Рішення

від 04.06.2013 по справі 910/6989/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6989/13 04.06.13

Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом споживчого товариства "Діамед"

до приватного акціонерного товариства "Плодоовоч"

про стягнення 67 313,81 грн.

Представники:

від позивача: Надьожа В.В. - представник за довіреністю № 2 від 02.01.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги споживчого товариства "Діамед" до приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" про стягнення 67 313,81 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.10.2006 року між споживчим товариством "Діамед" (підприємство за договором) та приватним акціонерним товариством "Плодоовоч" (споживач за договором) укладено договір № 3/2006 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів, предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симиренко 17А.

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість в розмірі 64 446,81 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" заборгованості за договором в розмірі 64 446,81 грн. та 2 867,00 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6989/13, розгляд справи призначено на 04.06.2013 року.

В судове засідання 04.06.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" заборгованості за договором № 3/2006 від 31.10.2006 року про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в період з 24.03.2012 року по 08.04.2013 року в розмірі 64 446,81 грн., пеню в розмірі 2 867,00 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 22277310 від 19.04.2013 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.10.2006 року між споживчим товариством "Діамед" (підприємство за договором) та приватним акціонерним товариством "Плодоовоч" (споживач за договором) укладено договір № 3/2006 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів, предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симиренко 17А.

Згідно п. 2.2.1 та п.2.2.2 договору, підприємство зобов'язане розподіляти надану енергопостачальною організацією вцілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі займаній споживачем; надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами Дирекції, як структурного підрозділу підприємства, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках № 1, 2 до договору, а також своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло системи (п. 2.3.3, п. 2.3.6. договору).

У відповідності до п.2 додатку № 2 до договору споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно п. 3 вказаного додатку до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію) сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.5 додатку № 2 до, крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в період з 24.03.2012 року по 08.04.2013 року за спожиті послуги в розмірі 64 446,81 грн.

В матеріалах справи наявний договір на постачання теплової енергії № 820213 від 01.10.2001 року укладений споживчим товариством "Діамед" та акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", що підтверджує постачання теплової енергії, яка споживалась відповідачем згідно укладеного договору.

Окрім того, до позовної долучено повідомлення вих. № 32 від 25.10.2011 року про зміну тарифів на теплову енергію, з доказами направлення відповідачу, що є невід'ємною частиною договору № 3/2006 від 31.10.2006 року, та повністю узгоджується з умовами договору, де у п. 3.1.7 передбачено право підприємства-позивача змінювати тарифи на теплову енергію згідно з Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, повідомивши про це споживача письмово.

Положеннями п. 6.1 та п. 6.4. договору передбачено, що договір набуває чинності з 31.10.2006 року та діє до 30.10.2009 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу платіжні-вимоги-доручення на оплату отриманих послуг з опалення та з технічного обслуговування систем теплопостачання, а саме № 49 від 12.03.2012 року, № 56 від 09.04.2012 року, № 69 від 10.05.2012 року, № 76 від 11.06.2012 року, № 85 від 09.07.2012 року, № 96 від 10.08.2012 року, № 104 від 10.09.2012 року, № 108 від 09.10.2012 року, № 116 від 12.11.2012 року, № 120 від 10.12.2012 року, № 001 від 09.01.2013 року, № 008 від 11.02.2013 року та № 012 від 11.03.2013 року.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" заборгованості за договором № 3/2006 від 31.10.2006 року про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в період з 24.03.2012 року по 08.04.2013 року в розмірі 64 446,81 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2 867,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом п. 2.3.7 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу. Аналогічні положення вміщені і у п. 3.4 додатку № 2 до договору з приводу нарахування пені у випадку несплати за користування послугами до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність у приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" заборгованості за договором № 3/2006 від 31.10.2006 року про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в розмірі 64 446,81 грн. суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 2 867,00 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри 9, ідентифікаційний код 01564526) на користь споживчого товариства "Діамед" (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського 5, ідентифікаційний код 30176704) заборгованість в розмірі 64 446 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 81 коп., пеню в розмірі 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн.. 00 коп. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.06.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий