Рішення

від 12.06.2013 по справі 910/7040/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7040/13 12.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Адеф-Україна» простягнення 15 158 956,78 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився від відповідача: Пащенко П.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖОК» (надалі - "Позивач") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адеф-Україна» (надалі - "Відповідач") про стягнення 15 158 956,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору підряду №40 від 04.04.2006 виконав підрядні роботи, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 6 800 570,40 грн. Позивач також нараховує та просить стягнути з відповідача за невиконання грошового зобов'язання пеню у розмірі 573 200,84 грн., 3% річних у розмірі 1 233 014,89 грн. та збитки від інфляції у розмірі 6 552 170,65 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.05.2013.

У судове засідання представник відповідача з'явився та надав суду відзив на позовну заяву, за змістом якого проти позову заперечував з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, а також просив суд покласти на позивача витрати відповідача по оплаті послуг адвоката у сумі 14 500,00 грн.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд відкласти розгляд справи з метою надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 15.05.2013 оголошувалась перерва до 12.06.2013.

У судове засідання представник позивача не з'явився, проте через загальний відділ документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, при цьому доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, не надав.

Розглянувши клопотання позивача, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки позивач є юридичною особою та не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника.

Суд також враховує, що позивач мав достатньо часу та можливості для ознайомлення з матеріалами даної судової справи та подання додаткових доказів у справі з моменту відкладення розгляду справи.

Таким чином та з урахуванням передбачених ст.69 ГПК України строків розгляду справи та за відсутності відповідного клопотання про продовження строків розгляду справи від відповідача, суд не вважає за можливе відкласти розгляд справи.

У судове засідання представник відповідача з'явився, подану ним раніше заяву про застосування строків позовної давності підтримав, проти відкладення розгляду справи заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2006 року між ТОВ «Адеф-Україна» (замовник) та ТОВ «ЖОК» (підрядник) було укладено Договір підряду №40 на реконструкцію існуючих будівель під рекреаційно-видавничий комплекс в смт Буча (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами на власний ризик виконати і здати замовнику роботи по реконструкції існуючих будівель під рекреаційно-видавничий комплекс «Адеф-Україна», розташований за адресою: Київська область, смт Буча, вул.. Кірова, 2ж.

Відповідно до п.2.1. договору загальна орієнтовна вартість робіт за цим Договором складає 5 592 000, 00 грн. та складається з вартості робіт по наступним об'єктам будівництва згідно з додатками №1 та №2 до Договору:

Виробничий корпус: 2 594 000,00 грн.

Адміністративний корпус: 1 209 000,00 грн.

Вбудована газова котельня: 208 000,00 грн.

Очисні споруди: 262 000,00 грн.

Пожежні резервуари з насосною станцією: 189 000,00 грн.

Гараж: 177 000,00 грн.

Склад витратних матеріалів: 63 000,00 грн.

Автостоянка на 10 маш/місць: 25 000,00 грн.

Благоустрій території: 864 000,00 грн.

Відповідно до умов п.2.1. Додаткової угоди №1 від 03.01.2007 до Договору сторони додатково узгодили орієнтовну вартість додаткових робіт у розмірі 3 600 000,00 грн.

Таким чином всього на умовах договору та додатків до нього позивач зобов'язався виконати, а відповідач прийняти та оплатити виконання будівельних робіт на загальну суму 9 192 000,00 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору для початку робіт Замовник виплачує Підряднику аванс на придбання матеріалів та організацію робіт в розмірі 500 000,00 грн. Аванс має бути направлено Підряднику не пізніше 5 банківських днів до початку робіт і зараховано Підряднику за останній місяць виконаних робіт.

Відповідно до п.4.3. Договору оплата виконаних Підрядником робіт здійснюється Замовником щомісячно на підставі підписаних Сторонами Актів приймання робіт (форма №КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п.4.4. договору всі платежі, здійснення яких Замовником передбачене цим Договором або буде необхідним у зв'язку з ним, вважатимуться здійсненими з дати видачі Замовником розпорядження обслуговуючому його банку про перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника.

На виконання умов Договору, у період з червня 2006 року по квітень 2008 року, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи, вартість яких становить 6 959 414,80 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в за період з червня 2006 року по квітень 2008 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості виконаних робіт за вказаний період належним чином не виконав, сплативши на користь позивача лише 181 434,40 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (банківська виписка від 03.07.2007 на суму 53 844,40 грн., банківська виписка від 25.07.2007 на суму 53 000,00 грн., банківська виписка від 04.10.2007 на суму 22 590,00 грн., банківська виписка від 04.10.2007 на суму 52 000,00 грн.).

Таким чином заборгованість відповідача по оплаті виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт складає 6 777 980,40 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору підрядних робіт за період з червня 2006 року по квітень 2008 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 800 570,40 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Матеріалами справи (актами приймання виконаних підрядних робіт за період з червня 2006 року по квітень 2008 року) підтверджується виконання позивачем робіт, загальна вартість яких становить 6 959 414,80 грн.

Вказані акти містять підписи повноважного представника та відтиск печатки відповідача.

Відповідач частково розрахувався за виконані на підставі Договору підрядні роботи, сплативши на користь позивача 181 434,40 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 03.07.2007, від 25.07.2007, від 04.10.2007 (призначення платежу - сплата за виконані роботи згідно Договору №40 від 05.04.2006).

Відтак, оскільки відповідачем вартість виконаних будівельних робіт за актами приймання виконаних робіт за період з червня 2006 року по квітень 2008 року сплачена частково, заборгованість відповідача за зазначеними актами у розмірі 6 777 980,40 грн. підтверджується матеріалами справи.

При цьому заявлена до стягнення позивачем сума основного боргу у розмірі 22 590,00 грн. (6 800 570,40 - 6 777 980,40) не підтверджується матеріалами справи та є необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву та заяви від 15.05.2013, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором підряду №40 від 04.04.2006.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Із змісту п.4.3. Договору вбачається, що оплата виконаних Підрядником робіт здійснюється Замовником щомісячно на підставі підписаних Сторонами Актів приймання робіт (форма №КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

З долучених позивачем Актів приймання робіт (форма №КБ-2в) за період з червня 2006 року по квітень 2008 року вбачається, що останній акт було підписано у квітні 2008 року, отже з урахуванням положень п.4.3 Договору останній день строку оплати є 11.05.2008, а тому з 12.05.2008 розпочався перебіг позовної давності за спірним зобов'язанням.

Відтак строк позовної давності сплив 12.05.2011р.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В судовому засіданні 15.05.2013 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до Господарського суду м. Києва 10.04.2013, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ніяких доказів наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову суду надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже з урахуванням положень ст. 257, ч. 5 ст. 261, ст.266 Цивільного кодексу України суд погоджується з твердженнями відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 6 777 980,40 грн. - сума основного боргу, 6 552 170,65 грн. - збитки від інфляції, 573 200,84 грн. пені, 1 233 014,89 грн. - 3% річних, оскільки на момент подання позову перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості сплинув, про що заявив останній.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Стосовно заявлених відповідачем до відшкодування у відзиві на позовну заяву витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 14 500,00 грн. суд відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Витрати відповідача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за учать адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема ст. 33 Господарського процесуального кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду від 24.04.2012 р. у справі №18/2737/11.

17.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адеф-Україна» та адвокатом Пащенко Петром Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3670/10 від 22.05.2008, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) був укладений договір №113-04/13, відповідно до якого відповідач доручив адвокату здійснення комплексу адвокатських послуг щодо захисту інтересів відповідача в господарському суді усіх інстанцій по веденню та представництву відповідача по справі за позовом ТОВ «ЖОК» до ТОВ «Адеф-Україна» про стягнення заборгованості.

Відповідно до п.4.1. договору за надання послуг щодо ведення судової справи у суді першої інстанції відповідач сплачує адвокату гонорар у сумі 14 500,00 грн.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

З квитанції до прибуткового касового ордеру №113 від 26.04.2013 вбачається сплата відповідачем на користь адвоката Пащенко П.М. грошових коштів у розмірі 14 500,00 грн.

Судом встановлено, що Договір про надання правової допомоги адвоката від 17.04.2013, укладений між адвокатом та ТОВ «Адеф-Україна» стосується безпосередньо саме цього позову, а оплата у розмірі 14 500,00 грн. проведена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, судом встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 14 500,00 грн. обсягам наданих послуг за Договором та ціні позову.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення на позивача витрат відповідача по сплаті послуг адвоката у сумі 14 500,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» (01103, м. Київ, вул.. Професора Підвисоцького/Драгомирова, 10/10, оф.60-61, код ЄДРПОУ 23394970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адеф-Україна» (01030, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 32, оф. 40а, код ЄДРПОУ 22928599) витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн.. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення підписано 13.06.2013