Постанова

від 03.06.2013 по справі 901/867/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Справа № 901/867/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Попов Євген Володимирович, довіреність № 2437 від 16.05.12, Шатковська Галина Леонідівна;

відповідача: Меметов Сулейман Ділеверович, договір 1/1 від 01.07.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А.Ю.) від 16 квітня 2013 року у справі № 901/867/13-г

за позовом Шатковської Галини Леонідівни (вул. Підвисоцького, 6-А, кв.5,Київ 103, 01103)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" (вул. Федько, 1, Феодосія, 98100)

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Шатковська Г.Л. звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" про зобов'язання здійснити розрахунок з учасником, який вийшов зі складу товариства - Шатковською Г.Л., шляхом передачі на її користь вартості частини майна, пропорційній її частці у статутному капіталі ТОВ "Мета-Крим" у розмірі 47,5%.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства", відповідач не здійснює виплат та відповідних розрахунків з учасником, що вийшов зі складу товариства - Шатковською Г.Л. на підставі її заяви від 24.02.2010.

09.04.2013 представником позивача подана заява у порядку статті 22 ГПК України про зміну предмету позову.

Заява мотивована тим, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013 по справі № 5002-15/3754.1-2011 задоволені позовні вимоги Шатковської Г.Л. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" про визнання недійсним рішенням позачергових загальних зборів учасників товариства від 28.04.2010.

Одночасно, в судовому засідання суду першої інстанції 16.04.2013 представником позивача подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим", а саме: вбудовані приміщення цокольного поверху в житловому будинку (літ "А") по вул.Федька,у м. Феодосія, загальною площею 272,8 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 23396358).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що у порушення статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства" Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" протягом трьох років не здійснює розрахунок з учасником, що вибув, чим суттєво порушує права та інтереси позивача.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі № 901/867/13-г заяву про зміну предмету позову прийнято до розгляду та накладено арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" - вбудовані приміщення цокольного поверху в житловому будинку (літ "А") по вул. Федька, 1 у м. Феодосія, загальною площею 272,8 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 23396358).

Не погодившись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що заява позивача про зміну предмета позову є самостійним позовом з самостійним предметом та підставами.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" вважає, що позивач не надав суду жодних доказів того, що у разі задоволення позову неприйняття мір забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про спонукання до виконання певних дій.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

У судове засідання, призначене на 27.05.2013 року представник позивача не з'явився, проте перед судовим засіданням надав клопотання про відкладення та продовження строку розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 03.06.2013 року.

03 червня 2013 року представник відповідача у судове засідання з'явився, та наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, та просив залишити ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 без змін.

Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм процесуального права, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

В заяві від 09.04.2013 позивачем додатково вказані нові обставини, зокрема, зазначено про набрання рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013 законної сили, у зв'язку з чим позов доповнено додатковою позовною вимогою, що є зміною предмету позову.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що у порушення статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства" Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" протягом трьох років не здійснює розрахунок з учасником, що вибув, чим суттєво порушує права та інтереси позивача.

Так позивач у суді першої інстанції зазначав, що єдиним об'єктом нерухомості, який належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим", є нежитлові вбудовані приміщення в житловому будинку (літер "А"), загальною площею 272,8 кв.м., розташовані за адресою: вул.Федька,1 у м. Феодосія, інші активи (майно) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" відсутні.

Але, на думку позивача на даний час існує ймовірність того, що відповідач може здійснити будь-які дії щодо відчуження зазначеного об'єкту нерухомості на користь третіх осіб, що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки інше майно, за рахунок якого можливо відшкодувати позивачу вартість частини майна товариства, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" відсутнє.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії або заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Окрім того, особа яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Вищий господарський суд України у постанові пленуму №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому, як зазначається в вищевказаному роз'ясненні Вищого господарського суду України, умовою застосування таких заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, тягар такого доказування покладається на особу, яка подала відповідну заяву.

Звертаючись до господарського суду Автономної Республіки Крим з клопотанням про забезпечення позову, позивач в якості забезпечення позову просив накласти арешт на майно, що належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим", це нежитлові вбудовані приміщення в житловому будинку (літер "А"), загальною площею 272,8 кв.м., розташовані за адресою: вул. Федька, 1 у м. Феодосія.

Користуючись наданим статтею 66 Господарського процесуального кодексу України правом, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідним накласти арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" - вбудовані приміщення цокольного поверху в житловому будинку (літ "А") по вул. Федька, 1 у м. Феодосія, загальною площею 272,8 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 23396358).

Предметом позову у справі є спонукання до виконання певних дій.

Під час звернення до господарського суду із позовною заявою про спонукання до виконання певних дій стало відомо, що відповідачем протягом трьох років не здійснює розрахунок з учасником, що вибув, чим суттєво порушує права та інтереси позивача.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може ускладнити виконання рішення або зробити його виконання неможливим у випадку задоволення позову, оскільки майна у відповідача на час виконання рішення у разі задоволення позову може не бути, а також у зв'язку з тим, що відсутні перешкоди у його відчуженні.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України арешт може бути накладений або на кошти, або на майно.

Позивач просив господарський суд першої інстанції накласти арешт на майно, що належать відповідачу.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, у даному випадку виявлення майна у відповідача та його арешт покладається на орган Державної виконавчої служби.

Також слід зазначити, що заходи, які застосовуються судом, повинні бути адекватними заявленим вимогам. Хоча поняття адекватності є оціночним, як орієнтир такої адекватності є вимоги, викладені в позовній заяві. Необхідно брати до уваги зміст і розмір позовних вимог.

Деякі рекомендації з цього питання містяться в пункті 7 роз'яснення Вищого господарського суду України у постанові пленуму №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову". За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Отже, колегія судів дійшла висновку, що не виконання заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, пунктом 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі №901/867/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді Ю.В. Борисова

К.В. Волков

Розсилка:

1. Шатковська Галина Леонідівна (вул. Підвисоцького, 6-А, кв.5,Київ 103,01103)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Крим" (вул. Федька, 1,Феодосія,98100)