Постанова

від 29.05.2013 по справі 5011-34/268-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 5011-34/268-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Барицької Т.Л., Євсікова О.О. розглянув касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на постановувід 11.09.2012

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 5011-34/268-2012 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Театраль" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_4 простягнення 76843804,99 грн. та 571260,81 доларів США та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Театраль" доПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" провизнання припиненим договору іпотеки Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Ларькова В.І.,

відповідача - Нікітіна А.І.,

третьої особи - не з'яв.,

прокуратури - Зузака І.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2012 (суддя Сташків Р.Б.) первісний позов задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. - головуючий, судді Буравльов С.І., Шапран В.В.) вказане рішення скасовано та прийнято нове. У задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки від 28.09.2007, укладений між ВАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Театраль", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1775.

У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати постанову апеляційного суду від 11.09.2012, а рішення господарського суду першої інстанції від 20.06.2012 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 11.07.2007 Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк", який є правонаступником ВАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_4 (далі - позичальник) був укладений кредитний договір № 77.2/СК-253.07.2, згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної, кредитної лінії, на загальну суму 5025000 доларів США до 11 липня 2010 року включно.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору процентна ставка за кредитом за цим договором встановлюється в розмірі 14% процентів річних.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов цього договору позичальник та/або майновий поручитель зобов'язується до 28.09.2007 укласти з банком договір іпотеки нежитлового приміщення (в літ. А), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 28.09.2007 між ПAT "Родовід Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Театраль" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1775.

Предметом іпотеки за договором іпотеки є нежиле приміщення (в літ. А) загальною площею 522,80 м 2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

13.11.2009 ПАТ "Родовід банк" та ОСОБА_9 укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором № 77.2/СК-253.07 від 11.07.2007 передала в іпотеку належну їй земельну ділянку, цільове призначення якої визначено для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

18.12.2009 ОСОБА_9 (майновий поручитель, іпотекодавець) та ПАТ "Родовід банк" (кредитор, іпотекодержатель) був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

У зв'язку з укладанням договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.12.2009 та у зв'язку з повним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед ПАТ "Родовід банк" за кредитним договором від 11.07.2007, банком та ОСОБА_4 18.12.2009 укладено договір про припинення дії кредитного договору № 77.2/СК-253.07.2 від 11.07.2007.

03.02.2010 ПАТ "Родовід банк" подав приватному нотаріусу ОСОБА_8 лист № 40.1-11-Б.Б/1739 та заяву б\н від 03.02.2010 про зняття заборони. На підставі цієї заяви, приватний нотаріус ОСОБА_8, керуючись п.п. 25-27 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМ України від 31.03.2004 № 410, виключив запис про обтяження нерухомого майна іпотекою з Державного реєстру іпотек.

Нормами ст. 3 та ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМ України від 31.03.2004 № 410 визначено правові підстави та момент припинення договору іпотеки, а саме: іпотека вважається припиненою з моменту виключення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою з Державного реєстру іпотек.

Таким чином, вилучення запису з Державного реєстру іпотек було здійснено у зв'язку з припиненням договору іпотеки від 28.09.2007 у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджує факт припинення між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Театраль" відносин з приводу іпотеки.

Сукупності встановлених у справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог та наявності підстав для задоволення зустрічного позову.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на рішення апеляційного суду Київської області від 21.02.2011, були перевірені судом апеляційної інстанції, який правомірно не взяв їх до уваги у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі стосуються переоцінки фактів, встановлених судом апеляційної інстанції, а отже виходячи зі змісту названої ст. 111 7 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі № 5011-34/268-2012 залишити без змін.

Суддя С. Мирошниченко

Суддя Т. Барицька

Суддя О. Євсіков