Постанова

від 31.07.2013 по справі 5023/8491/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р. Справа № 5023/8491/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників:

стягувача - Пензевої М.М. за довіреністю №01-27/250 від 15.02.2013 р.,

боржника - Коваль А.П. за довіреністю б/н від 02.02.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меркурій Плюс" (вх. №2065/2-8 від 03.07.2013 р.) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2013 р. за заявою боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі №5023/8491/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк", м. Харків

до Приватного підприємства "Меркурій Плюс", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.) від 21.06.2013 р. заяву Приватного підприємства "Меркурій Плюс" про визнання наказу господарського суду Харківської області у справі №5023/8491/11, виданого 05.01.2012 р., таким, що не підлягає виконанню, та витребування його з відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області задоволено частково; визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Харківської області, виданий 05.01.2012 р. на виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011 р. у справі №5023/8491/11 за позовом ПАТ "Регіон-Банк" до ПП "Меркурій Плюс" в частині стягнення з ПП "Меркурій Плюс" 305420,00 грн.; направлено оригінал наказу господарського суду Харківської області, виданий 05.01.2012 р. у справі №5023/8491/11 стягувачу - ПАТ "Регіон-Банк" для подальшого виконання в частині стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором №06-7/2-08 від 11.08.2008 р. у розмірі 102970,03 грн.

Приватне підприємство "Меркурій Плюс" з ухвалою господарського суду від 21.06.2013 р. не погодилось, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу в частині незадоволення вимоги в розмірі 102970,03 грн. та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі, визнавши наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2012 р. таким, що не підлягає виконанню повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що іпотекодержатель - ПАТ "Регіон - Банк" скористався обумовленою кредитним договором та передбаченою законом можливістю звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та 04.04.2012 р. реалізував заставне майно третій особі за 296 000,00 грн. та вважає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, тому що в такому випадку відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним. Оскільки зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним, то і спірний наказ не підлягає виконанню в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 591 Цивільного кодексу України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальними законами, які мають перевагу в застосуванні до даних правовідносин кредитора і боржника щодо способів звернення стягнення на предмет обтяження та наслідків таких дій кредитора є Закони України "Про іпотеку" та "Про збезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень", нормами яких передбачено, що у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечення обтяження (застосування позасудового врегулювання), відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.

Отже, в даному випадку, іншою причиною згідно зі ст. 117 ГПК України, за якою господарський суд має підстави визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю, законом визначено не розмір отриманої суми від реалізації предмета іпотеки, а сам спосіб застосування позасудового врегулювання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 17.07.2013 р.

16.07.2013 р. до Харківського апеляційного господарського суду від стягувача - ПАТ "Регіон-Банк" надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. №5910), в яких він просить відмовити боржнику в задоволенні апеляційної скарги з підстав її необгрунтованості, а ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2013 р. у справі № 5023/8491/11 залишити без змін.

В судовому засіданні 17.07.2013 р. оголошено перерву до 25.07.2013 р.

23.07.2013 р. боржник надав копію звіту (вх. №6189) про незалежну оцінку вартості нерухомого майна (предмету іпотеки), якою керувались сторони при укладенні договору іпотеки, та інормаційно-аналітичну довідку щодо індексу зміни цін на ринку продажу офісної нерухомості в м. Харкові станом на 30.05.2008 р. та на 01.04.2012 р.

25.07.2013 р. стягувач надав пояснення (вх. №6237) стосовно вартості предмету іпотеки та суми продажу в процедурі позасудового звернення стягнення на майно.

У судовому засіданні 25.07.2013 р. представник заявника скарги підтримав вимоги апеляційної скарги з урахуванням наданих доказів та пояснень.

Представник стягувача проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу ПП "Меркурій Плюс" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2013 р. у справі №5023/8491/11 - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У жовтні 2011 р. ПАТ "Регіон-Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Меркурій Плюс", м. Харків про стягнення з врахуванням уточнення позовних вимог заборгованості за кредитним договором №06/7/2-08 від 11.08.2008 р. в сумі 408 390,03 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року позов задоволено, стягнуто з ПП "Меркурій Плюс" на користь ПАТ "Регіон-Банк" заборгованість у сумі 408390,03 грн. у тому числі: за кредитом 342889,81 грн.; по відсоткам 48698,21 грн.; штрафні санкції - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, згідно з п.4.1. кредитного договору 4576,37 грн., штрафні санкції згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням індексу інфляції - 12225,64 грн., державне мито у розмірі 4083,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили 05.01.2012 р. господарським судом Харківської області було видано наказ про стягнення з боржника вказаної суми зі строком дії для пред'явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до 27.12. 2012 р.

06.02.2013 р. боржник подав до місцевого господарського суду заяву про визнання наказу господарського суду Харківської області у справі №5023/8491/11, виданого 05.01.2012 р., таким, що не підлягає виконанню, та витребування його з відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2013 р. (суддя Светлічний Ю.В.) заяву боржника про визнання наказу від 05.01.2012 р. у справі №5023/8491/11 таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано наказ господарського суду Харківської області у справі №5023/8491/11 за позовом ПАТ "Регіон-Банк" до ПП "Меркурій Плюс" про стягнення з відповідача заборгованості 408 390,03 грн., у тому числі: суми заборгованості за кредитом 342889,81 грн.; суми заборгованості по відсоткам 48698,21 грн.; штрафних санкцій - пені за прострочення сплати кредиту та відсотків згідно з п.4.1. кредитного договору 4 576,37 грн., штрафних санкцій згідно зі ст.625 ЦК України з урахуванням індексу інфляції - 12 225,64 грн., державного мита у розмірі 4 083,90 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., виданий 05.01.2012 р., таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2013 р. у справі № 5023/8491/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2013 р. у справі №5023/8491/11 про визнання наказу господарського суду від 05.01.2012 р. таким, що не підлягає виконанню, скасовано.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 28.05.2013 р. зазначив про недодержання судами першої та апеляційної інстанції вимог ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та зазначив на необхідність з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи щодо відсутності повністю чи частково обов'язку боржника щодо сплати заборгованості по договору кредиту № 06-7/2-08 від 11.08.2008р., яку задоволено до стягнення рішенням господарського суду від 07.12.2011р., дати їм належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Під час нового розгляду справи господарським судом (ухвала від 21.06.2013 р.) визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Харківської області, виданий 05.01.2012 р. на виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011 р. у справі №5023/8491/11 за позовом ПАТ "Регіон-Банк" до ПП "Меркурій Плюс" в частині стягнення з ПП "Меркурій Плюс" 305420,00 грн.; направлено оригінал наказу господарського суду Харківської області, виданий 05.01.2012 р. у справі №5023/8491/11 стягувачу - ПАТ "Регіон-Банк" для подальшого виконання в частині стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором №06-7/2-08 від 11.08.2008 р. у розмірі 102970,03 грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач ПАТ "Регіон-Банк" скористався правом, передбаченим п. 4.3 договору іпотеки і ст. 38 Закону України "Про іпотеку", та здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом укладення договору купівлі-продажу від 04.04.2012 р., за яким було реалізоване майно майнового поручителя ТОВ "Інтер-Док", тобто, в позасудовому порядку було вирішено питання саме про реалізацію заставного майна, яке належало іпотекодавцю - майновому поручителю.

Також місцевим господарським судом було встановлено, що обов'язок Приватного підприємства "Меркурій Плюс" зі сплати заборгованості за кредитним договором № 06-7/2-08 від 11.08.2008 р., визнаний рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 р., відсутній частково у сумі 305 420,00 грн. у зв'язку з його добровільним виконанням, та станом на 15.02.2013 р. залишок заборгованості Приватного підприємства "Меркурій Плюс" перед ПАТ "Регіон-Банк" складає: суму основного боргу за кредитом у розмірі 46 889,81 грн., суму заборгованості по відсоткам - 39 278,21 грн., штрафні санкції: пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків згідно з п.4.1. кредитного договору - 4 576,37 грн., штрафні санкції згідно зі ст. 625 ЦК України з урахуванням індексу інфляції - 12 225,64 грн., а всього 102 970,03 грн.

За таких обставин заява Приватного підприємства "Меркурій Плюс" в частині визнання наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2012 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми в розмірі 305 420,00 грн. в зв'язку з добровільним виконанням, визнана судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги заявника про визнання наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2012 р. таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Приватного підприємства "Меркурій Плюс" суми у розмірі 102970,03 грн. - місцевим господарським судом було відмовлено в її задоволенні з тих підстав, що вимоги суду щодо погашення суми заборгованості за кредитом у розмірі 46889,81 грн., суми заборгованості по відсоткам у розмірі 39278,21 грн., штрафних санкцій - пені за прострочення сплати кредиту та відсотків згідно з п.4.1. кредитного договору - 4 576,37 грн., штрафних санкцій згідно зі ст. 625 ЦК України з урахуванням індексу інфляції - 12 225,64 грн. відповідачем не виконані, докази на їх виконання відсутні.

Щодо вимог стягувача про видачу нового наказу про стягнення з Приватного підприємства "Меркурій Плюс" заборгованості у розмірі 102970,03 грн., господарський суд не знайшов правових підстав для видачі нового наказу, враховуючи приписи п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., в якому встановлено, що за результатами розгляду заяви виноситься ухвала, а не видається наказ.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Предметом стягнення за рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 р. у справі №5023/8491/11 є заборгованість відповідача за кредитним договором № 06-7/2-08, укладеним 11.08.2008 р. між АКРБ "Регіон-Банк" (ПАТ "Регіон-Банк") та ПП "Меркурій плюс".

З метою забезпечення виконання зобов'язання ПП "Меркурій плюс" за вказаним кредитним договором в повному обсязі 11.08.2008 р. між ТОВ "Інтер-Док" і ПАТ "Регіон-Банк" було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, З, 3а, 3б, 3в, 3г, 6, 8, площею 126,5 кв.м. та 58/100 ч. приміщень № 4, 7, 10, 79, площею 23,6 кв.м., загальною площею 150,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-9", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 147, які належать майновому поручителю ТОВ "Інтер-Док". За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки визначена в сумі 1 038 333,00 грн.

Пунктом 4.3 зазначеного договору іпотеки сторони передбачили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає йому право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору, зокрема, шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодержателем і іпотекодавцем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню, і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі відповідного рішення суду або договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, сторони іпотечного договору узгодили можливість позасудового врегулювання в разі невиконання позичальником умов кредитного договору відповідно до приписів Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів зазначає, що продаж предмету іпотеки відбувся 04.04.2012 р., тобто після прийняття господарським судом рішення (07.12.2011 р.) та видачі 05.01.2012 р. наказу суду про стягнення з боржника коштів, а також відкриття виконавчого провадження 23.02.2012 р.

В позасудовому порядку було вирішено питання про реалізацію заставного майна, що належало іпотекодавцю - майновому поручителю ТОВ "Інтер-Док", та ніяк не було вирішено питання з самим позичальником - ПП "Меркурій Плюс", оскілки він є відмінним від іпотекодавця.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що після реалізації заставного майна вимог до майнового поручителя стягувач не пред'являв.

Згідно з ч. 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Закон України "Про іпотеку" у ст. 1 визначає терміни в такому значенні:

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи приписи вищенаведених норм права, вбачається, що у разі використання іпотекодержателем свого права звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, його вимоги щодо виконання зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою є недійсними, як до іпотекодавця так і до іншої особи (позичальника).

Проте, ч. 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що недійсними є саме наступні вимоги іпотекодержателя.

Отже, враховуючи приписи вищенаведених норм права, вбачається, що у разі використання іпотекодержателем свого права звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, його вимоги щодо виконання зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою, є недійсними, як до іпотекодавця так і до іншої особи (позичальника). Проте, ч. 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що недійсними є саме наступні вимоги іпотекодержателя.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких наступних вимог ПАТ "Регіон-Банк" до Приватного підприємства "Меркурій Плюс" або до ТОВ "Інтер-Док", тобто таких вимог, які виникли після укладення 04.04.2012 р. між ПАТ "Регіон-Банк" та Гордієнко М.П. договору купівлі-продажу предмету іпотеки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання заявника скарги на ч. 6 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" та на ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" є помилковим, оскільки в даному випадку мав місце факт продажу заставного майна третій особі на підставі розділу 4. застереження про задоволення вимог іпотекодержателя договору іпотеки від 11.08.2008 р. та часткове погашення заборгованості за договором кредиту № 06-7/2-08 від 11.08.2008 р. за рахунок заставного майна майнового поручителя ТОВ "Інтер-Док".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що обов'язок Приватного підприємства "Меркурій Плюс" сплатити заборгованість за кредитним договором № 06-7/2-08 від 11.08.2008 р. встановлено та визнано рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 у справі № 5023/8491/11, що набрало законної сили, та на виконання якого 05.01.2012 року було видано відповідний наказ.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства… (ст. 526 ЦК України), боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 115 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню з підстав, передбачених частиною 4 цієї статті, зокрема, у разі коли наказ видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин; при цьому в залежності від встановлених обставин господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів встановлено та не заперечується стягувачем факт добровільного виконання боржником сплати заборгованості за кредитним договором № 06-7/2-08 від 11.08.2008 р. в сумі 305420,00 грн. Отже, у Приватного підприємства "Меркурій Плюс" перед ПАТ "Регіон-Банк" існує заборгованість в сумі 102970,03 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 46 889,81 грн., сума заборгованості по відсоткам 39278,21 грн., штрафні санкції - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків згідно з п.4.1. кредитного договору - 4 576,37 грн., штрафні санкції згідно зі ст. 625 ЦКУ з урахуванням індексу інфляції - 12 225,64 грн.

Таким чином, оскільки боржник не надав доказів сплати заборгованості в сумі 102970,03 грн., то підстави для визнання наказу в цій частині таким, що не підлягає виконанню, у суду відсутні.

Щодо вимог стягувача про видачу нового наказу про стягнення з Приватного підприємства "Меркурій Плюс" заборгованості у розмірі 102970,03 грн. - колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з врахуванням приписів п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р.

Стосовно питання вартості предмету іпотеки та суми продажу в процедурі позасудового звернення стягнення на майно, яку боржник вважає заниженою, колегія суддів зазначає наступне.

Стягувач надав суду апеляційної інстанції пояснення, в яких, зокрема зазначив, що згідно з п. 3.2.6. договору іпотеки від 11.08.2008 р. сторони погоджуються з тим, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у будь-якому випадку його вартість буде визначатися на підставі акта незалежної оцінки нерухомого майна станом на момент реалізації або на момент набуття банком права власності.

Крім того, за період з часу передачі в іпотеку (11.08.2008 р.) до дати проведення оцінки майна (27.03.2012 р.) власником майна - ТОВ "Інтер-Док" капітальний чи поточний ремент не проводились, власник майна не підтримував його в належному стані, внаслідок чого зменшувалась ринкова вартість майна, частина нежитлових приміщень була передана майновим поручителем в оренду -всі ці фактори позначились на визначенні вартості майна 27.03.2012 р. З врахуванням зазначеного стягувач вважає, що реалізація предмету іпотеки здійснена за реальну вартість продажу майна, що знаходилось під іпотечним обтяженням. Вартість обгрунтована та визначена відповідно до вимог чинного законодавства.

Також ПАТ "Регіон-Банк" повідомляє про те, що майновий поручитель -ТОВ "Інтер-Док" та боржник звертались до Комінтернівського районного суду з позовними заявами про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету іпотеки та стягнення суми - різниці між ціною продажу нежитлових приміщень та їх ринковою ціною на момент продажу:

- у справі №2020/7631/2012 - ухвалою суду від 12.10.2012 р. у зв'язку з систематичною неявкою позивача - ТОВ "Інтер-Док" в судове засідання позов залишено без розгляду;

- у справі № 2020/11239/2012 - ухвалою суду від 05.02.2013 р. позов залишено без розгляду у зв'язку з відмовою позивача від позову.

До того ж, колегія суддів зазначає, що вимоги ПП "Меркурій Плюс" стосовно об'єктивності та обгрунтованості оцінки майна - предмету іпотеки за договором іпотеки від 11.08.2008 р., проведеної суб'єктом незалежної оціночної діяльності, та вартості його продажу не були предметом розгляду даної справи в суді першої інстанції, тому не підлягають розгляду і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що ухвала господарського суду Харківської області від 21.06.2013 р. у справі №5023/8491/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меркурій Плюс", м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2013 р. у справі № 5023/8491/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.07.2013 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.