Ухвала

від 24.05.2013 по справі 6/5005/4141/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 травня 2013 року Справа № 6/5005/4141/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Владимиренко С.В., суддів:Демидової А.М., Мирошниченка С.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноцентр",

про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 21.03.2013 у справі №6/5005/4141/2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноцентр" простягнення 39273,53грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноцентр" про стягнення 29727,88грн. пені та 9545,65грн. штрафу за договором про закупівлю послуг за державні кошти №1208 від 26.08.2011.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 у справі №6/5005/4141/2012 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача 8181,99грн. пені та 9545,65грн. штрафу, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 рішення суду першої інстанції від 03.07.2012 скасовано; в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2013 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського від 15.01.2013, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 скасовано в частині відмови у стягненні пені в сумі 21545,89грн.; прийнято в цій частині нове рішення про стягнення 21545,58грн. пені; в решті рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноцентр" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2013 у справі №6/5005/4141/2012, в якій просить зазначену постанову скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського від 15.01.2013 залишити в силі. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2011 у справі №24/21/2011, від 24.11.2011 у справі №36/183, від 14.09.2010 у справі №18/31пд мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, а саме статті 180 Господарського кодексу України та статей 530, 598, частин 1, 4 статті 631 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 21.03.2013 у справі №6/5005/4141/2012, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача пені та штрафу за договором про закупівлю послуг за державні кошти, з огляду на порушення відповідачем (виконавцем) строків надання послуг, передбачених умовами договору (пункт 7.2.). При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що закінчення строку дії договору не звільняє сторін від його виконання на умовах, визначених у цьому договорі, та від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, що мало місце під час дії договору.

Водночас у постанові від 19.12.2011 у справі №24/21/2011, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову та відмови в частині стягнення пені та штрафу (в частині, що стосується доводів заявника), з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що поставка товару (за заявкою №2) в період дії договору відповідачем не здійснювалась, тому відсутні підстави для застосування до відповідача саме такого виду відповідальності, як сплата штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язань з поставки в період дії договору. Крім того, позивачу відмовлено в частині стягнення штрафу за порушення строків поставки, оскільки термін прострочення позивачем поставки не перевищує 30 календарних днів, як передбачено умовами договору (пункт 7.1 Договору).

У постанові від 14.09.2010 у справі №18/31пд суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові про визнання ліцензійних договорів дійсними (пролонгованими) та стягнення за ними основного боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність між сторонами договірних відносин саме у період, за який нарахована заборгованість, пеня, інфляційні, та 3% річних, оскільки сторони не досягли згоди щодо пролонгації оспорюваних договорів на спірний період, що свідчить про відсутність підстав, в даному випадку, для задоволення позовних вимог саме у зв'язку з невиконанням зобов'язань за спірними договорами.

У постанові від 24.11.2011 у справі №36/183 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в позові про стягнення боргу з орендної плати та експлуатаційним послугам за договором оренди, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про те, що відповідач після припинення строку дії договору оренди вже не користувався орендованим приміщенням, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення орендної плати за спірний період на підставі невиконання договірних зобов'язань. При цьому вимог про стягнення штрафних санкцій у даній справі заявлено не було.

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судові рішення у цих справах прийнято і застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноцентр" у допуску справи №6/5005/4141/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С.Владимиренко Судді:А.Демидова С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук