Ухвала

від 11.10.2013 по справі 2а-0770/2331/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 р. Справа № 876/10089/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

16.07.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.06.2012 року наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області № 9 -К її було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку з скороченням посади спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Вважає даний наказ незаконним з тих підстав, що відповідач допустив порушення тих самих норм трудового законодавства, які були ним допущені при звільненні її з посади Наказом № 12-К від 21 березня 2011 року та Наказом № 1-К від 23 січня 2012 року на підставі п. 1 ст.40 КЗпП. Дані накази визнано протиправними та скасовано постановами Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та від 10 квітня 2012 року, а її поновлено на посаді спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області з якої її було незаконно звільнено. Мотивує це тим, що відповідно до ч. 1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення па роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Вказує на те, що в даному відділі вона працює з 11.112003 року, про що є запис у трудовій книжці, жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, а навпаки нагороджувалась чисельними нагородами і грамотами за сумлінне виконання своїх службових обов'язків, за наведених обставин просить поновити її на роботі. Згідно цього просить визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про звільнення ОСОБА_1 від 19 червня 2012 року №9-К, виданого на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області; зобов'язати відділ Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про індексувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області 7000 грн. відшкодування моральної шкоди; винести окрему постанову про порушення кримінальної відповідальності за грубе неодноразове порушення законодавства про працю відповідно до п. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України працівників відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В процесі розгляду справи на позивачем було подано заява про збільшення позовних вимог, якою, окрім первинних позовних вимог, просить витрати пов'язані із розглядом справи покласти на відділ Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року провадження в частині розгляду та вирішення позовної вимоги про винесення окремої постанови про притягнення до кримінальної відповідальності за грубе неодноразове порушення законодавства про працю відповідно до п. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України працівників відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - закрито.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року уточнений позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про звільнення ОСОБА_1 від 19 червня 2012 року № 9 -К. Поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Стягнуто з відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2012 по 21 травня 2013 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, та в частині стягнення з відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць виходячи з середньомісячної заробітної плати 1668,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликається на те, що 19.06.2012 року наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області № 9 -К позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку з скороченням посади спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Вважають оскаржуваний наказ чинним, так як відділом дотримано всю процедуру по звільненню не порушуючи чинне законодавство. Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У ході апеляційного розгляду позивач надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що причина вивільнення в даному випадку також є незаконною, оскільки посилання на скорочення працівників відповідно до Наказу відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №165 «Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області» від 28.12.2010 року та відсутність вакантної штатної посади не може слугувати причиною звільнення ОСОБА_1, адже, відповідно до рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року та від 10.04.2012 року її поновлено на посаді із дати попереднього звільнення, а тому слід поновити ОСОБА_1 на посаді, яку вона обіймала до звільнення та слід стягнути вимушений прогул та судові витрати пов'язані з прибуттям до суду які є документально підтвердженими.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами, що 21.03.2011 року Наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №12-К звільнено ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області. Причиною звільнення слугував наказ № 165 «Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області» від 28.12.2010 р.. В подальшому звільнення ОСОБА_1 оскаржила до Закарпатського окружного адміністративного суду. 25.10.2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом було постановлено рішення, яким визнано протиправним та скасовано Наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №12-К від 21.03.2011р. «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1 із цієї дати на посаді.

16.11.2011 року на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року ОСОБА_1 поновлено на посаді спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області з 21.03.2011 року.

Наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №1-К від 23.01.2012 р. було звільнено ОСОБА_1 з посади спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області у зв'язку з скороченням посади спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Причиною звільнення також слугував наказ № 165 «Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області» від 28.12.2010 р.. В подальшому звільнення ОСОБА_1 оскаржила до Закарпатського окружного адміністративного суду. 10.04.2012 року Закарпатським окружним адміністративним судом було постановлено рішення, яким визнано протиправним та скасовано Наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №1-К від 23.01.2012р. «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1 із цієї дати на посаді вдруге.

19.04.2012 року на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року ОСОБА_1 поновлено на посаді спеціаліста І-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області з 23.01.2012 року.

19.04.2012 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення через два місяці у зв'язку з реорганізацією згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Іншу посаду не запропоновано у зв'язку з відсутністю у відділі вакантної посади, яка б відповідала її кваліфікаційним вимогам. Підставою такого повідомлення про майбутнє вивільнення та подальшого її звільнення знову ж таки був Наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №165 від 28.12.2010 року. Таким чином позивача повідомлено, що посаду спеціаліста 1-ої категорії сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області було скорочено у зв'язку з реорганізацією згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 42 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

19.06.2012 року ОСОБА_1 наказом №9-к від 19.06.2012 р. було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

На момент попередження позивача про вивільнення в квітні 2012 року та подальшого звільнення в червні 2012 року процес скорочення кількості працівників на підставі наказу № 165 був завершений, що підтвердила в судовому засіданні представник відповідача.

Факт завершення процесу скорочення на підставі Наказу №165 станом навіть на листопад 2011 року встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили, за наслідками апеляційного розгляду.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивачем відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства не доведено передбачених ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди. Зокрема, не надано суду жодних доказів з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена їй діями відповідача, а також не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Крім того на думку суду не підлягають до стягнення на користь позивача витрати понесені нею за обстеження у лікаря та купівлю медикаментів оскільки позивачем не доведено, що такі зумовлені саме в наслідок дій чи рішень відповідача у зв'язку з її звільненням.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячної заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі №2а-0770/2331/12- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний