Постанова

від 16.07.2013 по справі 915/408/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 915/408/13-г Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого : Мирошниченко М. А.,

суддів : Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників:

Споживчого товариства водокористувачів "Кінбурн-Аква" - Хромей О.М. (голова правління), Молотков В.М. (за дорученням), Дмитриченко В.М.( за дорученням).

ПАТ "Миколаївобленерго" - Колодяжна Ю.А.( за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2013 р. по справі № 915/408/13-г за позовом Споживчого товариства водокористувачів "Кінбурн-Аква" до Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про стягнення 31 268,80 грн .

ВСТАНОВИЛА:

12.03.2013 р. (Вх. № 4883/13) Споживче товариство водокористувачів „Кінбун-Аква" (далі позивач) звернулось до господарському суді Миколаївської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (далі відповідач) безпідставно отриманих грошових коштів у загальній сумі 32 747,83 грн. за період з серпня 2010 р. по лютий 2013 р., плати за судовий збір в сумі 1 720,50 грн. та витрат на юридичні послуги в сумі 2 400,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на норми чинного законодавства України обґрунтовані тим, що оскільки позивач належить до сільського населення, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, відпуск електричної енергії повинен проводитися за тарифами для міське та сільське населення. В порушення ж вимог Постанов НКРЕ відповідачем виставлялися рахунки на оплату послуг з постачання електричної енергії по значно завищеному тарифу ,а саме для суб'єктів господарської діяльності. Отже, в період з серпня 2010 р. по лютий 2013 р. позивач здійснював оплату послуг, вартість яких завищено на загальну суму 32 747,83 грн. (т. 1 а.с.2-7).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2013 р. порушено провадження у справі № 915/408/13-г (т. 1 а.с.1).

04.04.2013 р. (Вх. № 6742/13) відповідачем до місцевого господарського суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на норми п. 1.3, п. 1.6, п. 5.2 Правил користування електричною енергією (№ 28 від 31.07.1996 р.), додаток № 2 до договору № 42/437, ст. ст. 26, 11, 12 Закону України "Про електроенергетику", Постанову НКРЕ від 13.08.1988 р. № 1052, п. 2 Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електричну енергію (Постанова НКРЕ № 564 від 06.05.1998 р.), ст. 55 та ч. 3 ст. 111 ГК України, п. 1.1 Статуту позивача та мотивовані тим, що позивач відноситься до першої групи споживачів (суб'єкт господарської діяльності) другого класу напруги (споживачі, які отримують електроенергію від постачальника в точці продажу електроенергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ). Доводи позивача стосовно завищення відповідачем тарифу та те, що до позивача повинен застосовуватись тариф для другої групи споживачів (міське та сільське населення) не підтверджені жодними доказами , а тому вимога позивача щодо повернення відповідачем безпідставно одержаних коштів в сумі 32 747,83 грн. є необґрунтованою. (т.1 а.с. 74-76)

23.04.2013 р. (Вх. № 8135/13) позивачем до господарського суду першої інстанції надано уточнення до позовної заяви, в якому позивачем змінено позовні вимоги, а саме просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на його користь за період з серпня 2010 р. по лютий 2013 р. безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів у загальній в сумі 31 268,80 грн., сплачений судовий збір в сумі 1 720,50 грн. та витрати на юридичні послуги у сумі 3 150,00 грн., зазначивши ті ж самі доводи, що і у позовній заяві. (т. 2 а.с. 93-94)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.05.2013 р. (повний текст складено та підписано 01.06.2013 р. суддею Смородіновою О.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 620,49 грн., як безпідставно отриманих грошових коштів, 3 084,69 грн. витрат на юридичні послуги та 1 720,50 грн. судового збору, в решті позову відмолено.

Рішення місцевого господарського суду, вмотивовано тим, що суд встановив, що електрична енергія позивачу необхідна виключно для здійснення його статутних завдань, населенню, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, а тому відпуск електричної енергії повинен проводиться не за тарифами першої групи споживачів (для суб'єктів господарської діяльності), а для другої групи споживачів (міське та сільське населення), а відтак вимога позивача щодо безпідставного набуття відповідачем грошових коштів є обґрунтована. Задовольняючи вимогу позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката суд зазначив, що наявні в матеріалах справи копії довідок про сплату № 0305/13-3 від 05.03.13 р. та № 0408/13-3 від 05.03.13 р. свідчать про оплату позивачем адвокату Тимошину В.В. послуг в загальному розмірі 3 150,00 грн. за договором про надання правової допомоги в господарському суді, а тому вони підлягають частковому задоволенню. ( т. 2 а.с141-150)

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Скаржник зазначив, що судом не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи та послався на ті самі доводи, що і у відзиві на позов та у додаткових поясненнях до нього.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2013 р. о 10:00 год., про що сторони згідно приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив задовольнити її.

Представники позивача в усних поясненнях наданих суду просили залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без мін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається та це встановив місцевий господарський суд, що 26.04.2010 р. між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" (правонаступником якого виступає ПАТ "Миколаївобленерго", за договором постачальник) та Споживчим товариством водокористувачів "Кінбурн-Аква" (за договором споживач) укладено договір № 42/437 "про постачання електричної енергії" (далі договір) (т. 1 а.с. 12-20).

Згідно предмету договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 5,5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

З п. п. 2.2.2 договору вбачається, що постачальник зобов'язаний постачати електроенергію, як різновид товару споживачу, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 до цього договору (додаток № 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

згідно з фактичною категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 8 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності, визначених державними стандартами (ДЕСТ 13109-97);

забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, згідно додатку № 2 „Перелік об'єктів споживача".

П.п. 2.3.2 та п. п. 2.3.3 договору встановлено обов'язок споживача, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки згідно додатку № 2 „Перелік об'єктів споживача"; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків №10 „Порядок розрахунків" та № 4 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"

З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали додаток № 2 „Перелік об'єктів споживача" до договору, згідно якого електропостачання здійснюється на 1 об'єкт споживача: Свердловина, адреса - с. Василівка, приєднання/ дозволена потужність 5,5 кВт., категорійність енергопостачання ІІІ, розрахунковий коефіцієнт 1, розрядність 6, клас напруги в точці продажу -1, тарифна група 2 (т.1 а.с. 23)

Згідно п. 5.2 договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п. 5.1 договору і погоджених постачальником обсягів, та зазначаються у додатку № 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Крім цього сторони узгодили порядок розрахунків та облік електричної енергії, так п. 7.1 встановлено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно з вимогами ПКЕЕ та Методики.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виставляв позивачу рахунки за спожиту електричну енергію за період з серпня 2010 р. по лютий 2013 р., а той оплачував її, виходячи з тарифів встановлених для 2 класу напруги (споживачі, які отримують електроенергію від постачальника в точці продажу електроенергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ). та 1 групи споживачів ( для суб'єктів господарської діяльності) і цей факт визнається обома сторонами спору.

Позивач з посиланням на те, що він відноситься до 2 групи споживачів (міське та сільське населення) вважає, що відповідач безпідставно виставляв йому рахунки за електроенергію за тарифами для 1 групи споживачів ( для суб'єктів господарської діяльності), а тому повинен повернути зайве отримані грошові кошти.

Скаржник вважає, що позивач відноситься до 2 класу напруги та 1 групи споживачів, а відтак він (відповідач) підставно виставляв позивачу рахунки за тарифами для вказаної групи і позивач сплачував їх, а тому правових підстав відносити позивача до 2 групи споживачів і відповідно для повернення нібито зайве сплачених коштів у суду не було.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовував свою позицію тим, що позивача, враховуючи його правовий статус, статутні документи , вид та мету діяльності, згідно приписів чинного законодавства, слід відносити до 2 групи споживачів (населення, населені пункти ) та 2 класу напруги, а відтак відповідач безпідставно застосовував до позивача тариф встановлений для 1 групи споживачів.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даною мотивацією суду першої інстанції за огляду на таке.

Згідно ст.ст. 11, 12 і 17 Закону України „Про електроенергетику" органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики і основним завданням якої є зокрема, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

Згідно п. 8. Постанови Кабінету Міністрів України, від 25.12.1996, № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію (далі по тексту НКРЕ), що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення.

Статтею 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів) встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ), затвердженого Указом президента України 23.11.2011р. №1059/2011 ця комісія має право видавати нормативно правові акти щодо регулювання електроенергетики, в т.ч. встановлювати (змінювати) ціни тарифи на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання, а також давати роз'яснення щодо застосування виданих нею нормативно правових актів та встановлених тарифів.

Тимчасовою методикою розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії") затвердженою Постановою Національної комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ), від 06.05.1998, № 564 споживачі електричної енергії об'єднані у дві групи: 1 група - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи - підприємці та 2 група - міське та сільське населення, а Постановою НКРЕ від 13.08.1998, № 1052 "Про Порядок визначення класів споживачів" споживачі електричної енергії розподіляються на два класи зокрема: до 1 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

З Статуту позивача вбачається, що його засновано споживачами питної води - мешканцями села Василівка Очаківського району Миколаївської області, шляхом об'єднання фізичних осіб на основі потреб у питній воді на добровільних засадах. Позивач є непідприємницьким товариством та не має на меті отримання прибутку і фінансується за рахунок внесків членів споживчого товариства, інших джерел не заборонених законодавством. Згідно пунктам 2.1-2.5 Статуту позивача метою його створення є задоволення споживчих потреб членів споживчого товариства у питній воді, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю .

Основними завданнями споживчого товариства є:

-підвищення життєвого рівня членів споживчого товариства, захист їх майнових інтересів і соціальних прав, що випливають у в зв'язку із споживанням питної води;

-створення системи економічної і соціальної самодопомоги в питаннях спільного утримання, експлуатації, ремонту водопровідних мереж, споруд устаткування направленої на споживання питної води;

-залучення товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів для ефективного та раціонального утримання, експлуатації, ремонту водопровідних мереж, споруд, устаткування;

-створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження діяльності споживчого товариства направленої на забезпечення споживання питної води. Споживче товариство самостійно визначає та планує основні види діяльності, направлені на споживання питної води, відповідно до законодавства.

Основні види діяльності направлених на забезпечення мети та основних завдань споживчого товариства:

-розподілення питної води для населення;

-спільне утримання, експлуатація, ремонт водопровідних мереж, споруд, устаткування;

- експлуатація та утримання будівель, приміщень, необхідних для забезпечення мети та основних завдань.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2010 року, на підставі рішення виконкому Покровської сільської ради № 9 від 30.03.2010 р., Покровська сільська рада, далі - власник, надала, а позивач прийняв для спільного утримання, експлуатації, ремонту водопровідну мережу, споруди, устаткування Покровської сільської ради, які розташовані за адресою: село Василівка, Очаківського району, Миколаївської області на строк до 01.04.2020 року.

Відповідно до складеного та підписаного сторонами акту приймання-передачі об'єктів комунальної власності для спільного утримання, експлуатації та ремонту, до складу об'єктів комунальної власності увійшли дві свердловини, про одну з яких (св. № 144) і йде мова в спірних відносинах. В пункті 3 цього акту визначено: використання об'єктів комунальної власності для задоволення потреб жителів села Василівка в питній воді.

Згідно ст. 55 Господарського Кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до приписів частини другої вказаної статті суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарська діяльність згідно норм ГК України поділяється на два види, а саме:

- підприємництво яке визначено як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст. 42 ГК);

- некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку ( ст.52 ГК).

Враховуючи вищезазначені норми права та положення Статуту позивача можна зродити висновок, що позивач є споживчим товариством, юридичною особою, яке займається некомерційним господарюванням .

Проте враховуючи аналіз вищезазначених правових норм некомерційне господарювання є різновидом господарської діяльності, а відтак позивач є суб'єктом господарської діяльності.

Як зазначалось вище Тимчасовою методикою розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії") затвердженою Постановою Національної комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ), від 06.05.1998, № 564 споживачі електричної енергії об'єднані у дві групи: 1 група - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи - підприємці та 2 група - міське та сільське населення.

Зі змісту вказаної Методики вбачається, що Національна комісія регулювання електроенергетики відносить до 1 групи всіх суб'єктів господарської діяльності не поділяючи їх комерційну та некомерційну господарську діяльність і не виключаючи суб'єктів господарювання які займаються некомерційною діяльністю з цієї групи.

Враховуючи вказані норми позивача слід відносити до 1 групи споживачів.

Слід також зазначити що, Національна комісія регулювання електроенергетики у своєму листі від 28.01.205р. №03-39-09/510 роз'яснила наступне:

Відповідно до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ від 10.03.99 N 309 (далі - Порядок), до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач, освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів.

Отже, споживачі відносяться до категорії населених пунктів лише в частині використання електроенергії за загальним розрахунковим лічильником на електроустановки, розташовані в окремих жилих будинках, квартирах, або гуртожитках і при цьому електроенергія повинна споживатися лише на індивідуально-побутові потреби населення, або технічні цілі, освітлення дворів, східців і номерних знаків.

Для подачі води та тепла споживачам підлеглої території, в тому числі і виключно населенню (тобто для задоволення комунально-побутових потреб) використовуються окремо збудовані технологічні споруди, що містять насоси, які забезпечують технологічний процес надання послуг з тепло -, або водопостачання.

У цьому випадку (незалежно від того, хто є володарем даної установки, - кооператив, співтовариство мешканців мікрорайону тощо) електрична енергія закуповується з метою забору питної води зі свердловини та її подальшого постачання. Тобто населенням споживається не електроенергія безпосередньо, а вода, що передається за її допомогою.

Виходячи з зазначеного, розрахунки за електроенергію, спожиту на забезпечення тепло - або водопостачання, в тому числі і виключно населення, повинні проводитись за роздрібними тарифами на електроенергію."

Аналіз положень вказаного листа надає можливість зробити висновок , що позивач , який використовує отриману від відповідача електричну енергію з метою забору питної води зі свердловини для її подальшого постачання своїм членам , тобто члени позивача (населення) споживають не електроенергію, а воду , що передається за її допомогою, а відтак розрахунки за цю електроенергію, повинні проводитись за роздрібними тарифами на електроенергію.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги вищевказаний лист НКРЕ пославшись на те, що він не нормативним документом і тому не є обов'язковим до виконання, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, згідно Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ), затвердженого Указом президента України 23.11.2011р. №1059/2011 ця комісія має право видавати нормативно правові акти щодо регулювання електроенергетики, в т.ч. встановлювати (змінювати) ціни тарифи на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання, а також давати роз'яснення щодо застосування виданих нею нормативно правових актів та встановлених тарифів.

Вказаний лист є нічим іншим як роз'ясненням НКРЕ щодо застосування виданих нею нормативно правових актів та встановлених тарифів, а відтак є обов'язковим до виконання (застосування) учасниками відносин з енергопостачання.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд неправильно розтлумачив зміст вище вказаних правових норм права та дійшов помилкового висновку що згідно цих норм позивача слід відносити до 2 групи споживачів.

Проте, як зазначалось вище, при укладанні договору сторони підписали додаток № 2 „Перелік об'єктів споживача" до договору, який є невіємною частиною договору і саме з урахуванням зазначених в ньому даних повинен визначається тариф на електропостачання за цим договором.

У вказаному додатку зазначено, що згідно електропостачання здійснюється на 1 об'єкт споживача: Свердловина, адреса - с. Василівка, приєднання/ дозволена потужність 5,5 кВт., категорійність енергопостачання ІІІ, розрахунковий коефіцієнт 1, розрядність 6, клас напруги в точці продажу -1, тарифна група 2 (т.1 а.с. 23)

З викладеного вбачається, що сторони узгодили що позивач як споживач за договором відноситься до першого класу напруги та другої тарифної групи .

Слід зазначити, що проект договору надавався відповідачем, як постачальником електроенергії і саме він вносив в договір та додатки до нього відомості про позивача, в т.ч. стосовно класу напруги та тарифної групи, а позивач, як споживач електроенергії лише погодився з вказаними в договорі (додатках до нього) відомостями.

З викладеного вбачається, що відповідач, як постачальних електроенергії, на час укладання договору вважав, що позивача слід відносити до першого класу напруги та другої тарифної групи.

Згідно 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами ,

Умови договору щодо класу та тарифної групи на переконання колегії суддів для даного виду договору є істотними, оскільки без них неможливо встановити конкретний тариф (ціну) на електроенергію

Будь-які зміни до умов договору в частині визначення класу та групи позивача не вносились.

За таких обставин , з урахуванням умов додатку два до договору ( зазначених в цьому додатку відомостей щодо споживач) обов'язкових для обох сторін, відповідач повинен був виставляти позивачу рахунки за тарифом передбаченим для споживачів які відносяться до першого класу напруги та другої тарифної групи, а тому виставлення рахунків у порушення умов договору як для споживачів які відносяться до першого класу напруги та першої тарифної групи є порушенням умов договору.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач виставляв позивачу рахунки на по сплаті грошових коштів у розмірі більшому ніж передбачено умовами договору і відповідно безпідставно отримав від позивача грошові кошті у розмірі більшому ніж мав отримувати, враховуючи умови договору.

За таких обставин різниця між фактично отриманими грошовими коштами та тими коштами які позивач повинен був сплатити відповідно до умов договору є безпідставно отриманими коштами які відповідно до приписів ст.1212 ЦК України підлягають поверненню платнику цих коштів, тобто позивачеві.

Здійснивши перерахунок вказаної різниці колегія судді встановила що різниця дійсно дорівнює 30 620,49 грн. тобто тій сумі яку стягнув місцевий суд з відповідача.

Враховуючи викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2013 р. по справі № 915/408/13-г - залишити без змін (з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови), а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" - без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.07.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В. В.