Постанова

від 11.02.2009 по справі 48/329

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/329

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.02.2009                                                                                           № 48/329

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача – не з'явився.          

від відповідача – Цапів І. М. – по довіреності.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СТІОМІ-Холдінг" та Приватного підприємства (ПП) "Торговий дім "Семарт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.12.2008

 у справі № 48/329  

 за позовом                               Приватного підприємства "Торговельний дім "Семарт"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 440824,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 р. у справі № 48/329 позов ПП „Торговий дім „Семарт” до ТОВ „СТІОМІ-Холдінг” про стягнення 440 824, 29 грн. був задоволений частково, а саме: стягнуто з ТОВ „СТІОМІ-Холдінг” на користь ПП „Торговельний дім „Семарт” відсотки у розмірі 120 594, 16 грн. (сто двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 16 копійок), державне мито у розмірі 1 205, 94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 32, 28 грн. У задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП „Торговий дім „Семарт” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „СТІОМІ-Холдінг” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні  позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального права.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу переглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги ТОВ „СТІОМІ-Холдінг” та ПП „Торговий дім „Семарт”, заслухавши пояснення представника відповідача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2007 р. у справі № 38/358 встановлено, що позивач є векселедержателем простих векселів, емітованих відповідачем:

-  серія АА № 0275576 від 01.08.2007 р., номінал 350000,00 грн., строк платежу - по пред'явленню;

-  серія АА № 0275577 від 01.08.2007 р., номінал 350000,00 грн., строк платежу - по пред'явленню;

-  серія АА № 0275578 від 01.08.2007 р., номінал 700000,00 грн., строк платежу - по пред'явленню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2008 р. у справі № 11/49 встановлено, що позивач є векселедержателем простих векселів, емітованих відповідачем:

-  серія АА № 0275579 від 01.08.2007 р., номінал 466456,36 грн., строк платежу - по пред'явленню;

-  серія АА № 0275580 від 01.08.2007 р., номінал 466456, 36 грн., строк платежу - по пред'явленню;

-  серія АА № 0275576 від 01.08.2007 р., номінал 466456, 36 грн., строк платежу - по пред'явленню.

25.09.2007 р. позивач пред'явив відповідачу до сплати векселі (акти №№ 1, 2 та 3) серії АА № 0275576 на суму 350 000, 00 грн., АА № 0275577 на суму 350 000, 00 грн. та АА № 0275578 на суму 700 000, 00 грн.

02.11.2007 р. позивач пред'явив відповідачу до сплати векселі (акти №№ 4, 5 та 6) серії АА № 0275579 на суму 466 456, 36 грн., АА № 0275580 на суму 466 456, 36 грн. та АА № 0275581 на суму 466 456, 36 грн.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

13.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача із претензією з вимогою сплати відсотки та індекс інфляції, нараховані за несвоєчасне погашення векселів. Відповідач не надав відповіді на претензію.

Статтею 1 Закону України „Про обіг векселів в Україні” встановлено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі – Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Згідно ст. 44 Уніфікованого закону відмова в акцепті або платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Протест у неплатежі за переказним векселем., який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати пред'явлення чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці ст. 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня.

Протест – офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків        (Національний банк. Постанова № 508 від 16.12.2002 р.)

Відповідно до ст. 50 Уніфікованого закону кожна зобов'язана особа, проти якої використане або може бути використане право регресу, може вимагати, щоб їй проти платежу, були вручені вексель з протестом і розписку про отримання платежу. Абзацом 5 ст. 44 Уніфікованого закону визначено, що у разі припинення платежів трасатом (особою, яка повинна платити), незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, держатель не може використати своє право регресу доти, доки вексель не буде пред'явлений трасату для платежу і не буде здійснений протест.

Оскільки позивач не опротестував вищевказані векселі, тому у нього немає підстав для регресу щодо стягнення відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Згідно ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги індосантів і один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або із дня коли до нього був пред'явлений позов.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення, зокрема, щодо позовної давності ( ст.70 і 71).

Трасантом згідно ч. 8 ст. 1 є особа, що видає вексель. Згідно п. 7 ст.75 особа, що видає простий вексель є векселедавцем. Тому на векселедавця за простим векселем поширюються ті ж вимоги Уніфікованого закону, що і на трасанта.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 31.10.2007 р. та 14.02.2008 р. були заявлені позовні вимоги щодо погашення заборгованості за векселями, на підставі яких були прийняті судові рішення відповідно у справах 38/358 від 13.12.2007 р. та 11/49 від 11.04.2008 р. на користь ПП „Торговий дім „Семарт” та стягнуто з ТОВ „СТІОМІ-Холдінг” суми коштів, які не були вчасно сплачені за векселями.

Позов у даній справі був заявлений 28.10.2008 р. (вих. № 28/10-08), тобто після закінчення шести місяців, які відраховуються з дня, коли до індосанта був пред'явлений позов (позови у справах № 38/358 та № 11/49) та прийняті відповідні рішення господарським судом м. Києва.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ТОВ „СТІОМІ-Холдінг” заявляло клопотання про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог ПП „Торговий дім „Семарт” згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України. Однак, судом першої інстанції строки позовної давності щодо вимог позивача по сплаті відсотків помилково не були застосовані.

          Враховуючи зазначене вище, судова колегія прийшла до висновку про те, що апеляційну скаргу Приватного підприємства „Торговий дім „Семарт” на рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 р. необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” на рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 р. – задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 р. скасувати.

          Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

          Отже,  з Приватного підприємства „Торговий дім „Семарт” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 11 а, оф. 8, код ЄДРПОУ 32859678, п/р 26003050301458 у КБ „Приватбанк”, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” (1001, м. Київ, вул. Введенська, 22/58, код ЄДРПОУ 32827667) підлягає стягненню 603 (шістсот три) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подану апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Торговий дім „Семарт” на рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 р. у справі № 48/329 – залишити без задоволення.

          2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” на рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 р. у справі № 48/329 – задовольнити.

          3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2008 р. у справі № 48/329 –  скасувати.

          Прийняти нове рішення, яким у позові Приватного підприємства „Торговий дім „Семарт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” про стягнення 440 824, 29 грн. відмовити повністю.

          4. Стягнути з Приватного підприємства „Торговий дім „Семарт” (49000,                              м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 11 а, оф. 8, код ЄДРПОУ 32859678, п/р 26003050301458 у КБ „Приватбанк”, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” (1001, м. Київ, вул. Введенська, 22/58, код ЄДРПОУ 32827667) 603 (шістсот три) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подану апеляційну скаргу.

 5.  Справу № 48/329 повернути до Господарського суду м. Києва для видачі наказу.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 03.03.09 (відправлено)