Рішення

від 06.06.2013 по справі 2-42/11

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-42/11

(2/401/18/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2012 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі: головуючого Якименко Л.Г.

при секретарі Носулі А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс», треті особи Садівське товариство «Аіст», Банк «Фінанси та кредит» в особі Дніпропетровської обласної філії та Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс», про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилалася на те, що з 06.07.1985 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, актовий запис №1320, який рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2004 року був розірваний.

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу між батьками залишилася проживати з матір'ю та знаходиться на її матеріальному утриманні.

За час шлюбу сторонами спільно було набуте певне майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Відповідно до ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі був придбаний автомобіль «Фіат-Паліо», державний номер НОМЕР_1, який був оформлений на ім'я ОСОБА_2. Для придбання вказаного автомобіля ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі зі згоди ОСОБА_1 в Комерційному банку «Фінанси та кредит» відповідно до кредитного договору №038/04-ФЛ від 24.05.2004 року отримано кредит в сумі 7550,00 доларів США. Перший внесок за автомобіль в сумі 12000,00 грн. також було внесено під час перебування в зареєстрованому шлюбі. З цієї суми 5400,00 грн. (на дату внесення першого внеску за автомобіль - еквівалент 1000 доларів США) було внесено особистими коштами ОСОБА_1, отриманими від продажу успадкованої нею квартири АДРЕСА_1.

Решта суми - 6600,00 грн. була сплачена за рахунок спільних заощаджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 коштами, що належали подружжю на праві спільної сумісної власності. Приймаючи до уваги, що домовленості сторін щодо іншого порядку поділу спільного майна та укладеного шлюбного договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не існувало, в сумі внесених в якості першого внеску грошових коштів за придбання автомобіля частки кожного з подружжя є рівними. Також до дати розірвання шлюбу в порядку повернення кредиту за рахунок спільних грошових коштів було сплачено 7700 грн. (за сім місяців в період з травня по листопад 2004 р.). Вказана сума також була сплачена за рахунок спільних заощаджень подружжя, набутих під час перебування в зареєстрованому шлюбі та спільного проживання однією сім'єю. Частка належних ОСОБА_1 грошових коштів із загальної суми проведених розрахунків за вказаний період відповідно складає 3850 грн.

До теперішнього часу сума витрачених на придбання автомобіля власних грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 5400,00 грн. їй не повернута, а також не виплачена і частина коштів в сумі 7150,00 грн., сплачених із спільних заощаджень подружжя в порядку погашення кредиту до розірвання шлюбу, тому позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 12550,00 грн.

За спільним рішенням подружжя ОСОБА_2 у 1993 році вступив до СТ «Аіст», і йому було виділено земельну ділянку АДРЕСА_2. Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №687 від 19.04.1999 року вказана ділянка була передана у приватну власність, про що на ім'я ОСОБА_2 видано Державний акт про право приватної власності на землю. В порядку ст.71 Сімейного кодексу України, вказана земельна ділянка підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі із залишенням в особистій приватній власності по 1/2 земельної ділянки площею, що складає 0,3985 га кожному.

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі відповідач виступив учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс» (код ЄДРПОУ 24992880). Відповідно до відомостей, наданих Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією, розмір статутного капіталу вказаного підприємства складає 23504,50 грн. Розмір частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Індустріал-Сервіс» (код ЄДРПОУ 24992880) складає 1182,25 грн., що становить 5,03% від його загального розміру. Відповідно до ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивачка вважає, що частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс» (код ЄДРПОУ 24992880), зареєстрована на ім'я відповідача, підлягає поділу в рівних частинах поряд з іншим майном і в результаті поділу їй та відповідачеві мають належати на праві власності частки в розмірі 2,515% (591,13 грн.) кожному.

Також під час перебування у шлюбі відповідач виступив учасником

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30619540). Згідно з п.3.1 Статуту для забезпечення діяльності цього підприємства за рахунок вкладів учасників створено статутний фонд в розмірі 328195,00 грн. На виконання умов п.2.1, 2.3, 2.7 Установчого договору ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 06.12.1999 р. за реєстровим №2836, відповідачем до статутного фонду вказаного підприємства було внесено меблі та оргтехніку на загальну суму 31220,00 грн. згідно переліку, викладеного в додатку до установчого договору.

Відповідно до п.2.3 Установчого договору розмір вкладу ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» склав 31220,00 грн., що становить 9,5% від його загального розміру. Пізніше частка ОСОБА_2 в статутному фонді ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» була збільшена до 36101,45 грн., що становило 11,0% від його загального розміру.

27.10.2005 року ОСОБА_2 подав заяву про вихід із складу учасників вказаного підприємства. Відповідно до редакції статуту ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», зареєстрованої 08.11.2005 р., ОСОБА_2 вже не входив до складу учасників товариства.

Згідно зі ст.148 ЦК України, ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Як вбачається з відомостей балансу ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» станом на 31.12.2005 року, наданого Головним управлінням статистики в Дніпропетровській області, показник рядку 380 балансу підприємства складає 563900,00 грн. Виходячи з розміру частки, що належала ОСОБА_2 на дату виходу з підприємства (11,0%), належна до виплати сума грошових коштів становить 62029,00 грн.

Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності з дотриманням порядку, визначеного ст.364 цього ж кодексу. Ст.364 ЦК України передбачено, що у разі, якщо такий виділ не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Отже, належна позивачці частка грошових коштів в результаті виходу ОСОБА_2 із складу учасників ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», виходячи з норм ст.ст. 148, 370, 364 ЦК України, ст.54 Закону України «Про господарські товариства», становить 31014,50 грн., яку вона просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 та ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс».

Крім того, під час перебування в шлюбі було придбано майно (меблі та побутову техніку), яке до даного часу між подружжям не поділено і з цього приводу існує спір. Загальна вартість майна (меблів та побутової техніки), що було придбано сторонами під час перебування у шлюбі, і з приводу поділу якого існує спір, складає 14462 грн.

Вартість ? частини спільного майна (меблів та побутової техніки) складає 7231 грн., у зв'язку з чим позивачка просила суд виділити їй в особисту приватну власність: телевізор марки «Samsung», діагональ 29 дюймів (рік випуску - 2002) вартістю 396 гривень; пральну машину «Ardo» (рік випуску - 1999) вартістю 700 гривень; кухонну плиту «Indezit» (рік випуску - 1999) вартістю 968 гривень; ліжко двохярусне (рік випуску - 2002) вартістю 680 гривень; стіл письмовий (рік випуску - 2003) вартістю 720 гривень; кухонний гарнітур (рік випуску - 2001) вартістю 3120 гривень; диван кутовий (рік випуску - 2002) вартістю 690 гривень, а всього на загальну суму 7231 гривню.

Судові витрати позивачка просила віднести на рахунок відповідача.

ОСОБА_2 заперечував проти позову та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, де просив суд в якості компенсації за спільне набуте майно (меблі, побутова, електрона техніка), яке знаходиться у користуванні ОСОБА_1, стягнути на його користь вартість ? частини вказаного майна у розмірі 7231 грн.

Позивачка за основним позовом та її представник підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечували посилаючись на те, що ОСОБА_1 претендує лише на ? частину нажитого майна в тому числі й на меблі, побутову, електрону техніку, які можливо виділити в натурі. Усе вказане у зустрічному позові майно є рухомим та повинно бути розподілено в натурі, відповідно до ст.71 СК України компенсація може бути виплачена одному із подружжя тільки у випадку розподілу майна, що є неподільним. Оскільки усе вказане майно є в наявності та знаходиться у квартирі, де раніше проживав відповідач, тому ОСОБА_1 не заперечувала проти його розподілу в натурі, у зв'язку з чим просила відмовити у позовних вимогах стосовно стягнення на користь відповідача компенсації вартості ? частини спільно нажитого майна.

Відповідач за основним позовом, він же позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_2 та його представник проти основного позову заперечували, посилаючись на те, що автомобіль «Фіат Паліо» був придбаний за кредитним договором від 24.05.2004 року, а як встановлено рішенням Кіровського райсуду про розірвання шлюбу від 17.11.2004 року, подружні стосунки між сторонами припиненні з 26.04.2004 року, тому позивачка не могла витрачати свої кошти на придбання вказаного автомобіля. Що стосується розподілу земельної ділянки в СТ «Аіст» та визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частини, то в даних позовних вимогах відповідач просив суд також відмовити, оскільки при її розподілі земельна ділянка втратить свою комерційну вартість. Щодо стягнення частини грошових коштів у результаті виходу з учасників ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» ОСОБА_2 також заперечував, посилаючись на те, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою він 27.10.2005 року подав заяву про вихід із складу учасників вказаного підприємства. Відповідно до редакції статуту ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», зареєстрованої 08.11.2005 року, ОСОБА_2 вже не входив до складу учасників товариства, грошова компенсація за його частку йому не виплачувалась, тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Представник відповідача - ТОВ «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» в судове засідання жодного разу не з'явився, причин неявки суду не повідомляв, про день слухання справи сповіщався належним чином.

Представники третіх осіб - Садового товариства «Аіст», Банку «Фінанси та кредит» в особі Дніпропетровської обласної філії та ТОВ «Індустріал-Сервіс» у судове засідання також жодного разу не з'явилися, причин неявки суду не повідомляли, про день слухання справи сповіщалися належним чином.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, висновок незалежного оцінювача, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню частково; позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06.07.1985 року перебували у зареєстрованому шлюбі, актовий запис №1320, який рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2004 року був розірваний.

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу між батьками залишилася проживати з матір'ю.

За час шлюбу сторонами спільно було набуте певне майно, що відповідно до ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України є об'єктом права спільної сумісної власності.

Ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Згідно з ч.І ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За правилами ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Цією ж статтею також визначено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

В період шлюбу сторін був придбаний автомобіль «Фіат-Паліо», державний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2. Для придбання вказаного автомобіля ОСОБА_2 зі згоди ОСОБА_1 в Комерційному банку «Фінанси та кредит» відповідно до кредитного договору №038/04-ФЛ від 24.05.2004 року отримано кредит в сумі 7550,00 доларів США. Перший внесок за автомобіль в сумі 12000,00 грн. також було внесено під час перебування в зареєстрованому шлюбі, однак після припинення сторонами шлюбно-сімейні відносини, як зазначено рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2004 року. Незважаючи на це, ОСОБА_2 у судовому засіданні визнано, що з цієї суми 5400,00 грн. (на дату внесення першого внеску за автомобіль - еквівалент 1000 доларів США) було внесено особистими коштами ОСОБА_1, отриманими від продажу успадкованої нею квартири АДРЕСА_1. Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, даний факт доказуванню не підлягає, оскільки визнаний сторонами, тому суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5400 гривень, внесених в рахунок першого внеску вартості автомобіля «Фіат-Паліо».

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 1\2 частини вартості виплачених коштів за автомобіль суд вважає відмовити, оскільки рішенням Кіровського райсуду встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні відносини до придбання вказаного автомобіля, а тому інша сума, відповідно до п.6 ст.57 СК України, не підлягає розподілу, оскільки внесена не зі спільних коштів подружжя.

У 1993 році ОСОБА_2 вступив до СТ «Аіст», і йому було виділено земельну ділянку АДРЕСА_2. Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №687 від 19.04.1999 року, вказана ділянка була передана у приватну власність, про що на ім'я ОСОБА_2 видано Державний акт про право приватної власності на землю. В порядку ст.71 Сімейного кодексу України, вказана земельна ділянка підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому суд вважає виділити ОСОБА_1 в приватну власність ? частину земельної ділянки, визнавши за нею право власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_2. До заперечень відповідача на те, що при розподілі земельної ділянки вона втратить комерційну вартість, суд ставиться критично, оскільки суд визнає право власності на ? частину земельної ділянки за позивачкою як за подружжям, до того ж порядок користування земельною ділянкою не визначається і цільового призначення не стосується.

Під час перебування у шлюбі відповідач виступив в якості учасником

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30619540). Згідно з п.3.1 Статуту для забезпечення діяльності цього підприємства за рахунок вкладів учасників створено статутний фонд в розмірі 328195,00 грн. На виконання умов п.2.1, 2.3, 2.7 Установчого договору ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 06.12.1999 р. за реєстровим №2836, відповідачем до статутного фонду вказаного підприємства було внесено меблі та оргтехніку на загальну суму 31220,00 грн. згідно переліку, викладеного в додатку до установчого договору.

Відповідно до п.2.3 Установчого договору розмір вкладу ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» склав 31220,00 грн., що становить 9,5% від його загального розміру. Пізніше частка ОСОБА_2 в статутному фонді ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» була збільшена до 36101,45 грн., що становило 11,0% від його загального розміру.

27.10.2005 року ОСОБА_2 подав заяву про вихід із складу учасників вказаного підприємства. Відповідно до редакції статуту ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», зареєстрованої 08.11.2005 р., ОСОБА_2 вже не входив до складу учасників товариства.

Згідно зі ст.148 Цивільного кодексу України, ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Як вбачається з відомостей балансу ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» станом на 31.12.2005 року, наданого Головним управлінням статистики в Дніпропетровській області, показник рядку 380 балансу підприємства складає 563900,00 грн. Виходячи з розміру частки, що належала ОСОБА_2 на дату виходу з підприємства (11,0%), належна до виплати сума грошових коштів становить 62029,00 грн.

Відповідно до ст.370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності з дотриманням порядку, визначеного ст.364 цього ж кодексу. Статтею 364 ЦК України передбачено, що у разі, якщо такий виділ не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ч.2 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майн подружжя» зазначає, що виходячи зі змісту частин 2.3 ст.61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних коштів. Відповідач не довів у судовому засіданні, що вклад до статутного фонду вказаного господарського товариства був ним внесений за його особисті кошти, а тому позивачка має право на ? частину коштів.

Таким чином, належна позивачці частка грошових коштів в результаті виходу ОСОБА_2 із складу учасників ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» виходячи з норм ст.148, 370, 364 Цивільного кодексу України, ст.54 Закону України «Про господарські товариства» становить 31014,50 грн., яку суд вважає стягнути з ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» на користь ОСОБА_1, оскільки на теперішній час після виходу відповідача з учасників ТОВ «ВО Індустріал-Сервіс» йому не виплачена грошова компенсація його частки у товаристві, що підтвердив та не заперечував сам відповідач.

Представник ТОВ «ВО Індустріал-Сервіс» неодноразово повідомлявся про день слухання справи, але жодного разу не з'являвся в судове засідання, причин неявки суду не повідомляв, пояснень та заперечень стосовно даних позовних вимог та причин невиплати відповідачу ОСОБА_2 його частки, суду не надав. Таким чином, причин невиплати вказаних коштів ОСОБА_2 у судовому засіданні не встановлено.

За час перебування в шлюбі сторонами також було придбано рухоме майно (меблі, побутова та електрона техніка), яке у добровільному порядку між подружжям не розділено, і з цього приводу існує спір. Загальна вартість майна (меблів та побутової техніки), що було придбано під час перебування у шлюбі складає 14462 грн., а саме: телевізор марки «Samsung», діагональ 29 дюймів (рік випуску - 2002) вартістю 396 гривень; телевізор марки «Samsung», діагональ 14 дюймів (рік випуску - 2002) - 600 грн., телевізор марки «Funay», діагональ 21 дюйм - 98 грн., кондиціонер марки «Samsung», спліт система зима-літо - 690 грн., холодильник марки «Indezit» - 1194 грн., холодильник марки «Ока» (рік випуску - 1976) - 200 грн., відеомагнітофон «Акаі» (рік випуску - 1990) - 150 грн., пральну машину «Ardo» (рік випуску - 1999) вартістю 700 гривень, мікрохвильова піч «Мрія» (рік випуску - 1995) - 100 грн., витяжка «Turbo» (рік випуску - 2002) - 504 грн., кухонну плиту «Indezit» (рік випуску - 1999) вартістю 968 гривень, витяжка «Turbo» (рік випуску - 2002) - 504 грн., музичний центр «Aiwa» (рік випуску - 2001) - 500 грн., програвач «Арктур» (рік випуску - 1986) - 200 грн., диван м'який (рік випуску - 1999р.) - 700 грн., стільці обідні, 4 штуки (рік випуску 1998) - 252 грн., шифоньєр дерев'яний (рік випуску - 1980) - 200 грн., ліжко двохярусне (рік випуску - 2002) вартістю 680 гривень; стіл письмовий (рік випуску - 2003) вартістю 720 гривень; кухонний гарнітур (рік випуску - 2001) вартістю 3120 гривень; стіл для комп'ютера - 200 грн. (вартість визначена за згодою сторін); меблевий гарнітур для вітальні (рік випуску - 1988) - 600 грн. диван кутовий (рік випуску - 2002) вартістю 690 гривень та меблевий гарнітур для житлової кімнати (рік випуску - 1981) - 1000 грн.

Вартість ? частини спільного майна (меблів та побутової техніки) складає 7231 грн., у зв'язку з чим суд вважає виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність: телевізор марки «Samsung», діагональ 29 дюймів (рік випуску - 2002) вартістю 396 гривень; пральну машину «Ardo» (рік випуску - 1999) вартістю 700 гривень; кухонну плиту «Indezit» (рік випуску - 1999) вартістю 968 гривень; ліжко двохярусне (рік випуску - 2002) вартістю 680 гривень; стіл письмовий (рік випуску - 2003) вартістю 720 гривень; кухонний гарнітур (рік випуску - 2001) вартістю 3120 гривень; диван кутовий (рік випуску - 2002) вартістю 690 гривень.

Відмовляючи ОСОБА_2 у його зустрічному позові стосовно стягнення на його користь компенсації в розмірі вартості ? частини рухомого майна, суд виходив з того, що майно, за яке він просить стягнути компенсацію, є рухомим та подільним, ОСОБА_1 не заперечує проти виділу ? частини вказаного майна, в той же час заперечуючи проти сплати за дане майно компенсації. Все майно є в наявності та знаходиться в квартирі, де раніше проживав і ОСОБА_2, перешкод у користування вказаним майном позивачка йому не чинить.

В частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 2,515% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс» (код ЄДРПОУ 24992880) суд вважає відмовити, оскільки дані позовні вимоги не ґрунтуються на законі, зокрема суперечать вимогам Закону України «Про господарські товариства». Як зазначено в п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майн подружжя», статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновником і учасником, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126 гривень 31 копійку витрат у справі.

Із Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» (ЄДРПОУ 30619540, юридична адреса: 49064, м.Дніпропетровськ, вул.Марата, 2) підлягає стягненню 310 гривень 14 копійок судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. 148, 370 ЦК України, ст.ст. 54, 148 Закону України «Про господарські товариства», п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майн подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс», треті особи Садівське товариство «Аіст», Банк «Фінанси та кредит» в особі Дніпропетровської обласної філії та Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс», про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 в приватну власність ? частину земельної ділянки, визнавши за нею право власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_2.

Виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність: телевізор марки «Samsung», діагональ 29 дюймів (рік випуску - 2002) вартістю 396 гривень; пральну машину «Ardo» (рік випуску - 1999) вартістю 700 гривень; кухонну плиту «Indezit» (рік випуску - 1999) вартістю 968 гривень; ліжко двохярусне (рік випуску - 2002) вартістю 680 гривень; стіл письмовий (рік випуску - 2003) вартістю 720 гривень; кухонний гарнітур (рік випуску - 2001) вартістю 3120 гривень; диван кутовий (рік випуску - 2002) вартістю 690 гривень, а всього на загальну суму 7231 гривню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» (ЄДРПОУ 30619540, юридична адреса: 49064, м.Дніпропетровськ, вул. Марата, 2) на користь ОСОБА_1 31 014 (тридцять одну тисячу чотирнадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5400 гривень вартості автомобіля «Фіат-Паліо» та 126 гривень 31 копійку витрат у справі, а всього 5526 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять шість) гривень 31 копійку.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» (ЄДРПОУ 30619540, юридична адреса: 49064, м.Дніпропетровськ, вул.Марата, 2) 310 гривень 14 копійок судового збору на користь держави.

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: