Постанова

від 04.06.2013 по справі 29/5005/10836/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2013 року Справа № 29/5005/10836/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Вечірко І.О. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 03.06.2013р.)

при секретарі: Ревковій Г.О.

Представники сторін :

скаржника - Янушкевич Т.В., дов. № 103 від 02.08.2012р.;

ініціюючого кредитора - Птиця В.В., дов. № 05/04-пр від 11.02.2013р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з»явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 року по справі № 29/5005/10836/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт сервіс плюс», м.Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «НОРТ», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 року у справі № 29/5005/10836/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт сервіс плюс», м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «НОРТ», м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «НОРТ» м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - ТОВ «НОРТ» м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 30557830); провадження у справі припинено (а.с.203-206, т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22, 32, п.6 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржило в апеляційному порядку - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 року, зокрема з наступних підстав:

- господарським судом не було взято до уваги, що підприємством-банкрутом не було повернуто згідно з ч.3 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до державної власності взятий в оренду на підставі договору від 01.02.2007р. № 12/02-2864-ОД цілісний майновий комплекс ДП «Дніпропетровський державний дослідний завод».

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор проти її задоволення заперечує посилається на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

04.06.2013р. від ПАТ "Дніпрогаз" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства, яке задоволено колегією суддів.

Враховуючи, що неявка усіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не всі скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2013р. (а.с.4, т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, то колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами ( ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Скаржник має кредиторські вимоги до боржника на загальну суму 346 400 грн. 58 коп., які залишились незадоволеними, але були включені до реєстру вимог кредиторів (а.с.197-198, т.1). Отже, скаржник є суб`єктом, що має право на апеляційне оскарження ухвали господарського суду в розумінні ст..91 ГПК України.

13.12.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 29/5005/10836/2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт сервіс плюс», м.Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «НОРТ» м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.) (а.с.1, т.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості в сумі 30 600 грн. 00 коп. за договором про надання юридичних послуг № 0511/12-1 від 05.11.2012 року, що також підтверджується актом виконаних робіт № ВР-0811/12-1 від 08.11.2012 року, актом звірки взаємних розрахунків від 23.11.2012 року, рахунком № 24 від 06.11.2012р., актом прийому-передачі векселя від 23.11.2012 року, простим векселем серії АА №0891657 від 23.11.2012 року «за пред`явленням», протестом векселя про неоплату № 6436 від 27.11.2012 року, виконавчим написом № 6473 від 28.11.2012 року, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 03.12.2012 року про відкриття виконавчого провадження, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.12.2012 року про повернення виконавчого документа - виконавчого напису № 6473 від 28.11.2012 року - стягувачеві без виконання через відсутність будь-якого майна та грошових коштів у боржника (а.с.9-27, т.1). Оригінали векселю, протесту, виконавчого напису долучено до матеріалів справи ( а.с.18-20, т.1)

20.12.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було визнано ТОВ «НОРТ» м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, ліквідатором ТОВ «НОРТ» м.Дніпропетровськ призначено ініціюючого кредитора ТОВ «Консалт сервіс плюс» м.Дніпропетровськ; зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії (а.с.49-52, т.1). Зазначена постанова набрала законної сили (ст.115 ГПК України). Доказів зміни чи скасування постанови господарського суду від 20.12.2012р. матеріали справи не містять.

27.12.2012 року в газеті «Голос України» ( № 247 (5497)) було здійснено публікацію оголошення про відкриття ліквідпроцедури по відношенню до боржника з метою виявлення усіх можливих потенційних кредиторів останнього (а.с.54, т.1); докази публікації містяться в матеріалах справи.

20.03.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора ( з додатком) та ліквідаційний баланс на затвердження (а.с.83-175, т.1). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013 року розгляд звіту було призначено на 11.04.2013 року ( а.с.184, т.1).

11.04.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «НОРТ» м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - ТОВ «НОРТ» м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 30557830); провадження у справі припинено (а.с.203-206, т.1). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку (в ред. ЗУ від 22.12.2011 року № 4223-VI).

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V ( в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Ініціюючим кредитором до матеріалів справи додано витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.12.2012р. про те, що боржника було зареєстровано з 05.10.1999р. за адресою: м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, Лоцманський узвіз, будинок 3-Б ( а.с.16-17, т.1).

Також з наданого ініціюючим кредитором вищевказаного витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що на 07.12.2012р. місцезнаходженням боржника є м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, Лоцманський узвіз, будинок 3-Б та внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.16, т.1). Отже, відповідно до вищенаведених доказів станом на 07.12.2012р. боржник знаходився в Жовтневому районі м.Дніпропетровська. Постановами Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ підтверджується, що виконавче провадження по відношенню до боржника з виконання виконавчого напису від 28.11.2012р. тривало з 03.12.2012р. по 07.12.2012р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно договору № 0511/12-1, укладеного сторонами 05.11.2012р., акту виконаних робіт, підписаного сторонами 08.11.2012р., рахунку за виконані роботи від 06.11.2012р., виконавчого напису від 28.11.2012р., простого векселю від 23.11.2012р., протесту про неоплату векселю від 27.11.2012р. місцезнаходженням ТОВ «НОРТ» також зазначена адреса: м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, 3-Б (а.с.9-20, т.1). Отже, з наданих до справи оригіналів виконавчого напису від 28.11.2012р., договору від 05.11.2012р. також вбачається, що боржник на 05.11.2012р. (дату укладення договору), на 28.11.2012р. (дату видачі виконавчого напису) знаходився в Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України про те, що боржник знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Орловська, 28 (як вказано в постановах Ленінського ВДВС про відкриття та закриття виконавчого провадження) матеріали справи не містять, такі докази не надано жодним із учасників судового процесу судам обох інстанцій при розгляді справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.99р. (в ред. від 15.08.2012 року, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження) у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника .

Відповідно до ч.1, 5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» від 30.06.99р. № 783-X1V (зі змінами та доповненнями в редакції з 15.08.2012 року, яка діяла на час проведення виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна; у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу. Таким чином, запровадження процедури банкрутства повинно опробовуватись в обов`язковому порядку виконавчим провадженням. Отже, за місцезнаходженням боржника у Жовтневому районі м.Дніпропетровська виконавче провадження взагалі не відкривалось, а відкриття його у Ленінському районі м.Дніпропетровська не підтверджено жодним доказом щодо обґрунтованості такого відкриття: постанова Ленінського ВДВС від 03.12.2012р. (а.с.22-23, т.1) про відкриття виконавчого провадження не містить будь-яких посилань з приводу правових підстав відкриття провадження за адресою - м.Дніпропетрвоська, вул..Орловська, 28; отже, виконавче провадження є таким, що здійснено з порушенням вимог закону, зокрема, ч.1, 5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» (в ред. 01.12.2012 року).

Висновки, викладені в постанові Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.12.2012 року (а.с.25-26, т.1) про відсутність у боржника майна та грошових коштів не приймаються, оскільки зазначена постанова складена з порушенням ч.1, 5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження». Тим більш, не можуть бути прийняті до уваги висновки Ленінського ВДВС стосовно відсутності боржника за адресою місцезнаходження в Жовтневому районі м.Деніпропетровська.

Згідно з п.10 ч. 1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в ред. ЗУ від 01.12.2013 року, яка діяла на час закриття виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню в разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Таким чином, встановивши, що боржник за місцезнаходженням в Ленінському районі м.Дніпропетровська не знаходиться державний виконавець Ленінського ВДВС повинен був закінчити вже відкрите виконавче провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 вказаного Закону з урахуванням вимог ч.5 ст.20 цього ж Закону.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами , у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, зазначені вище обставини та подані докази не дають підстав зробити висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора, підтверджують неплатоспроможність боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", а процедура банкрутства згідно з вимогами закону опробована виконавчим провадженням за місцезнаходженням боржника.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що виконавчі дії всупереч вимогам закону не здійснювались за місцезнаходженням боржника, постановою про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису на користь ініціюючого кредитора в зв'язку з неможливістю виконання через відсутність майна у боржника, зокрема, і за його місцезнаходженням, не підтверджується зазначене, то колегія суддів вважає, що провадження у справі за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено без достатніх правових підстав, висновок господарського суду, викладений в постанові господарського суду Дніпропетровської області про визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є таким, що не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» регламентовано, що подальший перебіг провадження у справах про банкрутство, коли у встановленому порядку виявлено безпідставність вимог ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, тому що справу порушено за відсутності достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи жодний процесуальний документ по цій справі, не був предметом розгляду судами апеляційної та касаційної інстанції. Отже, враховуючи повноваження апеляційного господарського суду, регламентовані ч.1, 2 ст.101, п.3 ст.103 ГПК України, факт необґрунтованого, без належних правових підстав, визначених ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення провадження у справі про банкрутство боржника апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду від 11.04.2013 року по цій справі - скасуванню, а провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, як порушене необґрунтовано.

При цьому колегія суддів зазначає, оскільки справу було порушено без належних правових підстав, то усі процесуальні акти, прийняті господарським судом в межах цієї справи, є такими, що прийняті з порушенням вимог закону. Зазначена правова позиція щодо повного, всебічного розгляду справи про банкрутство в контексті вищенаведених норм процесуального права щодо повноти дослідження усіх обставин справи та наданих доказів викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.05.2011 року по справі № Б15/311-08, від 27.03.2012р. по справі № 34/5005/7057/2011, в постанові Верховного суду України від 30.12.2008р. по справі № Б15/77-07.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ліквідатором в порушення вимог ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) були неналежним чином виконані дії з розшуку майна боржника, оскільки ТОВ «Консалт сервіс плюс» (ліквідатор у справі) був обізнаний про наявність у боржника в оренді державного майна - цілісного майнового комплексу, враховуючи, що з грошовими вимогами до нього, як ліквідатора зверталось Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області, вимоги якого були визнані в повному обсязі (а.с.172, т.1).

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі слід припинити з посиланням на п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, як порушене без достатніх правових підстав.

Керуючись ч.ч.3-5 ст.49, ст.ст.80, 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 року у справі № 29/5005/10836/2012- скасувати.

Провадження у справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НОРТ», м.Дніпропетровськ на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 573 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 116-117 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити держреєстратору для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Законом.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.06.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.О.Вечірко