Постанова

від 05.12.2006 по справі 3/220

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/220

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2006                                                                                   Справа № 3/220  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Павловського П.П.     

суддів: Чус О.В. (доповідач), Логвиненко А.О.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

      представники сторін:

      від  позивача: Ляшенко В.В., довіреність № б/н від 02.10.2006 р.

      від відповідача: Кримський І.А., директор

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Меджик", м.Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від  26.09.06р.   у справі №3/220

за позовом Приватного підприємства "Меджик", м.Київ

до  Селянського фермерського господарства "Кондор"  с.Богданове, Ульяновський район, Кіровоградська область

про  стягнення 349 369грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В :

В липні 2006 року позивач звернувся в господарський суд Кіровоградської області до відповідача з позовом про стягнення 349 369грн. 76 коп., з яких ( з урахуванням уточнень та змін до позовної заяви) 254 207 грн., 82 коп. –штраф за невиконання зобов'язання по договору; 13 232грн. 71 коп. –пеня за користування чужими коштами; 68 696грн. 52 коп. –збитки у вигляді не одержаного прибутку.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2006р. ( суддя –Н.В.Болгар) в позові відмовлено

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

 У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач залишити рішення господарського суду без змін, а скаргу  без задоволення.

Розпорядженням в.о.голови судової палати № 998  від 09.11.06           справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: П.П.Павловський, О.В.Чус (  доповідач), А.О.Логвиненко.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали  справи  та прийняте рішення господарського суду, суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Як вбачається  з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 6 грудня 2005 року між Приватним підприємством “Меджик” та Селянським фермерським господарством “Кондор” було укладено Договір  № 2/11-05 ПП на поставку третього та четвертого класу пшениці урожаю 2005 року ( 17-19).

Відповідно до  п. 5.1. даного Договору, оплата за продукцію здійснюється в безготівковій формі шляхом здійснення передплати на розрахунковий рахунок Продавця протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Продавця. Складські документи передаються покупцю від продавця в термін протягом трьох банківських днів. На виконання п. 5.1. даного Договору приватним підприємством “Меджик” було перераховано на розрахунковий рахунок Селянського фермерського господарства “Кондор” передплату в розмірі 338 461 грн. 70 коп.

Пунктом 4.3. договору № 2/11-05 ПП від  6.12.2005 року передбачено, що на кожну партію переданої Продукції «Продавець»надає «Покупцеві»наступні документи: накладна елеватора (складська квитанція на зерно) видана на ім'я Покупця, сертифікат якості, виданий елеватором; рахунок-фактуру «Продавця»з точними показниками кількості та ціни Продукції та виділення повного податку ПДВ, видаткова накладна господарства виписана проти довіреності «покупця». Таким чином, у Продавця за умовами договору була можливість поставити товар партіями.  

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності. У статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Колегія суддів вважає помилковими висновку суду першої інстанції про те, що зобов'язання продавця як боржника є передача у встановлений договором строк товару (пшениці), у конкретному випадку, після одержання в узгоджений сторонами договору строк від продавця стовідсоткової вартості такого товару.  З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки  договір № 2/11-05 ПП від  6.12.2005 року сторонами не розірвався, Відповідачем не направлялося жодної претензії до позивача. Відповідне зобов'язання відповідача з поставки товару не припинялось (ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України) .

Таким чином, колегія суддів  приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Беручи до уваги вищенаведені порушення відповідачем умов Договору, а саме п. 8.2. ,  ст.ст. 612, 623 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України  та враховуючи факт неправомірного використання та несвоєчасного повертання грошових коштів, суд вважає , що  відшкодуванню підлягає сума  штрафу в розмірі 254 207 грн. 82 коп.  

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального  кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, господарський  суд  дійшов помилкового висновку  про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином,  висновки  суду першої інстанції про відмову  у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Меджик” м.Київ не  відповідають  приписам закону  та не ґрунтуються на доказах, залучених до матеріалів справи.

          За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства “Меджик” м.Київ підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 26.09.2006 року у справі 3/220  зміні.

          На підставі викладеного, колегія суддів  приходить до висновку про обґрунтованість  позовних вимог Приватного підприємства “Меджик” в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 254207 грн. 82 коп. В іншій частині  рішення господарського суду Дніпропетровської області слід залишити без змін.

          Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

          П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Меджик” м.Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2006 р. по справі №3/220 –змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції “Позовні вимоги Приватного підприємства «Меджик»задовольнити частково. Стягнути з селянського фермерського господарства «Кондор»(26432, Кіровоградська область, Ульяновський район,с.Богданове, п/р 26003301334079, в Кіровоградській філії «ПІБ», МФО 323301, код ЄДРПОУ 24708689, ІПН 247086811206) на користь  Приватного підприємства «Меджик»(04071,м.Київ, вул.Олегівьска, 36, офіс 301, п/р 26002300100956, АКБ Східно-Европейського банку м.Києва,МФО 322658, код ЄДРПОУ 21643475, ІПН 216434725590) штрафні санкції у сумі  254 207 грн. 82 коп., а також витрати  по справі: держмито в розмірі 2542 грн. та 84 грн, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”

В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2006 року у справі № 3/220 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

П.П.Павловський

Суддя    О.В.Чус

Суддя             А.О.Логвиненко