Постанова

від 09.10.2013 по справі 915/408/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 915/408/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПАТ "Миколаївобленерго" на постанову та на рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року господарського суду Миколаївської області від 27.05.2013 року у справі господарського судуМиколаївської області за позовомспоживчого товариства водокористувачів "Кінбурн-Аква" доПАТ "Миколаївобленерго" простягнення 32 747,83 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився, - відповідача:Левченко О.В.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року споживче товариство водокористувачів "Кінбурн-Аква" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Миколаївобленерго" про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів в розмірі 31268,80 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3150,00 грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошові кошти в розмірі 31268,80 грн. є такими, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок невірного застосування відповідачем тарифів на електроенергію для позивача.

Рішенням господарського Миколаївської області від 27.05.2013 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30620,49 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду - залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Миколаївобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року та рішення господарського Миколаївської області від 27.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між 26.04.2010 року між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є відповідач, як постачальником) та споживчим товариством водокористувачів "Кінбурн-Аква" (як споживачем) укладено договір №42/437 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 5,5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Судами також встановлено, що відповідач виставляв позивачу рахунки за спожиту електричну енергію за період з серпня 2010 року по лютий 2013 року, а останній оплачував її, виходячи з тарифів встановлених для 2 класу напруги (споживачі, які отримують електроенергію від постачальника в точці продажу електроенергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ) та 1 групи споживачів (для суб'єктів господарської діяльності), що сторонами не заперечується.

31.01.2013 року позивач звернувся до відповідача із претензією про повернення зайво сплачених грошових коштів з посиланням на те, що відповідач безпідставно виставляв рахунки за електроенергію за тарифами для 1 групи споживачів (для суб'єктів господарської діяльності), оскільки позивач відноситься до 2 групи споживачів (міське та сільське населення), відповідно з чим, різниця між сплаченими грошовими коштами та належними до сплати має бути повернута позивачу.

Предметом даного судового спору є вимоги про стягнення надмірно сплачених грошових коштів позивачем за період з серпня 2010 року по лютий 2013 року за електроенергію, внаслідок невірного визначення відповідачем групи споживачів, до яких належить позивач та, відповідно, невірного застосування тарифу вартості спожитої електроенергії, в розмірі 31268,80 грн.

Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ця норма застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За переконанням колегії суддів, підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав або коли така підстава згодом відпала, а також наявність підстав для повернення цього майна.

Судами встановлено, що згідно додатку №2 "Перелік об'єктів споживача" до договору, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств, електропостачання здійснюється на 1 об'єкт споживача: Свердловина, адреса - с. Василівка, приєднання/ дозволена потужність 5,5 кВт., категорійність енергопостачання ІІІ, розрахунковий коефіцієнт 1, розрядність 6, клас напруги в точці продажу -2, тарифна група 2.

Тобто, сторони узгодили, що позивач, як споживач за договором, відноситься до другого класу напруги та другої тарифної групи .

Крім того, як встановили суди попередніх судових інстанцій, проект договору надавався відповідачем, як постачальником електроенергії і саме він вносив в договір та додатки до нього відомості про позивача, в т.ч. стосовно класу напруги та тарифної групи, а позивач, як споживач електроенергії, лише погодився з вказаними в договорі (додатках до нього) відомостями.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п.6.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 , споживання електричної енергії можливе тільки на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань), а згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Умови договору щодо класу та тарифної групи, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, для даного виду договору є істотними, оскільки без них неможливо встановити конкретний тариф (ціну) на електроенергію для даного виду споживачів.

Судами встановлено, що будь-які зміни до умов договору в частині визначення класу та групи позивача не вносились.

За наведених обставин, з урахуванням умов додатку №2 до договору, обов'язкових для обох сторін, висновок судів про те, що відповідач зобов'язаний був виставляти позивачу рахунки за тарифом, передбаченим для споживачів які відносяться до 2 класу напруги та другої тарифної групи, є вірним.

З огляду на викладене, оскільки відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату електроенергії по тарифам, встановленим для першої тарифної групи, які є значно вищими, ніж для споживачів другої тарифної групи, то різниця між фактично сплаченими грошовими коштами та тими коштами які позивач повинен був сплачувати відповідно до умов договору, є безпідставно отриманими коштами, які відповідно до приписів ст.1212 ЦК України підлягають поверненню платнику цих коштів.

Враховуючи, встановлений судами факт надмірної сплати позивачем вартості електроенергії в розмірі 30620,49 грн., висновок судів про те, що відповідач, в силу приписів ст.1212 ЦК України, є особою, яка набула спірне майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави, відповідно з чим, зобов'язаний повернути їх позивачу, є вірним.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, відсутні підстави для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2013 року у справі №915/408/13-г залиши без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

Н.М. Нєсвєтова