Постанова

від 25.02.2014 по справі 910/6989/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 910/6989/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Надьожа В.В. - дов. від 12.01.2014 року б/н

від відповідача: Гладкий С.О. - дов. від 26.06.2013 року № 2164

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Плодоовоч" на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року

у справі № 910/6989/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Споживчого товариства „Діамед" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства „Плодоовоч" (м. Київ)

про стягнення 67 313 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Споживче товариство „Діамед" з позовом до Приватного акціонерного товариства „Плодоовоч" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 64 446 грн. 81 коп., пені в розмірі 2 867 грн.

Рішенням від 04.06.2013 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ПрАТ „Плодоовоч" на користь СТ „Діамед" заборгованість в розмірі 64 446 грн. 81 коп., пеню в розмірі 2 867 грн. та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду 03.09.2013 року ПрАТ „Плодоовоч" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати причину пропуску строку на подання апеляційної скарги поважною, відновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2013 року № 910/6989/13 про стягнення боргу в розмірі 67 313 грн. 81 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2014 року відповідачу було поновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/6989/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 06.02.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судовому засіданні 25.02.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з питань, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 31.10.2006 року Споживче товариство „Діамед" (підприємство за договором) та Приватне акціонерне товариство „Плодоовоч" (споживач за договором) уклали договір № 3/2006 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів, предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симиренко 17А.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 2.2.1 та п.2.2.2 договору від 31.10.2006 року № 3/2006 підприємство зобов'язане розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі займаній споживачем; надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами Дирекції, як структурного підрозділу підприємства, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках № 1, 2 до договору, а також своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло системи (п. 2.3.3, п. 2.3.6 договору).

У відповідності до п. 2 додатку № 2 до договору від 31.10.2006 року № 3/2006 споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно п. 3 вказаного додатку до договору від 31.10.2006 року № 3/2006 (Порядок розрахунків за теплову енергію) сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.5 додатку № 2 до, крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в період з 24.03.2012 року по 08.04.2013 року за спожиті послуги в розмірі 64 446 грн. 81 коп.

В матеріалах справи наявний договір на постачання теплової енергії № 820213 від 01.10.2001 року укладений споживчим товариством „Діамед" та Акціонерною енергопостачальною організацією „Київенерго", що підтверджує постачання теплової енергії, яка споживалась відповідачем згідно укладеного договору.

Крім того позивачем було направлено відповідачу повідомлення вих. № 32 від 25.10.2011 року про зміну тарифів на теплову енергію, що є невід'ємною частиною договору від 31.10.2006 року № 3/2006, та повністю узгоджується з умовами договору, де у п. 3.1.7 передбачено право підприємства-позивача змінювати тарифи на теплову енергію згідно з Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, повідомивши про це споживача письмово.

Положеннями п. 6.1 та п. 6.4 договору від 31.10.2006 року № 3/2006 передбачено, що договір набуває чинності з 31.10.2006 року та діє до 30.10.2009 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу платіжні-вимоги-доручення на оплату отриманих послуг з опалення та з технічного обслуговування систем теплопостачання, а саме від 12.03.2012 року № 49, від 09.04.2012 року № 56, від 10.05.2012 року № 69, від 11.06.2012 року № 76, від 09.07.2012 року № 85, від 10.08.2012 року № 96, від 10.09.2012 року № 104, від 09.10.2012 року № 108, від 12.11.2012 року № 116, від 10.12.2012 року № 120, від 09.01.2013 року № 001, від 11.02.2013 року № 008 та від 11.03.2013 року № 012.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт наявності у приватного акціонерного товариства „Плодоовоч" заборгованості за договором від 31.10.2006 року № 3/2006 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентський уводів в період з 24.03.2012 року по 08.04.2013 року в розмірі 64 446 грн. 81 коп. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не бере до уваги посилання відповідача на зміну власника опалюваного приміщення та розірвання договору теплопостачання, оскільки відповідач не заявляв про це в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Вперше про це відповідачем було заявлено під час перегляду справи за нововиявленими обставинами, а відтак суд першої інстанції на момент вирішення спору не повідомлявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Причин неможливості подачі вказаних доказів до місцевого господарського суду відповідачем не зазначено.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом п. 2.3.7 договору від 31.10.2006 року № 3/2006 передбачено, що за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу. Аналогічні положення вміщені і у п. 3.4 додатку № 2 до договору з приводу нарахування пені у випадку несплати за користування послугами до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку).

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2 867 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що з огляду на наявність у ПрАТ „Плодоовоч" заборгованості за договором від 31.10.2006 року № 3/2006 в розмірі 64 446 грн. 81 коп. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 867 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Плодоовоч" на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року по справі № 910/6989/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року по справі № 910/6989/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/6989/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__27.02.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич