Постанова

від 03.03.2009 по справі 47/153

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/153

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.03.2009                                                                                           № 47/153

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Сабадаш І.В. – представник, дов. № 1306 від 01.10.2008;

 від відповідача - Гордилюк В.М. – представник, дов. б/н від 03.12.2008;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія Фордон"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.01.2009

 у справі № 47/153  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства «Аеробуд»

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія Фордон"

 про                                                   стягнення 38874,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі №47/153 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню суми основного боргу в розмірі 34 557,32 грн., інфляційних втрат – 526,00 грн., 3% річних – 147,47 грн., пені – 589,62 грн., а також суми державного мита – 358,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 108,73 грн.; в іншій частині позову - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до акту виконаних робіт на суму 17 756,81 грн., який датовано 10.04.2008, позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 17 756,81 грн., з яких 8 878,40 грн. було сплачено як аванс, а 8 878,41 грн. підлягали сплаті; за актом виконаних робіт на суму 51 357,82 грн. позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 51 357,82 грн., при цьому судом встановлено, що цей акт не датовано конкретною датою певного місяця, а лише зазначено рік його складання – 2008; відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт на суму 34 557,32 грн., яка була перерахована в якості авансу; враховуючи те, що акт виконаних робіт на суму 51 357,82 грн. не датовано конкретною датою, а лише зазначено рік його складання – 2008, але зазначений акт підписаний повноважними представниками позивача та відповідача і посвідчений печатками сторін, суд вважає, що датою підписання зазначеного акту вважається останній день останнього місяця 2008 року, тобто 31.12.2008; у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 34 557,32 грн. за договором № 26/02-08п, яка складається з: 8 878,41 грн. – заборгованість за актом виконаних робіт на суму 17 756,81 грн. і 25 678,91 грн. – заборгованість за актом виконаних робіт на суму 51 357,82 грн.; прострочення обов'язку по оплаті робіт за актом від 10.04.2008 відбулось з 25.04.2008 по 12.11.2008, що складає 202 дні; інфляційні втрати складають 526,00 грн. за період з травня по листопад 2008 р., розмір 3% річних за період з 25.04.2008 по 12.11.2008 становить 147,47 грн. та пеня – 589,62 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі № 47/153 повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що позивач не передавав відповідачу технічну документацію, як того вимагають умови п. 3.2 договору № 26/02-08п, у зв'язку з чим роботи за договором не завершені і тому остаточній оплаті не підлягають.

На думку відповідача, судом першої інстанції порушено норми ч.ч. 1, 2 ст. 837 та ч. 1 ст. 854 ЦК України.

Заявник вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що заперечення до технічної документації, якщо б такі були, повинні зазначатися в акті приймання-передачі технічної документації, а не в актах виконаних робіт.

Відповідача зазначає, що недоведеним є висновок суду першої інстанції про існування у відповідача перед позивачем заборгованості саме за актом виконаних робіт на суму 51 357,82 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, посилаючись на те, що підписані без будь-яких зауважень акти виконаних робіт свідчать про виконання робіт позивачем в повному обсязі; підставою для остаточного розрахунку є не акт приймання-передачі технічної документації, а підписаний акт виконаних робіт.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 38 874,61 грн., яка складається з 34 557,32 грн. основного боргу, 2 923,21 грн. пені, 365,40 грн. 3% річних, 1 028,69 грн. інфляційних втрат, а також стягнення судових витрат.

Згідно з п. 1.1 договору № 26/02-08п на виконання проектних робіт від 26.02.2008 відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, приймає на себе зобов'язання виконати роботи по коригуванню проекту складського блоку № 1, стадія «РД» відповідно до кошторисів № 1-2 (додатки № 1-2), які є невід'ємними частинами цього договору, по об'єкту відповідача: «Торговельно-складський комплекс в с. Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради», з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Пунктами 2.1 – 2.3 договору № 26/02-08п встановлено, що загальна вартість робіт, які належить виконати позивачу згідно з технічним завданням, затвердженим відповідачем, становить 69 114,64 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 11 519,11 грн., узгодження якої зазначено у кошторисах №№ 1 - 2 та протоколі погодження договірної ціни та виконання робіт, які є невід'ємною частиною даного договору; відповідач протягом 20 банківських днів з моменту підписання даного договору перераховує позивачу аванс у розмірі 50% від загальної вартості робіт, визначеної п. 2.1 цього договору, в сумі 34 557,32 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 759,55 грн.; остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної вартості робіт, що складає 34 557,32 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 759,55 грн., здійснюється відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту підписання відповідачем акту виконаних робіт.

Пунктами 3.2 – 3.4 договору № 26/02-08п передбачено, що по завершенню робіт позивач надає відповідачу акт виконаних робіт та комплект технічної документації за актом приймання-передачі, передбаченої у завданні та умовах договору; відповідач зобов'язаний протягом 5 банківських днів з дня одержання акту виконаних робіт і технічної документації, вказаних в п. 3.1 даного договору, направити позивачу підписаний акт виконаних робіт; у випадку відмови відповідача від підписання акту виконаних робіт, він складає протягом 5 банківських днів мотивований протокол розбіжностей, на підставі якого сторонами складається двохсторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та визначається термін їх виконання.

Сторонами були складені та підписані акт виконаних робіт від 10.04.2008, згідно з яким позивачем виконані роботи відповідно до технічного завдання і в повному об'ємі на загальну суму 17 756,81 грн., та акт виконаних робіт № 13/05п, згідно з яким позивачем виконані роботи на загальну суму 51 357,82 грн.

Відповідачем за платіжним дорученням № 1108 від 04.04.2008 було сплачено позивачу суму 34 557,32 грн. за роботи по коригуванню проекту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з акту від 10.04.2008, на оплату робіт, переданих за цим актом, відповідачем в якості авансу сплачено 8 878,40 грн. та підлягає сплаті 8 878,41 грн., у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що решта суми авансу в розмірі 25 678,91 грн. була зарахована в якості авансової плати за роботи, що були передані за актом № 13/05п.

Отже відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 34 557,32 грн., з яких 8 878,41 – за актом від 10.04.2008 та 25 678,91 – за актом № 13/05п, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 557,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за несплату суми боргу за актом № 13/05п необґрунтованими, виходячи з такого.

Як вбачається зі змісту акту № 13/05п, в цьому акті дійсно вказано лише рік складання – 2008 та відсутні число і місяць його складання, однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що датою підписання зазначеного акту є останній день останнього місяця 2008 року, тобто 31.12.2008, адже позовна заява, до якої був доданий цей акт, була подана до господарського суду 21.11.2008, тобто акт був підписаний не пізніше дати подання позову у даній справі, проте, позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено підписання відповідачем акту № 13/05п до спливу періоду, за який здійснено нарахування позивачем пені, інфляційних втрат, 3% річних, у зв'язку з чим не доведено прострочення платежу за вказаним актом.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за несплату суми боргу за актом від 10.04.2008, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору № 26/02-08п передбачено, що за прострочення відповідачем строків оплати робіт згідно з умовами договору він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 22) та враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 640,41 грн. за період з 07.07.2008 по 24.10.2008, 3% річних в розмірі 93,88 грн. за період з 07.07.2008 по 12.11.2008, інфляційних втрат в розмірі 331,64 грн. за період з липня по листопад 2008 р.

Місцевим господарським судом при розрахунку суми пені не було застосовано норму ч. 6 ст. 232 ГК України, а також, стягуючи пеню і 3% річних за період з 25.04.2008 та інфляційні втрати з травня 2008 р., суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, адже, як вбачається з розрахунку, позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення пені і 3% річних з 07.07.2008 та інфляційних втрат з липня 2008 р. Також з розрахунку пені, наведеного Господарським судом міста Києва в рішенні, вбачається, що хоча в дужках і вказано: «подвійна облікова ставка НБУ», однак фактично застосована ставка 12%.

Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Пунктом 2.3 договору № 26/02-08п факт виникнення обов'язку відповідача провести остаточний розрахунок в розмірі 34 557,32 грн. пов'язаний із моментом підписання відповідачем акту виконаних робіт, а не із фактом передання технічної документації.

Крім того, пунктом 3.3 договору № 26/02-08п встановлено обов'язок відповідача протягом 5 банківських днів саме з дня одержання акту виконаних робіт і технічної документації направити позивачу підписаний акт виконаних робіт, а п. 3.4 цього договору передбачає право відмови відповідача від підписання акту виконаних робіт і складання протоколу розбіжностей, у випадку наявності заперечень, проте, акти виконаних робіт від 10.04.2008 та № 13/05п були підписані відповідачем без зауважень.

Також у випадку порушення права відповідача щодо отримання технічної документації, останній не позбавлений права звернутися до господарського суду за захистом порушеного права.

Відповідачем не доведено факту порушення судом першої інстанції норм ч.ч. 1, 2 ст. 837 та ч. 1 ст. 854 ЦК України.

Договором № 26/02-08п не передбачено зазначення заперечень до технічної документації в акті приймання-передачі технічної документації, а не в актах виконаних робіт, однак, як було встановлено вище, передбачено право відмови відповідача від підписання акту та складання протоколу розбіжностей.

Відповідачем не надано доказів сплати позивачу суми в розмірі 51 357,82 грн. за актом № 13/05п.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі № 47/153 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Фордон» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13-а, секція Е, кв. 44; рахунок № 26008026650551 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012; код ЄДРПОУ 33785382) на користь Закритого акціонерного товариства «Аеробуд» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4; рахунок № 26003060104601 в філії «Розрахунковий центр» ПриватБанку в м. Києві, МФО 320649; код ЄДРПОУ 21598792) 34 557,32 грн. основного боргу, 640,41 грн. пені, 93,88 грн. 3% річних, 331,64 грн. інфляційних втрат, 356,23 грн. державного мита, 108,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 В решті позову відмовити.

2.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Справу № 47/153 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді