Постанова

від 28.05.2013 по справі 5023/8491/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5023/8491/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного твариства "Регіон-Банк" на ухвалувід 18.02.2013 господарського суду Харківської області та на постанову від 22.03.2013 Харківського апеляційного господарського суду за заявою Приватного підприємства "Меркурій Плюс" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі№ 5023/8491/11 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного твариства "Регіон-Банк" доПриватного підприємства "Меркурій Плюс" простягнення коштів В судове засідання прибули представники сторін: позивачаПензева М.М. (дов. від 15.02.2013 № 01-27/250); відповідачане з'явились; ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2013 у справі № 5023/8491/11 (суддя Светлічний Ю.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 (колегія суддів: Фоміна В.О. - головуючий, судді - Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.), заяву боржника - Приватного підприємства "Меркурій Плюс" (надалі - ПП "Меркурій Плюс") про визнання наказу від 05.01.2012 у справі № 5023/8491/11 таким, що не підлягає виконанню - задоволено; визнано наказ господарського суду Харківської області по справі № 5023/8491/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк" (надалі - ПАТ "Регіон-Банк") до ПП "Меркурій Плюс" про стягнення з останнього заборгованості 408 390,03 грн. у тому числі: кредитної заборгованості у сумі 342 889,81 грн.; заборгованості по відсоткам у сумі 48698,21 грн.; штрафних санкцій - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків на підставі пункту 4.1. Кредитного договору, у розмірі 4 576,37 грн., штрафних санкцій згідно ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням індексу інфляції - 12 225,64 грн., державного мита у розмірі 4 083,90 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., виданий 05.01.2012 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач (стягувач) - ПАТ "Регіон-Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 скасувати, і прийняти нове рішення про залишення наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2012 в законній силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 3, 33, 36 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 591, 598, 599 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4 3 , 4 7 , 117 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття не законних та не обґрунтованих судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 у справі № 5023/8491/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суд від 08.02.2012, стягнуто з ПП "Меркурій Плюс" на користь ПАТ "Регіон-Банк" заборгованість по Кредитному договору № 06-7/2-08 від 11.08.2008 у розмірі 408 390,03 грн. у тому числі: суму заборгованості за кредитом 342 889,81 грн.; суму заборгованості по відсоткам 48 698,21 грн.; штрафні санкції - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків на підставі пункту 4.1. Кредитного договору, 4 576,37 грн., штрафні санкції згідно ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням індексу інфляції 12 225,64 грн., державне мито у розмірі 4 083,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На виконання зазначеного рішення суду господарським судом Харківської області видано наказ № 5023/8491/11 від 05.01.2012, який 12.04.2012 позивачем (стягувачем) - ПАТ "Регіон-Банк" пред'явлений до примусового виконання органу державної виконавчої служби.

06.02.2013 боржник (відповідач) - ПП "Меркурій Плюс" звернувся до господарського суду з заявою, на підставі ст. 117 ГПК України, про визнання наказу № 5023/8491/11, виданого 05.01.2012 господарським судом Харківської області таким, що не підлягає виконанню. Заява обгрунтована тим, що Банком як Іпотекодержателем використано право позасудового задоволення його вимог до боржника за рахунок заставленого майна, як передбачено договором іпотеки (ст. 36 Закону України "Про іпотеку") шляхом продажу від свого імені заставленого (іпотечного) майна будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (ст. 38 Закону України "Про іпотеку"); при цьому скориставшись правом позасудового задоволення своїх забезпечених вимог Банк втратив право на стягнення з ПП "Меркурій Плюс" коштів за наказом № 5023/8491/11 від 05.01.2012, оскільки відповідно до частини 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, а тому наказ має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Приймаючи ухвалу про задоволення заяви боржника (відповідача), місцевий господарський суд виходив з того, що з метою забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ПП "Меркурій Плюс", між ПАТ "Регіон-Банк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Інтер-Док" (Іпотекодавець) укладений Договір іпотеки від 11.08.2008, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 3, 3а, 3б, 3в, 3г, 6, 8, площею 126,5 кв. м та 58/100 частин приміщень № 4, 7, 10, 79, площею 23,6 кв.м, загальною площею 150,1 кв.м, в житловому будинку літ. "А-9" по вул. Плеханівській, 147 в м. Харкові, які належать на праві приватної власності майновому поручителю - ТОВ "Інтер-Док" на підставі Договору купівлі-продажу від 11.02.2008, посвідченого Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за реєстровим № 789, зареєстрованого в КП "Харківське Міське бюро технічної інвентарізації" 21.05.2008 за № 9915819, номер запису 2925 в книзі 1, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18892782, виданим КП "Харківське Міське бюро технічної інвентарізації" 21.05.2008. Пунктом 4 цього іпотечного договору встановлено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, в разі невиконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, шляхом продажу від свого імен предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п. 4.3).

Способи задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки визначені частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", і зокрема шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з умов Договору іпотеки від 11.08.2008 та вищенаведених законодавчих приписів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони іпотечного договору узгодили можливість позасудового врегулювання вимог Іпотекодержателя в разі невиконання позичальником умов кредитного договору, відповідно до приписів Закону України "Про іпотеку".

В подальшому, іпотекодержатель скористався обумовленою Договором та передбаченою Законом можливістю звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, і 04.04.2012 між ПАТ "Регіон-Банк" (продавець) та гр. Гордієнко М.П. (покупець) був укладений договір купівлі-продажу предмету іпотеки-нежитлових приміщень 1-го поверху № 2, 3, 3а, 3б, 3в, 3г, 6, 8, площею 126,5 кв.м та 58/100 частин приміщень № 4, 7, 10, 79, площею 23,6 кв. м, загальною площею 150,1 кв. м в житловому будинку літ. "А-9" по вул. Плеханівській, 147 в м. Харкові, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим № 884 від 04.04.2012. Згідно з пунктом 3 цього Договору продаж вчинено за 296 000,00 грн.

Відповідно до частини 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

За таких обставин та враховуючи положення до частини 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ПАТ "Регіон-Банк" скористався правом, передбаченим пунктом 4.3. Договору іпотеки та ст. 38 Закону України "Про іпотеку", і здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом укладення договору купівлі-продажу від 04.04.2012, у зв'язку з чим будь-які наступні вимоги Банку щодо виконання ПП "Меркурій плюс" основного зобов'язання (які випливають з Кредитного договору № 06-7/2-08 від 11.08.2008) є недійсними, а тому наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2012 у справі № 5023/8491/11 на підставі ст. 117 ГПК України є таким, що не підлягає виконанню.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки згідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Також, відповідно до частини 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню з підстав, передбачених частиною 4 цієї статті, зокрема, у разі коли наказ видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин; при цьому в залежності від встановлених обставин господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, однією з підстав для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, є відсутність обов'язку боржника за наказом повністю чи частково у зв'язку з його припиненням іншою особою або з інших причин.

До таких іншин підстав слід відносити погашення грошових вимог кредитора до боржника за рахунок заставленого майна майнового поручителя відповідно до приписів Закону України "Про іпотеку".

Так, судами встановлено, що за рахунок майна майнового поручителя (іпотекодавця) - ТОВ "Інтер-Док" в позасудовому порядку кредитором (іпотекодержателем) отримано задоволення своїх на суму 296000,00 грн., в отже в силу частини 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" вимоги іпотекодержателя до боржника основного зобов'язання є недійсними на суму 296000,00 грн., в той час як наказ визнаний таким, що не підлягає виконанню на суму 408390,03 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому судами не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність обов'язку боржника сплатити заборгованість по Кредитному договору № 06-7/2-08 від 11.08.2008 у розмірі 408390,03 грн., яку задоволено до стягнення рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 у справі № 5023/8491/11, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України і виконується в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, переглядаючи оскаржувані судові акти, колегія суддів вважає висновки судів передчасними та такими, що прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, які мають значення для правильного розгляду по суті заяви про визнання наказу таким, що не підлянає виконанню.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі ухвали господарського суду Харківської області від 18.02.2013 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2013, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи щодо відсутності повністю чи частково обов'язку боржника, дати їм належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного твариства "Регіон-Банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 та ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2013 у справі № 5023/8491/11 скасувати.

Справу № 5023/8491/11 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук