Рішення

від 27.05.2013 по справі 915/408/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа № 915/408/13-г

за позовом: Споживчого товариства водокористувачів "Кінбурн-

Аква"

юридична адреса: 57555, Миколаївська область, Очаківський район, с. Василівка, вул. Лиманська

поштова адреса : 54001, м. Миколаїв, пр-т Леніна, 75-А

до відповідача: Публічного акціонерного товариства

"Миколаївобленерго"

54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40

про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів в сумі 32 747,83 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Хромей О.М. - голова правління;

Тимошин В.В., за довіреністю;

Молотков В.М., за довіреністю;

Дмитриченко В.М., за довіреністю;

Від відповідача: Левченко О.В., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 12.03.13 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 32 747,83 грн. та витрати на юридичні послуги в розмірі 2400,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 42/437 «про постачання електричної енергії» від 26.04.2010 р., додатків до цього договору, положень Статуту СТВ, постанов НКРЕ № 498 від 23.04.12 р., № 497 від 23.04.12 р., № 309 від 10.03.99 р., претензії № 03 від 31.01.2013 р.; норм ст. ст. 20, 224-226 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 22, 1212 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживчу кооперацію» та мотивовані наступним: оскільки СТВ «Кінбурн-Аква» належить до сільського населення, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, відпуск електричної енергії повинен проводитися за тарифами для населення. В порушення ж вимог Постанов НКРЕ відповідачем виставлялися рахунки на оплату послуг з постачання електричної енергії по значно завищеному тарифу для суб'єктів господарської діяльності. Отже, в період з серпня 2010 року по лютий 2013 рік позивач здійснював оплату послуг, вартість яких завищено на загальну суму 32 747,83 грн.

23.04.13 р. позивач через канцелярію суду надав уточнення до позовної заяви, в яких товариство просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у загальній сумі 31 268,80 грн. та витрати на юридичні послуги в сумі 3150,00 грн.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на норми п. 1.3, п. 1.6, п. 5.2 Правил користування електричною енергією (№ 28 від 31.07.1996 р.), додаток № 2 до договору № 42/437, ст. ст. 26, 11, 12 Закону України «Про електроенергетику», Постанову НКРЕ від 13.08.1988 р. № 1052, п. 2 Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електричну енергію (Постанова НКРЕ № 564 від 06.05.1998 р.), ст. 55 та ч. 3 ст. 111 Господарського кодексу України, п. 1.1 Статуту позивача та мотивовані тим, що позивач відноситься до першої групи споживачів (суб'єкт господарської діяльності) другого класу напруги (споживачі, які отримують електроенергію від постачальника в точці продажу електроенергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ). Доводи позивача стосовно завищення відповідачем тарифу та те, що до позивача повинен застосовуватись тариф для другої групи споживачів (міське та сільське населення) не підтверджені жодними доказами. Тому вимога позивача щодо сплати відповідачем безпідставно одержаних коштів в сумі 32 747,83 грн. є необґрунтованою.

23.04.2013 року ухвалою суд, за заявою позивача, продовжив розгляд справи на 15 днів.

27.05.2013 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

26.04.2010 року між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (правонаступником якого виступає ПАТ «Миколаївобленерго»), надалі - постачальник, та Споживчим товариством водокористувачів «Кінбурн-Аква», надалі - споживач, було укладено договір № 42/437 «про постачання електричної енергії», згідно з предметом якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (об'єкт - свердловина в с. Василівка, Очаківського району, Миколаївської області) з дозволеною потужністю 5,5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків № 10 і № 5.

Відповідно до умов п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, зобов'язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергією, затвердженими в установленому порядку.

Згідно розділу 3 цього договору, споживач має право, зокрема, вибирати вид тарифу із переліку, передбаченого нормативно-правовими актами НКРЕ, відповідно до групи та класу споживача. Вибір виду тарифу обмежується технічними можливостями встановленого засобу (засобів) обліку (п. 3.2.5).

Даний договір набрав чинності з дня його підписання і укладений на строк до 31.12.2010 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4).

Матеріали справи свідчать, що виконуючи умови договору відповідач в період з серпня 2010 року по лютий 2013 року, на підставі складених позивачем актів про використану електричну енергію, виставляв останньому рахунки за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію, а позивач, зі свого боку, як споживач, здійснював оплати за виставленими рахунками.

Так, за вказаний період позивачем було спожито електричної енергії в кількості 55 241,00 кВт, рахунків постачальником споживачу виставлено на загальну суму 59 422,99 грн., проведено оплат на 49 577,91 грн.

Постачальник у виставлених рахунках застосовував до споживача тарифи для першої групи споживачів (суб'єкти господарської діяльності) другого класу напруги (споживачі, які отримують електроенергію від постачальника в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВт.).

Позивач же стверджує, що в порушення вимог Постанов НКРЕ відповідачем виставлялися рахунки на оплату послуг з постачання електричної енергії в період з серпня 2010 р. по лютий 2013 р., по значно завищеному тарифу, оскільки Споживче товариство водокористувачів «Кінбурн-Аква» належить до сільського населення, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, отже відпуск електричної енергії повинен проводитися за тарифами для населення.

Дослідивши умови договору та надану сторонами первинну документацію (рахунки), суд вбачає узгодженість між сторонами в додатку № 2 щодо визначеності класу напруги в точці продажу - 2, стосовно ж групи є запис в 19 графі додатку та в рахунках - «тарифна група» - 2 . На питання суду, представник обленерго повідомив, що поняття «тарифна група» станом на час укладання договору вже втратило чинність, але існує на практиці, тому внесено в договір.

За правилами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, проаналізувавши обставин даної справи суд дійшов наступних висновків:

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2013 року до постачальника від споживача надійшла претензія (вих. № 03 від 31.01.2013 р.) в якій останній просив провести перерахунок тарифів на електричну енергію за 1 кВт. год. для СТВ «Кінбурн-Аква» в зв'язку з тим, що відповідно до Статуту товариство створене для задоволення власних потреб у воді мешканцями с. Василівка Очаківського району шляхом об'єднання громадян у юридичну особу, та з 2010 року СТВ розраховується з енергопостачальником за тарифами, що не відповідають тарифам на електроенергію, що відпускається населенню.

21.02.2013 р. відповідач надав позивачу письмову відповідь, що розрахунок за тарифами на електричну енергію, що застосовуються до товариства не підлягають перегляду. Так, у разі, якщо для централізованого постачання води, у тому числі і виключно населенню (тобто для задоволення комунально-побутових потреб), використовується окремо збудована технічна споруда (свердловина), яка забезпечує технологічний процес надання послуги з водопостачання, електрична енергія не є спожитою безпосередньо населенням, а є ресурсом, що використовується у господарській діяльності.

Відповідно до Статуту Споживчого товариства водокористувачів «Кінбурн-Аква», споживче товариство засноване споживачами питної води - мешканцями села Василівка Очаківського району Миколаївської області, шляхом об'єднання фізичних осіб на основі потреб у питній воді на добровільних засадах. Споживче товариство водокористувачів «Кінбурн-Аква» є непідприємницьким товариством та не має на меті отримання прибутку. Фінансується за рахунок внесків членів споживчого товариства, інших джерел не заборонених законодавством (пункти 1.1 та 1.6).

Згідно пунктам 2.1-2.5 Статуту: метою створення споживчого товариства водокористувачів є задоволення споживчих потреб членів споживчого товариства у питній воді, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями споживчого товариства є:

- підвищення життєвого рівня членів споживчого товариства, захист їх майнових інтересів і соціальних прав, що випливають у в зв'язку із споживанням питної води;

- створення системи економічної і соціальної самодопомоги в питаннях спільного утримання, експлуатації, ремонту водопровідних мереж, споруд устаткування направленої на споживання питної води;

- залучення товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів для ефективного та раціонального утримання, експлуатації, ремонту водопровідних мереж, споруд, устаткування;

- створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження діяльності споживчого товариства направленої на забезпечення споживання питної води. Споживче товариство самостійно визначає та планує основні види діяльності, направлені на споживання питної води, відповідно до законодавства.

Основні види діяльності направлених на забезпечення мети та основних завдань споживчого товариства:

- розподілення питної води для населення;

- спільне утримання, експлуатація, ремонт водопровідних мереж, споруд, устаткування;

- експлуатація та утримання будівель, приміщень, необхідних для забезпечення мети та основних завдань;

Споживче товариство самостійно розробляє програми і плани економічного та соціального розвитку, які розглядаються і затверджуються на загальних зборах членів споживчого товариства. Споживче товариство здійснює свою діяльність, не маючи на меті одержання прибутку. Для впровадження своєї діяльності споживче товариство укладає договір спільного утримання, експлуатації і ремонту водопровідних мереж, споруд та устаткування із власником цього майна, Покровською сільською радою .

Матеріали справи свідчать, що 01.04.2010 року, на підставі рішення виконкому Покровської сільської ради № 9 від 30.03.2010 р., Покровська сільська рада, далі - власник, надала, а Споживче товариство водокористувачів «Кінбурн-Аква», далі - Товариство, прийняло для спільного утримання, експлуатації, ремонту водопровідну мережу, споруди, устаткування Покровської сільської ради, які розташовані за адресою: село Василівка, Очаківського району, Миколаївської області на строк до 01.04.2020 року.

Відповідно до складеного та підписаного сторонами акту приймання-передачі об'єктів комунальної власності для спільного утримання, експлуатації та ремонту, до складу об'єктів комунальної власності увійшли дві свердловини, про одну з яких (св. № 144) і йде мова в спірних відносинах. В пункті 3 цього акту визначено: використання об'єктів комунальної власності для задоволення потреб жителів села Василівка в питній воді .

Згідно ст. 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія. До основних завдань національної комісії відноситься, зокрема, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

Відповідно до Постанови НКРЕ № 1052 від 13.08.1998 р. «Про порядок визначення класів споживачів» споживачі електричної енергії розподіляються на два класи. Як вбачається з додатку № 2 до договору та не заперечується обома сторонами, позивач, як споживач який отримує електричну енергію від постачальника в точці продажу електроенергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВт, відноситься до 2 класу напруги.

Відповідно до п. 2 Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої Постановою НКРЕ № 564 від 06.05.1998 року, споживачі об'єднані у дві групи:

1 група споживачів - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи - підприємці;

2 група споживачів - міське та сільське населення.

Відповідач наполягає, що позивач відноситься до першої групи споживачів.

Позивач стверджує, що являється споживачем який належить до сільського населення, а отже - другої групи споживачів.

Як вбачається з пояснень та доказів наданих позивачем, електроенергія, згідно договору ним використовується для подачі питної води населенню, з використанням окремо збудованої технічної споруди (свердловина), що містить насоси які забезпечують технологічний процес надання послуги з водопостачання. Таким чином, електрична енергія закуповується засновниками з метою забору питної води із свердловини, та її подальшого постачання населенню. Засновниками споживчого товариства саме й виступають громадяни (населення) водокористувачі села Василівка.

Відповідач вказує, що в даному випадку, членами споживчого товариства споживається не електроенергія, безпосередньо, а вода, що передається за її допомогою, тому електрична енергія є товаром, що використовується у господарській діяльності.

Але, суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки електрична енергія позивачу необхідна виключно для здійснення його статутних завдань.

Правила користування електричної енергією (далі - Правила), затверджені Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами.

Згідно п. 1.2 визначень термінів, які містяться в Правилах:

населений пункт - юридична особа-споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населенного пункту.

Аналізуючи правовий статус позивача та вищенаведені факти, становиться в вочевидь, що Споживче товариство водокористувачів «Кінбурн-Аква» повністю підпадає під ознаки терміну «населений пункт».

Відповідно до змісту пунктів 12.3 та 12.15 Правил, населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору. Населений пункт розраховується з постачальником електричної енергії за обсяги електричної енергії, спожитої для потреб населеного пункту, у тому числі на технічні цілі, за відповідними тарифами згідно з Порядком застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам.

Згідно схеми електропостачання об'єкту що вказана в додатку № 8 до договору № 42/437 від 26.04.2010 року, лічильник знаходиться на стовпі, який з'єднано з автоматом, а вже далі електроенергія споживається для різних побутових потреб, а саме, для освітлення приміщення, у якому знаходиться насос; для насосу; для опалення приміщення; для обігріву насосу у зимовий період; для особистих потреб при обслуговуванні насосу.

Згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Відповідно до визначень абз. 6 ст. 2 та абз. 1 ст. 3 Закону України «Про кооперацію» споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно п. 1, 2, 3 та 7 ст. 111 Господарського кодексу України споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху. Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту. Споживчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб'єкти господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п. 2.1.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого Постановою НКРЕ № 498 від 23.04.2012 року цей Порядок є обов'язковим до застосування ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - ліцензіати) при здійсненні постачання електричної енергії населенню та споживачам, прирівняним до населення. Постачання електричної енергії населенню та споживачам, прирівняним до населення, здійснюють ліцензіати. Населенню, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, відпуск електричної енергії проводиться за тарифами для населення .

Системний аналіз вищевказаних правових норм та обставин надає можливість зробити висновок, що розрахунки за фактично спожиту електричну енергію для позивача повинні були здійснюватись відповідачем на підставі Постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», які діяли в спірний період, а саме -

• з 01.12.2009р. по 01.02.2011р. Постанова НКРЕ України №309 від 10.03.1999р. із змінами №1280 від 10.11.2009р. згідно п. 2.1 населеним пунктам у сільській місцевості діяв тариф 0,2178 грн.

• з 01.02.2011р. по 01.04.2011р. Постанова НКРЕ України №309 від 10.03.1999р. із змінами №8 від 13.01.2011р. згідно п. 2.2 населеним пунктам у сільській місцевості, крім гуртожитків сімейного типу діяв тариф 0,2832 грн.

• з 01.04.2011р. по 01.05.2011р. Постанова НКРЕ України №309 від 10.03.1999р. із змінами №343 від 17.03.2011р. згідно п. 2.2 населеним пунктам у сільській місцевості, крім гуртожитків сімейного типу діяв 0,3372 грн.

• з 01.05.2011р. по 01.05.2012р. Постанова НКРЕ України №309 від 10.03.1999р. із змінами №627 від 14.04.2011р. згідно п. 2.2 населеним пунктам у сільській місцевості, крім гуртожитків сімейного типу діяв тариф 0,3372 грн.

з 01.05.2012р. по сьогоднішній день Постанова НКРЕ України №497 від 23.04.2012р. про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню із змінами №1183 від 13.09.2012р. згідно п. 1.6 населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, діє тариф 0,3648 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не навів суду переконливих доводів щодо правомірності застосування до позивача тарифів по 1 групі споживачів, отже не довів обставин на яких він обґрунтовує свої заперечення. Посилання ж відповідача на листи НКРЕ № 03-34-09/269 від 20.01.05 р. та № 6444/13/47-12 від 11.10.12 р. не взяті судом до уваги, оскільки такі листи не мають сили нормативного характеру.

Згідно п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають в зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами права.

За загальним правилом набуте або збережене без достатньої правової підстави майно підлягає поверненню в натурі (ст. 1213 ЦК України).

За наявності вищезазначених обставин, суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних відносин норм інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

При цьому, здійснюючі аналіз та перевірку нарахованих позивачем до стягнення сум надлишково сплачених грошових коштів, суд взяв до уваги розрахункові дані відповідача, оскільки ПАТ "Миколаївобленерго" є саме тим суб'єктом на якого законом покладено обов'язок здійснювати відповідні розрахунки для споживачів за спожиту електричну енергію за діючими тарифами.

Тому, за наслідками розгляду даної справи, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 30 620,49 грн .

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2013 р. позивач, як замовник, уклав з адвокатом Тимошиним В.В., як виконавцем, договір № 0305/13-2 «про надання правової допомоги», згідно з предметом якого, замовник доручив виконавцю виконати певні дії, а саме вивчити матеріали справи, підготувати правову оцінку наданим документам, підготувати та подати позовну заяву до господарського суду Миколаївської області, згідно п. 3.2 договору представляти інтереси замовника у судових засіданнях.

Копії довідок про сплату № 0305/13-3 від 05.03.13 р. та № 0408/13-3 від 05.03.13 р. свідчать про оплату позивачем адвокату Тимошину В.В. послуг в загальному розмірі 3 150,00 грн. за договором про надання правової допомоги в господарському суді.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За правилами абз. 7 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Отже, виходячи з наведених процесуальних норм та вищевикладених підстав, позовні вимоги заявлені правомірно, мають нормативне обґрунтування та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на користь Споживчого товариства водокористувачів "Кінбурн-Аква" (57555, Миколаївська область, Очаківський район, с. Василівка, вул. Лиманська, код ЄДРПОУ 36119437) - 30 620,49 грн., як безпідставно отриманих грошових коштів, 3 084,69 грн. адвокатських послуг та 1720,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 01 червня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова