Постанова

від 06.06.2013 по справі 27/372

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 27/372

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Элерон"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2012

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013

зі справи № 27/372

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Элерон"

про стягнення 45 509,88грн.

за участю представників:

позивача: Марковська В.В.- предст. (дов. від 26.12.2012)

відповідача: Світла Є.Б.- предст. (дов. від 21.05.2013)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Элерон" про стягнення 132 795,89 грн. заборгованості, з них 87 286,01 грн. основного боргу за теплову енергію, 5 149,46 грн. пені, 8 421,75 грн. 3% річних, 31 938,67 грн. інфляційних нарахувань, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №820067 від 01.10.2000 року про постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2008 року по 01.10.2011 року.

Згідно прийнятої судом заяви позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 149,46 грн. пені, 8 421,75 грн. 3% річних, 31 938,67 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з тим, що за період розгляду справи відповідачем у повному обсязі було сплачено суму основного боргу. В частині стягнення 87 286,01грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2012 (суддя Дідиченко М.А.) припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 87 286,01грн. за відсутності предмету спору. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22 417,13грн. збитків від інфляції, 8421,75грн. 3% річних, 5149,46грн. пені, 1232,75грн. державного мита, 219,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року (судді Сітайло Л.Г., Алданова С.О., Баранець О.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У касаційній скарзі скаржник - Житлово-будівельний кооператив "Элерон", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення.

У судовому засіданні 30.05.2013 року оголошено перерву до 06.06.2013 року.

У судовому засіданні 06.06.2013 року за клопотанням скаржника здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в усних поясненнях, наданих у судовому засіданні 06.06.2013 року, проти доводів касаційної скарги заперечив, судові акти попередніх інстанцій просить залишити без змін, а скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Элерон" без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій , 01 жовтня 2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є ПАТ "Київенерго"), за договором -енергопостачальна організація, та Житлово-будівельним кооперативом "Элерон", за договором - абонент, укладено договір № 820067 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з п. 2.1 договору, при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

За умовами п. 2.2.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах, згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, абонент зобов'язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у додатку № 4 до договору. Відповідно до п. п. 2, 3 вказаного додатку, абонент щомісяця с 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення. Сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з п. 8.1 та п. 8.4 договору, останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи суди попередніх судових інстанцій дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману ним від позивача теплову енергію не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.10.2008 року по 01.10.2011 року в сумі 87 286,01 грн., яка була у повному обсязі оплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду. У зв'язку з чим, суд першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно припинив провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу за спожиту теплову енергію (за відсутності предмету спору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено п.3.5 Додатку №4 до укладеного договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду абонентові нараховується пеня на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вірно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати спожитої ним теплової енергії, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 5149,46 грн. пені.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, із яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано, з урахуванням всіх обставин справи, стягнув з відповідача на користь позивача 8421,75 грн. 3% річних та 22 417,13 грн. інфляційних втрат (згідно обґрунтованого перерахунку суду першої інстанції).

Посилання скаржника на те, що застосування позивачем тарифів, що були встановлені згідно розпоряджень КМДА, які не пройшли процедури державної реєстрації є неправомірним, оскільки такі розпорядження не набули чинності, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

Взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й нормативними актами, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному ст. 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, Законом України "Про теплопостачання", котрий, у свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

Статтею 1 названого Закону передбачено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з статтею 20 зазначеного Закону (в редакції 06.07.2005р.) , тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування та повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При цьому вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії ( 1 Гкал ) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги видані відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тобто, такі розпорядження є актами органу місцевого самоврядування.

Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №493/92 від 03.10.1992 року визначено, що державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти органів виконавчої влади. Державна реєстрація актів органів місцевого самоврядування чинним законодавством не передбачалась.

Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №833 від 01.08.2011 року, згідно якої Київську міську державну адміністрацію зобов'язано забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради. Документ набрав чинності з 11.08.2011 року.

Отже, розпорядження КМДА про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які застосовані позивачем при розрахунку суми оплати за спожиту відповідачем теплову енергію (розпорядження КМДА, прийняті у період з 30.05.2007 по 31.05.2010), не потребували державної реєстрації.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Элерон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 у справі № 27/372 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій