Постанова

від 21.05.2013 по справі 2а-0770/2331/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 рокум. Ужгород№ 2a-0770/2331/12

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Беля Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про звільнення ОСОБА_1 від 19 червня 2012 року №9-К, виданого на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області; зобов'язати відділ Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про індексувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області 7000 грн. відшкодування моральної шкоди; винести окрему постанову про порушення кримінальної відповідальності за грубе неодноразове порушення законодавства про працю відповідно до п. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України працівників відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

В процесі розгляду справи на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду позивачкою була подана заява про збільшення позовних вимог, якою, окрім первинних позовних вимог, просить витрати пов'язані із розглядом справи покласти на відділ Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області (Т.1 а.с.51-52).

21.05.2013 року ухвалою суду яка занесена до журналу судових засідань було замінено відповідача - відділ Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області на його правонаступника - відділ Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області (Т.2 а.с.153-154).

Ухвалою суду від 21.05.2013 року провадження в частині розгляду та вирішення позовної вимоги про винесення окремої постанови про притягнення до кримінальної відповідальності за грубе неодноразове порушення законодавства про працю відповідно до п. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України працівників відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - закрито.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що 19 червня 2012 року наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області № 9 -К позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку з скороченням посади спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Позивач вважає даний наказ незаконним з тих підстав, що відповідач допустив порушення тих самих норм трудового законодавства, які були ним допущені при звільненні її з посади Наказом № 12-К від 21 березня 2011 року та Наказом № 1-К від 23 січня 2012 року на підставі п. 1 ст.40 КЗпП з формулюванням та на підставі вказаних в оскаржуваному Наказі №9- К, зокрема, у зв'язку з скороченням посади спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Проте Постановами Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та від 10 квітня 2012 року накази відповідача за № 12-к від 21 березня 2011 року та №1-к від 23 січня 2012 року визнано протиправними та скасовано, а позивача поновлено на посаді спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області з якої її було незаконно звільнено. Відповідно ч. 1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення па роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. У відділі Держкомзему у Міжгірському районі вона працює з 11 листопада 2003 року, про що є запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1(а.с.9-30), жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, а навпаки нагороджувалась чисельними нагородами і грамотами за сумлінне виконання своїх службових обов'язків, за наведених обставин просить поновити її на роботі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях на позов та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що підставою для звільнення позивача був наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області від 28 грудня 2010 р. № 165 "Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області", тобто скорочення чисельності та штату працівників, 19.04.2012 року ОСОБА_1 було вручено попередження про вивільнення, що відповідає вимогам п.1 ст.40 КЗпП України вказує на те, що оскільки після винесення рішення Закарпатським окружним адміністративним судом від 10.04.2012 року та наказу №5-к від 10.04.2012 року, позивача було поновлено на посаді спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Однак на дату поновлення цієї посади не існувало в структурі і штатному розписі Відділу, а тому позивача було поновлено поза штатним розписом. В день ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про поновлення на роботі від 19.04.2012 року № 5-к ОСОБА_1 надано попередження про вивільнення у зв'язку з реорганізацією відділу, та попередження про скорочення посади від 19.04.2012 року. Однак, ОСОБА_1 з цими попередженнями письмово ознайомлюватись відмовилась, про що складено акт працівниками відділу. У відповідності до ст. 49-2 КЗпП України в разі відсутності рівноцінної вакантної посади власник не зобов'язаний пропонувати вивільнюваному працівнику посаду більш високої кваліфікації. Так як, протягом визначеного терміну у попередженні, у відділі була відсутня рівноцінна вакантна посада наказом відділу № 9-к від 19 червня 2012 року „Про звільнення ОСОБА_1" спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель ОСОБА_1 було звільнено. Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №9-К від 19 червня 2012 року вважає чинним, так як відділом дотримано всю процедуру по звільненню не порушуючи чинне законодавство.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 21.03.2011 року Наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №12-К звільнено ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Причиною звільнення слугував наказ № 165 „Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області " від 28.12.2010р. (Т.1 а.с.9). В подальшому звільнення ОСОБА_1 оскаржила до Закарпатського окружного адміністративного суду. 25.10.2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом було постановлено рішення, яким визнано протиправним та скасовано Наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №12-К від 21.03.2011р. «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1 із цієї дати на посаді. (а.с.11-14).

16.11.2011 року на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року ОСОБА_1 поновлено на посаді спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області з 21.03.2011 року. (Т.1 а.с.141).

Як вбачається з матеріалів справи 23.01.2012 року Наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №1-К було звільнено ОСОБА_1 з посади спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області у зв'язку з скороченням посади спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Причиною звільнення також слугував наказ № 165 „Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області " від 28.12.2010р. (Т.1 а.с.10). В подальшому звільнення ОСОБА_1 оскаржила до Закарпатського окружного адміністративного суду. 10.04.2012 року Закарпатським окружним адміністративним судом було постановлено рішення, яким визнано протиправним та скасовано Наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №1-К від 23.01.2012р. «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1 із цієї дати на посаді вдруге. (Т.1 а.с.15-18).

19.04.2012 року на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року ОСОБА_1 поновлено на посаді спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області з 23.01.2012 року. (Т.1 а.с.127).

19.04.2012 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення через два місяці у зв'язку з реорганізацією згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Іншу посаду не запропоновано у зв'язку з відсутністю у відділі вакантної посади, яка б відповідала її кваліфікаційним вимогам (Т.1 а.с.111). Підставою такого повідомлення про майбутнє вивільнення та подальшого її звільнення знову ж таки був Наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №165 від 28.12.2010 року. Таким чином позивача повідомлено, що посаду спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області було скорочено у зв'язку з реорганізацією згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 42 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

19.06.2012 року ОСОБА_1 наказом №9-к від 19.06.2012 р. було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. (Т.1 а.с.108)

На момент попередження позивача про вивільнення в квітні 2012 року та подальшого звільнення в червні 2012 року процес скорочення кількості працівників на підставі наказу № 165 був завершений, що підтвердила в судовому засіданні представник відповідача.

Факт завершення процесу скорочення на підставі Наказу №165 станом навіть на листопад 2011 року встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили, за наслідками апеляційного розгляду (Т.2 а.с.56-58).

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причина вивільнення в даному випадку також є незаконною, оскільки посилання на скорочення працівників відповідно до Наказу відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №165 „Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області"від 28.12.2010 року та відсутність вакантної штатної посади не може слугувати причиною звільнення ОСОБА_1, адже, відповідно до рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року (а.с.11-14) та від 10.04.2012 року (а.с.15-18) її поновлено на посаді із дати попереднього звільнення, а тому слід поновити ОСОБА_1 на посаді, яку вона обіймала до звільнення та слід стягнути вимушений прогул та судові витрати пов'язані з прибуттям до суду які є документально підтвердженими.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить до переконання, що позивачем відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства не доведено передбачених ст.. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди. Зокрема, не надано суду жодних доказів з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена їй діями відповідача, а також не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Крім того на думку суду не підлягають до стягнення на користь позивача витрати понесені нею за обстеження у лікаря та купівлю медикаментів оскільки позивачем не доведено, що такі зумовлені саме в наслідок дій чи рішень відповідача у зв'язку з її звільненням.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність та законність винесеного ним наказу, вчинених ним дій та не надав суду відповідні докази на підтвердження цього, а відтак оскаржуваний наказ відповідача є незаконними і підлягає скасуванню.

Натомість позивач довів у судовому засіданні ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги в частині скасування наказу №9-к від 19.06.2012 року та необхідності поновлення ОСОБА_1 на роботі.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячної заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9, працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Вказані правила застосовуються і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство , та працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Виходячи з наведеного та в зв'язку зі скасуванням оскаржуваного наказу ОСОБА_1 підлягає поновленню саме на посаду спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, з якої вона була звільнена (незалежно від наявності чи відсутності вказаної посади станом на час прийняття судового рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, та питання щодо поновлення на рівноцінній посаді, що є наявною після проведеного скорочення (оскільки відсутня посада на яку поновлюється позивач за рішенням суду) - може бути розглянуто та вирішено виключно в зазначеному порядку.

Згідно вимог статті 235 Кодексу законів України про працю у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до п. п 1, 3 ч.1 ст. 256 КАС України слід допустити негайне виконання постанови суду у частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми виплати за один місяць..

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Відповідно до ч.3 ст. 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Оскільки позивачем надано чеки на приїзд в судові засідання на суму 799,51 грн. (Т.1 а.с.68, Т.2 а.с.17,39,104, 125), то слід стягнути з державного бюджету витрати в сумі 799,51 грн., які є документально підтвердженими.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про звільнення ОСОБА_1 від 19 червня 2012 року № 9 -К.

Поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області.

Стягнути з відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2012 по 21 травня 2013 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, та в частині стягнення з відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць виходячи з середньомісячної заробітної плати 1668,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 799,51 грн.(сімсот дев'яносто дев'ять грн. 51 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.М. Луцович