Рішення

від 01.06.2013 по справі 2-242/13

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2-242/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Красновській М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ленінської районної у місті Луганську ради, третя особа - Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області про виділ частки майна в натурі, визнання права власності на нерухоме майно, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державного акту про право приватної власності на земельну ділянку -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника звернулася до суду з позовом, посилаючись на ту обставину, що 21 травня 2003 року між нею та відповідачем було укладеного договір дарування 71/100 частки об'єкта нерухомого майна, що знаходиться у стадії реконструкції, за адресою: АДРЕСА_1, що складає 70 відсотків готовності житлового будинку літ. А-1, з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться на земельній ділянці, розмір якої, як встановлено п. 1 вказаного договору: «буде встановлено після оформлення державного акту на право приватної власності на землю». Відповідачу відчужуваний об'єкт нерухомого майна, у відповідності до п. 2 Договору дарування від 21.05.2003р., належав на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 566 від 01.03.2002 року.

27.09.2004 року позивач отримала в МКП БТІ міста Луганська технічний паспорт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 12 липня 2010 року припинено спільну часткову власність на домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_3 в натурі частку в розмірі 11/100 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

житловий будинок літ. Б-1 з прибудовами літ. Б -1, літ. Б -1, верандою літ. б , вхідним ґанком літ. б2, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, з погребом літ. К, воротами № 9, огорожею № 11, зливною ямою Е, водопровідною колонкою № 3. Визнано за ОСОБА_3 право власності на вказане майно за адресою: АДРЕСА_2.

Під час розгляду судом даної справи позивач дізналася про те, що право приватної власності на земельну ділянку, на якій розташовано належне їй на підставі договору дарування від 21.05.2003 року нерухоме майно, належить відповідачці за даним позовом, відповідачкою було отримано Державний акт на право приватної власності на землю 23.01.1998 року, серія ЛГ № 4194002813.

В подальшому відповідачка отримала Державний акт від 19.10.2009 року серія ЯИ № 130564, на право власності земельну ділянку площею 0,0206 га, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Позивач стверджує, що є власницею не 71/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а власницею 89/100 частин вказаного нерухомого майна.

Позивач добудувала зазначений об'єкт нерухомості до його повної готовності, добудоване майно до експлуатації введено не було.

Позивач вважає, що з урахуванням вимог ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України набула право власності на земельну ділянку площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_1, Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0206 га серія ЯИ № 130564, виданий на ім'я ОСОБА_3 слід скасувати, як і слід скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 09.12.1997 року № 278/51, в частині передачі громадянці ОСОБА_3 в приватну власність земельної ділянки площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_1.

Також позивач посилається, що коли суд задовольнить позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та скасує державний акт, виданий на ім'я відповідачки на вказану земельну ділянку, вимоги про визнання за нею права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у відповідності до статті 376 ЦК України, будуть обґрунтованими.

Оскільки під час вирішення Ленінським районним судом міста Луганська справи № 2-784/2010 не було розглянуто питання щодо виділу позивачу в натурі 89/100 частки майна за адресою: АДРЕСА_1, на даний час ОСОБА_1 вважає за необхідне звернутися до суду із вказаним позовними вимогами.

Посилаючись на наведене та положення ст. ст. 120, 141 ЗК України, ст.ст. 364, 367, ч. 5 ст. 376, 377 ЦК України, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_1, скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 09.12.1997 року № 278/51, в частині передачі громадянці ОСОБА_3 в приватну власність земельної ділянки площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_1, скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0206 га серія ЯИ № 130564, виданий на ім'я ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, що складається з: літ. А-1 житловий будинок, літ. А1-2 житлова прибудова, літ. а-2 тамбур, літ. а 3 балкон, літ. Г гараж, літ. И погріб, літ. І вимощення, літ. Л навіс, виділити ОСОБА_1 в натурі частку в розмірі 89/100 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з: літ. А-1 житловий будинок, літ. А1-2 житлова прибудова, літ. а-2 тамбур, літ. а3 балкон, літ. Г гараж, літ. И погріб, літ. І вимощення, літ. Л навіс.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, про що надав суду відповідні пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов не визнали, вважали його необґрунтованим та просили відмовити в задоволенні вимог, про що надали пояснення в судовому засіданні.

Представник Ленінської районної у місті Луганську ради до суду не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи просив суд розглядати справу в його відсутність (а.с. 67, 101-103).

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.05.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 9).

Предметом договору є 71/100 частки об'єкта нерухомого майна, що знаходиться у стадії реконструкції. Згідно умов договору ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 71/100 частки об'єкта нерухомого майна, що знаходиться у стадії реконструкції, що складає 70 відсотків готовності житлового будинку під літ. А-1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці, розмір якої буде встановлено після оформлення державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до технічного паспорту, станом на 27.09.2004 року житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: житлові будинки літ. А-1, Б-1, житлова прибудова А-2, прибудова Б1-1, веранда б1, тамбур б, гараж Г, погріба К, И, зливна яма Е, 3-11 - огорожа, житлова прибудова А1-2 та житловий будинок А-1 після реконструкції не прийняті до експлуатації (а.с. 10-11).

Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 12 липня 2010 року виділити ОСОБА_3 в натурі частку в розмірі 11/100 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літ. Б-1 з прибудовами літ. Б1-1, літ. БІ-1, верандою літ б№, вхідним ганком літ. Б1, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, з погребом літ К, воротами № 9, огорожею № 11, зливною ямою Е, водопровідною колонкою № 3, визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літ. Б-1 з прибудовами літ. Б1-1, літ. БІ-1, верандою літ б, вхідним ганком літ. бІ, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, з погребом літ К, воротами № 9, огорожею № 11, зливною ямою Е, водопровідною колонкою № 3 (а.с. 12-14).

Відповідно до технічного паспорту, станом на 01.12.2011 року житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Луганську складається з: А-2 - житловий будинок, А1-2 - житлова прибудова, а-2 - тамбур, а3 - балкон, Г - гараж, И - погріб, І - вимощення, Л - навіс, житлова прибудова А1-2 та житловий будинок А-2 після реконструкції не прийняті до експлуатації, розміри земельної ділянки не співпадають з розмірами по держакту (а.с. 15-19, 109-113).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0206 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 130564, виданого згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів від 09.12.1997 року № 278/51 (а.с. 20).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0352 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЛГ № 4194002813, виданого згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів від 09.12.1997 року № 278/51 (а.с. 21).

В якості підстав для задоволення позову позивачем зазначено, що вона вважає себе власником добудованого об'єкту нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_1, а тому, відповідно, за нею слід визнати право власності на дану земельну ділянку, скасувати державний акт ЯИ № 130564 та рішення від 09.12.1997 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не заперечується факт самочинного будівництва об'єкту нерухомого майна - житлової прибудови А1-2, житлового будинку А-2, адже це витікає із змісту позову, пояснень представника в судовому засіданні та матеріалів справи - копії технічного паспорту, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні.

Висновок суду відповідає вимогам ч. 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), згідно якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Позивачем не надано жодного доказу, що житлова прибудова А1-2, житловий будинок А-2 зведені на земельній ділянці, що виділена під їх будівництво.

Відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку, особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, право постійного користування, а також право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав

Як вбачається із матеріалів справи, питання щодо реєстрації права позивача на земельну ділянку, на якій розташований її житловий будинок не вирішувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належить до 1-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації

Пунктом 9 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого, чи його відсутність, дають підстави вважати про наявність спору про право. При вирішенні питання про відкриття провадження по справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві, відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України обставини щодо звернення позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації, та посилання на докази щодо зазначених обставин.

В матеріалах справи відсутня декларація про готовність об'єктів до експлуатації, а також відсутні докази, які б свідчили про факт звернення позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області з цього питання, та відмови останньої в реєстрації зазначеної декларації, а так само і про наявність рішення цього органу, яке б давало підстави вважати про наявність спору про право.

Таким чином, суд не приймає в основу рішення твердження позивача відносно набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, оскільки нею набуто право власності на житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці як такі, що не ґрунтуються на законі.

Позивач звернулася до суду з вимогою про визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку, але в установленому законом порядку не зверталася до органів виконавчої влади про передачу їй у власність цієї земельної ділянки, на якій знаходиться будинок.

Відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, відомостей про залишення її звернення без розгляду, як цього вимагає ст. 118 ЗК України, немає.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності на землі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Пунктом 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Статтею 81 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що раніше були надані їм у користування, прийнятті спадщини, виділення в натурі належної їм земельної частки.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України.

Набуття права власності на земельну ділянку має вирішуватися виключно у позасудовому порядку.

Згідно роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", при оскарженні рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (при відмові в передачі у власність або у продажу або розміщенні об'єкту земельної ділянки), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору зробити певні дії в захист порушеного права або сам визнає це право за позивачем.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване позивачем рішення № 278/51 прийняте виконавчим комітетом Ленінської районної Ради народних депутатів 09.12.1997 року. Договір дарування, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на 71/100 частки об'єкту нерухомого майна, що знаходиться в у стадії реконструкції, укладено 21 травня 2003 року.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження тому, що її законні права та інтереси були порушені в момент прийняття виконавчим комітетом Ленінської районної Ради народних депутатів рішення 09.12.1997 року, на той час позивач не мала до спірних об'єктів нерухомого майна жодного відношення. Відтак, у суду немає підстав скасовувати як рішення від 09.12.1997 року, так і державний акт ЯИ № 130564.

Таким чином, судом встановлено, що позивач самочинно здійснила реконструкцію належної їй 77/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого самочинно побудовані будівлі перебувають на земельній ділянці, що належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі виданого у встановленому порядку державного акту ЯИ № 130564 на право власності на земельну ділянку, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст.10, 11, 57-61, 64, 81, 88, 158, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов