Рішення

від 18.02.2009 по справі 36/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/56

18.02.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс»

До                                    Приватного підприємства «Консалтінг-Інвест»

про                          стягнення 56 000,00 грн.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача            Кудін Г.О. по довіреності № 1201/2 від 12.01.2009р.

Від відповідача            не з'явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс»про стягнення з Приватного підприємства «Консалтінг-Інвест»56 000,00 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 40/05 від 01.09.2005р. про надання послуг щодо оформлення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2009р. порушено провадження у справі № 36/56, розгляд справи призначено на 18.02.2009р.

В судовому засіданні 18.02.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 18.02.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 23.01.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та в витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 599785 від 17.02.2009р., доданому до матеріалів справи. Зазначену ухвалу відповідач отримав 27.01.2009р., що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 6934491.  

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс»(далі позивач, замовник) та Приватним підприємством «Консалтінг-Інвест»(далі відповідач, виконавець) 01.09.2005р. було укладено договір № 40/05 про надання послуг щодо оформлення оренди земельної ділянки.

За умовами договору відповідач зобов'язався надати позивачу юридичні, інформаційні, консультаційні, представницькі та інші послуги щодо оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди (пункт 1.1 договору).

Сторони домовились (п. 2.5 договору), що надання послуг за договором здійснюється за етапами та згідно Графіку надання послуг (Додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.4.1. договору кожний виконаний послуги приймаються по виконанню кожного етапу на підставі акту приймання етапу, який підписується сторонами в 5-денний термін після фактичного надання послуг за етапом (досягнення результату надання послуг за етапом). Також Графіком встановлені результати, які мають бути отримані при виконанні кожного етапу.

Термін надання послуг за договором –до 15.08.2006р. включно (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4.3 договору послуги за договором вважаються наданими виключно за умови досягнення результату надання послуг –укладений замовником, нотаріально посвідчений з державною реєстрацією, договір оренди земельної ділянки на максимально дозволений термін, але не менш як на 12 років під розміщення, реконструкцію та експлуатацію торгівельно-офісного комплексу. Для частин земельної ділянки, які розташовані в межах червоних ліній, строк оренди визначається обмеженнями, встановленими чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2 договору виконавець проводить обумовлені договором роботи в повному обсязі власними силами, а при необхідності з залученням від свого імені та за власний рахунок сторонніх спеціалістів та організацій.

Виконавець зобов'язаний, зокрема, укладати з третіми особами від свого імені та за свій рахунок договори, що пов'язані із виконанням договору, в тому числі щодо виконання землевпорядних робіт, проведення державної експертизи, замовлення кадастрової інформації, проведення оцінки земельної ділянки тощо (п. 3.1.2 договору), повідомляти замовника про стан надання послуг по договору, надавати Позивачу оригінали або копії документів, що стосуються виконання договору (п. 3.1.5 договору).

Сторони домовились (п. 4.1 договору), що вартість надання послуг за договором складає 90 000,00 грн., включаючи ПДВ 15 000,00 грн..

Згідно п. 4.2.1 договору вартість надання послуг сплачується замовником наступним чином: платіж у розмірі 56 000,00 грн., в тому числі ПДВ 9 333,33 грн. –не пізніше 5 банківських днів після надання рахунку виконавцем; платіж у розмірі 24 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 000,00 грн. –не пізніше 5 банківських днів після підписання акту приймання етапу № 5; платіж у розмірі 10 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн. –не пізніше 5 банківських днів після підписання акту приймання робіт.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 596/05 від 19.10.2005р. на суму 56 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 51909 від 19.10.2005р. сплатив Відповідачу 56 000,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, оскільки обумовлені договором послуги не надав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За договором про надання послуг, згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.  

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Це стосується відповідача, який належними засобами доказування повинен був довести, що ним умови договору виконані належним чином.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він, згідно з п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку прострочення надання послуг, в тому числі і за окремим етапом, понад 3 місяці або недосягнення результату надання послуг з будь-яких причин замовник має право відмовитись від цього договору в односторонньому порядку, повідомивши про це виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів; при цьому виконавець зобов'язаний повернути замовнику всі кошти, отриманні від замовника під час виконання цього Договору.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок  у семиденний строк від дня пред'явлення  вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом № 1909/1 від 19.09.2008р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору та вимагав повернути сплачені на підставі рахунку кошти в сумі 56 000,00 грн., відповідач залишив без відповіді і без задоволення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 56 000,00 грн.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Консалтінг-Інвест»(04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23-а, код ЄДРПОУ 20038810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 30309060) 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Трофименко Т.Ю.