Рішення

від 06.06.2013 по справі 924/518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2013 р.Справа № 924/518/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ

до 1. Фізичної особи-підприємця Лошатецького Володимира Васильовича м.Хмельницький,

до 2. Фермерського господарства "Березенське" с. Велика Березна Полонського району

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №23 від 27.08.2012 року, укладеного між відповідачами

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Тищенко Микола Олексійович

Представники сторін:

Від позивача - Москалюк С.А. за дов. від 12.10.09,

Від відповідача 1 - не з'явився,

Від відповідача 2 - не з'явився,

Від третьої особи - не з'явився

У судовому засіданні згідно з ст.85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач у позовній заяві та його представник у судових засіданнях просять визнати недійсним договір відступлення права вимоги №23 від 27.08.2012 року, укладений Фермерським господарством "Березенське" та ФОП Лошатецький В.В. як такий, що не відповідає вимогам ст.ст.13, 203, 215 ЦК України. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за даним договором фермерське господарство передало ФОП Лошатецькому право вимоги повернення коштів у розмірі 150000грн., списаних позивачем з останнього за договором поруки від 17.05.12. Однак, у договорі поруки не зафіксовано право фермерського господарства на отримання цих коштів, а передбачено лише зобов'язання поручителя перед кредитором у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 29.01.08. Тому згідно ст.512 ЦК України ФГ "Березенське" не могло передати ФОП Лошатецькому неіснуюче у нього право. Звертається увага, що у даному випадку може йти мова лише про доручення ФОП Лошатецькому виконання робіт по стягненню збитків, завданих виконання договору поруки, а не про відступлення права вимоги.

Позивач у письмових поясненнях від 20.05.2013р. зазначає, що дії позивача по договірному списанню коштів не є правочином, а є банківською операцією, що була виконана на підставі договору поруки. Тому ця дія є виконанням договору, а не окремим правочином. Звертається увага на відсутність самого зобов'язання, а також на те, що правочин, за яким передається право вимоги, не може вчинятись у формі норми закону. Посилається на те, що дії банку з договірного списання коштів з рахунку відповідача 2 не визнані судом неправомірними , тому у останнього не виникло права вимоги повернення коштів, що передбачено ст.1073 ЦК України, а відповідно у позивача не виникло обов'язку щодо їх повернення. У письмових поясненнях від 6.08.13 позивач обгрунтовує своє порушене право спірним договором.

Фізична особа-підприємець Лошатецький Володимир Васильович м.Хмельницький (надалі Відповідач 1) у відзиві на позов та його представник у судових засіданнях не погоджуються з позовними вимогами позивача, з доводами останнього про те, що на момент укладання угоди про відступлення права вимоги від 27.08.2012 року і на теперішній час право ФГ «Березенське» на стягнення з позивача коштів у сумі 150000грн. жодним правочином не встановлене, тому відступлення права такої вимоги ст. 512 ЦК України не передбачено. Звертається увагу, що згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Однак, позивач вчинив правочин, заволодів сумою в 150000 грн. без дозволу відповідача 2, тобто вчинив дію, що потягла за собою правові наслідки, а саме виникнення у позивача юридичного обов'язку повернути відповідачу2 150000 грн., які є його власністю. Цими правовими наслідками є вступ позивача з відповідачем 2 у речові відносини, що регулюються підпункту 1 п. 2 ст. 11, п. 1 ст. 321, п. 1 ст.1073 ЦК України. Відповідно стягнення з позивача коштів у сумі 150000 гривень передбачено не договором, а нормами ст. 387 та п. 1 ст. 1073 ЦК України.

Відповідачем 1 також звертається увага, що згідно з п. 1 ст. 213 ЦК зміст правочину може бути витлумачений сторонами. При цьому, що стосується абз.5 п. 1 договору №23 між відповідачами, то цей пункт означає лише те, що договором №23 передбачена в розумінні норми п. 1 ст. 212 ЦК відкладальна обставина, від якої залежить буде договір оплатним, чи залишиться безоплатним, оскільки ціна не є істотною умовою договору уступки права вимоги. Крім того, в наведених абзацах не має зв'язку між виразами: «договір не спрямований на реальне настання правових наслідків» та «в разі стягнення новим кредитором грошових коштів, заборгованості, збитків добровільно або на підставі судового рішення, вони розділяються між первісним кредитором та новим кредитором», оскільки сторони очевидно домовились, що розподілять кошти згідно іншого договору у випадку, якщо кошти будуть стягнуті на користь відповідача 1. Відповідно з абз.5 п. 1 договору №23 випливає, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків, а позивач намагається довести протилежне, посилаючись на цей абз.5 п. 1 договору №23, який сам по собі не впливає на дійсність договору. Відповідачем 1 подано Протокол від 03.04.2013 року „Про Встановлення та погодження змісту договору №23 його сторонами", у якому сторонами договору здійснене його тлумачення.

У судове засідання 6.06.2013р. відповідач 1 (повідомлений належним чином про розгляд справи ) представника не направив, що не перешкоджає вирішенню спору за наявними доказами.

Фермерське господарство "Березенське" с. Велика Березна Полонського району, надалі Відповідач 2, надав до суду відзив, у якому позовні вимоги позивача вважає безпідставними, так як договір відступлення права вимоги №23 між відповідачами не суперечить ЦК України, моральним засадам суспільства і спрямований на реальне настання правових наслідків. Зазначається, що позовні вимоги позивача спрямовані на те, щоб затягнути виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2013 р. по справі №14/5005/10260/2012 про стягнення із ПАТ КБ „Приватбанк" на користь ФОП Лошатецького В.В. 150000,00 грн. основного боргу, 1541,10 грн. - 3% річних, 3003,44 грн. судового збору. Крім того, у зв'язку із відсутністю обігових коштів на відрядження просить здійснити розгляд справи без участі свого представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Тищенко Микола Олексійович ( залучено до участі у справі ухвалою суду від 20.05.2013р. ) у судове засідання не з'явився, у заяві від 24.05.2013р. пояснив, що кредит у позивача не отримував, просить розгляд справи проводити без його участі.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Позивачем надано в матеріали справи кредитний договір від 29.01.08 №HMPWGA00000809, згідно якого позивач ( Полонське відділення Хмельницької філії банку) як кредитор надає боржнику (Третій особі по справі Тищенко М.О.) кредит у сумі 156836,00 грн., а боржник зобов'язаний повернути кредит у строк до 28.01.2025р. ( п.8.1.). Забезпечення виконання зобов'язань - наданий позивачем договір іпотеки між цими ж сторонами від 29.01.2008р.

Позивачем надано заяву на видачу кредиту № 201 від 29.01.2008р. на суму 130000 грн. Крім того, меморіальний ордер та квитанція від 29.01.2008р. про проплату 2600 грн. разової комісії за надання кредиту.

Позивачем надано в матеріали справи також договір на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором - договір поруки № 32 від 17.05.2012р. Відповідно до умов останнього відповідач 2 поручався перед позивачем як кредитором за виконання боржником Тищенко М.О. обов'язків за кредитним договором від 29.01.08. Пунктом 2.1.4 договору поруки передбачена право кредитора на договірне списання коштів з усіх рахунків, що належать поручителю, у випадку порушення поручителем обов'язку, передбаченого п.2.4.1 договору, згідно якого останній зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 банківських днів.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012р. по цивільній справі № 2-727/11 позов ПАТ КБ „Приватбанк" до Тищенко М.О. та Тищенко Л.А. про звернення стягнення боргу за кредитним договором від 29.01.08 на предмет іпотеки та виселення із жилого приміщення залишено без задоволення. Встановлено, що підпис позичальника на заяві про отримання грошей виконаний не ним, а іншою особою, тому позичальник не отримував за договором кредиту грошей, тому має право відмовитися від його виконання.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012р., залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012р., рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012р. залишено без змін. Встановлено, що кредитний договір від 29.01.08 не є укладеним і не породжує прав та обов'язків.

Між відповідачем 2 та позивачем також укладено договір банківського рахунку на комплексне обслуговування № 412111, у якому , зокрема, у п.2.3.7 відповідач 2 доручив позивачу списувати кошти з усіх своїх рахунків, оформлюючи меморіальний ордер у межах сум, що належать до сплати позивачу.

28.05.12 з рахунку відповідача 2 позивачем списано кошти у сумі 150000грн. на погашення заборгованості Тищенка М.О. за кредитним договором від 29.01.2008р. згідно договору поруки № 32 від 17.05.2012р. ( п.2.1.4) за меморіальним ордером № 1 від 28.05.2012р. , платником по якому зазначено відповідача 2 , одержувачем - Третю особу по справі Тищенко М.О. Списання здійснено на рахунок останнього за реквізитами рахунку, який відповідає зазначеному у п.8.2. кредитного договору від 29.01.2008р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2013р. по справі № 14/5005/10260/2012 задоволено частково позов відповідач 1 до позивача про стягнення 152823,28 грн. Зазначене рішення на даний момент не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку.

27.08.12 між відповідачами укладений спірний договір відступлення права вимоги №23, згідно якого кредитор ( відповідач 2) уступає новому кредитору ( відповідачу 1 ) право вимоги повернення грошових коштів у розмірі 150000грн. від ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до договору поруки № 32 від 17.05.2012р. за кредитним договором від 29.01.2008р.

Протоколом від 3.04.2013р. встановлення та погодження змісту зазначеного договору відповідачі по справі розтлумачили зміст п.1 договору від 27.08.2012р. згідно ст. 213 ЦК України. Зокрема, те, що фактичним змістом абзацу 1 п. 1 договору є те, що : „оскільки ПАТ КБ „Приватбанк" в порушення норми п. 1 ст. 321 ЦК (порушення права власності) вчинив в розумінні норми ч. 1 п. 3 ст. 202 ЦК односторонній правочин у вигляді незаконного списання грошових сум з рахунку ФГ „Березенське" без дозволу ФГ „Березенське", та в розумінні норм ч. 2 п. 3 ст. 202 ЦК і підпункту 1 п. 2 ст. 11 ЦК у ПАТ КБ „Приватбанк", таким чином, виникли передбачені нормою п. 1 ст. 1073 ЦК речові зобов'язання перед ФГ „Березенське" щодо повернення незаконно списаних грошових сум у розмірі 150000 грн. з рахунку ФГ „Березенське", то ФГ „Березенське", набувши зазначеного суб'єктивного права, на підставі норми підпункту 1 п. 1 ст. 512 ЦК, та норми п. 1 ст. 516 ЦК за предметом цього договору № 28 від 27 серпня 2012 року відступило право вимоги суми у розмірі 150000 грн. ФОП Лошатецькому В.В."

Позивач, вважаючи договір відступлення права вимоги №23 від 27.08.2012р. недійсним, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину, у тому числі договору, не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно за змістом п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (правовідношенні) може бути замінений іншою особою шляхом укладення правочину, за яким останній передає своє право вимоги іншій особі.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що ст. 512 ЦК України можливість відступлення права вимоги ставиться в залежність щодо його відступлення по правочину, оскільки даною нормою передбачено укладення правочину (а саме правочину про відступлення права вимоги). Відповідно така можливість чиним законодавством надана незалежно від від того чи право вимоги виникло з правочину чи з інших правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 уклав з позивачем договір банківського рахунку на комплексне обслуговування № 412111. Крім того, відповідачем 2 також підписаний і договір поруки № 32 від 17.05.2012р. Зазначеним підтверджується наявність між позивачем та відповідачем 2 правовідношень, змістом яких є взаємні права і обов'язки , у т.ч. щодо умов списання коштів позивачем з рахунків відповідача. Тому списання з рахунку відповідача 2 у сумі 150000грн. за умови, коли саме останній вважав таке списання неправомірним (незалежно від того чи вважав так позивач), дає йому закріплене чинним законодавством, зокрема, ст. 1073 ЦК України право вимоги повернення безпідставно списаних коштів. Тому судом враховується дійсність вимоги, відступлення якої є предметом спірного договору № 23 від 27.08.2013р.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що у спірному договорі мало місце уступлення права вимоги за договором поруки від 17.05.12., за умовами якого не передбачено право відповідача 2 на отримання коштів у сумі 150000грн., а передбачено тільки його зобов'язання перед позивачем у разі невиконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором від 29.01.08. При цьому враховується, що зміст спірного договору відповідачі по справі розтлумачили згідно з ст. 213 ЦК України, що підтверджується Протоколом від 3.04.2013р. встановлення та погодження змісту договору і з нього не вбачається уступлення права вимоги за договором поруки від 17.05.12.

Судом також враховується те, що позивач не є стороною спірного договору, тому порушення його права не вбачається, оскільки саме укладення такого договору між відповідачами не може порушувати ніяких прав позивача, а наявність підстав для стягнення суми, яка може бути стягнута за договором про відступлення права вимоги є предметом дослідження у іншій господарській справі. Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові ВГСУ від 23.02.2010р. по справі № 9/96. Крім того, за своїм правовим змістом відступлення права вимоги становить предмет відносин тільки старого кредитора і нового кредитора, боржнику повинно бути байдуже, кому саме виконувати зобов'язання, його згоди на цесію не потребується (Аналогічна позиція у Постанові ВГСУ від 15.11.2010р. по справі № 3/1/10).

Безпідставні також є доводи позивача щодо того, що передане право пов'язане з особою відповідача 2, а тому суперечить ч.1 ст. 197ЦК України, тому що предмет спірного договору носить майновий характер, а не пов'язаний з особою відповідача 2 як юридичної особи.

Правочин може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом. Аналогічна правова позиція Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно саме позивач повинен довести правові підстави визнання договору відступлення права вимоги недійсним. Однак, позивачем не доведено порушення спірним договором його права та наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Тому підстави для задоволення позову відсутні і у задоволенні позову належить відмовити .

У зв'язку із відмовою у позові судові витрати по справі згідно з ст.49 ГПК України покладються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

У позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця Лошатецького Володимира Васильовича м.Хмельницький та Фермерського господарства "Березенське" с. Велика Березна Полонського району про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №23 від 27.08.2012 року, укладеного між Фермерським господарством "Березенське" та ФОП Лошатецький В.В., Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Тищенко Микола Олексійович, відмовити.

Повне рішення складено 07.06.2013р.

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2- відпвоідачу 1 ( м.Хмельницький, вул. Свободи,22, кв. 155),

3 - відповідачу 2 - ( Хмельницька обл., Полонський район, с. Велика Березна) реком. з врученням

4 - третій особі - (Хмельницька обл., Полонський район, с. В. Березна, вул. Суворова, 11) реком. з врученням