Постанова

від 29.05.2013 по справі 820/3574/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КОПІЯ

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2013 р. № 820/3574/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - Сидорук Т.П.,

представників відповідача - Головко А.І., Перцевої Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000032200, № 0000052200 та № 0000022200.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що посадовими особами Красноградської МДПІ Харківської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Красноградський млин", код ЄДРПОУ 31889680, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншою законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складений акт від 23.01.2013 р. № 30/22.1/31889680. На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією 11 лютого 2013 року прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000032200, 0000052200, 0000022200.

Позивач не згоден з згаданими вище рішеннями податкового органу, оскільки ТОВ "Красноградський млин" не допускало порушень вимог чинного податкового законодавства, а висновки акту перевірки базуються на припущеннях, не підтверджуються об'єктивними даними та суперечать положенням чинного законодавства.

Так, позивач стверджує, що факти порушень ТОВ "Красноградський млин" вимог чинного законодавства з питань правомірності визначення податку на прибуток за перевірений період, що встановлені актом перевірки, повністю спростовуються висновками Красноградської МДПІ ДПС у Харківській області, що викладені в Довідці № 293/22/31889680 від 05.07.2012р. Податковим органом невірно визначена база оподаткування, а тому, доводи про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток у відповідних періодах є безпідставними. Окрім того, діяльність "Красноградський млин" із придбання у суб'єктів господарювання, зокрема: ТОВ «АПФ Деметра» та ТОВ «ТД «Приват» пшениці різних класів для переробки, безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства. При цьому, позивачем повністю додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за господарськими операціями з згаданими контрагентами. Складені у даних правовідносинах первинні документи відповідають вимогам закону. Посилання МДПІ про завищення позивачем суми податкового кредиту з підстав відсутності його контрагентів за місцезнаходженням, за судженням позивача, є необґрунтованими та суперечать діючому в Україні податковому законодавству.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнали. У письмових запереченнях на позов зазначено, що позовні вимоги ТОВ "Красноградський млин" є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки. Так, ДПІ вказує, що спірні податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, цілком обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Красноградський млин" слід задовольнити з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 31889680, місцезнаходження: 63303, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Полтавська, 186 (т. 2 а.с. 147- 148).

Підприємство перебуває на обліку як платник податків в Красноградській МДПІ Харківської області ДПС та з 04.06.2002 р. зареєстровано як платник податку на додану вартість (т. 2 а.с. 149).

Відповідачем - Красноградською МДПІ Харківської області ДПС, на підставі направлень від 04.12.2012р. №№ 575, 576, 577, 578, 579 та від 05.12.2012р. №№ 582, 583 та відповідно до наказу Красноградської МДПІ від 20.11.2012р. № 602 проведено виїзну планову перевірку підприємства позивача - ТОВ "Красноградський млин", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншою законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р.

Результати вказаної документальної позапланової виїзної перевірки оформлені актом № 30/22.1/31889680 від 23.01.2013 р. (т. 1 а.с. 28 - 70).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "Красноградський млин", при здійсненні господарської діяльності:

- пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 138.4. ст. 138, абз. 2 пп. 153.2.6. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 506.174,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 року на суму 364 648,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 763 296,00 грн.; за 9 місяців 2012 року на суму 506 174,00 грн. , що призвело до заниження податку на прибуток на суму 135 972,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2-4 квартал 2011 року на суму 34 340,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 8 722,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 29 070,00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 101 632,00 грн.

- п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 386 286,00 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2012 р. на суму 97 741,00 грн., за квітень 2012 р. на суму 67 503,00 грн., за травень 2012 р. на суму 27 940,00 грн., за червень 2012 р. на суму 193 102,00 грн.

Позивач висновки акту перевірки не визнав та звернувся до відповідача із письмовими запереченнями (вих. № 40 від 30.01.2013 р.), котрі залишені Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби без задоволення, згідно відповіді № 484/10/22.0-013 від 06.02.2013 р. (т. 1 а.с. 82-85, 86- 104).

З посиланням на вказаний акт перевірки, 11 лютого 2013 р. податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000032200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 161 380,00 грн., у т.ч. основний платіж - 135 972,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25 408,00 грн. (т.1 а.с. 23);

- № 0000052200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року по податковій декларації № 9069925863 від 08.11.2012 р. у розмірі 506 174,00 грн. (т.1 а.с. 24);

- № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 482 858,00 грн., у т.ч. основний платіж - 386 286,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 96 572,00 грн. (т.1 а.с. 25).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та керуючись правилами, визначеними ст. ст. 55, 56 Податкового кодексу України, ТОВ "Красноградський млин" звернулося із скаргою (вих. № 73 від 22.02.2013 р.) до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби у Харківській області. (т.1 а.с. 105- 120).

За результатами розгляду скарги підприємства, рішенням Державної податкової служби у Харківській області (вих. № 2163/10/10.2-17 від 19.04.2013 р.) скарга позивача залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення від 11 лютого 2013 р. № 0000032200, № 0000052200 та № 0000022200 без змін. (т.1 а.с. 122 - 126).

Відповідно до п. 56.18. ст. 56, ст. 102 Податкового кодексу України, позивач вирішив оскаржити вказані податкові повідомлення - рішення в судовому порядку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки № 30/22.1/31889680 від 23.01.2013 р. на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне:

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 30/22.1/31889680 від 23.01.2013 р. (т. 1 а.с. 28 - 70), виявлені МДПІ порушення виникли у зв'язку з тим, що платником податку ТОВ "Красноградський млин" не визначені інші доходи у 4 кварталі 2011 р. при реалізації невласних висівок та неправомірно сформовані витрати, понесені ним у зв'язку з продажем товарів (наданням послуг) пов'язаній особі - ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", розмір яких перевищує доходи, отримані від такого продажу. Також, при формуванні собівартості виготовленої продукції та цін її реалізації, не включені адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати, що призвело до декларування збитків за 9 місяців 2012 р. на суму 506 174,00 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем до складу собівартості включено витрати, по яких не отримано доходу та завищені адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати на відповідні суми.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем інших доходів у 4 кварталі 2011 р. на суму 128.612,00 грн. судом встановлено, що одним з основних видів господарської діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельної та круп'яної промисловості (код КВЕД 10.61), що підтверджується довідкою відділу статистики у Красноградському районі Головного управління статистики у Харківській області АБ № 499726 від 20.07.2012 р. (т. 2 а.с.148).

Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року № 37-IV визначено, що продуктами переробки зерна є борошно, крупа, комбікорм, клейковина, солод, побічні продукти переробки зерна, зокрема висівки. У зв'язку з цим, господарська діяльність позивача пов'язана не тільки із виготовленням продуктів переробки (висівок тощо), а і з їх реалізацією іншим суб'єктам господарювання, що в розумінні податкового обліку, є операційною діяльністю ТОВ "Красноградський млин".

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Красноградський млин" за даними Звіту про рух хлібопродуктів, товарів і тари на елеваторах у листопаді 2011 р. мав залишок невласних висівок (-168703) кг, у грудні 2011 р. - (-20345) кг.

Наведене свідчить про те, що позивачем під час здійснення реалізації вказаних висівок у листопаді та грудні 2011 р. сформовано на субрахунку 701 "Дохід від реалізації продукції" дохід у 4 кварталі 2011 р. від реалізації продукції і включено до рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт,послуг)" декларації по податку на прибуток.

У рядку 03 ІД "Інші доходи" декларації по податку на прибуток відображаються всі інші доходи, що не пов'язані із основною (операційною) діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно пп. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються зокрема із доходів від операційної діяльності. Тобто, оскільки реалізація висівок пов'язана із основною діяльністю платника податків, то ТОВ "Красноградський млин" мало право визначати по операціям з їх реалізації у листопаді та грудні 2011 р. дохід від операційної (основної) діяльності позивача.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПКУ, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

На підставі п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначених положень Податкового кодексу України, при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, останній визначається шляхом зменшення суми доходів (рядок 01 податкової декларації з податку на прибуток) на витрати від операційної діяльності та інші витрати (рядки 05 та 06 податкової декларації з податку на прибуток відповідно).

Матеріалами справи підтверджено, що при реалізації висівок позивач у відповідному звітному періоді не формував собівартість та інші витрати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що такий алгоритм дій позивача з обліку операцій по реалізації висівок не призводить до невірного визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки платником податку не були сформовані витрати у 4 кварталі 2011 р., а відповідно, це не призвело до заниження доходів (інших доходів тощо) у вказаному періоді.

Таким чином, доводи відповідача в цій частині порушень вимог законодавства з боку позивача суд вважає хибними та безпідставними.

Щодо доводів відповідача про неправомірне формування позивачем витрат по взаємовідносинам із пов'язаною особою, слід зазначити наступне:

Судом з'ясовано, що у перевіреному періоді ТОВ "Красноградський млин" мав взаємовідносини із пов'язаною особою - ПАТ "Харківська бісквітна фабрика". Матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. відповідачем не встановлено між ТОВ "Красноградський млин" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" фактів реалізації товару нижче цін придбання та/або нижче звичайних цін.

За даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств позивачем визначені:

- у 1 кварталі 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 10.658.380 грн., витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 11.096.361 грн.;

- за півріччя 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 19.155.010 грн., зокрема за 2 квартал 2012 року (8.496.630 грн.), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 11096361 грн., зокрема за 2 квартал 2012 р. (8986322 грн.);

- за три квартали 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 33.092.033 грн., зокрема за 3 квартал 2012 року (13.937.023 грн.), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 33.843.893 грн., зокрема за 3 квартал 2012 року (13.761.210 грн.).

Актом перевірки встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 05.1 СВ декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" на загальну суму 946.390,00 грн., в тому числі по періодах: за 2-4 квартал 2011 р. на суму 20.694,00 грн., за 1 квартал 2012 р. на суму 380.177,00 грн., за півріччя 2012 р. на суму 840.616,00 грн., за 9 місяців 2012 р. на суму 925.696,00 грн. Ці порушення були визначені відповідачем шляхом визначення відсотка доходів від реалізації продукції ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" в загальній сумі доходів від операційної діяльності, отриманих ТОВ "Красноградський млин" за 1, 2, 3 квартали 2012 року. Так, розмір розрахованого відсотка складає у 1 кварталі 2012 р. - 82%, у 2 кварталі 2012 р. - 82%, у 3 кварталі 2012 р. - 74%. Розрахований відповідачем відсоток застосований до загальної суми витрат (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток), понесених ТОВ "Красноградський млин" за 1, 2, 3 квартали 2012 року.

Суд зазначає, що даний розрахунок собівартості виготовленої позивачем та реалізованої ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" продукції є незаконним, оскільки такий метод (спосіб) розрахунку собівартості не передбачений жодним діючим нормативно-правовим актом.

За приписами п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. (далі - П(С)БУ № 16 "Витрати"), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством в обліковій політиці.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства (ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV).

Підпунктом 7.4.17 облікової політики ТОВ "Красноградський млин", затвердженої наказом № 3-П від 02.01.2013 р., встановлений перелік та склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції, зміст яких кореспондується із вимогами П(С)БУ № 16 "Витрати" та п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України. Тобто, собівартість визначається виходячи з фактичних витрат, понесених на виробництво продукції в конкретному періоді, за визначеними на підприємстві обліковою політикою статтями калькуляції.

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Як вже зазначалося раніше, відповідачем не встановлено між ТОВ "Красноградський млин" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" фактів реалізації товару нижче цін придбання та/або нижче звичайних цін.

Згідно з другим абзацом пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, витрати, понесені у зв'язку з продажем (обміном) товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються у розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з положеннями п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується згідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілений постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, витратами, що понесені позивачем у зв'язку з реалізацією товарів, що придбані ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", є витрати, які формують собівартість придбаних та реалізованих товарів, визначені згідно з положеннями п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, при продажу виготовленої ТОВ "Красноградський млин" готової продукції пов'язаній особі (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") витрати, понесені у зв'язку з продажем таких товарів, визнаються у розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу. При цьому, при визначенні витрат, понесених у зв'язку з продажем таких товарів, враховується тільки їх собівартість, визначена згідно з п. 138.4 ст. 138 Кодексу, без врахування інших витрат, зокрема адміністративних витрат, витрат на збут таких товарів, інших витрат, визначених згідно із пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд вважає доводи податкового органу про завищення собівартості реалізованої готової продукції для ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" неправомірними.

Окрім цього, при розрахунку собівартості виготовленої та реалізованої ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" продукції податковим органом були неправомірно враховані інші витрати, зокрема адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати), які відповідно до законодавства не включаються до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). В силу п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, такі витрати враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в періоді їх безпосереднього (фактичного) понесення (виникнення) та не залежать від суми визнаних в цьому періоді доходів.

З огляду на викладене, висновки відповідача про завищення позивачем адміністративних витрат на суму 38 004 грн., витрат на збут на суму 17 082,00 грн., інших витрат на суму 9 354,00 грн. не мало місця.

В акті перевірки (сторінки 16-25 акту) відповідачем наведений перелік суб'єктів господарювання (не пов'язані особи), по яким, на думку податкового органу, позивачем безпідставно до складу собівартості включені витрати, по яких не отримано доходу.

Проте, такі посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки в акті перевірки наведені реквізити актів виконаних робіт (наданих послуг) по не пов'язаним особам, що складені сторонами на підтвердження виконання певних господарських операцій. Фактична наявність цих первинних документів у позивача не заперечується відповідачем.

Відповідно до абзацу 2 пункту 137.1. статті 137 ПК України, дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Тобто, доходи визнаються по даті складання первинного документу - акту виконаних (наданих) послуг (робіт). Отже, повивач мав право визнавати витрати у повному обсязі в момент отримання доходу.

У зв'язку з цим, доводи відповідача про завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на суму 126 540,00 грн., у т.ч. по періодах: у 2-4 кварталі 2011 р. на суму 20 694,00 грн., у півріччі 2012 р. на суму 72 922,00 грн., у 9 місяців 2012 р. на суму 105 846,00 грн. не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючі вищевикладене, відповідачем за правилами ч. 2 ст. 72 КАС України не доведено порушення позивачем вимог пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 138.4. ст. 138, абз. 2 пп. 153.2.6. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення - рішення відповідача від 11 лютого 2013 р. № 0000032200 та № 0000052200 є незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "АПФ Деметра" судом встановлено, що між ТОВ "Красноградський млин" та ТОВ "АПФ Деметра" був укладений договір № 09 від 03.01.2012 р. (т. 2 а.с. 62).

Згідно умов вказаного договору № 09 від 03.01.2012 р., постачальник (ТОВ "АПФ Деметра") зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ "Красноградський млин") пшеницю у кількості 314,200 тон за ціною 1 850,00 грн. за 1 (одну) тону з урахуванням ПДВ. У подальшому, вартість поставок товару визначається накладними (видатковими накладними).

Фактична передача 530,560 тон пшениці 2, 3 класів на загальну суму 991 474,40 грн., у т.ч. ПДВ - 165 245,73 грн. здійснена на підставі видаткових накладних: № 03/01-01 від 03.01.2012 р., № 19/01-01 від 19.01.2012 р., № 12/04-02 від 12.04.2012 р., № 12/04-01 від 12.04.2012 р., № 13/04-01 від 13.04.2012 р., № 27/04-01 від 27.04.2012 р. (т. 2 а.с. 64 - 69).

Доставка пшениці до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними: № 006736 від 10.04.2012 р.; № 006737 від 11.04.2012 р.; № 006738 від 11.04.2012 р.; № 006739 від 12.04.2012 р.; № 418385 від 23.04.2012 р.; № 418388 від 24.04.2012 р.; № 418386 від 27.04.2012 р.; № 418387 від 26.04.2012 р. (т. 2 а.с. 86, 88 - 89, 91, 93, 95, 97).

Доказами фактичного отримання ТОВ "Красноградський млин" від ТОВ "АПФ Деметра" пшениці є реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком (типова форма 3ХС-3) № 340 від 10.04.2012 р.; № 341 від 11.04.2012 р.; № 342 від 12.04.2012 р.; № 363 від 24.04.2012 р.; № 368 від 25.04.2012 р.; № 371 від 26.04.2012 р.; № 374 від 27.04.2012 р. (т. 2 а.с. 85, 87, 90, 92, 94, 96 -97).

В матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених податкових накладних № 1 від 03.01.2012 р., № 2 від 19.01.2012 р., № 1 від 12.04.2012 р., № 2 від 12.04.2012 р., № 3 від 13.04.2012 р., № 4 від 27.04.2012 р. на загальну суму 991 474,40 грн., у т. ч. ПДВ - 165 245,73 грн., по яким позивач сформував податковий кредит сум з ПДВ у відповідних звітних періодах. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за січень та квітень 2012 р. (т. 2 а.с. 100 -135).

Оглянувши вказані вище виписані на адресу "ТОВ «Красноградський млин" ТОВ "АПФ Деметра" податкові накладні, суд відзначає, що вони відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки містять в собі усі обов'язкові реквізити.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Торговий дім "Приват", суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Приват" був укладений договір № 1805-1/136 від 18.05.2012 р. (т. 1 а.с. 200).

Згідно умов вказаного договору № 1805-1/136 від 18.05.2012 р. постачальник (ТОВ "Торговий дім "Приват") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "Красноградський млин") прийняти та сплатити пшеницю 3 класу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного договору, ТОВ "Красноградський млин" отримано пшеницю 3 класу у кількості 857,833 тон, а ТОВ "Торговий дім "Приват" виписані для позивача накладні на загальну суму 1 326 254,50 грн., у т. ч. ПДВ - 221 042,41 грн. № 151 від 30.05.2012 р., № 152 від 31.05.2012 р., № 155 від 05.06.2012 р., № 156 від 06.06.2012 р., № 157 від 07.06.2012 р., № 166 від 13.06.2012 р., № 167 від 14.06.2012 р., № 168 від 15.06.2012 р., № 172 від 16.06.2012 р., № 173 від 19.06.2012 р., № 174 від 20.06.2012 р., № 175 від 21.06.2012 р. (т. 1 а.с. 201 -212) та податкові накладні № 27 від 28.05.2012 р., № 30 від 31.05.2012 р., № 31 від 01.06.2012 р., № 35 від 08.06.2012 р., № 36 від 12.06.2012 р., № 37 від 15.06.2012 р., № 39 від 19.06.2012 р., № 40 від 21.06.2012 р., що були включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди (травень, червень 2012 р.). (т. 2 а.с.10 -45).

На підтвердження здійснення фактичного отримання товару, ТОВ "Красноградський млин" до суду надані копії товарно-транспортних накладних: № 0143 від 05.06.2012 р.; № 0144 від 05.06.2012 р.; № 0145 від 05.06.2012 р.; № 0146 від 05.06.2012 р.; № 0147 від 06.06.2012 р.; № 0148 від 06.06.2012 р.; № 0149 від 06.06.2012 р.; № 0150 від 06.06.2012 р.; № 0151 від 07.06.2012 р.; № 0152 від 07.06.2012 р.; № 0153 від 07.06.2012 р.; № 0155 від 07.06.2012 р.; № 0156 від 12.06.2012 р.; № 0157 від 12.06.2012 р.; № 0158 від 12.06.2012 р.; № 0168 від 13.06.2012 р.; № 0169 від 13.06.2012 р.; № 0171 від 15.06.2012 р.; № 0172 від 15.06.2012 р.; № 0170 від 14.06.2012 р.; № 0173 від 18.06.2012 р.; № 0174 від 18.06.2012 р.; № 0175 від 18.06.2012 р.; № 0176 від 18.06.2012 р.; № 0182 від 21.06.2012 р.; № 0180 від 20.06.2012 р.; № 0181 від 20.06.2012 р.; № 0177 від 19.06.2012 р.; № 0178 від 19.06.2012 р.; № 0179 від 19.06.2012 р.; № 0119 від 30.05.2012 р.; № 0120 від 30.05.2012 р.; № 0121 від 31.05.2012 р.; № 0122 від 31.05.2012 р. та реєстрів товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком (типова форма 3ХС-3) № 421 від 31.05.2012 р.; № 425 від 05.06.2012 р.; № 429 від 06.06.2012 р.; № 432 від 07.06.2012 р.; № 433 від 08.06.2012 р.; № 441 від 13.06.2012 р.; № 444 від 14.06.2012 р.; № 445 від 15.06.2012 р.; № 446 від 18.06.2012 р.; № 447 від 19.06.2012 р.; № 448 від 20.06.2012 р.; № 449 від 21.06.2012 р.; № 451 від 22.06.2012 р. (т. 1 а.с. 213 - 250, т. 2 а.с. 1 - 9).

Аналіз податкових накладних вказує на їх відповідність вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів, (договорів, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документів) вбачається, що господарські операції між ТОВ "Красноградський млин" та його контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту платника податку у вказаних звітних податкових періодах.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно пп. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1., 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладені обставини придбання товарів позивачем та його транспортування, підтверджені належними та допустимими доказами, та не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ТОВ "Красноградський млин" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват".

Досліджені в ході судового розгляду справи копії платіжних доручень на перерахування коштів на адресу контрагентів позивача: ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват" засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів по переліченим вище правочинам шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Статус позивача та його контрагентів підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в ході судового засідання.

В силу положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "Красноградський млин" та його контрагенти ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 57 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оскільки, ТОВ "Красноградський млин" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими первинними та податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на додану вартість у січні 2012 року у розмірі 97 741,66 грн. та у квітні 2012 року у розмірі 67 504,07 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "АПФ Деметра", а також у травні 2012 р. у розмірі 27 940,35 грн. та у червні 2012 р. у розмірі 193 102,06 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "Торговий дім "Приват".

Щодо доводів відповідача про неналежний стан контрагента позивача ТОВ "Торговий дім "Приват" суд вказує про таке.

Як вбачається з наведених вище норм Податкового кодексу України, правила податкового обліку та звітності, не містять будь-якого зв'язку права платників податку на податковий кредит сум ПДВ з будь-якими станами контрагентів платника ПДВ.

Отже, ані положення Податкового кодексу України, ані норми інших законодавчих та нормативно-правових актів не передбачають того, що право платника податку на податковий кредит сум ПДВ залежить від стану постачальника та/або інших суб'єктів господарювання, які на думку податкового органу мають "стан платника - "9" - направлення запиту на місцезнаходження".

Відповідно, суд дійшов висновку, що право платника податку на податковий кредит сум ПДВ не залежить від стану його постачальників, які на думку податкового органу мають "стан платника - "9 - направлення запиту на місцезнаходження", оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством.

Посилання відповідача про неможливість здійснити зустрічну звірку з ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват" з причини відсутності цих підприємств за місцезнаходженням не приймаються судом, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру від 20.01.2012 р. (серія ААВ № 567802) та даних записів 9-15 довідки з Єдиного державного реєстру від 25.01.2013 р. № 15697867 місцезнаходженням у січні, квітні 2012 року ТОВ "АПФ Деметра" (код ЄДРПОУ 33676617) є: 61166, м. Харків, вул. Коломенська, буд. 25, к. 2, кв. 24. Відповідно до даних записів 9-12 довідки з Єдиного державного реєстру від 25.01.2013 р. № 15697933 підтверджено місцезнаходження у травні - червні 2012 року ТОВ "Торговий дім "Приват" (код ЄДРПОУ 33563700) за адресою: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 17. Тобто, достовірним, у розумінні ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходженням ТОВ "АПФ Деметра" - 61166, м. Харків, вул. Коломенська, буд. 25, к. 2, кв. 24, ТОВ "Торговий дім "Приват" - 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 17. Вказані місцезнаходження наведені у відповідних податкових накладних.

Отже, суд відмічає, що сам факт не спроможності податкового органу отримати первинні документи по господарським операціям із ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват" не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

Судом з'ясовано, що в акті перевірки відповідачем не наведено жодних фактів стосовно фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, несумісності придбаних у контрагентів товарів з напрямком господарської діяльності позивача, пов'язаності позивача та ТОВ "АПФ Детера" та ТОВ "Торговий дім "Приват" у розумінні положень пп. 14.1.159. п. 14.1. ст. 14 ПКУ.

Отже, ТОВ "Красноградський млин" було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит сум сплаченого ПДВ, у зв'язку з чим позивачем не було порушено вимог чинного законодавства України. Відповідно, податкове повідомлення - рішення від 11 лютого 2013 р. № 0000022200 є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючі викладене, позовні вимоги ТОВ "Красноградський млин" про скасування спірних податкових повідомлень - рішень є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби - від 11 лютого 2013 року №0000032200, 0000052200, 0000022200.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2013 рок

Суддя (підпис) Панченко О.В.

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Суддя Панченко О.В.