Постанова

від 28.05.2013 по справі 5011-10/11711-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа№ 5011-10/11711-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Пащенко Д. В. - виконавчий директор на підставі наказу № 131 від 01.07.2010

від відповідача: Кривченко О. В. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013

у справі № 5011-10/11711-2012 (суддя Котков О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротор-Суми»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача збитків в розмірі 127 133,39 грн., які становлять вартість частини з поставленого відповідачем позивачу за видатковими накладними № РН-0000018 від 16.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000027 від 21.05.2012 неякісного товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013, повний текст якого підписаний 06.03.2013, у справі № 5011-10/11711-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт поставки відповідачем товару іншої якості, аніж зазначено у видаткових накладних: № РН-0000027 від 21.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000018 від 16.05.2012, який відповідачем не спростований, та на тому, що доказів заміни товару або повернення грошових коштів за товар іншої якості, станом на лютий 2013 суду не надано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 5011-10/11711-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь» посилається на невідповідність висновків, викладених у рішення господарського суду, обставинам справи, а саме те, що:

- судом першої інстанції невірно встановлена обставина щодо вчинення сторонами правочину купівлі-продажу товару у спрощений спосіб, оскільки фактично спірний товар постачався на підставі укладеного між сторонами договору поставки № С008 від 07.05.2012, який сторонами виконано у повному обсязі;

- позивачем не доведено факт поставки відповідачем товару неналежної якості, оскільки останнім не дотримано умов виклику представника відповідача або експерта місцевої Торгово-промислової палати для участі у приймання товару неналежної якості, а сама перевірка якості проведена позивачем із порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, з додержанням яких, у відповідності до п. 5.2 договору поставки № С008 від 07.05.2012, має здійснюватися приймання товару за якістю.

Крім того, відповідач зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, яке відбулось 28.02.2013.

В судовому засіданні 28.05.2013 представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості взяти участь в судовому засіданні представника, який має юридичну освіту.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи буде вирішено після заслуховування пояснень сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за відсутності необхідності для цього.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

В травні 2012 відповідач виставив позивачу для оплати рахунки-фактури № СФ-00000072 від 07.05.2012 на суму 98 307 35 грн. та № СФ-0000073 від 10.05.2012 на суму 95 000 грн. Загальна сума рахунків становить 193 307,35 грн.

Вказані рахунки позивачем оплачені в повному обсязі. Даний факт, зокрема, підтверджується і наявною в матеріалах справи копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2012, який підписано сторонами (а.с. 39).

З посиланням на зазначені рахунки, за видатковими накладними № РН-0000018 від 15.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000027 від 21.05.2012 відповідач поставив, а позивач прийняв товар (металеві круги різного діаметру) (далі Товар) на загальну суму 138 506,84 грн.

Всі перелічені вище факти сторонами не заперечуються.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вказані норми ЦК України та ГК України, та враховуючи те, що сторони вчинили певні дії, а саме - відповідач виставив і направив позивачу рахунки та поставив Товар, а позивач оплатив зазначені рахунки та прийняв Товар, - сторонами шляхом вчинення фактичних дій укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Щодо посилання відповідача на те, що спірні поставки відбувались згідно з укладеним сторонами договором поставки № С008 від 07.05.2012, факсову копію якого відповідачем долучено до відзиву на позов (а.с. 34-37), слід зазначити таке.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення сторонами договору поставки № С008 від 07.05.2012 має бути підтверджений самим договором

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А ні позивач а ні відповідач оригіналу договору поставки № С008 від 07.05.2012 суду не надали, з огляду на що та враховуючи тещо позивач заперечує проти факту його укладення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність укладення сторонами договору поставки № С008 від 07.05.2012, а відтак, посилання відповідача на умови цього договору судом до уваги не приймаються.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що частина з поставленого відповідачем за спірним накладними Товару не відповідає тим вимогам якості, про які сторони дійшли згоди, а отже, відповідачем порушено господарське зобов'язання, з огляду на що, відповідно до приписів ч. 1 ст. 224 ГК України відповідач має відшкодувати позивачеві збитки, які становлять вартість Товару.

На підтвердження факту поставки відповідачем Товару неналежної якості позивач при зверненні до суду послався на те, що на його замовлення після отримання спірного Товару Науково-дослідною лабораторією Сумського державного університету проведено хімічний аналіз Товару та встановлено, що круги, зазначені в усіх накладних як сталь 40*хн2ма (всіх діаметрів), є кругами марки 40х, круг 170 40х13 є сталлю 40х, а круг 185 20х13 є сталлю 40х, тобто, фактично, є кругами, які виготовлені з іншої марки сталі.

З огляду на вказані обставини, позивач звертався до відповідача з листами № 94 від 23.05.2012 та № 97 від 30.05.2012 (а.с. 13-14), в яких просив провести заміну матеріалу або повернути грошові кошти за Товар, проте відповідач заміну Товару не провів, грошових коштів за Товар не повернув, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормами статей 525, 526, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Отже, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків в даному випадку позивач має довести, серед іншого, і протиправність поведінки боржника та його вину тобто факт поставки відповідачем Товару неналежної якості.

Укладений між сторонами у спрощений спосіб договір поставки не містить посилань на те, в якій спосіб має проводитися приймання товару за якістю, з огляду на що, відповідно до приписів чинного законодавства, до таких правовідносин (приймання товару за якістю) слід застосовувати приписи Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Так, Інструкцією П-7 встановлено, що:

- при обнаружении несоответствия качества, комплектности, маркировки поступившей продукции, тары или упаковки требованиям стандартов, технических условий, чертежам, образцам (эталонам), договору либо данным, указанным в маркировке и сопроводительных документах, удостоверяющих качество продукции (п. 14 настоящей Инструкции), получатель приостанавливает дальнейшую приемку продукции и составляет акт, в котором указывает количество осмотренной продукции и характер выявленных при приемке дефектов.

Получатель обязан обеспечить хранение продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции в условиях, предотвращающих ухудшение ее качества и смешение с другой однородной продукцией. Получатель также обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя иногороднего изготовителя (отправителя), если это предусмотрено в Основных и Особых условиях поставки, других обязательных правилах или договоре.

В договорах могут быть предусмотрены случаи, когда явка представителя иногороднего изготовителя (отправителя) для участия в приемке продукции по качеству и комплектности и составления акта является обязательной.

При одногородней поставке вызов представителя изготовителя (отправителя) и его явка для участия в проверке качества и комплектности продукции и составления акта являются обязательными (п. 16);

- в уведомлении о вызове, направленном изготовителю (отправителю), должно быть указано:

а) наименование продукции, дата и номер счета-фактуры или номер транспортного документа, если к моменту вызова счет не получен;

б) основные недостатки, обнаруженные в продукции;

в) время, на которое назначена приемка продукции по качеству или комплектности (в пределах установленного для приемки срока);

г) количество продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции (п. 17);

- уведомление о вызове представителя изготовителя (отправителя) должно быть направлено (передано) ему по телеграфу (телефону) не позднее 24 час., а в отношении скоропортящейся продукции немедленно после обнаружения несоответствия качества, комплектности, маркировки продукции, тары или упаковки установленным требованиям, если иные сроки не установлены Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами или договором (п. 18);

- при неявке представителя изготовителя (отправителя) по вызову получателя (покупателя) в установленный срок и в случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству.

При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:

а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо

б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо

в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукции (п. 20);

- во всех случаях, когда стандартами, техническими условиями, Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными правилами или договором для определения качества продукции предусмотрен отбор образцов (проб), лица, участвующие в приемке продукции по качеству, обязаны отобрать образцы (пробы) этой продукции.

Отбор образцов (проб) производится в точном соответствии с требованиями указанных выше нормативных актов. Отобранные образцы (пробы) опечатываются либо пломбируются и снабжаются этикетками, подписанными лицами, участвующими в отборе (п. 26);

- об отборе образцов (проб) составляется акт, подписываемый всеми участвующими в этом лицами. В акте должно быть указано:

а) время и место составления акта, наименование получателя продукции, фамилии и должности лиц, принимавших участие в отборе образцов (проб);

б) наименование изготовителя (отправителя), от которого поступила продукция;

в) номер и дата счета-фактуры и транспортной накладной, по которым поступила продукция, и дата поступления ее на склад получателя, а при доставке продукции поставщиком и при отпуске продукции со склада поставщика - номер и дата накладной или счета-фактуры, по которой сдана продукция;

г) количество мест и вес продукции, а также количество и номера мест, из которых отбирались образцы (пробы) продукции;

д) указание о том, что образцы (пробы) отобраны в порядке, предусмотренном стандартом, техническими условиями, Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными правилами и договором, со ссылкой на их номер и дату;

е) снабжены ли отобранные образцы (пробы) этикетками, содержащими данные, предусмотренные стандартами или техническими условиями;

ж) опечатаны или опломбированы образцы (пробы), чьей печатью или пломбой (оттиски на пломбах);

з) другие данные, которые лица, участвующие в отборе проб, найдут необходимым включить в акт для более подробной характеристики образцов (проб) (п. 27);

- из отобранных образцов (проб) один остается у получателя, второй направляется изготовителю (отправителю) продукции. Во всех случаях, когда это предусмотрено стандартами, техническими условиями, другими обязательными правилами и договором, отбираются дополнительные образцы (пробы) для сдачи на анализ или испытание в лаборатории или научно-исследовательские институты.

О сдаче образцов (проб) на анализ или испытание делаются соответствующие отметки в акте отбора образцов (проб).

Отобранные образцы (пробы) продукции должны храниться получателем, изготовителем (отправителем) до разрешения спора о качестве продукции, а в случаях передачи материалов о выпуске недоброкачественной продукции в органы прокуратуры и суда - до разрешения дела в этих органах (п. 28);

- по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции. Акт должен быть составлен в день окончания приемки продукции по качеству и комплектности. (п. 29);

- акт должен быть подписан всеми лицами, участвовавшими в проверке качества и комплектности продукции. Лицо, не согласное с содержанием акта, обязано подписать его с оговоркой о своем несогласии и изложить свое мнение.

В акте перед подписью лиц, участвовавших в приемке, должно быть указано, что эти лица предупреждены о том, что они несут ответственность за подписание акта, содержащего данные, не соответствующие действительности.

Если между изготовителем (отправителем) и получателем возникнут разногласия о характере выявленных дефектов и причинах их возникновения, то для определения качества продукции получатель обязан пригласить эксперта бюро товарных экспертиз, представителя соответствующей инспекции по качеству или другой компетентной организации (п. 30).

Отже, Інструкцією П-7, яка застосовується до правовідносин сторін з прийняття товарів за якістю, передбачений обов'язок позивача, у випадку виявлення факту поставки відповідачем неякісного товару, обов'язково письмово викликати представника відповідача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо відповідач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (Товару) слід проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Як слідує з матеріалів справи, позивач в порушення приписів п. 16 Інструкції П-7 представника відповідача письмово (із зазначенням визначених законодавством відомостей) не викликав, в порушення приписів п. 20 Інструкції П-7 - для участі у прийманні Товару, враховуючи неявку представників відповідача, ані представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, ані експерта бюро товарних експертиз, ані представника відповідної інспекції з якості, ані представника громадськості не викликав.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, факт поставки Товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, саме на позивача покладений обов'язок довести обставини, на які він посилається, - факт неякісності Товару, що ним у встановленому законодавством порядку не зроблено.

Суд першої інстанції при розгляді справи по суті для встановлення якісних характеристик спірного Товару призначив товарознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1. З якої марки сталі виготовлений переданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс Сталь» Товариству з обмеженою відповідальністю «Ротор-Суми» товар за видатковими накладними: № РН-0000027 від 21.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000018 від 16.05.2012?

2. Які якісні характеристики переданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс Сталь» Товариству з обмеженою відповідальністю «Ротор-Суми» товару за видатковими накладними: № РН-0000027 від 21.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000018 від 16.05.2012?.

За результатами проведення експертизи представлених позивачем зрізків Товару, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 16.01.2013 складено Висновок експерта № 11081/12-34 яким встановлено, що:

- переданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс Сталь» Товариству з обмеженою відповідальністю «Ротор-Суми» товар (круги) за видатковими накладними № РН-0000027 від 21.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 і № РН- 0000018 від 16.05.2012, пронумеровані в Акті відбору зразків від 1 до 15, виготовлені: чотирнадцять кругів № 1, 3-15 - конструкційної хромистої сталі марки 40Х ГОСТ 4543-71; один круг (№ 2) - конструкційної хромистої сталі марки 20Х ГОСТ 4543-71. Усі 15-ть кругів не відповідають сталі, марки яких зазначені у видаткових накладних № РН-0000027 від 21.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000018 від 16.05.2012, за ознаками різного хімічного складу (оригінал висновку міститься в матеріалах справи).

Вказаний висновок судового експерта не може бути прийнятий судом в якості належного доказу на підтвердження факту неякісності Товару з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, для проведення експертизи експерт направив сторонам клопотання про надання зразків Товару, відібраних за участю сторін позивача і відповідача із складенням відповідного акту відбору зразків з підписами обох сторін.

Відбір зразків сторонами був проведений, але уповноважені представники відповідача Кривченко О. В. та Ткаченко Я. В. (довіреності № 23 та № 24 від 24.12.2012), які брали участь у відборі зразків марки сталі, що її було надано позивачем для проведення вищезгаданої експертизи, в Акті відбору зразків марки сталі від 26.12.2012 (а.с. 118-121), що складений за наслідками відбору зразків, зазначили про те, що встановити, що продукція, яка передається для проведення експертизи, є саме тим Товаром, що поставлений відповідачем позивачу за спірними накладними, є неможливим.

Перелічені обставини унеможливлюють встановлення факту, що зразки, що їх передано на експертизу, є зразками Товару, поставленого відповідачем позивачу.

Крім того, враховуючи, що позивачем було порушено приписи Інструкції П-7 як щодо порядку прийняття Товару по якості, так і щодо відбору проб (зразків) на аналіз, а також, те, що спірний Товар, а саме металеві круги, є річчю, визначеною родовими ознаками, тобто не мають індивідуально визначених ознак, виходячи з поняття речей, визначених родовими та індивідуальними ознаками (ст. 184 ЦК України), - на сьогодні визначити, який саме товар було поставлено позивачем відповідачу, не виявляється можливим.

Згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 6 ст. 42 ГПК України встановлено, що відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Перелічені вище обставини не дають колегії суддів можливості прийняти Висновок експерта № 11081/12-34 від 16.01.2012 як належний доказ того, що Товар, що його поставив відповідач позивачу, є неналежної якості.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач виходив як з доведеного, що мала місце поставка відповідачем неякісного Товару, проте, в процесі розгляду справи вказані обставини свого підтвердження не знайшли.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведений факт поставки відповідачем неякісного Товару, тобто протиправність дій відповідача та його вина, а відтак, відсутні правові підстави для застосування до відповідача такого виду відповідальності як стягнення збитків.

Отже, позивач не довів ті обставини, на які він послався в обґрунтування своїх майнових вимог.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості Товару неналежної якості в сумі 127 133,39 грн. відсутні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду Києва від 28.02.2013 у справі № 5011-10/11711-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь» підлягає задоволенню, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги та за проведення експертизи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 127 133,39 грн.

Рішенням від 28.02.2013 у справі № 5011-10/11711-2012 позов задоволений повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 1 271,33 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 1 273 грн. (платіжне доручення № 1017 від 28.03.2013), що на 1,67 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 1,67 грн. (1 273-1 271,33) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь» на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 5011-10/11711-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-10/11711-2012 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротор-Суми» (40020, м. Суми, вул. Машинобудівників, 1/1, ідентифікаційний код 14003539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь» (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 22, ідентифікаційний код 38096155) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) грн. 33 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс сталь» (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 22, ідентифікаційний код 38096155) судовий збір в сумі 1 (одна) грн. 67 коп., перерахований платіжним дорученням № 1017 від 28.03.2013, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-10/11711-2012.

Повний текст постанови складено: 30.05.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.