Постанова

від 29.05.2013 по справі 10/5007/1404/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 10/5007/1404/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

третя особа 1: представник не з'явився

третя особа 2: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області ДПС на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.13р. у справі № 10/5007/1404/12 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області ДПС

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Управління Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергонафтопостач"

до відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Озерянка"

про стягнення 3991,71 грн.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.13 р. у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №10/5007/1404/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №10/5007/1404/12 від 21.02.13р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оскільки факт отримання відповідачем фінансової допомоги у сумі заявленої до стягнення позивачем не доведено, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області ДПС звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.02.13р. у справі 10/5007/1404/12 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду.

Представник скаржника у судовому засіданні 15.05.13 р. доводи апеляційної скарги підтримав.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві. Також у своєму відзиві директор СТОВ "Озерянка" просить розглянути скаргу без його участі за наявними матеріалами справи.

У судове засідання 29.03.13 р. представники сторін не з'явилися. Про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду, а.с. - 164 - 166) та копія реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції від 17.05.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду (а.с.167)..

У зв'язку з належним повідомленням представників сторін про дату, час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 15.05.13 р., розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Житомирської райдержадміністрації від 25.09.1997 №279 (а.с.8), з метою забезпечення збирання та збереження врожаю 1997 року, КСП ім. Куйбишева с. Озерянка було розподілено 2,9 тис. грн. на фінансування заходів з підготовки робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років.

За ч.2 вищевказаного розпорядження, зазначені кошти мали бути перераховані Відділенням Державного казначейства в районі на підставі укладених з товаровиробниками угод на спільний рахунок "Урожай-97". Частина коштів згідно розподілу управління сільського господарства і продовольства за згодою товаровиробників підлягала перерахуванню централізовано ТОВ "Укренергонафтопостач" за паливно-мастильні матеріали (п.2.1 розпорядження).

25.09.1997 між Відділенням Державного казначейства у Житомирському районі з одного боку, заступника директора реалбази хлібопродуктів з другого боку та керівника господарства в особі КСП ім. Куйбишева з третього боку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 №1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року" було укладено договір №10 (далі - договір (а.с.7)), згідно п.1.1 якого Відділення Державного казначейства надає колективносільськогосподарському підприємству КСП ім. Куйбишева фінансову допомогу в сумі 2,9 тис. грн. для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період1997/1998 року на умовах повернення до 1 жовтня 1998 року.

Відповідно до ЗУ "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу" від 18.01.2001 №2237-ІІІ та розпорядження КМУ "Про погодження сум заборгованості, що підлягають урегулюванню згідно із Законом України "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу"" від 03.04.2002 №186-р. заборгованість КСП ім. Куйбишева було реструктуризовано на 8 років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 01.01.2004 року.

Так, згідно графіку погашення сум заборгованостей, реструктуризованих згідно розпорядження КМУ від 03.04.2002 №186-р. по Житомирському районі та постанови КМУ від 11.09.1997 №1003 за відповідачем визначено заборгованість у сумі 2880,77грн., яку реструктуризовано з графіком погашення відповідно у 2004р. - 360,00грн., у 2005р. - 360,00грн., у 2006р. - 360,00грн., у 2007р. - 360,00грн., у 2008р. - 360,00грн., у 2009р. - 360,00грн., у 2010р. - 360,00грн. та у 2011р. - 360,77грн. (а.с.17).

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Згідно ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині кредитування є, у тому числі, повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994 - 1997 років.

Згідно ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача 3991,71 грн., з яких: 2880,77 грн. основної заборгованості по несвоєчасно повернутій фінансовій допомозі та 1110,94 грн. пені.

Так, згідно матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі договірних відносин позики, що ґрунтуються на договорі №10 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років від 25.09.1997.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).

Судом встановлено, що предметом укладеного за участю відповідача договору №10 від 25.09.1997 є надання відділом Державного казначейства фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років.

З цією метою, у відповідності до п.2.1 договору, відділення Державного казначейства зобов'язалося перерахувати товаровиробнику на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства "Урожай-97" кошти в сумі 2,9 тис. грн., необхідних для проведення комплексу робіт по збиранню та збереженню врожаю 1997 року.

Пунктом 5.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту перерахування коштів сільськогосподарському підприємству і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Тобто сторони погодили, що передумовою виконання умов договору щодо своєчасного повернення фінансової допомоги є первісне перерахування Державним казначейством на рахунок сільськогосподарського підприємства суми коштів, розмір яких передбачений п.2.1 договору.

Як на підставу виконання взятих на казначейство зобов'язань по перерахуванню фінансової допомоги, позивач посилається на лист КСП ім. Куйбишева (а.с.20), накладні №1752 від 13.10.1997 та №1888 від 12.11.1997 (а.с.21), які засвідчують факт передання ТОВ "Укренергонафтопостач" КСП ім. Куйбишева д/топлива на загальну суму 2880,77грн. Також позивачем надано акти звірки взаємних розрахунків від 23.12.1999 та 01.06.2001, останній підписаний головним бухгалтером СТОВ "Озерянка" та скріплений печаткою товариства (а.с.15-16). Однак первинних документів на підтвердження перерахування на рахунок відповідача державної фінансової допомоги до суду як першої, так і апеляційної інстанцій надано не було. Згідно пояснень третьої особи-1, наданих в судовому засіданні першої інстанції, первинні документи було знищено відповідно до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що згідно копій Розподілу коштів (а.с. 18, 19) грошові кошти виділялися для закупівлі запасних частин та оплати ремонтних робіт, узлів та агрегатів на суму 981 грн. та 1900 грн. (всього: 2881,00 грн.), а копії накладних №1752 та №1888, наявних в матеріалах справи (а.с.21) свідчать, що КСП ім. Куйбишева було отримано товарно-матеріальні цінності - дизпаливо, що не може бути розцінено як запчастини. До того ж, згідно зазначених накладних загальна сума за розрахунок по дизпаливу становить 2880,77 грн.

Також суд звертає увагу, що д/пальне було відпущено колективному сільськогосподарському підприємству ім. Куйбишева, тоді як відповідачем у справі є СТОВ "Озерянка".

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2000 р. на підставі рішення загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Куйбишева (а.с.87) на базі реформованого КСП ім. Куйбишева було створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Озерянка". Статутом товариства, а саме ч.2.1, передбачено, що ТОВ створюється в процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева, зареєстрованого Житомирською районною державною адміністрацією 31.01.1995 за №54, ідентифікаційний код 03746154 та є юридичним правонаступником КСП, згідно розподільчого балансу (а.с.49-57). Відповідні реєстраційні зміни було внесено і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.36-39).

Враховуючи приписи чинного законодавства, слід зазначити, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме п.1 статті 9, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Аналогічні положення містяться і в п.5 ч.12 Положення про організацію бухгалтерського обліку i звітності в Україні, затверджену постановою КМ України від 03.04.1993 №250, та чинну на момент виникнення спірних правовідносин по перерахуванню коштів.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вищеназваного закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, суди обох інстанцій не розцінюють підписані відповідачем накладні та акти звіряння взаємних розрахунків як належні докази перерахування КСП ім. Куйбишева цільової позички у розмірі 2880,77 грн., оскільки вони не є первинними документами, які засвідчують факт здійснення господарської операції, а є документами, що фіксують факт отримання товару на вищевказану суму.

За умовами договору №10 від 25.09.1997р. та згідно додатку до розпорядження Житомирської райдержадміністрації від 25.09.1997р. №279 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 роки" (а.с.9), сільськогосподарське підприємство повинно було забезпечити повне повернення державної позички за умови отримання фінансової допомоги у розмірі 2,9 тис.грн., однак матеріалами справи стверджується факт отримання КСП паливно-мастильних матеріалів на суму меншу, ніж передбачено домовленістю сторін на 19,23 грн. (2900,00грн. (сума згідно договору №10 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років від 25.09.1997р. та додатку до розпорядження Житомирської райдержадміністрації від 25.09.1997 №279) - 2880,77грн. (сума відпущеного д/пального згідно накладних на товар №1752 від 13.10.1997р. та №1888 від 12.11.1997р.)).

Позивачем не надано первинних документів, як належних доказів надання відповідачу бюджетної позички в сумі 2880,77грн., а отримання д/палива на вказану суму могло бути результатом власної господарської діяльності КСП. Водночас, позивачем не доведено, що сума боргу, зафіксована в актах звіряння є сумою наданої відповідачу фінансової допомоги, розмір якої згідно договору та розпорядження від 25.09.1997 має складати 2900,00грн., а не 2880,77грн., як зазначає позивач, при цьому, посилання третьої особи-1 (ГУ ДКС України у Житомирській області) на наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 №41 "Про затвердження Перелік типових документів", який встановлював 3-х річний термін зберігання та знищення первинних документів, є безпідставним, оскільки позивачем не надано доказів знищення відповідних документів.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 2880,77грн. заборгованості по неповернутій бюджетній позичці матеріалами справи не підтверджуються і підставно не задоволенні судом першої інстанції.

Щодо нарахування пені, то слід зазначити наступне.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1110,94 грн. (а.с.12-14)

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, п.6.1 договору від 25.09.1997 передбачено, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1110,94грн. пені, слід зазначити, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як встановлено ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

При цьому неустойка, згідно ст. 546 ЦК України, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, а за приписами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналогічні положення містяться і в ст.180 ЦК УРСР, чинної на час укладення у 1997 р. договору про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років, якою також передбачено, що угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі, недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" роз'яснюється, що з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року (дата опублікування), розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі, при цьому в п.2.1. Роз'яснення вказується, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

З огляду на викладене, оскільки договором №10 від 25.09.1997 не визначено розміру відповідальності щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, як і не визначено такий розмір чинним на момент укладення договору законодавством, законні підстави для стягнення 1110,94 грн., нарахованих за період з 01.01.2004 р.по 01.07.2012 р., у зв'язку з несвоєчасним поверненням бюджетної позички, відсутні.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо клопотання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки, враховуючи те, що підставою відмови у позові є необґрунтованість позовних вимог, приписи щодо позовної давності, в даному випадку, не впливають на результат вирішення спору.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки факт отримання відповідачем фінансової допомоги у сумі заявленої до стягнення позивачем не доведено, тому в задоволенні позову місцевим господарським судом відмовлено правомірно.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області ДПС від 15.03.13р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21 лютого 2013 року у справі №10/5007/1404/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №10/5007/1404/12 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.