Постанова

від 17.07.2013 по справі 5011-10/11711-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 5011-10/11711-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.

розглянувши матеріали

касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю

"Ротор-Суми"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

28.05.2013 року

у справі № 5011-10/11711-2012 господарського суду

міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор-Суми"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий

дім "Імпекс сталь"

про стягнення грошових коштів

за участю представників сторін:

позивача - Лапа О.О. дов. від 16.07.2013 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. (суддя - Котков О.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Імпекс Сталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТОР-СУМИ" грошові кошти: основного боргу - 127 133,39 грн. та судові витрати в сумі - 10 502,27 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. (судді - Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. скасовано і прийнято нове рішення. В позові відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор-Суми" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Імпекс сталь" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 271 грн. 33 коп. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Імпекс сталь" судовий збір в сумі 1 (одна) грн. 67 коп., перерахований платіжним дорученням № 1017 від 28.03.2013 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Ротор-Суми" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2012 р. відповідач виставив позивачу для оплати рахунки-фактури № СФ-00000072 від 07.05.2012 р. на суму 98 307 35 грн. та № СФ-0000073 від 10.05.2012 р. на суму 95 000 грн. Загальна сума рахунків становить 193 307,35 грн., які були оплачені повністю.

За видатковими накладними № РН-0000018 від 15.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000027 від 21.05.2012 відповідач поставив, а позивач прийняв товар (металеві круги різного діаметру) на загальну суму 138 506,84 грн.

У серпні 2012 року позивач звернувся з даним позовом про стягнення з ТОВ "Торговий Дім "Імпекс Сталь" (відповідач) грошових коштів в розмірі 127 133,39 грн., в якості збитків, посилаючись на те, що частина з поставленого відповідачем за спірним накладними товару не відповідає тим вимогам якості, про які сторони дійшли згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження факту поставки відповідачем товару неналежної якості позивач при зверненні до суду послався на те, що на його замовлення після отримання спірного товару Науково-дослідною лабораторією Сумського державного університету проведено хімічний аналіз товару та встановлено, що круги, зазначені в усіх накладних як сталь 40*хн2ма (всіх діаметрів), є кругами марки 40х, круг 170 40х13 є сталлю 40х, а круг 185 20х13 є сталлю 40х, тобто, фактично, є кругами, які виготовлені з іншої марки сталі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ч. 2 ст. 34 ГПК України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції при розгляді справи по суті для встановлення якісних характеристик спірного товару призначив товарознавчу експертизу.

За результатами проведення експертизи представлених позивачем зрізків товару, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 16.01.2013 складено висновок експерта № 11081/12-34 яким встановлено, що: переданий ТОВ "Торговий Дім "Імпекс Сталь" ТОВ "Ротор-Суми" товар (круги) за видатковими накладними № РН-0000027 від 21.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 і № РН- 0000018 від 16.05.2012, пронумеровані в Акті відбору зразків від 1 до 15, виготовлені: чотирнадцять кругів № 1, 3-15 - конструкційної хромистої сталі марки 40Х ГОСТ 4543-71; один круг (№ 2) - конструкційної хромистої сталі марки 20Х ГОСТ 4543-71. Усі 15-ть кругів не відповідають сталі, марки яких зазначені у видаткових накладних № РН-0000027 від 21.05.2012, № РН-0000026 від 21.05.2012 та № РН-0000018 від 16.05.2012, за ознаками різного хімічного складу.

Однак, вказаний висновок судового експерта не був прийнятий судом апеляційної інстанції в якості належного доказу на підтвердження факту неякісності товару.

Для проведення експертизи експерт направив сторонам клопотання про надання зразків товару, відібраних за участю сторін позивача і відповідача із складенням відповідного акту відбору зразків з підписами обох сторін.

Уповноважені представники відповідача Кривченко О. В. та Ткаченко Я. В. (довіреності № 23 та № 24 від 24.12.2012), які брали участь у відборі зразків марки сталі, що її було надано позивачем для проведення експертизи, в акті відбору зразків марки сталі від 26.12.2012 р. (а.с. 118-121), зазначили про те, що встановити, що продукція, яка передається для проведення експертизи, є саме тим товаром, що поставлений відповідачем позивачу за спірними накладними, є неможливим.

З огляду на зазначене апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість встановлення факту того, що зразки, які були передані на експертизу, є зразками товару, поставленого відповідачем позивачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд обґрунтовано зазначив, що вказані вище обставини не дають можливості прийняти висновок експерта № 11081/12-34 від 16.01.2012 як належний доказ того, що товар, що його поставив відповідач позивачу, є неналежної якості.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було порушено приписи Інструкції П-7, як щодо порядку прийняття товару по якості, так і щодо відбору проб (зразків) на аналіз, що підтверджує те, що ним не було доведено того, що мала місце поставка відповідачем неякісного товару.

Враховуючи, що позивачем не був доведений факт поставки відповідачем неякісного товару, а отже і протиправності дій відповідача та його вини, колегія суддів погоджується з тим, що відсутні правові підстави для застосування до відповідача такого виду відповідальності як стягнення збитків, відповідно до приписів ст. 224 ЦК України.

З огляду на що, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості товару неналежної якості в сумі 127 133,39 грн., було обґрунтовано відмовлено.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор-Суми" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 5011-10/11711-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Бакуліна С.В.

Мачульський Г.М.