.с.68-70/ та видаковими накладними /а.с.6/:

№ 000000013 від 16.01.2009р. на суму 6677,96 грн. № 000000014 від 21.01.2009р. на суму 4451,98 грн.

№ 000000053 від 02.02.2009р. на суму 6677,96 грн. № 000000052 від 05.02.2009р. на суму 6677,96 грн.

№ 000000054 від 09.02.2009р. на суму 4822,98 грн. № 000000215 від 13.05.2009р. на суму 6677,96 грн.

№ 000000216 від 13.05.2009р. на суму 5193,97 грн. № 000000205 від 18.05.2009р. на суму 18549,90 грн.

№ 000000217 від 19.05.2009р. на суму 6677,96 грн. № 000000218 від 21.05.2009р. на суму 18549,90 грн.

№ 000000219 від 23.05.2009р. на суму 16323,91 грн. № 000000220 від 29.05.2009р. на суму 1344,07 грн.

№ 000000237 від 16.06.2009р. на суму 64553,65 грн. № 000000239 від 17.06.2009р. на суму 1728,08 грн.

№ 000000335 від 30.09.2009р. на суму 70463,62 грн. № 000000362 від 30.10.2009р. на суму 62328,67 грн.

№ 000000374 від 30.11.2009р. на суму 92751,00 грн. № РН-000044 від 26.04.2010р. на суму 52681,72 грн.

Відповідачем визнається факт отримання товару по усім, наявним в матеріалах справи, видатковим накладним, зазначивши при цьому, що виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не реєструвались ДП "Агрофірма "Луга-Нова" (протокол судового засідання від 18 липня 2013 року).

Відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 384479,04 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку № 26001055464520 /а.с.133-142/.

Заборгованість відповідача за поставлений товар (бетон, щебінь) становить 62654,21 грн. (447133,25 грн. - 384479,04 грн.).

28.11.2012 року (згідно опису вкладення до цінного листа) позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу в добровільному порядку ліквідувати наявний борг у сумі 62654,21 грн.; відповідач відповіді на претензію не надав, розрахунків не здійснив /а.с.31-32/.

Таким чином, станом на дату звернення ПП "Будівельно-транспортні роботи-С" з позовом до суду - 25.04.2013 року, борг відповідача перед позивачем становить 62 654,21 грн.

Згідно із ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.Відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. № 12/5026/556/2012).

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що поставка бетону М200 В15 за видатковою накладною № РН-0000044 від 26.04.2010р. частково оплачена у грудні 2009р. за платіжними дорученнями від 03.12.2009р. № 2541, від 11.12.2009р. № 2584, від 16.12.2009р. № 2613, поскільки бетон М200 та бетон М200 В15 є різними видами бетону, з огляду на таке.

Згідно Додатку А "Співвідношення між класами бетону за міцністю та стиск та розтяг і марками" ДСТУ Б В.2.7-43-96 "Будівельні матеріали. Бетони важкі", класу бетону за міцністю В15 відповідає марка бетону за міцністю М200 /а.с.175-178/.

Тобто бетон М200 та бетон М200 В15 є бетоном з однією міцністю і не відрізняються іншими характеристиками.

Відповідно до част.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Натомість, ні в платіжних дорученнях від 03.12.2009р. № 2541, від 11.12.2009р. № 2584, від 16.12.2009р. № 2613, ні в рахунках-фактурах № 0212-Р від 02.12.2009р., № 1112-Р від 11.12.2009р., № 1612-Р від 16.12.2009р., які вказані в графі «призначення платежу» даних платіжних доручень, не міститься відомостей про те, що це є попередня оплата за бетон М200 В15 і його поставка буде здійснена у квітні 2010р. /а.с.112-114, 117-119/.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар у сумі 62654,21 грн. підтверджуються матеріалами справи.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення боргу /а.с.65-67/.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.ст.256, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (част.3, 4 ст.267 ЦК України).

Позивач ПП "Будівельно-транспортні роботи-С" звернувся з позовом до господарського суду Волинської області 25.04.2013 року, згідно відбитку поштового штемпелю.

Тобто, враховуючи част.1 ст.692 ЦК України, згідно умов якої оплата товару має бути проведена одночасно з передачею товару, станом на 25.04.2013 року позовна давність за вимогами про сплату боргу за товар, поставлений у 2009 році, спливла, а тому в позові про стягнення 9 972,49 грн. заборгованості слід відмовити у зв'язку із спливом 3-х річного строку позовної давності. Позовні вимоги про стягнення 52681,72 грн. заборгованості за товар, поставлений по накладній № РН-0000044 від 26.04.2010р., підлягають до задоволення.

Суд не бере до уваги доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції наданих відповідачем копій факсових рахунків-фактур, поскільки факсові копії не є належними доказами в розумінні част.2 ст.34 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто поскільки рахунок-фактура не підтверджує факту здійснення господарської операції, відтак, не є первинним бухгалтерським документом, а тому не може слугувати належним доказом поставки товару в розумінні ст.34 ГПК України.

Судом взято до уваги, що повним найменуванням відповідача є дочірнє підприємство "Агрофірма "Луга-нова" приватного підприємства "Універсам", ідентифікаційний код 31979873.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Волинської області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 27.05.13 р. у справі № 903/461/13 залишити без змін, апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/461/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.